Справа № 456/4160/25
Провадження № 1-кс/456/939/2025
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
01 серпня 2025 року місто Стрий
Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчої СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141130000813 від 01.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Новий Розділ Львівської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, одруженому, на утриманні двоє малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації, водію пожежної обслуги складу паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдата, раніше не судимому,
Слідча Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 звернулася з клопотанням до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141130000813 від 01.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_7 у порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1 Додатку № 1, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07 червня 1992 року № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 576 від 12 жовтня 1992 року, п. 2.1 Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, не маючи відповідного передбаченого Законом дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання бойових припасів, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді водія пожежної обслуги складу паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у точно невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, під час перебування в зоні бойових дій на території Донецької області незаконно придбав шляхом віднайдення наступальну осколкову ручну гранату РГ-42, які в подальшому незаконно перевіз без передбаченого законом дозволу до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , та зберігав за вищевказаною адресою до 01 серпня 2025 року без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, солдат ОСОБА_7 01 серпня 2025 року близько 05:20, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримував оборонну ручну гранату типу РГ-42 у правій руці та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
01.08.2025 ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, затримано за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
01.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
У зв'язку з наведеним, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, можливості проведення під час досудового розслідування з підозрюваним слідчих та процесуальних дій та завершення досудового розслідування в розумні строки, наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, є необхідність в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . Застосування інших запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту є недоцільним. Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, є необхідним визначити останньому як альтернативу розмір застави в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідча СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримала, навівши мотиви, зазначені у ньому, просила його задовольнити та зазначила, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, наявними є ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
Прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) у судовому засіданні клопотання підтримав та навів обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а в разі відсутності підстав для такого, зменшити розмір застави.
Заслухавши слідчу ОСОБА_6 , яка підтримала клопотання, думку прокурора, який вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025141130000813 від 01.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України /а.с. 10-11/.
Слідчим суддею встановлено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення Управління поліції охорони, що під час реагування на виклик тривожного сигналу в АДРЕСА_3 виявлено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , у званні солдат, який незаконно зберігав при собі 4 предмети, схожі на бойові гранати, без передбаченого законом дозволу.
При розгляді клопотання встановлено, що 01.08.2025 ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та роз'яснено процесуальні права та обов'язки підозрюваного .
Також встановлено, що 01.08.2025 о 14 год. 23 відповідно до вимог ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та 19.02.2025 о 07 год. 45 хв. затримано ОСОБА_7 /а.с. 40-41/.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_7 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України/, про що свідчать, зокрема: протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 01.08.2025 /а.с. 12-13/; довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 01.08.2025 /а.с. 21-24/; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 01.08.2025 /а.с. 27-29/; протокол огляду місця події від 01.08.2025 /а.с. 31-32/; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 01.08.2025 /а.с. 35-38/; висновок експерта №СЕ-19/114-25/18668-НЗПРАП від 01.08.2025 /а.с. 42-56/.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. При цьому, слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду»; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) слідчий суддя також дійшов висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до норм кримінального процесуального права суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності та особистого збагачення.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 працездатний, непохилого віку, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, водій пожежної обслуги складу паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат.
Проте слідчий суддя доходить висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та виконання ним обов'язків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя не бере до уваги доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 про те, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим у судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
А тому слідчий суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя виходить з вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відповідно до якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Слідчий та прокурор клопотали про визначення застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень. Зазначений розмір мотивували виключними обставинами даного кримінального провадження та тим, що застава саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Проте слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що застава - це не менш суворий запобіжний захід, а альтернатива триманню під вартою. За тяжкістю вони рівні за КПК. Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду. При цьому, тягар застави не може покладатися на родичів
Тобто, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , особу ОСОБА_7 , який одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, водій пожежної обслуги складу паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, вважаю за необхідне визначити заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Застосовуючи до підозрюваного поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відтак, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 60560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Керуючись ст. 176-179, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 задовольнити.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» шістдесят днів - до 29 вересня 2025 року.
Строк тримання під вартою рахувати з 07:45 01 серпня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк одержувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, одержувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області, IBAN: UA598201720355219002000000757.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися зі Стрийського району Львівської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому в кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (в разі їх наявності).
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 вересня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_3 та слідчого суддю Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1