Справа № 373/1760/25
Номер провадження 1-кп/373/193/25
про продовження застосування запобіжного заходу
04 серпня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12025116240000073 від 07.05.2025 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, непрацюючого, (РНОКПП НОМЕР_1 ), неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України,
встановив:
З 27.06.2025 у провадженні Переяславського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 про те, що він, діючи по заздалегідь розробленому плану, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортними засобами, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом обману власників транспортних засобів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які є мешканцями м. Переяслав Бориспільського району Київської області та планували продати свої автомобілі, увійшовши до них у довіру та, створивши ілюзію власного наміру купити відповідний транспортний засіб за певну грошову суму, отримував від потерпілих транспортний засіб та документи на нього під розписку з відстрочкою сплати відповідної грошової суми (плати) за автомобіль. У подальшому ні грошові кошти, ні автомобіль ОСОБА_4 потерпілим не повернув.
У такий спосіб, згідно обставин, викладених в обвинувальному акті ОСОБА_4 незаконно заволодів наступними транспортними засобами: 23.04.2025 автомобілем «ВАЗ 2109», р/н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 ; 05.05.2025 автомобілем «ЗАЗ 110307», р/н НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 .
Відповідні дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортними засобами, вчинене повторно.
Крім цього ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна 02.05.2025 з помешкання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), де він тимчасово винаймав кімнату, а саме: музичної колонки марки «Vertux» моделі «TROOP», вартістю 3999,20 грн, що кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України, як крадіжка в умовах воєнного стану, вчинена повторно.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці (з можливістю внесення застави) для забезпечення дієвості кримінального провадження в суді, належної процесуальної поведінки обвинуваченого та з метою усунення ризиків, передбачених п.1, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які реально існують.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор зазначив, що закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою на підставі ухвали суду від 11.07.2025 припадає на відпускний період, а тому є потреба продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчено. Ризики, які існували на момент обрання відповідного запобіжного заходу та його продовження судом не зменшились. Так, з врахуванням обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні трьох тяжких злочинів, за вчинення яких йому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі, є досить високим ризик можливого переховування обвинуваченого від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК). Стримуючих факторів цьому ризику немає, так як обвинувачений офіційно не працевлаштований, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, не має міцних соціальних зв'язків, не являється особою призовного віку. Також прокурор вказує, що є достатньо високим ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений продовжить свою кримінальну діяльність, спрямовану на незаконне збагачення за рахунок чужого майна та вчинятиме інші правопорушення проти власності (п.5 ч.1 ст. 177 КПК), оскільки він 14.09.2021 був засуджений Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185 КК України, після чого 28.10.2021 та 29.12.2021 відносно ОСОБА_4 скеровано до цього суду ще два обвинувальні акти за ч.2 ст. 185 КК України, а нещодавно 12.05.2025 ОСОБА_4 засуджений вироком Таращанського районного суду Київської області за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт.
Обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо тверджень прокурора про відсутність міцних соціальних зв'язків, наголосивши, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання, цивільну дружину та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Захисник просив суд зважити на те, що обвинувачений щиро кається у вчиненому та активно сприяв розслідуванню кримінальних правопорушень та поверненню майна потерпілим ще на досудовому розслідуванні. Просив зменшити розмір застави, оскільки попередній розмір є непосильним для обвинуваченого.
Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України дозволяють застосування до нього такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
За змістом частини 3 статті 176 КПК України для задоволення судом клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор зобов'язаний довести обставини, які, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризику або ризикам.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать: про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість висунутої ОСОБА_4 підозри не оскаржена стороною захисту на досудовому розслідуванні та додатково підтверджується змістом обвинувального акта та реєстром матеріалів досудового розслідування, де відображено слідчі (розшукові) дії та прийняті процесуальні рішення. Обвинувачений в судовому засіданні вину визнав повністю та надав суду викривальні показання.
На виконання ст. 178 КПК України судом встановлено, що ОСОБА_4 у шлюбі не перебуває, має зареєстроване місце проживання в с. Орлівщина Самарського району Дніпропетровської області, де старостою села характеризується негативно. За місцем реєстрації обвинувачений не проживає та час від часу змінює своє місце перебування. В обвинуваченого є син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від цивільних стосунків з жінкою, який проживає зі своєю матір'ю. Оцінити такі зв'язки на міцність не представляється можливим.
Матеріалами на обвинуваченого підтверджується наступне.
ОСОБА_4 у неповнолітньому віці вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України (крадіжка велосипеда у жовтні 2020р) з призначенням покарання у виді громадських робіт.
У подальшому, 27.10.2021 та 28.12.2021 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_4 скеровано ще два обвинувальні акти за ч.2 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена повторно), які ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 у справі №183/7483/21 об'єднані в одне провадження. Судовий розгляд у вказаній справі не завершено.
12.05.2025 ОСОБА_4 засуджений вироком Таращанського міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст. 190 КК України (заволодіння транспортним засобом шляхом обману потерпілого).
Будь-які нові обставини, які мають важливе значення, але не були враховані при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні.
ОСОБА_4 інкримінується вчинення трьох тяжких злочинів проти власності з ознаками повторності (ч. 2 ст. 289 КК, ч.2 ст. 289 КК та ч.4 ст. 185 КК). У випадку доведення винуватості йому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, що з урахуванням відсутності в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків та інших стримуючих факторів, породжує ризик переховування його від суду задля уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України).
Також враховуючи, що у короткій біографії ОСОБА_4 , якому лише 21 рік, окрім обвинувачення у цій справі, маються чотири факти притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, за двома з яких він засуджений з ухваленням обвинувального вироку: 14.09.2021 та 12.06.2025, суд вважає, що існує високий ризик того, що у випадку не застосування до обвинуваченого у цій справі найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою він може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення (п.5 ч.1 ст. 177 КПК).
Таким чином, прокурором доведено та судом встановлено наявність усіх обставин, передбачених частиною 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про: обґрунтованість підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують вагомі ризики, передбачені п.1 та п. 5 ч.1 статті 177 цього Кодексу (переховування обвинуваченого від суду та вірогідність вчинення інших кримінальних правопорушень проти власності), що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, для досягнення цілей та завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, для забезпечення дієвості цього провадження під час судового розгляду, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, суд вважає за доцільне продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, що буде виправданим втручанням у права та свободи особи.
Положення ч.3 ст. 183 КПК України вимагають від суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При визначенні розміру застави суд враховує положення ч. 4 ст. 182 КПК України та бере до уваги обставини та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, працездатність обвинуваченого, його сімейний стан, а також вагомість ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 182 КПК розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд визначає обвинуваченому заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі складає 121 120,00 грн (3028 грн х40) з покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України. На переконання суду визначена судом застава саме у такому розмірі, гарантуватиме виконання обвинувченим, покладених на нього обов'язків та мінімізує ризики, на які послався прокурор та, які реально існують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193-197, 199, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 02.10.2025.
Визначити ОСОБА_4 заставу - 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду (р/р UA768201720355259001000018661, банк: Держказначейська служба України, м. Київ; код ЄДРПОУ 26268119; отримувач: Територіальне управління ДСА України в Київській області; призначення платежу: «застава» та інформація про ухвалу суду, який визначив заставу, прізвище, ім'я, по-батькові особи, за яку вноситься застава).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Невиконання обвинуваченим відповідних обов'язків тягне за собою звернення застави в дохід держави.
Роз'яснити, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, а копія - суду.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою до 02.10. 2025 включно.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1