Справа № 459/1518/25
Провадження № 2/459/383/2025
(заочне)
01 серпня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.
з участю: секретаря судового засідання Козак І. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадежння за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
08.05.2025 позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 07.03.2002 вони з відповідачем зареєстрували шлюб, від якого у них двоє дітей: повнолітній син та неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2014 року подружні відносини між ними погіршились, чоловік пішов з сім'ї. Відповідач жодним чином не допомагає з дітьми, зокрема й матеріально. Самостійно утримувати себе й дочку вона не в змозі. Тому просить позов задовольнити.
Ухвалою від 05.06.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач належно повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак у судові засідання 07.07.2025, 01.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзиву не подав.
Тому, суд на підставі ст. 280 ЦПК України провів заочний розгляд справи.
Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та згідно з ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.
Розглянувши позовну заяву, оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2002, що підтверджується витягом актового запису про шлюб з державного мобільного застосунку «Дія» (а.с. 9).
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , у шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Позивачка стверджує, що вона самостійно утримує дочку, відповідач жодним чином не допомагає, в тому числі й матеріально, самоусунувся від виховання дитини та її забезпечення.
Відповідно до ст. 81 ЦІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст.ст. 79,80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, a достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч.1-3 ст. 89 ЦІК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положенням ч.1 ст.183 ЦПК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси та потреби неповнолітньої дитини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідача у користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 200, 259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 08.05.2025 до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 1211,20 грн судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 01.08.2025.
Суддя: М. Д. Новосад