Справа № 465/6548/25
Провадження 2-о/465/286/25
Іменем України
31.07.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Рудаков Д.І.
присяжних - Свіженко Г.О., Загоруйко О.І.,
при секретарі судових засідань - Стефанишин О.В.
за участю:
прокурора - Машталяра Ю.А.,
захисника - Назаркевича С.М.
особи, щодо якої розглядається заява - ОСОБА_1
заінтересованої особи - ОСОБА_2
лікаря-психіатра та представника психіатричного закладу КНП ЛОР «ЛОКПЛ» - Комарницької С.М.
представник закладу Лущевський Н.Л.
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою завідувача відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Лущевського Назарія Леонідовича про госпіталізацію та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару КНП ЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , -
Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» звернулося до суду із заявою про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви покликається на те, що на підставі скерування лікаря ОСОБА_3 у КНП ЛОР ЛОКПЛ 28 липня 2025 року о 22:05 в примусовому порядку в супроводі ЕМД бр707 поступив громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_1 , який був оглянутий в приймальному відділенні КНП ЛОР ЛОКПЛ черговими лікарями-психіатрами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які дійшли до висновку, що громадянин страждає на важкий психічний розлад, а саме: Параноїдна шизофренія з безперервним пербігом - F20.00 (діагноз згідно Міжнародного класифікації хвороб МКХ-10) і потребує госпіталізації та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару.
Також ОСОБА_1 був оглянутий 29 липня 2025 року лікарською комісією у складі: ОСОБА_6 , Комарницька С.М., Левчук М.Р., які дійшли до висновку про те, що ОСОБА_1 страждає на важкий психічний розлад Параноїдна шизофренія з безперервним пербігом - F20.00 (діагноз згідно МКХ-10). Внаслідок цього вказаний громадянин не може адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, виявляє реальну загрозу для себе/оточуючих.
Комісія дійшла висновку, що подальше лікування даного громадянина можливе лише в умовах психіатричного закладу в примусовому порядку, так як ОСОБА_1 в силу свого психічного стану не може надати усвідомлену згоду на подальше лікування в умовах КНП ЛОР ЛОКПЛ.
Представник психіатричного закладу КНП ЛОР «ЛОКПЛ» та лікар-психіатр підтримали заяву в повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заяву в повному обсязі, просить таку задовольнити.
ОСОБА_1 (особа, щодо якої розглядається заява) заперечував щодо задоволення даної заяви.
Захисник заперечив щодо задоволення даної заяви.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 просила заяву задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора щодо задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задоволити враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що до КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" 28 липня 2025 року о 22:05 в примусовому порядку в супроводі ЕМД бр707 поступив громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадковість нервово-психічними захворюванням обтяжена, батько лікувався в стаціонарі КЗ ЛОКПЛ з приводу шизофренії - завершена суїцидальна спроба. Ранній психофізіологічний розвиток без особливостей. Молодший з двох дітей в сім?ї, має сестру. Освіта вища, закінчив фінансову академію, деякий час працював по спеціальності... Працюва півтора року мобільним банкіром в банку «Райфайзен-Аваль". Неодружений, проживає з мамою. Психічний стан почав змінюватись у 2013 році, коли став маячно насторожений по відношенню до сестри і зятя, побив сестру за тиждень / весілля., вважав, що за ним слідкує СБУ, стверджував, що в квартирі «повно жучків, апаратури стеження СБУ", що всі знають, про що він думає, що його думки відкриті для оточуючих, заявляв, що в його голові вставлений «чіп", який встановили друзі зятя з СБУ., ходив до знайомого лікаря-рентгенолога, щоб він його обстежив, зробив рентген голови щоб побачити той «чіп", вважав, що зять причетний до наявності «чіпа" в голові, агресивно ставився до нього, а 26.06.13р. прийшов додому до сестри і побив зятя. Було викликано бригада ШМД і пацієнт госпіталізований в КЗ ЛОКПЛ перебував на стаціонарному лікуванні з 26.06.2013р. по 09.08.2013р. з діагнозом: Гострий поліморфний психотичний розлад, параноїдний синдром. Після виписки приймав рекомендоване підтримуюче лікування (клопіксол-депо). Наст госпіталізація - з 21.05.2016р. по 10.06.2016р. з діагнозом: Параноїдна шизофренія, безперервний перебіг. Після виписки приймав підтримуюче лікування (солерон 200 мг). Зі слів матері, «став розмовляти сам до себе, приклавши до вуха, просив дати йому грошей, щоб поїхати в Америку, бо має важливу справу - поговорити з ОСОБА_7 ». Ц симптоматика наростала, став агресивно поводити себе по відношенню до матері, в зв"язку з чим доставлений каре швидкої медичної допомоги в К3 ЛОКПЛ, підписав добровільну інформовану згоду на лікування та госпіталізацію в умовах стаціонару 3-го відділення К ЛОКПКЛ з діагнозом: параноїдна шизофренія, безперервний тип перебігу, виражений стійкий дефект в емоційно-вольовій сфері з стійкою тривалою соціально-побутовою і трудовою дезадаптацією. 05.09.2018р. пацієнт пройшов МСЕК, висновок: інвалід III групи, безтерміново. Неодноразово лікувався у КНП ЛОР ЛОКПЛ(4 рази). Остання виписка у 2018 році. Регулярно отримував підтримуюче лікування під наглядом мами - психіатра. Регулярно приймає: еголанза5мг,галоприл5мг, азапін 25мг.Погіршення психічного стану наступило впрод остатніх 3-ох днів: неспокійний, галюцінує, вирвав провід з розетки, викидав речі, нові наушники, не піддавався корекції. Сьогодні вночі під впливом хворобливих переживань пішов з дому, блукав по місту,падав. МШМД доставлений приймальне відділення ВП"Лікарня Святого Луки", консультований нейрохірургом, комбустіологом, зроблено КТ г/м вогнищевих змін не виявлено;рентгенографію черепа та шиі-без змін. Заключення: Крововилив н/повіки правого ока, садно лобної ділянки,гострої патології не виявлено. Для подальшого лікування скерований в КНП ЛОР ЛОКПЛ. Остатня виписка в 2024р. Регулярно отримує: золафрен фаст 20мг, вальпроком 500 мг 1р/д. Погіршення психічного стану наступило впродовж остатніх 3-ох днів: неспокійний, галюцинує, розмовляє сам до себе, конфліктує з матір?ю, розмахує кулаками, сьогодні вдарив її по обличчі. Мати пацієнта викликала бр. ШМД. Доставлений у КНП ЛОР ЛОКПЛ.
В приймальному відділенні КНП ЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_1 був оглянутий черговими лікарями - психіатрами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які дійшли висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 у примусовому порядку в психіатричний стаціонар у зв'язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу: порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій.
29.07.2025 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарською комісією у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , Левчук М.Р., які дійшли до висновку, що ОСОБА_1 потребує подальшого лікування в примусовому порядку в психіатричному стаціонарі в зв'язку з наявністю у неї на момент огляду тяжкого психічного розладу, а саме: пацієнт продуктивному мовному контакту доступний формально. Спілкується без заперечень. проте в формалістичній манері. На питання відповідає переважно по суті, проте власні хворобливі переживання не розкриває. Поведінково неспокійний, напружений, ажитований. Емоційно лабільний. Періодично підозріло оглядається, до чогось прислухається, схильний до дисфорій. Мислення непослідовне, паралогічне. Увага нестійка. Апетит достатній. Нічний сон порушений. Діагноз (згідно МКХ-10): F20.00 - параноїдна шизофренія з безперервним перебігом. Даний розпад психічної діяльності позбавляє громадянку ОСОБА_9 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
В матеріалах справи міститься заява від матері ОСОБА_2 , в якій вона просить госпіталізувати її сина ОСОБА_1 на стаціонарне лікування. Декілька разів за три дні підскакував до неї з кулаками, 28.07.2025 вдарив сильно по голові, пробував вдарити день до того. Вважає, що вона щось погане про нього говорить, коли та мовчки сидить в своїй кімнаті і взагалі звертається тільки, коли кличе його їсти.
Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг (ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
Статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Статтею 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Відповідно доч.ч.1,2ст.340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
Згідно з висновком комісії лікарів психіатрів 10 відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» у складі: Лущевський Н.Л., Комарницька С.М., Левчук М.Р., від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 потребує подальшого лікування в примусовому порядку в психіатричному стаціонарі, в зв'язку з наявністю у нього на момент огляду тяжкого психічного розладу, а саме: F20.00 - параноїдна шизофренія з безперервним перебігом. Даний розлад психічної діяльності позбавляє громадянина ОСОБА_1 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Зважаючи на поведінку ОСОБА_1 , небезпеку дій, які ним вчинялися, беручи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів та те, що його лікування можливе лише в умовах стаціонарного психіатричного стаціонару для отримання такого комплексного лікування, суд приходить до висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12,13,81,341,342 ЦПК України,ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд
заяву задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» для примусового лікування в умовах психіатричного стаціонару.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку вимог ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 06.08.2025 року.
Суддя Рудаков Д.І.
Присяжні Свіженко Г.О.
Загоруйко О.І.