Справа №442/2569/25
Провадження №2/442/971/2025
01 серпня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Коваля Р.Г., з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовною заявою Акціонерне Товариство «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Акціонерне Товариство «Акцент-Банк», через свого представника Шкапенка О.В. звернулося у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101706086189249 від 24.01.2024 у розмірі 27564,83 грн, а також судових витрат.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
24.01.2024 року, будучи клієнтом банку, відповідач уклала з банком кредитний договір №АВН0СТ155101706086189249, щодо надання кредиту в розмірі 13900,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 23.01.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіка погашення кредиту.
Представник позивача вказав, що банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору. Проте, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 04.04.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 27564,83 грн, яка складається з: 13829,38 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12405,28 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 1330,17 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
У позовній заяві представник позивача посилався на п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», згідно з яким у випадку порушення відповідачем зобов'язань із погашення заборгованості останній сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Також вказує, що при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування».
На думку представника позивача, на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498- IX (набрав чинності 24.12.2023 р., +30 днів = 23.01.2024 р.) вимога пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1330,17 грн.
Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, позивач був змушений звернутись в суд з вказаним позовом.
В позовній заяві вказано адресу відповідача - АДРЕСА_1 .
У поштових повідомленнях про виклик у судові засідання проставлені відмітки про відсутність відповідача за місцем проживання.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 28.05.2024 знята з реєстрації у Закарпатській області, м.Мукачево.
На запит суду до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області заступником начальника надано відповідь від 23.07.2025 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками ГУ ДМС у Закарпатській області, а також за відомостями у відомчій інформаційній системі ДМС зареєстрованою/знятою з реєстраційного обліку не значиться.
Відповідно до ч.10 ст.187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Про відкладення розгляду справи відповідача було повідомлено через оголошення на сайті суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
24.01.2024 відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» та підписала заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Вказана заява підписана відповідачем удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку АBank24 при підтвердженні оформлення кредиту.
Судом також встановлено, що 24.01.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» укладений кредитний договір у виді підписання заяви про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101706086189249 від 2024-01-24, відповідно до умов якої відповідач отримала від позивача кредит готівкою в розмірі 13900,00 грн строком на 36 місяців з 24.01.2024 по 23.01.2027 включно.
У пункті 6 Заявки (договору) сторони узгодили між собою розмір процентної ставки за користування кредитом який становить 85% на рік, а також порядок їх нарахування та сплати.
У договорі сторони визначили розмір щомісячного платежу, який становить 1088,02 грн, розмір денної процентної ставки, загальну суму до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій (пункти 7-10 Договору).
Пунктом 12 Договору (заявки) визначено, що у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Пунктом 15 Договору передбачено, що клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня отримання кредиту відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання клієнтом грошових коштів. При цьому про намір відмовитися від Договору клієнт зобов'язаний повідомити банк до закінчення строку дії Договору, визначеного Заявою. Протягом 7 календарних днів з дати подання повідомлення про відмову від Договору клієнт зобов'язаний повернути банку грошові кошти одержані згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Договором.
Вказаний Договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису перевіреного за допомогою відкритого ключа.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та перерахування коштів за договором підтверджений наявним у матеріалах справи меморіальним ордером № TR.34528052.30478.65455 від 24.01.2024 на суму 13900,00 грн.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію та Законом України «Про електронний цифровий підпис.
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору №ABH0CT155101706086189249, шляхом підписання за допомогою електронного підпису.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. При цьому, кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
При зверненні до суду з позовом АТ «Акцент-Банк» не надало доказів направлення ОСОБА_1 досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що банк направляв вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу отримано.
Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати як вимогу у розумінні статті 16 Закону України «Про споживче кредитування. Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов'язку здійснити таке дострокове повернення.
Враховуючи, що право кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування, суд приходить до висновку, що у споживача ОСОБА_1 не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором (такі ж правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №755/11307/17 та у Постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №753/21158/17).
Разом з тим, станом на 04.04.2025, як вбачається із розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101706086189249 від 24.01.2024 сума простроченої заборгованості за тілом кредиту становить 1997 грн 93 коп., сума прострочених процентів за користування кредитом становить 12405 грн 28 коп.
Відповідачем правильність розрахунку заборгованості по кредиту, наданого банком, не спростовано та не надано іншого розрахунку на спростування нарахованої банком суми заборгованості по кредитному договору.
Таким чином, з розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101706086189249 від 24.01.2024 у розмірі 14403 грн 21 коп., яка складається з наступного: 1997 грн 93 коп. сума простроченої заборгованості за тілом кредиту, 12405 грн 28 коп. сума прострочених процентів за користування кредитом.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 1330,17 грн, суд зазначає таке.
Нараховуючи борг за пенею в розмірі 1330,17 грн, позивач, окрім умов пункту 11 Договору (Заявки), посилається на пункт 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (з урахуванням редакції відповідно до ЗУ «Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг» №3498-ІХ), згідно з якими у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Позивач помилково вважав, що на договір з відповідачем вимога пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється та нарахування пені не забороняється.
Проте, з такими твердження позивача суд погодитися не може, зокрема з огляду на те, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє і до нині.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір у виді підписання заявки на надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101706086189249 був укладений 24.01.2024, тобто у період дії воєнного стану, а отже, з урахуванням положень пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідач звільнений від обов'язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, пені в розмірі 1330,17 грн.
Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1265 грн 76 коп.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101706086189249 від 24.01.2024 у загальному розмірі 14403 грн 21 коп, з яких: 1997 грн 93 коп. сума простроченої заборгованості за тілом кредиту, 12405 грн 28 коп. - сума прострочених процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1265 грн 76 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк (скорочена назва АТ «А-Банк»), ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса відомого місця проживання: АДРЕСА_2
Текст рішення виготовлено 01.08.2025.
Суддя Роман КОВАЛЬ