Справа № 462/3575/25
04 серпня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук О.О. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягувати з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 22.05.2025 року і до досягнення дитиною трьох років. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у сторін у шлюбі народилося троє дітей - донька ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження та син ОСОБА_5 , 2024 року народження. Сторони перебувають у процесі розлучення, діти проживають з позивачкою, яка самостійно виховує та утримає дітей. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Судом вжито заходів забезпечення дотримання прав сторін щодо належного повідомлення про розгляд справи судом, зокрема, відповідачу, за зареєстрованим місцем його проживання, двічі скеровано копію позовної заяви разом із ухвалою про відкриття провадження у справі, проте конверти було повернуто суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відзив на позовну заяву суду відповідач не подав та не вказав поважних причин такого.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законом або договором.
Судом встановлено, що 23.01.2010 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка : ОСОБА_7 , дружини: ОСОБА_8 / а.с.7 зворот/.
Від даного шлюбу у сторін народилося троє дітей: доньки ОСОБА_9 , 2010 р.н., ОСОБА_10 , 2012 р.н. та син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 /а.с.8/, серії НОМЕР_2 /а.с. 8 зворот/ та серії НОМЕР_3 /а.с.9/ відповідно.
Згідно матеріалів справи, діти сторін зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , як зазначено у позовній заяві позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_12 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.10, 11, 12, 19/.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відтак, судом встановлено, що малолітній син сторін, який не досяг трирічного віку, проживає разом із позивачкою, що не спростував відповідач.
Відповідач не надав суду жодних відомостей про свій матеріальний стан та не надав доказів, що він не має можливості надавати таку матеріальну допомогу.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень СК України та враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; наявність у платника доходу.
Крім цього, суд при прийнятті рішення враховує прожитковий мінімум та кошти, що необхідні на життєві потреби особи та в кожному конкретному випадку має виходити із матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Як встановлено судом, позивачка здійснює догляд за малолітньою дитиною, їй матеріально важко утримувати себе.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
Згідно ст.79 Сімейного кодексу України аліменти на утримання одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ст. 141 ЦПК України із відповідача слід стягнути судові витрати в дохід держави.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого:
Статтею 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи . У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Так, у позовній заяві представником позивача вказано, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 4000 гривень
До позовної заяви додано платіжну інструкцію про оплату ОСОБА_1 ОСОБА_13 6100 гривень 08.04.2025 року./а.с.13/.
При цьому, у прохальній частині позову вказано вимогу про стягнення із відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 гривень.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Однак, до матеріалів позову стороною позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вказане позбавляє суд можливості перевірити обсяг наданих послуг та виконаних робіт адвокатом, враховуючи при цьому три різні суми витрат на правничу допомогу, а тому розмір понесених витрат на правничу допомогу є недоведеним.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 430 ЦПК України, ст. 79, 84 Сімейного Кодексу України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментівзадовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 / аліменти на її утримання у розмірі однієї чверті від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.
Стягнення аліментів розпочати із 22 травня 2025 року.
В межах місячної суми стягнення допустити негайне виконання рішення.
Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 / судовий збір на користь держави у розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ гривень 20 копійок.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у строки та порядку ст. 354, 355 ЦПК України.
Текст судового рішення складений 04 серпня 2024 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.