Справа № 489/5307/25
Провадження № 1-кп/489/771/25
продовження строку дії запобіжного заходу
04 серпня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 14.05.2025 під № 12025152040000531, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
На розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження з обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Для забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 11.07.2025 продовжено до 08.09.2025 (включно).
У зв'язку з неможливістю розгляду справи 04.08.2025 у судовому засіданні виникла необхідність відкласти розгляд справи на 17.09.2025 року.
Прокурор подав клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 грн.
Вирішення питання щодо запобіжного заходу
Доводи клопотання сторони обвинувачення
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики наявні на час застосування саме такого запобіжного заходу не зменшились і не змінились, що свідчить про необхідність його подальшого застосування. Вважав можливим переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість можливого покарання за вчинення злочину. Крім того вважає наявним ризик продовження протиправної діяльності, враховуючи відсутність офіційних джерел доходів, а також відсутністю стримуючих від протиправної діяльності факторів.
Доводи сторони захисту
Захисник заперечив проти клопотання прокурора. Зазначив, що дії ОСОБА_4 безпідставно кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України. Оскільки психотропні речовини він зберігав без мети збуту, його дії слід кваліфікувати за ст. 309 КК України. Також, посилаючись на те, що обвинувачений одружений, має на утриманні трьох дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вважає, що для забезпечення дотримання обвинуваченим обов'язків покладених КПК України буде достатньо застосувати до нього домашній арешт.
ОСОБА_4 зазначив, що погоджується із захисником, та пояснив, що наміру переховуватись від суду не має, наркотичні засоби вирішив добровільно здати працівникам поліції.
Оцінка та висновки суду
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_4 строку раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
Незгода сторони захисту з кваліфікацією дій обвинуваченого не може свідчити про явну необґрунтованість підозри. Правильність кваліфікації дій обвинуваченого перевіряється судом під час ухвалення рішення у справі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинуваченого від суду;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- Ризик переховування обвинуваченого від суду. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого роду кримінальних правопорушень нормами Кримінального кодексу України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Стороною захисту надані суду свідоцтво про укладення шлюбу з якого слідує, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 2007 року Під час шлюбу у них народилось двоє дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , років народження. Також надано свідоцтво про народження дочки ОСОБА_9 (03.02.2024), батьком якої також зазначено ОСОБА_4 .
Суд враховує, що ОСОБА_4 одружений та є батьком трьох малолітніх дітей. Проте, його дружина ОСОБА_6 , з якою він перебуває в офіційному шлюбі, та діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з початку 2022 року проживають за кордоном. ОСОБА_10 народилась у нього з іншою жінкою, з якою він проживає без укладення шлюбу.
Оцінюючи вказані обставини на предмет наявності соціальних зв'язків ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що проживання дружини, з якою обвинувачений перебуває в офіційному шлюбі з 2007 року, та двох дітей за кордоном, у взаємозв'язку з тяжкістю покарання, яке може бути призначене, свідчить на користь існування ризику переховування від суду, оскільки такі зв'язки обвинуваченого наявні з особами, які перебувають за межами України.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали справи не містять відомостей про наявність постійного місця проживання, роботи або навчання обвинуваченого, що у своїй сукупності створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
- Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Обвинувачений не працює, стабільного джерела доходів не має, кримінальне правопорушення було припинено не з власної волі, а працівниками правоохоронних органів.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність тісних соціальних зв'язків обвинуваченого, що ставить під сумнів можливість належного виконання ним обов'язків; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначені ризики не змінились.
Домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло і розрахований на свідому, правомірну його поведінку, не зможе фізично убезпечити від настання вищевказаних ризиків та гарантувати його безумовне дотримання, тому адекватним запобіжним заходом для підозрюваного ОСОБА_4 буде тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 02 жовтня 2025 року).
Визначений ОСОБА_4 розмір застави при застосуванні запобіжного заходу є обґрунтованим, підстави для зміни такого розміру на даний час відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів до «02» жовтня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки, строком на 2 місяці:
прибувати до суду на кожну вимогу;
не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_1