Миколаївської області
Справа №477/1123/25
Провадження №1-кс/477/862/25
про арешт майна
01 серпня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання слідчої відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12024150000000588 від 26 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою, третьою статті 307 КК України про арешт майна
25 липня 2025 року слідча відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000588 від 26 червня 2024 із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 майно, що було вилучено 22 липня 2025 року в ході проведення особистого обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській, за матеріалами УСР в Миколаївській області ДСР НП України про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним збутом наркотичних речовин групою осіб на території Миколаївської області, 26 червня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000588 та розпочато досудове розслідування за частиною першою, другою та третьою статті 307 КК України.
Проведеними першочерговими слідчими діями, встановлено, що до вчинення протиправних дій можуть причетні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, діючи за попередньою змовою між собою, вчинили низку заходів, направлених на придбання, зберігання, пересилання з метою збуту та збутом особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів.
22 липня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 КК України в порядку статті 208 КПК України.
В ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 було виявлено та вилучено майно: документи, грошові кошти, банківські картки, а також мобільний телефон.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 є безпосереднім знаряддям вчинення злочину, є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, слідча ОСОБА_3 звернулася з даним клопотанням у якому просила накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
У судове засідання слідча ОСОБА_3 не з'явилася. Прокурором ОСОБА_4 подано заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
ОСОБА_5 , як володілець майна, з приводу якого вирішується питання про накладення арешту, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000588 від 26 червня 2024 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою, третьою статті 307 КК України за фактом вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним збутом наркотичних речовин групою осіб на території Миколаївської області.
Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою між собою, вчинили низку дій, направлених на придбання, зберігання, пересилання з метою збуту та збутом особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів
22 липня 2025 року, безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою та третьою статті 307КК України.
Цього ж дня, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою та третьою статті 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також пересиланні з метою збуту наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини, вчинених за попередньою змовою групою осіб та у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту наркотичного засобу в особливо великому розмірі, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Під час проведення особистого обшуку затриманого в порядку статті 208 КПК ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено речі та документи.
Згідно постанови про визнання речовим доказом від 22 липня 2025 року, вилучене під час обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024150000000588 від 26 червня 2024 року та передано на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні слідча звернулася з даним клопотанням.
Вирішуючи питання арешту в межах поданого клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Описана у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження свідчить про причетність ОСОБА_5 до вчинення ряду протиправних дій пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збуту психотропної речовини у особливо великих розмірах,
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).
Згідно частини другої статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так у випадку вилучення майна у затриманої на підставі статті 208 КПК особи, таке майно набуває статусу тимчасово вилученого майна та за правилами статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про його повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. Затримання особи в порядку статті 208 КПК України, у цьому випадку і є підставою для проведення обшуку цієї особи.
З огляду на встановлені матеріалами клопотання обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає критеріям речових доказів, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, оскільки може зберігати на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, містити відомості щодо обставин його вчинення і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статтями 170-173 КПК України, приходжу до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, так як зберегло сліди кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на обставини справи та враховуючи, що у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що було вилучене 22 липня 2025 року в ході проведення особистого обшуку затриманого, у порядку статті 208 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:
1) Мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Мах», чорного кольору, номер сім карти НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , з захисним паролем 700000;
2) Банківська карта емітована в AT «А-Банк» № НОМЕР_3 ;
3) Посвідчення «Комітету по боротьбі з корупцією» № НОМЕР_4 видане на ім'я ОСОБА_5 ;
4) Додаток до талону № ВГО HP № 04-1624;
5) Лист зобов'язання на одному аркуші;
6) Грошові кошти в загальній сумі 9900 гривень;
7) Електронний пропуск №0004744198 072,25606;
8) Три металеві ключі.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9