Справа № 456/6298/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/959/24 Доповідач: ОСОБА_2
29 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тяпче Долинського району Івано-Франківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 304 КК України, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Болехів Івано-Франківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
законного представника ОСОБА_12 ,
вищенаведеним вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 187, частиною 1 ст. 263, частиною 1 ст. 304 КК України, і призначено йому покарання: за частиною 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна; за частиною 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 1 ст. 304 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до частини 1 ст. 70 КК України ОСОБА_10 призначено остаточне покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 місяців із конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з 22.09.2021, тобто з часу його затримання.
Обраний ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 187, частиною 1 ст. 263 КК України, і призначено йому покарання: за частиною 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці; за частиною 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до частини 1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 призначено остаточне покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2022 щодо ОСОБА_8 про призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 22.09.2021, тобто з часу його затримання.
Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Вирішено питання з арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами.
Згідно з вироком, ОСОБА_10 у невстановлений в ході досудового розслідування та судового розгляду дату та час незаконно придбав, шляхом відшукання біля озера у м. Долина І.Франківської області, пістолет з маркувальними позначеннями «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К».
Після цього, 22.09.2021 ОСОБА_10 не маючи відповідного дозволу, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, умисно, переніс вказаний пістолет в орендований ним автомобіль «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , де його незаконно зберігав до 14 години, та в подальшому даний пістолет незаконно передав неповнолітньому ОСОБА_8 в салоні вказаного автомобіля.
Цього ж дня, близько 16 години вищевказаний пістолет неповнолітній ОСОБА_8 заховав біля труби поблизу приватного підприємства «ЩІІН», що розташоване по вул. Горішня, 24 у с. Стрілків Стрийського району Львівської області, де його близько 22 години вилучили працівники поліції в ході проведення гляду місця події за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та в подальшому було встановлено, що вилучений пістолет «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К», згідно висновку балістичної експертизи є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю.
Крім цього, ОСОБА_10 22.09.2021 близько 12 години, керуючи орендованим автомобілем марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , приїхав під будівлю Болехівського ліцею № 2, що по вул.Гагаріна, 2, у м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, де навчався в 11-А класі його неповнолітній знайомий ОСОБА_8 , 2004 р.н. Останній за проханням ОСОБА_10 під час перерви покинув навчальний заклад. При зустрічі ОСОБА_10 спонукав неповнолітнього ОСОБА_8 на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, оскільки
ОСОБА_10 потрібні були кошти та передав ОСОБА_8 заздалегідь для цього підготовлений пістолет «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К», який згідно балістичної експертизи є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю.
В подальшому, в період з 14 до 15 години ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_8 , рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 центром м.Болехів, Калуського району, Івано-Франківської області в напрямку м. Стрий, зупинились на зупинці громадського транспорту неподалік продовольчого ринку по вулиці Івана Франка, та запитали в присутніх там громадян чи їде хтось із ними у м. Стрий. На вказану пропозицію погодилась потерпіла ОСОБА_13 . Тоді неповнолітній ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 помістили валізу ОСОБА_13 в багажний відділ автомобіля, а потерпіла сіла на заднє сидіння і вони разом попрямували в м.Стрий.
Прибувши близько 15 години на АЗС «Укрнафта» в с.Станків Стрийського району Львівської області у ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_8 виник узгоджений умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаного із погрозою застосування насильства, оскільки при спілкуванні з потерпілою ОСОБА_13 вони дізналися, що остання має намір їхати за кордон та побачили в її руках мобільний телефон, марки «іРhоnе 12 рrо».
Так, в період з 15 по 16 годину ОСОБА_10 , знаходячись за кермом автомобіля марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , та неповнолітній ОСОБА_8 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, неподалік кафе «Перелаз», що по вулиці Горішня, в с.Стрілків Стрийського району Львівської області, маючи спільний та взаємоузгоджений умисел на заволодіння майном потерпілої, подав раніше обумовлений сигнал неповнолітньому ОСОБА_8 , після якого останній використовуючи вищевказаний пістолет направив його в сторону потерпілої ОСОБА_13 та висловив їй свою вимогу передати йому її грошові кошти та мобільний телефон.
Усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров'ю спрямовану на негайне вилучення її майна, шляхом застосування фізичного та психологічного насильства, потерпіла ОСОБА_13 під час руху автомобіля відчинила задні двері та утримуючи сумочку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 1500 гривень і мобільний телефон марки «іРhоnе 12 рrо», моделі МGМК2СN/А вартістю 32000 гривень, що стали об'єктом посягання, вистрибнула із салону автомобіля на шутрово-грунтову ділянку дороги, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді синця та садна правої сідниці, які згідно висновку судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Після цього, ОСОБА_10 спільно з неповнолітнім ОСОБА_8 , покинули місце події з особистим майном потерпілої ОСОБА_13 , а саме валізою марки «Ravit travel» сірого кольору вартістю 700 гривень, в якій містилися наступні речі: сукня чорного кольору марки «Н&М» вартістю 320 гривень, джинсові штани світлого кольору марки «Resalsa» вартістю 260 гривень, джинсові штани світлого кольору марки «Веrshkа» вартістю 260 гривень, пара кросівок чорного кольору з написом «S» вартістю 220 гривень, сорочка білого кольору марки «Н&М» вартістю 120 гривень, комплект спідньої білизни (червоні труси марки «das mine» вартістю 50 гривень, чорний бюстгалтер марки «bооhоо» вартістю 100 гривень та чорний бюстгалтер марки «М&S» вартістю 100 гривень), комплект станків для гоління «Simply Venus» (З шт. в упаковці) вартістю 80 гривень, набір спонжиків «La flour» (2 шт. в упаковці) вартістю 45 гривень, зубна щітка чорного кольору вартістю 20 гривень, купальник марки «Сlockhose» вартістю 150 гривень, поліетиленовий пакет з медикаментами («Трахісан», «Ринза», «Парацетамол», «Септифрил», «Інгалігіт», «Нафтизин»), чорний батнік з капюшоном марки «Н&М» вартістю 380 гривень, сіра блузка марки «Н&М» вартістю 250 гривень, матерчата сумка вартістю 80 гривень, біла футболка марки «The white company» вартістю 100 гривень, голуба косметичка із написом «Coctails» вартістю 30 гривень, фіолетова кепка із значком «NY» вартістю 50 гривень, 5 пар шкарпеток вартістю 50 гривень, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 3 365 гривень.
Крім цього, ОСОБА_10 22.09.2021 близько 12 години, керуючи орендованим автомобілем марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , приїхав під будівлю Болехівського ліцею № 2, що по вул.Гагаріна, 2, у м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, де навчався в 11-А класі його неповнолітній знайомий ОСОБА_8 , 2004 р.н. Останній за проханням ОСОБА_10 під час перерви покинув навчальний заклад. При зустрічі ОСОБА_10 , достовірно знаючи що ОСОБА_8 неповнолітній, шляхом переконання та спонукання, схилив його до вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, оскільки ОСОБА_10 потрібні були кошти та передав ОСОБА_8 заздалегідь для цього підготовлений пістолет «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К», який згідно балістичної експертизи є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю.
В подальшому, цього ж дня в період з 15 до 16 години ОСОБА_10 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8 реалізовуючи свій злочинний умисел, вчинили в автомобілі марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 напад на потерпілу ОСОБА_13 , поєднаний із погрозою насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи, саме із застосуванням вищевказаного пістолета.
17 вересня 2021 року відносно неповнолітнього ОСОБА_8 , до Стрийського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, однак останній належних висновків для себе не зробив, а вчинив нові умисні злочини.
ОСОБА_8 будучи неповнолітнім 22.09.2021 близько 14.00 години перебуваючи в салоні автомобіля марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , біля зупинки громадського транспорту, неподалік продовольчого ринку, що по вулиці Івана Франка в м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, отримав від ОСОБА_10 , пістолет з маркувальними позначеннями «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К».
Після цього, 22.09.2021 ОСОБА_8 не маючи відповідного дозволу, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, видається відповідний дозвіл, умисно, носив вказаний пістолет приблизно до 16 години, тобто до моменту коли він за попередньою змовою з ОСОБА_10 , вчинили в автомобілі марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 напад на потерпілу ОСОБА_13 , з метою заволодіння її майном.
Цього ж дня, близько 16 години вищевказану вогнепальну зброю, неповнолітній ОСОБА_8 заховав біля труби поблизу приватного підприємства «ЩІІН», що розташоване по вул. Горішня, 24 у с. Стрілків Стрийського району Львівської області, де незаконно зберігав його до 22 години, тобто до моменту, коли пістолет вилучили працівники поліції в ході проведення огляду місця події за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та в подальшому було встановлено, що вилучений пістолет «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К», згідно висновку балістичної експертизи є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю.
Окрім цього, ОСОБА_8 будучи неповнолітнім, 22.09.2021 близько 12 години, та учнем 11-А класу, знаходився на навчанні в Болехівському ліцеї №2, що по вул. Гагаріна, 2, у м. Болехів, Калуського району, Івано-Франківської області. В цей час на автомобілі марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , до ліцею приїхав його знайомий ОСОБА_10 , при зустрічі з яким, останній спонукав неповнолітнього ОСОБА_8 вчинити напад з метою заволодіння чужим майном, оскільки ОСОБА_10 потрібні були кошти, та передав ОСОБА_8 заздалегідь для цього підготовлений пістолет «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К», який згідно балістичної експертизи є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю.
В подальшому, в період з 14 до 15 години неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 центром м.Болехів Калуського району Івано-Франківської області в напрямку м. Стрий, зупинились на зупинці громадського транспорту по вулиці Івана Франка, неподалік продовольчого ринку та запитали в присутніх там громадян чи їде хтось із ними до м.Стрия. На вказану пропозицію погодилася потерпіла ОСОБА_13 . Тоді неповнолітній ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 помістили валізу ОСОБА_13 в багажний відділ автомобіля, а потерпіла сіла на заднє сидіння і вони разом попрямували в м. Стрий.
Прибувши на АЗС «Укрнафта» в с.Станків Стрийського району Львівської області у ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_8 виник узгоджений умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаного із погрозою застосування насильства, оскільки при спілкуванні з потерпілою ОСОБА_13 вони, дізналися, що остання має намір їхати за кордон та побачили в її руках мобільний телефон, марки «іРhоnе 12 рrо».
Так, в період з 15 по 16 годину неповнолітній ОСОБА_8 , знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки «Volkswagen Passat В-5» д.н.з НОМЕР_1 , після раніше обумовленого сигналу, який йому подав ОСОБА_10 перебуваючи за кермом вказаного автомобіля, неподалік кафе «Перелаз», що по вулиці Горішня, в с. Стрілків Стрийського району Львівської області, маючи спільний та взаємоузгоджений умисел на заволодіння майном потерпілої, використовуючи пістолет «ЄS Екоl Аlр Саl. 9 mm Р.А.К», направив його в сторону потерпілої ОСОБА_13 та висловив їй свою вимогу передати йому її грошові кошти та мобільний телефон.
Усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров'ю спрямовану на негайне вилучення її майна, шляхом застосування фізичного та психологічного насильства, потерпіла ОСОБА_13 під час руху автомобіля відчинила задні двері та утримуючи сумочку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 1500 гривень і мобільний телефон марки «іРhоnе 12 рrо», моделі МGМК2СN/А вартістю 32000 гривень, що стали об'єктом посягання, вистрибнула із салону автомобіля на шутрово-грунтову ділянку дороги, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді синця та садна правої сідниці, які згідно висновку судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Після цього, неповнолітній ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_10 , покинули місце події з особистим майном потерпілої ОСОБА_13 , а саме валізою марки «Ravit travel» сірого кольору вартістю 700 гривень, в якій містилися наступні речі: сукня чорного кольору марки «Н&М» вартістю 320 гривень, джинсові штани світлого кольору марки «Resalsa» вартістю 260 гривень, джинсові штани світлого кольору марки «Веrshkа» вартістю 260 гривень, пара кросівок чорного кольору з написом «S» вартістю 220 гривень, сорочка білого кольору марки «Н&М» вартістю 120 гривень, комплект спідньої білизни (червоні труси марки «das mine» вартістю 50 гривень, чорний бюстгалтер марки «bооhоо» вартістю 100 гривень та чорний бюстгалтер марки «М&S» вартістю 100 гривень), комплект станків для гоління «Simply Venus» (З шт. в упаковці) вартістю 80 гривень, набір спонжиків «La flour» (2 шт. в упаковці) вартістю 45 гривень, зубна щітка чорного кольору вартістю 20 гривень, купальник марки «Сlockhose» вартістю 150 гривень, поліетиленовий пакет з медикаментами («Трахісан», «Ринза», «Парацетамол», «Септифрил», «Інгалігіт», «Нафтизин»), чорний батнік з капюшоном марки «Н&М» вартістю 380 гривень, сіра блузка марки «Н&М» вартістю 250 гривень, матерчата сумка вартістю 80 гривень, біла футболка марки «The white company» вартістю 100 гривень, голуба косметичка із написом «Coctails» вартістю 30 гривень, фіолетова кепка із значком «NY» вартістю 50 гривень, 5 пар шкарпеток вартістю 50 гривень, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 3 365 гривень.
Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені.
Відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_10 передбачена:
частиною 1 статті 263 КК України - незаконне придбання, носіння, зберігання та передача вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу;
частиною 2 статті 187 КК України - вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб;
частиною 1 статті 304 КК України - втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність.
Відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_8 передбачена:
частиною 1 статті 263 КК України - незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу;
частиною 2 статті 187 КК України - вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб.
Не погоджуючись із цим вироком, прокурор Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 звернулися з апеляційними скаргами.
У своїй апеляційній скарзі прокурор Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_6 просить вирок Стрийського міськрайонного суду від 30 липня 2024 року змінити в частині призначеного покарання неповнолітньому ОСОБА_8 ; вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 призначити остаточне покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційний вимог прокурор покликається на те, що оскаржений вирок підлягає зміні в частині призначення покарання ОСОБА_8 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_8 не досяг вісімнадцятирічного віку, тобто вчинив їх, будучи неповнолітнім, у віці 17 років. Таким чином, при призначенні йому покарання судом слід було враховувати особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Зокрема, ч. 3 ст. 102 КК України передбачає, що покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років. Передбачений ч. 2 ст. 187 КК України злочин відноситься до тяжких, за нього передбачене покарання від семи до десяти років з конфіскацією майна. Проте судом, всупереч наведеним вимогам неповнолітньому ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК України на строк 7 років 3 місяці; за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_14 призначено остаточне покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень)шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.
У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, скасувати; кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що сторона захисту з оскарженим вироком не згодна, тому такий підлягає скасуванню. Суд не встановив, чи є у діях ОСОБА_8 склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. Вказує, що обвинувачення його підзахисного за ч. 1 ст. 263 КК України є безпідставним, оскільки як ОСОБА_8 , так і його співучасник ОСОБА_10 , пояснили суду, що пістолет ОСОБА_8 побачив випадково, дістаючи його з бардачка. При цьому в обвинувальному акті наявні розбіжності стосовно того, де і коли ОСОБА_10 передав ОСОБА_15 пістолет, ця розбіжність не була усунута в ході судового розгляду.
Диспозиція ч. 2 ст. 187 КК України звучить так: розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Досудовим розслідуванням не встановлено, коли, де і при яких обставинах виникла попередня змова обвинувачених і чи мала вона місце взагалі. Факту попередньої змови не змогла підтвердити і потерпіла; інших свідків та доказів такої змови немає. На думку адвоката, допит обвинувачених, потерпілої, законного представника неповнолітнього та свідків жодним чином не доводять вини ОСОБА_15 .
Зокрема, законний представник неповнолітнього ОСОБА_15 - ОСОБА_12 повідомила, що 22 вересня 2021 року близько 22:00 год. до неї приїхали працівники поліції та повідомили, що її онук ОСОБА_15 , опікуном якого вона є, вчинив злочин. При цьому ОСОБА_15 був затриманий о 17:50 год., тобто первинні слідчі дії проводились без участі його законного представника. Також ОСОБА_12 повідомила, що на третій день після цього її викликали у Стрийське ВП для участі в слідчих діях; побачила у ОСОБА_15 на обличчі синяк, він сказав, що до нього застосовували фізичну силу; слідчий спонукав його зізнатися у вчиненні злочинів.
Потерпіла ОСОБА_13 надала показання про те, що хлопець, який сидів з боку, направив на неї пістолет, вона дала йому ляпаса по обличчі і вистрибнула з машини; її валіза залишилась в багажнику; звідки хлопець взяв пістолет не бачила. Свідок ОСОБА_16 - вчителька, класний керівник ОСОБА_17 , надала йому виключно позитивну характеристику. Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (водії, які поверталися з роботи) суду показали, що дівчина сказала їм, що її пограбували. Свідок ОСОБА_21 - слідчий, який повідомив, що при затриманні присутній не був, проводив огляди транспортного засобу та місця події; визнав, що слідчі дії проводилися ще до того, яку повідомлення було зареєстровано в ЄРДР; підозрюваних затримали о 18:50 год., понятих забезпечив карний розшук; законний представник ОСОБА_12 під час слідчих дій присутня не була, протоколи дав їй підписати пізніше; захисника під час проведення слідчих дій не було. Свідок ОСОБА_22 майже на всі запитання відповідав, що нічого не пам'ятає. Обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що як тільки приїхали працівники поліції, на них обох одягли наручники; зазначив, що всі їхні дії були жартом, дівчина знімала їх на відео телефоном, ОСОБА_17 зрозумів це, тому так пожартував; пістолет він знайшов і поклав його до бардачка в автомобілі; він сам перевірив і йому казали військові, що то фугас, пістолет не бойовий, а з експертизи він повернувся бойовим; пістолет був без магазина і патронів; після затримання адвоката не забезпечили, ОСОБА_17 почали бити; пістолет ОСОБА_17 не давав, при собі він його не носив. Обвинувачений ОСОБА_8 дав показання, аналогічні показанням ОСОБА_10 ; зазначив, що ОСОБА_10 не спонукав його вчинити напад з метою заволодіння чужим майном; ні грошей, ні телефону у потерпілої не вимагав, це був просто жарт; слідчий ОСОБА_23 бив його, чинив фізичний і психологічний тиск з метою отримання від нього зізнання у вчиненні злочину; законного представника - бабцю ОСОБА_12 привезли пізно ввечері, слідчі дії проводили без неї та без захисника.
За таких обставин, вважає, що жодна із допитаних в судовому засіданні осіб жодним чином не підтвердила вину його підзахисного. Стверджує, що з ОСОБА_8 вибивали показання, шантажуючи його. ОСОБА_8 вини в інкримінованих злочинах не визнає, стверджує, що обмовив себе і ОСОБА_10 на вимогу працівників поліції. Сторона захисту заявляла про допит у статусі свідка слідчого Стрийського ВП ОСОБА_23 , однак такий до суду не з'явився.
Крім цього, вказує, що звертався у правоохоронні органи з заявою про наявність складів злочинів у діях слідчого ОСОБА_23 , однак протягом пів року на це не було ніякої реакції, натомість прокуратура витребувала листи з установ, де утримувався його підзахисний, про те, що у ОСОБА_8 при поступленні не було тілесних ушкоджень.
Також звертає увагу, що на неповнолітнього ОСОБА_8 одягли кайданки. Вважає, що суд не встановив узгодженого умислу на вчинення обвинуваченими ч. 2 ст. 187 КК України, перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 на ч. 1 ст. 263 КК України, та дій ОСОБА_8 на ч. 1 ст. 187 КК України не здійснив; допустив неповноту судового розгляду, не спростував наявних в обвинувальному акті розбіжностей.
У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року щодо ОСОБА_10 скасувати; кримінальне провадження за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України закрити у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами. Суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду та порушив право на захист. Вказує, що у діях ОСОБА_10 відсутні склади інкримінованих йому злочинів. Зокрема, вказує, що ОСОБА_17 жартував з дівчиною; після того, як вона вистрибнула з машини, вони поїхали в Болехів, зрозуміли, що сталося, вирішили знайти дівчину, вибачитися перед нею за невдалий жарт та віддати багаж; коли вони їхали по дорозі на Стрий, їх зупинили працівники поліції та затримали. Вони повідомили поліцейським усі зазначені обставини, але їм не повірили, застосували фізичну силу, одягнувши кайданки, змусили неповнолітнього ОСОБА_8 дати неправдиві показання щодо себе та ОСОБА_10 .
Апелянт вказує на процесуальні порушення, допущенні при складанні обвинувального акту; вказує, що фактичні обставини, викладені в такому, не відповідають дійсності, є видуманими та такими, що жодним чином не відповідають встановленим фактам. Зі змісту обвинувального акту неможливо встановити, коли і де виникла попередня змова між обвинуваченими; у такому не вказано, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повертались у місто Стрий, щоб відшукати потерпілу та повернути їй валізу. Вказані обставини, на думку апелянта, впливають на наслідки кримінального правопорушення, форму вини і мотиви його вчинення. Вважає, що обвинувальний акт 13 грудня 2021 року складено передчасно, оскільки до 13 грудня 2021 року включно сторона захисту мала право, відповідно до ухвали слідчого судді, на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. При цьому обвинувальний акт належним чином не затверджений прокурором, оскільки підпис ОСОБА_6 не скріплений печаткою. В порушення вимог ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування містить протиріччя та неповний перелік процесуальних документів і процесуальних рішень. Вважає, що наведені порушення кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті в суді апеляційної інстанції, тому вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Звертає увагу на порушення вимог КПК України, оскільки підготовче судове засідання було проведено без потерпілої ОСОБА_13 . Вказує, що ні слідчий, ні прокурор не вжили заходів, щоб на досудовому слідстві допитати потерпілу. З огляду на те, що працівники поліції чинили тиск на ОСОБА_8 , припускає, що на потерпілу ОСОБА_13 також чинився тиск для того, щоб її показання відповідали фабулі та кваліфікаційним ознакам ст. 187 КК України, зокрема те, що вона сприймала погрозу пістолетом як реальну загрозу своєму життю. Суд не взяв до уваги, що потерпіла схильна говорити неправду, оскільки вказала, що вона з 14 років сирота, батьків у неї немає, однак на запит адвоката отримана інформація, що її мати, ОСОБА_24 , проживає і зареєстрована там само, де й потерпіла. Надана в судовому засіданні прокурором інформація, що мати потерпілої судом позбавлена батьківських прав, жодним чином не спростовує твердження сторони захисту про схильність потерпілої говорити неправду.
Захисник вказує, що суд не врахував поведінки потерпілої у машині при виді пістолета, яка не втратила свідомість від страху, не почала проситися, не віддавала свої речі, а вдарила по обличчі нападника та вкусила його за руку, коли він до неї торкнувся.
Сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, які б доводили вину обвинувачених, зокрема ОСОБА_10 . Крім цього, останнього безпідставно засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України, - втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Згідно з матеріалами справи, неповнолітній ОСОБА_8 вироком Долинського районного суду від 18 травня 2021 року засуджений за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, за повторне та за попередньою змовою групою осіб викрадення майна у 2020 та 2021 роках. Також на розгляді Стрийського міськрайонного суду перебував обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, незаконне заволодіння транспортним засобом групою осіб. При таких обставинах, у діях ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбачений ст. 304 КК України, оскільки неможливо втягнути в злочинну діяльність неповнолітню особу, яка вже займається злочинною діяльністю. Допитаний у суді ОСОБА_8 ствердив, що ОСОБА_10 у злочинну діяльність його не втягував і злочинів, вказаних в обвинувальному акті, вони не вчиняли.
Адвокат зазначає, що суд безпідставно не визнав недопустимими доказами протоколи огляду місця події, які долучені прокурором як докази, а також всі відеодокази за результатами перегляду, на підставі яких складено дані протоколи. Слідчий ОСОБА_21 в ході допиту повідомив, що при затриманні обвинувачених присутній не був, проводив слідчі дії - огляд автомобіля та місця події; підзахисні на той момент уже були затримані в порядку ст. 208 КПК України. Слідча дія - огляд автомобіля проводилась з неповнолітнім ОСОБА_17 без його законного представника, без адвокатів. Відтак, апелянт вважає, що всі протоколи огляду місця події від 22 вересня 2021 року є недопустимими доказами.
Зазначає, що сторона захисту клопотала про допит експерта для роз'яснення висновку експерта №КСЕ 19/114-21/18195 від 29 жовтня 2021 року, однак головуючий безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання. Водночас, призначення та проведення експертизи відноситься до слідчих дій. В ході судового розгляду встановлено, що під час досудового розслідування кримінального правопорушення за фактом виявлення пістолета 22 вересня 2021 року, у ході протоколу огляду, відомості були внесені в ЄРДР №12021141130000825 за ч. 1 ст. 263, 9 листопада 2021 року слідчим, тобто через 48 днів після виявлення. Балістична експертиза проводилась у кримінальному провадженні №12021141130000686, внесеному до ЄРДР 22 вересня 2021 року, яке жодного відношення до вказаного факту не має. Відтак стверджує, що висновок експерта №КСЕ 19/114-21/18195 від 29 жовтня 2021 року є недопустимим доказом.
Сторона захисту вважає, що з моменту вилучення пістолета до накладення на нього арешту з ним могли проводитись маніпуляції. При цьому експерт фактично визнав, що досліджуваний пістолет, який виробник класифікує як стартовий (шумовий), перероблений до стандартів пістолета для стрільби патронами, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, за що кримінальна відповідальність не передбачена.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_11 підтримав подану апеляційну скаргу сторони обвинувачення, апеляційні скарги сторони захисту підтримав частково, вказав про необхідність закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_7 та законний представник ОСОБА_12 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явилась, 22 травня 2025 року скерувала на адресу суду заяву, у якій просить апеляційний розгляд проводити без її участі. Вказала, що апеляційні скарги є безпідставними, тому просить вирок щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_8 залишити без змін.
За таких обставин, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду, враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_13 , колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності потерпілої.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що зазначених вимог суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.
Як слідує з оскарженого вироку, суд, погодившись з пред'явленим ОСОБА_10 та ОСОБА_8 обвинуваченням, дійшов висновку про доведеність їх винуватості, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 263 КК України, а саме: ОСОБА_10 в незаконному придбанні, носінні, зберіганні та передачі вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу; ОСОБА_8 у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Обґрунтовуючи ці висновки, суд першої інстанції послався, зокрема на: показання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які вказували на наявність у них пістолета, показання потерпілої ОСОБА_13 , яка у ході допиту зазначила, що ОСОБА_17 погрожував їй пістолетом, свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які були понятими під час вилучення пістолета, а також письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 22 вересня 2021 року з фототаблицями та відеозаписом до нього, а саме: ділянки біля кафе «Перелаз» в с. Стрілків на вул. Горішній, 26, де ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вказали на місце, де вони викинули предмет, ззовні схожий на пістолет. Під час огляду виявлено та вилучено предмет, ззовні схожий на пістолет марки «Екоl Аlр»; висновком експерта за результатами проведення комплексної дактилоскопічної та судової балістичної експертизи №КСЕ-19/114-21/18195 від 29 жовтня 2021 року, відповідно до якого пістолет із маркувальними позначеннями «ЄS Екоl Аlр Саl. 9mm Р.А.К», кал. 9мм Р.А.К., із знищеними заводським серійними номерами, промислового турецького виробництва, який виробник класифікує як стартовий (шумовий) пістолет, не відповідає вимогам до шумової (стартової) зброї, та в наданому на дослідженні вигляді є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю; висновком експерта за результатами проведення судової дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/114-21/18195-Д від 21 жовтня 2021 року.
Перевіривши зазначені докази та частково дослідивши їх, колегія суддів доходить висновку про недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, за правилами статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист.
Забезпечення права на захист - це правове положення, згідно з яким посадові особи, котрі здійснюють кримінальне провадження, зобов'язані забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому сукупність процесуальних прав, завдяки яким останні отримують можливість захищатися від підозри чи обвинувачення.
Згідно з вимогами статей 20, 44 КПК України забезпечення права на захист реалізується як особисто підозрюваним, обвинуваченим, виправданим та засудженим, так і за допомогою захисника. Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 КК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.
У розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, яка, зокрема, затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Права підозрюваного регламентовані ч. 3 ст. 42 КПК України, серед яких: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують; бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення; на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_8 , таке здійснено 22 вересня 2021 року о 20 год. 40 хв., тобто саме з цього моменту неповнолітній ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного, як це визначено ст. 42 КПК України.
В той же час, протокол огляду місця події - ділянки біля кафе «Перелаз» в с. Стрілків на вул. Горішній, 26, де було виявлено та вилучено предмет, ззовні схожий на пістолет марки «Екоl Аlр», проводився з 21 год. 56 хв. до 22 год. 12 хв 22 вересня 2021 року (тобто після набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного), хоч і за участю законного представника ОСОБА_12 , однак у відсутності захисника.
Таким чином, органом досудового розслідування не було дотримано вимоги статей 49, 52 КПК України щодо забезпечення неповнолітньому підозрюваному ОСОБА_8 права на захист.
Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, порушення права особи на захист є істотним порушенням фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження та має прямий вплив на допустимість доказів і на дотримання гарантій справедливого судового розгляду в цілому. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно не тільки взяти до уваги сам факт порушення, але й установити, що отримання доказів є його результатом.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 22 вересня 2021 року, проведеного за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Стрілків, вул. Горішня, 26, біля кафе «Перелаз», та фототаблицею до нього (т. 3, а.с. 23-34), у ході огляду ОСОБА_10 та ОСОБА_8 повідомили про обставини події, що відбулась, та вказали місце, де вони викинули предмет, ззовні схожий на пістолет. Під час указаного огляду виявлено та вилучено предмет, ззовні схожий на пістолет марки «Екоl Аlр».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень.
Отже, предмет, ззовні схожий на пістолет марки «Екоl Аlр», який був вилучений у місці, вказаному, зокрема неповнолітнім ОСОБА_8 , та якому не було забезпечено захисника, був здобутий органом досудового розслідування з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому цей пістолет та похідні від нього докази, зокрема, висновки експертиз, є недопустимими доказами у кримінальному провадженні і не можуть братися до уваги при оцінці доказів у справі.
При цьому, на переконання колегії суддів, показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 щодо вилучення пістолета у цьому випадку втрачають доказове значення, оскільки не узгоджуються з письмовими доказами, які апеляційним судом визнано такими, що не доводять винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Відтак, вина ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК не доведена належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні. Тому кримінальне провадження у цій частині треба закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених та вичерпання можливостей їх отримати.
Водночас, апеляційний суд не вбачає підстав для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України, зважаючи на таке.
Обгрунтовуючи доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень суд першої інстанції у вироку послався на: показання потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_26 , а також письмові докази: заяву ОСОБА_13 від 22 вересня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення; протокол огляду місця події від 22 вересня 2021 року з фототаблицями, а саме: території біля ТзОВ «Західтрансбуд», що в с. Стрілків по вул. Горішня, 26; протокол огляду місця події від 22 вересня 2021 з фототаблицями, а саме: транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Passat В-5», синього кольору, д.н.з НОМЕР_1 ; постанову про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_13 від 22 вересня 2021 року; висновок експерта № 169 від 23 вересня 2021 року, згідно з яким у ОСОБА_13 виявлені синець та садно правої сідниці, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_10 від 22 вересня 2021 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_8 від 22 вересня 2021 року; протокол пред'явлення особи для впізнання від 23 вересня 2021 року з відеозаписом, згідно з яким потерпіла ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_8 як особу, яка здійснила на неї розбійний напад; протокол пред'явлення особи для впізнання від 23 вересня 2021 року з відеозаписом, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка здійснила на неї розбійний напад; довідку №69 від 17 листопада 2021 року, видану директором Болехівського ліцею №2 «Науковий»; протокол проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2021 року з долученим відеозаписом, за участю неповнолітнього ОСОБА_8 ; протокол огляду місця події від 15 листопада 2021 а саме: автомобіля марки «Volkswagen Passat В-5», синього кольору, д.н.з НОМЕР_1 ; заяву ФОП ОСОБА_27 від 23 вересня 2021 року про добровільне надання відеозапису зі свого мобільного телефону, на який було записано відео із камер відеоспостереження магазину «Продукти» за 22.09.2021, що на АДРЕСА_3 , для долучення їх до матеріалів кримінального провадження та долучено компакт диск з вказаним відеозаписом; заяву приватного підприємця ОСОБА_28 від 23 вересня 2021 року про добровільне надання відео за 22 вересня 2021 року із камер відеоспостереження ПП «ЩІІН» для долучення їх до матеріалів кримінального провадження та долучено компакт диск з вказаним відеозаписом; протокол огляду предметів від 17 листопада 2021 року, а саме зазначених вище компакт-дисків; протокол огляду предметів від 16 листопада 2021 року, а саме: валізи марки «Ravit travel» сірого кольору, вилученої з автомобіля «Фольксваген Пассат» н.з. НОМЕР_1 під час огляду місця події 22 вересня 2021 року; довідку про вартість майна №91 від 17 листопада 2021 року; долучений стороною захисту протокол одночасного допиту від 25 листопада 2021 року між неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_10 , зміст яких детально викладений у вироку суду.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
У свою чергу, доводи апеляційних скарги сторони захисту про недоведеність вини обвинувачених у вчиненні, зокрема, розбою, поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли.
Так, розбій є злочином з усіченим складом. Він вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.
З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Погроза є тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападнику або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета тощо), які свідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єктивне сприйняття її потерпілим.
З наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції показань потерпілої ОСОБА_13 вбачається, що 22 вересня 2021 року вона приїхала у м. Болехів. Перебуваючи на зупинці, погодилась на пропозицію двох хлопців, які під'їхали на машині темно-синього кольору, доїхати з ними до м. Стрий, оскільки їй потрібно було їхати туди до автобуса для подальшої поїздки закордон. По дорозі хлопці двічі зупинялися, про щось шепотілись між собою. Перед м. Стрий один хлопець, той що сидів на пасажирському сидінні, розвернувся і направив на неї пістолет, сказав віддати кошти і телефон. Вона дала йому «ляпаса», на що він відповів, що вона не доїде. Після цього вона відчинила двері і вистрибнула з машини. Валіза темного кольору залишилась в машині, там були особисті речі. На передньому пасажирському сидінні перебував Денис, за кермом - інший обвинувачений. Денис погрожував їй пістолетом, вважає, що це була змова обох обвинувачених. Пістолет був чорного кольору, здалось, що був заряджений, а тому відчувала загрозу життю. Пістолет був направлений на неї в голову. Тілесних ушкоджень ніхто їй не наносив. Пістолет сприйняла як справжній, він був металевий, на іграшковий не був схожий, адже знає, який вони мають вигляд. ОСОБА_10 жодних зауважень ОСОБА_8 не робив, продовжував керувати автомобілем, нічого не говорив. Про те, що пістолет був без магазину, не бачила.
Обвинувачений ОСОБА_10 під час надання показань зазначив, що у машині вони жартували, ОСОБА_17 витягнув пістолет; ОСОБА_8 вказав, що, побачивши пістолет, захотів пожартувати, тому витягнув пістолет, направив його на потерпілу і сказав: «Жизнь ілі кошельок?».
Таким чином, самі обвинувачені не заперечують використання пістолета, однак заперечують мету його використання. Втім, потерпіла вказала, що у цих діях жарту не допускає, оскільки пістолет був направлений на неї в голову, вона розуміла, що пістолет справжній і ним можна заподіяти травму. При цьому обвинувачені з'їхали з головної дороги, а ОСОБА_17 казав їй, що спочатку гроші, а потім валіза.
Наведене, а також подальша поведінка потерпілої, яка після висловлення їй погрози відчинила двері автомобіля і вистрибнула з нього, після цього звернулась за допомогою до свідків та просила викликати поліцію, що підтверджується, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які також зазначили, що потерпіла була схвильована та налякана, у неї був брудний одяг, доводить той факт, що погроза пістолетом була сприйнята ОСОБА_13 як реальна.
Водночас, доводи захисника ОСОБА_9 стосовно поведінки потерпілої ОСОБА_13 , яка вдарила по обличчі нападника, жодним чином не спростовують висновків щодо сприйняття потерпілою погрози як реальної, оскільки поведінка кожної людини під час нападу на неї є різною, зокрема, частина потерпілих свої дії спрямовує на запобігання злочину.
Доводи апелянта про те, що потерпіла схильна говорити неправду є виключно його оціночним судженням, яке матеріалами справи не підтверджено. Більше того, у межах кримінального провадження надається оцінка особі обвинуваченого, а не потерпілої. За цих обставин, факт того, чи є ОСОБА_13 сиротою, чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, жодним чином не впливає ні на обсяг пред'явленого ОСОБА_10 та ОСОБА_29 обвинувачення, ні на кваліфікацію їхніх дій.
Крім того, показання обвинувачених, що вони мали намір повернути валізу потерпілій колегія суддів критично, як обрану ОСОБА_10 та ОСОБА_8 лінію захисту, оскільки їхні показання спростовуються зібраними в ході досудового розслідування та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Стосовно твердження апелянтів про недоведеність факту попередньої змови між обвинуваченими та відсутність умислу на здійснення нападу з метою заволодіння майном потерпілої, то таке є безпідставним.
Так, співучасть у вчиненні злочину передбачає: об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв'язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об'єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Із матеріалів провадження слідує, що дії ОСОБА_10 та ОСОБА_29 з самого початку були узгодженими та послідовними. Зокрема, вони на орендованому автомобілі під'їхали на вокзал, запропонували потерпілій підвезти її до Стрия; по дорозі двічі зупинялись та шепотілись між собою; надалі ОСОБА_29 взяв належний ОСОБА_10 пістолет з бардачка та направив його на потерпілу, сказав віддати кошти і телефон. ОСОБА_10 жодних зауважень ОСОБА_29 не робив, нічого не говорив та продовжував керувати автомобілем. Після того, як потерпіла вистрибнула з машини, знаючи, що її валіза залишилась в автомобілі, ОСОБА_10 розвернув автомобіль та вони з ОСОБА_15 поїхали в м. Болехів; обвинувачені викинули пістолет, яким погрожували потерпілій.
Ці спільні дії обвинувачених, їхня поведінка як до, так і після вчинення злочину, те, що вони разом позбулись знаряддя злочину, вказують на об'єднання таких дій єдиним умислом та сприяння один одному у вчинені розбійного нападу.
Отже, кваліфікація судом дій обвинувачених за ч. 2 ст. 187 КК України за ознакою «за попередньою змовою групою осіб» є правильною.
Доводи апеляційних скарг про здійснення незаконного тиску на обвинувачених з боку органів досудового розслідування були предметом перевірки суду першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд. Зокрема, слідчі дії, окрім огляду місця події, у ході якого було вилучено пістолет, та протокол за результатами якого визнаний апеляційним судом недопустимим, проводились у присутності захисників обвинувачених та законного представника неповнолітнього ОСОБА_8 . Протоколи затримання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також протоколи їх допиту підписані як самими обвинуваченими, так і їх захисниками та законним представником. Жодних зауважень з приводу неправильного складання протоколів сторона захисту не висловлювала, скарг на незаконні дії органу досудового розслідування, у тому числі й щодо тиску на обвинувачених, обвинувачені, їх захисники та законний представник не подавали.
Більше того, як слідує з відповіді на запит з ІТТ №2 (м.Дрогобич) від 10 серпня 2023 року №802/72/02-2022, обвинувачений ОСОБА_8 за час перебування в цій установі з 23 вересня 2021 року по 24 вересня 2021 року 09.35 год, не звертався з заявами чи повідомленнями про неправомірні дії працівників поліції, тілесних ушкоджень у нього виявлено не було. На запитання: під час затримання чи перебування в поліції до Вас застосовувалася фізична сила, зброя або спеціальні засоби відповів «ні». Також у ході дослідження місцевим судом результатів перевірки щодо можливих неправомірних дій працівників Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, у тому числі відповіді від 29 листопада 2023 року ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, встановлено, що з заяви ОСОБА_7 щодо неправомірних діянь слідчого поліції ОСОБА_23 , при здійсненні ним досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021141130000686, не вбачається жодних об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення протиправних діянь службовою особою, оскільки відомості, викладені в заявах не містять об'єктивних даних, в яких зазначалося б про вчинення суспільно небезпечного діяння (злочину).
За цих обставин, апеляційним судом у ході перегляду оскарженого вироку не встановлено будь-якого тиску на обвинувачених під час досудового розслідування з боку працівників поліції чи ведення недозволених методів слідства.
Твердження захисників про те, що працівники поліції чинили тиск також на потерпілу ОСОБА_13 для того, щоб її показання відповідали фабулі ст. 187 КК України, жодними доказами не підтверджене. Потерпіла про жодний тиск чи вплив на неї працівниками органу досудового розслідування не заявляла. Більше того, поведінка потерпілої, яка вистрибнула з автомобіля на ходу, ризикуючи отриманням тяжких травм, свідчить про те, що вона сильно злякалась, коли їй погрожували пістолетом, та вживала заходів для врятування свого життя.
Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про відсутність у діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ст. 304 КК України, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 304 КК України передбачає, зокрема, відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
Під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв'язку між діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії.
Втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу, у тому числі й пропозицію вчинити злочин.
Так, судом установлено, що ОСОБА_8 під час перерви покинув навчальний заклад для зустрічі з ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_10 переконав ОСОБА_8 вчинити напад з метою заволодіння чужим майном. Надалі, того ж дня, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_8 , за попередньою змовою, вчинили напад на потерпілу ОСОБА_13 . При цьому, будучи заздалегідь знайомим з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 достовірно знав, що він неповнолітній.
З огляду на вказані обставини і характер дій ОСОБА_10 (обізнаність про неповнолітній вік ОСОБА_8 та схиляння його вчинити злочинні дії), колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях обвинуваченого умислу на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.
При цьому доводи апелянтів про те, що ОСОБА_8 побачив пістолет випадково, дістаючи його з бардачка, є безпідставними, оскільки ОСОБА_10 ніяк на такі дії не відреагував, не сказав покласти пістолет назад, а продовжив спокійно керувати авто. Надалі ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_8 так жартував з потерпілою, хоча, за відсутності попередньої змови на вчинення розбою, він не міг достеменно знати, чи жартує ОСОБА_8 , чи дійсно вчиняє злочин. Тому, відсутність реакції ОСОБА_10 на сам факт того, що ОСОБА_8 взяв його пістолет, а також наведення його на потерпілу, підтверджує, що ОСОБА_8 знав про місцезнаходження пістолета та вони з ОСОБА_10 обумовили його застосування заздалегідь і для вчинення розбійного нападу.
Враховуючи наведене районний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Водночас, доводи про те, що ОСОБА_8 раніше був засуджений за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України та щодо нього на розгляді у Стрийському міськрайонному суді Львівської області перебуває обвинувальний акт за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, висновків місцевого суду щодо втягнення ОСОБА_10 неповнолітнього у злочинну діяльність не спростовує. Так, у цьому конкретному випадку ОСОБА_10 вплинув на свідомість неповнолітнього ОСОБА_8 , переконавши його у доцільності та вигідності вчинення розбійного нападу, забезпечив його знаряддям вчинення злочину, після чого вони разом його позбулись. Наявність у неповнолітнього судимості не означає, що такий досвід убезпечує особу від впливу на його свідомість інших, повнолітніх осіб.
Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи про недопустимість наявних у справі доказів, через те, що слідчі дії проводились до внесення відомостей в ЄРДР.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України були внесені до ЄРДР за №12012141130000686 22 вересня 2021 року о 19:09:25 (т. 2, а.с. 233-235).
Сама подія злочинів мала місце близько 15:47 год. 22 вересня 2021 року.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, органом досудового розслідування проведено 22 вересня 2021 року у період з 17:00 год. до 17:12 год. огляд місця події - території біля ТзОВ «Західтрансбуд», що в с.Стрілків по вул.Горішня, 26, у ході якого потерпіла вказала на місце, де вона вистрибнула з автомобіля, за результатами якого складено протокол огляду з фототаблицею до нього (т. 3, а.с. 1-13), а також 22 вересня 2021 року у період з 18:38 год. до 18:58 год. проведено огляд місця події - автомобіля марки «Volkswagen Passat В-5», синього кольору, д.н.з НОМЕР_1 , за результатами якого складено протокол огляду з фототаблицею до нього (т. 3, а.с. 14-22).
Таким чином, до внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень були проведені лише огляди місця події.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
За результатами огляду складається відповідний протокол, який має відповідати вимогам ст. 104 КПК України.
Згідно з зазначеними вище протоколами огляду місця події (т. 1, а.с. 1-13, 14-22), огляд території, де потерпіла вистрибнула з автомобіля, проводився з участю потерпілої, понятих та спеціаліста-криміналіста; огляд автомобіля проводився у присутності понятих, а також ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та його законного представника ОСОБА_12 , що стверджується їхніми підписами (т. 1, а.с. 16). При цьому жодних зауважень до протоколу учасниками цієї слідчої дії не наведено.
Таким чином, протокол огляду місця події, зокрема автомобіля, містить відомості про те, що учасниками зазначеної слідчої дії був неповнолітній ОСОБА_8 та його законний представник ОСОБА_12 , що вона підтвердила під час допиту в місцевому суді, зазначивши, що у її присутності на онука під час слідчих дій тиск не чинили.
За цих обставин, у суду відсутні підстави вважати, що було порушено право ОСОБА_8 на захист під час проведення указаного огляду місця події, оскільки, згідно з протоколом затримання, статусу затриманого ОСОБА_8 набув 22 вересня 2021 року о 20 год. 40 хв., тобто вже після проведення цих слідчих дій.
Стосовно того, що підготовче судове засідання було проведено у відсутності потерпілої ОСОБА_13 , колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Втім, як видно з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_13 була повідомлена про час та місце проведення підготовчого судового засідання, що стверджується наявними у матеріалах справи повістками (т. 1, а.с. 25, 101).
Більше того, 14 лютого 2022 року потерпіла ОСОБА_13 скерувала на адресу суду заяву, у якій просила проводити підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12021141130000686, у якому вона є потерпілою, без її участі (т. 1, а.с. 110).
За цих обставин, судом першої інстанції не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що могло б мати наслідком скасування оскарженого вироку з процесуальних підстав.
Доводи про невідповідність обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 290 КПК України є неспроможними, оскільки відповідно до частин 2, 3 ст. 314 КПК України вказані обставини є предметом перевірки суду у підготовчому судовому засіданні, за результатами якої суд може повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Водночас, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.
При цьому, що стосується доводів про неналежне затвердження обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , оскільки підпис прокурора не скріплений печаткою, то ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей та реквізитів, які повинен містити обвинувальний акт для того, щоб він вважався таким, який відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства. Втім, зазначений перелік не містить вимоги щодо скріплення підпису слідчого та прокурора печаткою, а тому завірення обвинувального акту гербовою печаткою не вимагається.
Водночас, призначене ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, домірним вчиненому. Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає.
Стосовно покарання, призначеного ОСОБА_8 , то колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи прокурора, згідно з якими судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України, покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за тяжкий злочин - на строк не більше семи років.
Втім, всупереч наведеним вимогам неповнолітньому ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК України на строк 7 років 3 місяці.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України слід призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі. Саме таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65, 102 КК України.
Отже, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційні скарги захисників задовольнити частково, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України закрити, а вирок суду першої інстанції в цій частині скасувати, пом'якшити призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, у решті вирок залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 задовольнити.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Вважати ОСОБА_10 засудженим: за частиною 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна; за частиною 1 ст. 304 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_10 призначити остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 місяців із конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з 22 вересня 2021 року, тобто з часу його затримання.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2022 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 22 вересня 2021 року, тобто з часу його затримання.
У решті вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4