справа № 462/5656/25
04 серпня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Головне управління Національної поліції у Львівській області, Франківська окружна прокуратура, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Генеральне консульство Республiки Польща, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , інша особа:Управління соціального захисту про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
встановив:
позивач звернувся, через систему «Електронний суд», до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь 30 000 грн. матеріальної шкоди та 1 000 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, зі змісту наведеного положення ст. 95 ЦПК України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення. Разом з тим, у позові не зазначено у кого знаходяться оригінали документів, копії яких були додані до такого.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у позовній заяві не міститься відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в усіх учасників справи.
Крім того, згідно ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Однак, у позовній заяві зазначено «інша особа: Управління соціального захисту», що не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Також, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем невірно зазначено найменування третьої особи Франківської окружної прокуратури м. Львова та місцезнаходження такої, місцезнаходження третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та найменування Управління соціального захисту, що в подальшому може унеможливити належне повідомлення таких про час, дату та місце розгляду справи.
Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Проте, визначений ОСОБА_1 зміст позовних вимог не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України і позивачу, якщо він вважає, що його права, свободи чи законні інтереси порушено (невизнано чи оспорювано) усіма відповідачами і у зв'язку з цим в нього виник цивільний спір із цими відповідачами, належить сформулювати зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів.
Аналіз положень ст. 13, 42, 48, 50, 51 ЦПК України дає підстави для висновку, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача, та що відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього, визначення відповідача (відповідачів) у справі є виключним правом позивача, який самостійно визначає, до якої особи заявляє позовні вимоги.
Разом з тим, із викладеного в позовній заяві в цілому є незрозумілим, які саме неправомірні дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , завдали йому моральної та матеріальної шкоди, позовні вимоги є не обґрунтованими у мотивувальній частині позовної заяви.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року (справа № 523/9076/16-ц).
Таким чином, позивачу належить з'ясувати питання належності вказаних ним у позовній заяві відповідачів, із врахуванням зазначених наслідків заявлення позову до неналежного відповідача.
Якщо позивач вважає зазначених осіб належними відповідачами у справі, то йому слід на виконання вимог п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до таких та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, в іншому випадку - виключити даних осіб з числа відповідачів.
Крім цього, згідно п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Доказами, у контексті ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Однак, в матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні чи ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яким встановлено чи мало місце кримінальне правопорушення на яке покликається позивач, як на підставу позовних вимог та чи вчинене воно відповідачами по справі.
Також позивач у позовній заяві зазначає, що відділком поліції від 22.07.2025 року розпочато кримінальне провадження досудове розслідування в якому триває № 12025141320000370 за обвинуваченням ОСОБА_2 приблизно 1985 року народження у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 КК України, однак на підтвердження даних обставин не долучає жодного доказу.
Крім цього, позивачем не обґрунтовано розмір моральної та матеріальної шкоди та не наведено розрахунки на яких ґрунтується такий розмір, не надано доказів, які би підтверджували завдання йому моральної шкоди.
Суд також звертає увагу позивача, що позовна заява не містить викладу обставин та обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють дані відносини.
До матеріалів позовної заяви долучено копії документів, які складені іноземною мовою, а саме польською.
Положеннями ч. 1 ст. 9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах проводиться державною мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа № 9901/12/20, провадження № 11-56заі20, справа № 826/7329/17, провадження № 11-28заі21).
У випадку, коли документ складений іноземною мовою, до суду подається переклад документа на державну мову України.
Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу здійснюється нотаріально, у порядку, передбаченому ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Разом з тим, позивачем не долучено переклад зазначених документів на державну мову України.
Згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, а також містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відтак, позивачу слід надати відомості, щодо про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися та подати письмове підтвердження, що ним не подано іншої аналогічної позовної заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно з ч. 1, 4, 8 ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За змістом ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 року № 270 оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Як передбачено п. 11 Правил поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.
Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року у справі № 820/1186/17 зробив висновок, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.
Отже, виходячи зі змісту ч. 7 ст. 43 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення (листом з оголошеною цінністю) іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із заявою через систему «Електронний суд», а саме в електронній формі, тому необхідно надати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення усім іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, зокрема відповідачам та третім особам.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута йому.
З огляду на викладене, керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Головне управління Національної поліції у Львівській області, Франківська окружна прокуратура, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Генеральне консульство Республiки Польща, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , інша особа: Управління соціального захисту про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує п'яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.