Справа № 462/3099/25
04 серпня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 у розмірі 7528 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.07.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08.07.2023-100000467, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. строком на 42 дні, дата повернення кредиту -18.08.2023 року. У подальшому даний кредитний договір було переоформлено шляхом укладення 03.08.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 03.08.2023-010000622, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. строком на 42 дні, дата повернення кредиту -13.09.2023 року. Даний договір укладено в електронній формі. Відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів, а тому за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 7528 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4000 грн., заборгованість за процентами 3528 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи судом, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу двічі - разом із позовною заявою та додатками за його місцем реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.
У встановлений строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого не повідомив.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, укладаючи кредитний договір сторони вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 08 липня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.07.2023-100000467 від 08.07.2023 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн., шляхом перерахування коштів позичальнику за наступними реквізитами: 5375-41ХХ-ХХХХ-8076, строком на 42 дні з датою повернення кредиту - 18.08.2023 року. /а.с.22-25, 25-26, 27, 28/.
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, шляхом підписання електронними підписами сторін пропозиції про укладення кредитного договору /оферти/ та заявки.
Умовами кредитного договору № 08.07.2023-100000467 від 08.07.2023 визначено період користування кредитом, процентну ставку, графік платежів, інші умови договору.
Відповідно до долучених до матеріалів справи копій документів, ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_1 на картку/рахунок: НОМЕР_1 кредит за договором № 08.07.2023-100000467 на суму 4000 грн. за допомогою системи LiqPay АТ «Приватбанк», ID операції НОМЕР_2 від 08.07.2023 /а.с.28/
У подальшому вказаний договір було переоформлено шляхом укладення 03 серпня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн., шляхом перерахування коштів позичальнику за наступними реквізитами: 5375-41ХХ-ХХХХ-8076, строком на 42 дні з датою повернення кредиту - 13.09.2023 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. /а.с.14-17, 17-18, 19/
Одночасно з підтвердженням укладання кредитного договору відповідач подав заяву про перекредитування/зарахування та просив просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 4000 грн. 00 коп. за кредитним договором 03.08.2023-010000622 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 4000 грн. за кредитним договором 08.07.2023-100000467 від 08.07.2023. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора. Зобов'язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 03.08.2023-010000622 та зобов'язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 08.07.2023-100000467 від 08.07.2023 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов'язань позичальника в обліку кредитора.
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, шляхом підписання електронними підписами сторін пропозиції про укладення кредитного договору /оферти/ та заявки.
Умовами кредитного договору № 03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 визначено період користування кредитом, процентну ставку, графік платежів, інші умови договору.
Згідно розрахунку позивача, який не спростовано відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 року становить 7528 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4000 грн., заборгованість по процентам у розмірі 3528,00 грн./а.с.31/.
Вказана сума заборгованості була розрахована при укладенні кредитного договору № 03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 як орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, а також відображена у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка підписана одноразовим ідентифікатором відповідача А341.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що позивач виконав умови кредитного договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення, та присуджує стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 року у розмірі 7528 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4000 грн., заборгованість по процентам у розмірі 3528,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 205, 509, 514, 526, 610, 612, 625, 626-629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», ст.12, 81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ: 37356833, МФО: 305299, р/р НОМЕР_4 / заборгованість за кредитним договором № 03.08.2023-010000622 від 03.08.2023 року у розмірі 7528,00 /сім тисяч п'ятсот двадцять вісім/ гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ: 37356833, МФО: 305299, р/р НОМЕР_4 / понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у строки та порядку ст. 354, 355 ЦПК України.
Текст судового рішення складений 04 серпня 2025 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.