Справа № 462/3941/25
04 серпня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 34050 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.12.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 6390051224. Договір укладений в електронній формі. Відповідно до умов договору позикодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 7500 грн. шляхом перерахунку на вказаний позичальником рахунок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Дата надання кредиту 18.12.2024 року. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконав та надав кредит в сумі 7500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, а тому виникла заборгованість із сплати суми позики у розмірі 7500 грн., заборгованості за процентами у розмірі 11550 грн. та неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки у розмірі 15000 грн. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Дану ухвалу суду відповідачем отримано за зареєстрованим місцем проживання 14.06.2025 року.
У встановлений строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого не повідомив.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого:
статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Судом встановлено, що 18.12.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 6390051224 в електронній формі, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 5963 /а.с.14-25/.
Відповідно до умов даного договору сума кредиту складає 7500 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 13 днів, стандартна процента ставка в день застосовується у межах строку кредиту та становить 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується перших 180 календарних днів з дати укладення договору.
Також відповідачем 18.12.2024 року підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу, Додаток №1 до Договору - Графік платежів, у якому відображені: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума позики/сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту.
Підписуючи договір про надання грошових коштів у кредит № 6390051224 одноразовим ідентифікатом відповідач ОСОБА_1 надав свої відомості, зокрема, дані паспорта, РНОКПП, місце проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону та вказав електронний платіжний засіб: НОМЕР_1 .
Згідно з долученою до матеріалів справи квитанцією до платіжної інструкції №20075-1354-173702225 надавачем фінансових послуг ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» 18.12.2014 року здійснено операцію - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» переказало кредитні кошти у розмірі 7500 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . ІД операції:1528295199 /а.с.34/.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст.5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. /ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»/.
Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вказано у позові заборгованість відповідача перед позивачем становить 34050 грн., з яких: 7500 грн., заборгованості за процентами у розмірі 11550 грн. та неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки у розмірі 15000 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконано свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу у розмірі 7500 грн., а відповідач порушив свої зобов'язання у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Як встановлено судом заборгованість по процентам позивачем розрахована у межах строку дії договору та відповідає вимогам законодавства.
Водночас, згідно з п. 7.6. договору надання грошових коштів у кредит №6390051224 від 18.12.2024 року нарахування неустойки здійснюється товариством з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».
Так, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як встановлено судом, розмір кредиту отриманого відповідачем за договором надання грошових коштів у кредит №6390051224 від 18.12.2024 року - 7500 гривень, а розмір нарахованої позивачем неустойки складає 15000 гривень, що не відповідає вказаним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 22800 грн., з яких 7500 грн. - заборгованість за кредитом, 11550 грн. - заборгованість за процентами, 3750 грн. - неустойка.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зі урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача із відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1622,05 грн.
Керуючись ст. 11, 526, 610, 612, 625, 627-628, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» /ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9/ заборгованість у розмірі 22800,00 /двадцять дві тисячі вісімсот/ гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» /ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9/ понесені судові витрати у розмірі 1622 /одна тисяча шістсот двадцять дві/ гривні 05 копійок сплаченого судового збору.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.
Текст рішення суду складений 04 серпня 2025 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.