Справа № 577/2900/25
Провадження № 2/577/1051/25
30 липня 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі : головуючого судді Галяна С.В.
за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 30.04.2023-100002149 від 30.04.2023 року в розмірі 13391 грн. та сплачений судовий збір. Вимоги обґрунтовує тим, що 30.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 30.04.2023-100002149, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 8000 грн., строком на 70 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 08.07.2023 року. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування
кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх платежів (частини суми кредиту, нарахованих процентів, комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду. Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. ТОВ «Споживчий кредит» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість в розмірі 13391,13 грн., з яких: 6226,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5964,96 грн. - заборгованість по процентах, 1200 грн. - комісія. Відтак, позивач прохає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 30.04.2023-100002149 від 30.04.2024 року в розмірі 13391,13 грн., а також сплачений судовий збір.
У судове засідання представник позивача Рассказов Д.І. не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує. (а.с. 6, 6 зв.).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином (а.с. 30). Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подала. З огляду на положення ч. 7, 8 ст.128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, вважається, що про день, час та місце розгляду справи особа повідомлена належним чином. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.06.2025 року справу призначено до судового розгляду на 30.07.2025 року (а.с. 28).
Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно з ч. 12. ст. 11 цього Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 указаного Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що 30.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 , укладено Кредитний договір (оферти) № 30.04.2023-100002149 (а.с. 8-13).
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., строком на 70 день.
ОСОБА_1 , підписано електронним цифровим підписом пропозицію про укладення кредитного договору (Оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн., а отже акцептовано умови договору.
Також умовами договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, пунктом 3.2. договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Строк на який надається кредит - 70 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 08.07.2023 року.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.04.2023-100002149 від 30.04.2023 року у позичальника, існує заборгованість яка складається, із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6226,17 грн., по процентам в розмірі 5964,96 грн., по комісії в розмірі 1200 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 30.04.2023 року по 08.07.2023 року (а.с. 19).
Дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості відповідача по кредитному договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6226,17 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 5964,96 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 1200 грн., то суд знаходить такі вимоги необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Кредит надається позичальнику на споживчі потреби.
Імперативним приписом третього абзацу частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції чинній на час укладання договору кредитодавцю заборонялося у договорі про надання споживчого кредиту встановлювати будь-які збори, відсотки, комісії, які не є послугами у визначенні цього Закону.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою в розумінні цього Закону є нікчемними.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту встановлюються Законом.
Оскільки, відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення кредитного договору), кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом (в редакції на час укладення кредитного договору), послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.
За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення кредитного договору), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положенні договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року за № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. При цьому законодавством визначено наслідки невідповідності правочину актам цивільного законодавства, зокрема можливість визнання його недійсним за рішенням суду або його нікчемність у випадках, визначених законом (ст.215 ЦК України).
Таким чином, встановлення у кредитному договорі несправедливих умов щодо сплати щомісячної плати (комісії) за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача суперечить актам цивільного законодавства, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь, внаслідок чого виникає істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року при розгляді справи № 6-2071цс16, предметом якої був спір про визнання недійсним положення кредитного договору, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та фізичною особою, яким встановлено плату за обслуговування кредиту (комісію). При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, виходячи з положень ст.ст.1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 686/5078/18.
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в сумі 12191,13 грн. (заборгованість за тілом кредиту 6226,17 грн. + заборгованість за процентами за користування кредитом 5964,96 грн. = 12191,13 грн.)
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 91 %, або 2204,38 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13,76-81, 141, 247, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість по кредитному договору № 30.04.2023-100002149 від 30.04.2023 року в розмірі 12191,13 грн. та судовий збір в розмірі 2204,38 грн., а всього 14395,51 грн. (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 51 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Галян С. В.