Справа № 950/931/25
Номер провадження 2/950/422/25
01 серпня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,
при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.
за участю: відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на початку квітня 2023 року він домовився з ОСОБА_1 , про придбання у неї земельної ділянки площею 0,12 га (1250 м2), розташованої на території АДРЕСА_1 , цільовим призначенням якої є - для садівництва, право власності на яку ОСОБА_1 , належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-СМ № 044308 від 28.05.1997 року. Зазначена земельна ділянка позивачу була потрібна для використання з метою вирощування огородини для своєї родини та подальшого насадження на ній плодово-ягідних дерев та кущів, тобто, для садівництва. У зв'язку з досягнутою домовленістю, 21.04.2023 року між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, за грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. Оскільки на той час уже настала пора проводити на земельній ділянці весняно-польові роботи, а ОСОБА_1 , необхідно було підготувати ряд документів для укладення договору у нотаріальній конторі, а саме замовити виготовлення технічної документації на землю і це потребувало значного часу, то сторони вирішили, що договір нотаріально вони посвідчать згодом, та провели розрахунок за земельну ділянку. Таким чином був укладений договір купівлі-продажу без нотаріального посвідчення, за умовами якого ОСОБА_3 , передав ОСОБА_1 , кошти в сумі 20 000 грн. та прийняв від неї у своє володіння придбану земельну ділянку. Посвідчити нотаріально договір ОСОБА_1 , зобов'язалася у строк до 01.08.2023 року. Однак, цей договір до цього часу нотаріально неукладений та непосвідчений, оскільки відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань. Тому позивач просив визнати за ним право власності на вищевказане нерухоме майно.
Позивач в судове засідання не з'явився, в наданій заяві заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідачка в судовому засіданні пояснила та надала письмову заяву, в якій вказала, що договір купівлі-продажу у простій письмовій формі, дачної ділянки вона разом із ОСОБА_2 , дійсно уклала, але даний правочин мав місце 15.05.2010 року, за ціною 5000 (п'ять) тисяч гривень.
Вислухавши відповідачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу у простій письмовій формі, дачної ділянки ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_2 , дійсно уклала, але даний правочин мав місце 15.05.2010 року, за ціною 5000 (п'ять) тисяч гривень.
Таким чином, між позивачем та відповідачкою фактично відбувся договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчити який вони домовилися пізніше.
Однак, право власності позивачана придбану земельну ділянку до цього часу належним чином не оформлене, чим порушуються права ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду.
У відповідності зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У відповідності зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р. N952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Частною 1. ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.
Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
У відповідності зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки сторони договору купівлі-продажу домовилися щодо його усіх істотних умов, позивач зі свого боку виконав взяті на себе зобов'язання, сплативши вартість придбаного майна та прийняв його у своє володіння і обидві сторони вчинили взаємні дії для настання юридично значимих наслідків, що підтверджується зібраними доказами, суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для визнання за ОСОБА_2 , права власності на спірне майно.
Керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 182, 220, 317, 328, 334, 392 ЦК України;
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 0,12 га (1250 м2), розташовану на території АДРЕСА_1 , цільовим призначенням якої є - для садівництва, яка була придбана у ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Олександр ЧХАЙЛО