04.08.2025
Справа № 720/1347/25
Провадження № 1-кп/720/134/25
04 серпня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12025262160000098 від 27 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яловени, р. Молдова, проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина р. Молдова, молдованина, із середньо - спеціальною освітою, одруженого, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм S.P.L. «Transadalu», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, -
Громадяни Республіки Молдова ОСОБА_8 маючи мету направлену на незаконне переправлення особи через державний кордон України, вступив у попередню злочинну змову групи осіб з іншими на даний час невстановленими особами, які здійснювали пошук осіб бажаючих незаконно перетнути державний кордон України, а в обов'язки ОСОБА_9 входило забезпечення здійснення безпосереднього перетину кордону та завершення факту переправлення цих осіб через державний кордон України.
Далі, згідно попередньо розробленого злочинного плану, 16 квітня 2025 року ОСОБА_10 на вантажному транспортному засобі марки «Volvo» моделі «FH» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (молдовської реєстрації) із причепом (цистерною) марки «Feldbinder» моделі «TSA 33.3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (молдовської реєстрації) завантаженою соєвою олією масою 25140 кілограми, прибув до супермаркету «Metro», що на вулиці Хмельницьке шосе 0,5 км, село Зарванці Вінницького району Вінницької області, де зустрівся із ОСОБА_11 , для подальшого його супроводу до державного кордону України, з метою незаконного перетину.
Надалі, близько 09 години 00 хвилин, 17 квітня 2025 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 здійснили посадку до транспортного засобу марки «Volvo» моделі «FH» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (молдовської реєстрації) із причепом (цистерною) марки «Feldbinder» моделі «TSA 33.3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (молдовської реєстрації) під керуванням ОСОБА_12 та направились до міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Мамалига», який розташований в с. Мамалига Дністровського району Чернівецької області.
Приблизно о 16 годині 00 хвилин 17 квітня 2025 року під час того як вони перебували у адміністративних межах міста Кам'янець-Подільський Хмельницької області, ОСОБА_13 на виконання порад та вказівок ОСОБА_12 заховався у причепі (цистерні) заповненою соєвою олією, при цьому останній замаскував його шляхом зачинення цистерни, попередньо прикріпивши за горловину цистерни ремнями і продовжив рух до міжнародного пункту пропуску через держаний кордон України з автомобільним сполученням «Мамалига», чим поставив ОСОБА_11 в небезпечне для життя та здоров'я стан під час руху транспортного засобу.
Надалі, 17 квітня 2025 року близько 18 години 15 хвилин на МПП «Мамалига», працівниками прикордонної служби під час огляду вантажного транспортного засобу марки «Volvo» моделі «FH» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (молдовської реєстрації) із причепом (цистерною) марки «Feldbinder» моделі «TSA 33.3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (молдовської реєстрації) під керуванням ОСОБА_14 , у середині цистерни з олією, прихованим, було виявлено ОСОБА_11 , якого ОСОБА_9 намагався незаконно перенаправити через державний кордон України в Молдову способом, небезпечним для життя та здоров'я особи.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, надання засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Обвинувачений ОСОБА_8 винним себе визнав повністю та показав, що його колега по роботі в р. Молдова попросив його перевести сина ОСОБА_11 через державний кордон. 16 квітня 2025 року він приїхав на вантажному автомобілі марки «Volvo» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (молдовської реєстрації) із причепом (цистерною) завантаженою соєвою олією масою до супермаркету «Metro», що в селі Зарванці Вінницької області, де підібрав ОСОБА_11 для подальшого перетину державного кордону. Вранці 17 квітня 2025 року вони на вказаному транспортному засобі направились до міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Мамалига», який розташований в с. Мамалига Чернівецької області. По дорозі в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, ОСОБА_13 з його дозволу заховався у причепі (цистерні) заповненою соєвою олією, після чого він зачинив цистерну та продовжив рух до державного кордону. На митному посту під час огляду автомобіля працівниками прикордонної служби було виявлено ОСОБА_11 , який ховався в цистерні. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати, оскільки перевозив ОСОБА_13 на прохання колеги по роботі та як громадянин іншої держави не в повній мірі усвідомлював суспільну небезпеку скоєного.
Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина ОСОБА_15 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, надання засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи, повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 332 ч. 2 КК України.
При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
А саме, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого його щире каяття, яке виразилось у тому, що він повністю визнав свою вину та жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі судового розгляду справи давав правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі.
За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
Матеріалами справи з'ясовано, що обвинувачений в умовах воєнного стану з метою підтримання фінансових потреб надав допомогу Збройним Силам України в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень.
За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає дану обставину такою, що пом'якшує його покарання, оскільки в умовах воєнного стану дана обставина має значення для зміцнення Збройних Сил та захисту України.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого за ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ч. 1 ст. 69 КК можливе у випадку, коли пом'якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим (постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 442/1887/16-к, провадження № 51-1118 км 18).
Крім того, згідно ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З досудової доповіді органу пробації від 28 липня 2025 року, складеної в порядку ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, вбачається, що уповноважений орган пробації вважає доцільним виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства.
З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого за період кримінального провадження, а також те, що він вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, вину повністю визнав та у вчиненому щиро розкаявся, в умовах воєнного стану перерахував грошові кошти на потреби ЗСУ, суд визнає дані обставини винятковими та вважає, що мінімальна міра основного покарання за ч. 1 ст. 332 КК України не відповідає особі обвинуваченого, а вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку із чим, керуючись ст. 69 ч. 1 КК України приходить до висновку про доцільність переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 332 ч. 1 КК України, а саме у виді штрафу, який є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При визначенні суми штрафу суд виходить з роз'яснень, викладених у п. 2 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, відповідно до яких, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Тому, виходячи з принципів індивідуалізації та справедливості, а також загальних засад призначення покарань визначених в ст.ст. 50, 65 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та майнового стану обвинуваченого, який є працездатним та має стабільний заробіток у виді заробітної плати, суд приходить до висновку про призначення йому основного покарання у виді штрафу в розмірі 30000 (тридцяти тисяч) неподаткових мінімумів громадян.
Зважаючи, що обвинувачений є громадянином іншої держави та основне покарання за ст. 332 ч. 2 КК України не передбачає покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то згідно ч. 2 ст. 69 КК України на вищенаведених підстав, передбачених у частині першій ст. 69 КК України, суд вважає на необхідне не призначати обвинуваченому додаткове покарання, що передбачене як обов'язкове в санкції ч. 2 ст. 332 КК України
Відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави, а долю речових доказів кримінального провадження слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 30000 (тридцяти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510000 (п'ятсот десять тисяч) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Запобіжний захід ОСОБА_15 у виді тримання під вартою скасувати та звільнити його з під варти із залу суду.
Речові докази по справі:
- одяг та особисті речі ОСОБА_11 , просякнуті соєвою олією, а саме спортивні штани, куртку чорного кольору та рюкзак, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП N? 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_11 ;
- вантажний транспортний засіб марки «Volvo» моделі «FH» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (молдавської реєстрації), VIN - НОМЕР_3 із причепом (цистерною) марки «Feldbinder» моделі «TSA 33.3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (молдовської реєстрації) VIN - НОМЕР_4 , які належить ТОВ (S.R.L.) «TRANSADALV» та знаходяться на зберіганні на території ПП «Комфорт-Транс», розташованого за адресою по вул. Васильєва, 61, м. Хотин Дністровського району Чернівецької області; після набрання вироком законної сили повернути власнику ТОВ (S.R.L.) «TRANSADALV»;
- свідоцтво N? НОМЕР_12 про реєстрацію транспортного засобу марки «Volvo» моделі «FH» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (моллавської реєстрації) та свідоцтво N? НОМЕР_11 про реєстрацію причепу (цистерни) марки «Feldbinder» моделі «TSA 33.3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (молдовської реєстрації), які долучені до матеріалів даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили повернути власнику ТОВ (S.R.L.) «TRANSADALV»;
- мобільний телефон марки «Apple» моделі «IPhone 7», IMI: НОМЕР_5 із номером телефону НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_15 та знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП N? 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили повернути власнику;
- мобільний телефон марки «Хіаоті» моделі «Redmi Note 13», IMEI: НОМЕР_7 IMEI2: НОМЕР_8 із номерами телефонів НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_15 та знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП N? 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_15 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 7131 (семи тисяч сто тридцять одної) гривні 20 копійок.
На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1