Справа № 487/5129/25
Провадження № 2-а/487/74/25
04 серпня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною та скасування постанови,
24 липня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 542 від 08 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовна заява мотивована тим, що позивач жодного разу не отримував від відповідача повістки, під час складання протоколу позивачу не було роз'яснено його права, зокрема право на правову допомогу, посадові особи не збирали докази, відсутні докази направлення позивачу повістки, під час складання протоколу не дали можливості скласти пояснення, дозволивши записати в бланку пояснень до протоколу лише одне речення; відповідачем належним чином не доведено факт порушення позивачем Правил військового обліку. Позивач не ухилявся від виконання вимог законодавства, а саме згідно направлення № 3763336 від 04.06.2025 з 09.06.2025 позивач проходив ВЛК на базі КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» ММР.
25 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву, надав пояснення аналогічні змісту позову. Додатково пояснив, що 06.06.2025 він був в ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримав направлення на ВЛК. 20.06.2025 він знову приходив в ІНФОРМАЦІЯ_3 для продовження направлення, оскільки у голови ВЛК був запис на 24.06.2025. 24.06.2025 він був у голови ВЛК і йому повідомили, що потрібно з'явитись в ТЦК через 3-7 днів. Він прибув в ІНФОРМАЦІЯ_3 і йому повідомили, що він обмежено придатний. 03.07.2025 у застосунок Резерв+ йому прийшло повідомлення про те, що він у розшуку і він одразу пішов в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Там йому повідомили, що він не з'явився за повісткою, тому на нього склали протокол. Для написання пояснень у протоколі йому дали обмежений час і він не міг викласти всі обставини на спростування своєї вини. Оскаржувану постанову йому вручили через дві години. 08.07.2025 він був у юриста ІНФОРМАЦІЯ_4 і намагався пояснити причини неявки, але він його не слухав. Повістку від ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував і йому не відомо на яку дату його викликали.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, причин не повідомив, відзиву не подав.
Про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином та його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи (ст. 368 КАС України).
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали та надані докази, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 08 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 винесено постанову № 542, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно даної постанови правопорушення полягає в тому, що: «03.07.2025 року о 12 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув самостійно гр. ОСОБА_1 , який не з'явився за викликом без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначене в повістці №3832997 від 09.06.2025 року, чим порушив вимоги п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 та п. 34 постанови №560 від 16 травня 2024 року. Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Крім того, слід зазначити, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє до теперішнього часу.»
Відповідно до вимог ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і по теперішній час.
Відповідно до постанови № 542, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 та п. 34 постанови №560 від 16 травня 2024 року.
Так, згідно п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 21 та п. 34 постанови №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 03.07.2025 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено протокол № 572 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у якому зазначена суть адміністративного правопорушення, яка за змістом аналогічна постанові №542, а саме 03.07.2025 року о 12 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув самостійно гр. ОСОБА_1 , який не з'явився за викликом без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначене в повістці №3832997 від 09.06.2025 року, чим порушив вимоги п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 та п. 34 постанови №560 від 16 травня 2024 року.
З даного приводу суд зауважує, що матеріали справи не містять копію повістки від 3832997 від 09.06.2025 року, доказів надіслання цієї повістки позивачу; ані у протоколі, ані у постанові не зазначено місце та строк явки ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не зазначено мету виклику: для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за ст. 210 та 210-1 КУпАП.
Отже, зазначення виду повістки, яка надсилалась ОСОБА_1 має суттєве значення для вирішення справи.
В оскаржуваній постанові не повно викладено обставини, установлені під час розгляду справ, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП. Так само протокол № 572, який є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено місце, час вчинення (місце та строк явки за повісткою) правопорушення, що є грубим порушенням права особи на захист, оскільки не вказує на конкретні її дії, які розцінюються представниками державної влади як правопорушення. У такому вигляді протокол не може бути доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а). Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 18.07.2020 у справі №216/5226/16-а).
Долучені позивачем відомості свідчать про те, що 04.06.2025 позивач отримав направлення для проходження ВЛК, яке було призначено на 09.06.2025. 25.06.2025 позивач отримав висновок ВЛК (скриншот із застосунку Резерв+ № 3763336, скриншот військо-облікового документу, формований 29.06.2025).
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 мав відомості про особу ОСОБА_1 та останній не ухилявся від прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд вважає, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не забезпечено об'єктивне з'ясування обставин справи, не встановлено та не доведено події і складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини ОСОБА_1 в його вчиненні. Крім того, не враховано наявності обставин, що виключають застосування положень зазначеної норми.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів правомірності свого рішення відповідачем не надано.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 щодо порушення вимог п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 та п. 34 постанови №560 від 16 травня 2024 року не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн, тоді як відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, ставка судового збору у цих справах становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання позову складає 605,60 грн. Отже позивачем переплачено судовий збір, який, згідно з ст. 7 ЗУ «Про судовий збір може бути повернуто лише на підставі заяви позивача.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.2, 5-15, 73-77, 90, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд
Визнати протиправною та скасувати постанову № 542 від 08 липня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя: З.М. Сухаревич