Справа № 635/1332/25
Провадження № 1-в/635/412/2025
31 липня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
прокурора - ОСОБА_2 ,
представника ДУ «Хролівський виправний центр (№ 140)» - ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4 ,
секретар судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Краматорськ Донецької області, раніше судимого:
1)18.10.2005 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2)21.08.2006 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.1 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 20.09.2007 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 10 днів, відповідно до ст.ст.81, 107 КК України;
3)20.07.2009 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 15.10.2013 року після відбуття покарання.
Засудженого 22.08.2016 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі,-
ОСОБА_4 засуджений 22.08.2016 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.11.2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення 0 06.02.2016 року по 17.11.2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 06.02.2016 року.
Кінець строку відбування покарання 27.09.2025 року.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України.
В судовому засіданні засуджений підтримав клопотання, зазначив, що він довів своє виправлення, працював, а накладення на нього стягнень є безпідставними, а наркотичні засоби, за зберігання яких відносно нього порушене кримінальне провадження, не його і їх йому підкинули.
Представник ДУ «Хролівський виправний центр» підтримав клопотання засудженого і зазначив, що останній перебуває в установі з 25.10.2024 року і за цей час довів своє виправлення.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, оскільки ОСОБА_4 не довів свого виправлення, він протягом відбування покарання мав 4 стягнення, останні із яких у 2024 році, проти нього порушено кримінальну справу за зберігання заборонених речовин, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній, тому вважає недоцільним застосовувати до нього ст.81 КК України.
Суд, вислухавши учасників, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_4 , він раніше був неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів.
ОСОБА_4 засуджений 22.08.2016 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.11.2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 06.02.2016 року по 17.11.2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Під час утримання у ДУ «Бахмутська УВП (№6)» з 09.02.2016 характеризувався негативно. Мав 2 стягнення - 27.05.2016 року оголошено догану за зберігання заборонених предметів, 02.12.2016 року оголошено догану за порушення розпорядку дня та нетактовну поведінку з представником адміністрації, до праці не залучався, заохочень не мав.
З 03.02.2017 року перебував у ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)», де характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень і заохочень не мав.
З 12.08.2017 року перебував на лікуванні у багатопрофільній лікарні при ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», де характеризувався посередньо, до праці не залучався, заохочень і стягнень не мав.
З 23.10.2017 року перебував у ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)», де характеризувався позитивно, мав три заохочення, стягнень не мав, до праці не залучався, приймав участь у благоустрої установи.
10.12.2017 року (протокол №57 від 14.12.2017) ОСОБА_4 було відмовлено у переведенні засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки на підставі ст.101 КВК України.
З 22.12.2018 року перебував на лікуванні у багатопрофільній лікарні при ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав.
З 05.02.2019 року перебував у ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)», де характеризувався позитивно, стягнень не мав, до праці не залучався, приймав участь у благоустрої установи, мав три заохочення у виді подяки.
З 15.04.2022 року перебував в ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)», характеризувався позитивно, до праці не залучався, приймав участь у благоустрої установи, мав одне заохочення.
Відповідно до Витягів з протоколів засідання дисциплінарної комісії установи №43 від 03.05.2022 та №92 від 07.09.2022 до ОСОБА_4 було застосовано заходи дисциплінарного стягнення у виді оголошення бесіди виховного характеру.
Як вбачається із Витягу з протоколу №9 від 13.05.2022 року засідання комісії державної установи «Катеринівська виправна колонія (№46)» ОСОБА_4 було відмовлено в направленні матеріалів до суду з питання щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ст.82 КК України як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Як вбачається із Витягу з протоколу №6 від 28.03.2023 року засідання комісії державної установи «Катеринівська виправна колонія (№46)» ОСОБА_4 було відмовлено в направленні матеріалів до суду з питання щодо умовно-дострокового звільнення відповідно до ст.81 КК України, так як він написав відмову щодо застосування даної пільги.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 30.06.2023 року було замінено ОСОБА_4 невідбуту частину покарання більш м'яким у виді обмеження волі.
Центральною комісією Департаменту з питання виконання кримінальних покарань був направлений 21.07.2023 року до дільниці для тримання осіб, засуджених до обмеження волі ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)», куди прибув 04.08.2023 року.
01.07.2024 ОСОБА_4 було поміщено до ДІЗО на 10 діб за нетактовну поведінку з представником адміністрації, заохочень не мав, до праці не залучався.
На підставі рішення Центральної комісії Департаменту з питання виконання кримінальних покарань від 23.10.2024 ОСОБА_4 був переведений для подальшого відбування покарання до ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» із 25.10.2024 року відбуває покарання.
Згідно характеристики на засудженого від 26.05.2025 року і оновленої характеристики від 31.07.2025 року, за час відбування покарання в установі засуджений має 3 заохочення у виді подяки 08.01.2025, 07.04.2025 і 08.07.2025, до дисциплінарної відповідальності притягувався 1 раз-26.10.2024 його було поміщено до ДІЗО на 10 діб за зберігання заборонених предметів, характеризується позитивно, до праці не залучався, виконує роботи по благоустрою установи, до робіт відноситься позитивно, проявляє ініціативу. Відбуваючи покарання засуджений підтримує соціально-корисні зв'язки із родичами, приймає участь у програмі диференційного виховного впливу «Духовне відродження» та «Підготовка до звільнення», має бажання змінити своє життя. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
Відповідно до загальної інформації на ОСОБА_4 , зокрема висновку щодо ступеня виправлення засудженого, складеної комісією ДУ «Хролівський виправний центр (№140)», із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального провадження та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи - засуджений довів своє виправлення та може бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_4 він три рази притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, з них 2 рази відбував покарання у місцях позбавлення волі, має не зняті і не погашені судимості, один раз звільнявся умовно - достроково. .
На даний час він відбуває покарання за вирокомКраматорського міського суду Донецької області від 22.08.2016 року за ч.2 ст.15,п.1 ч.2 ст.115 КК України за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.
Суд враховує також ту обставину, що засуджений вже був неодноразово засуджений до позбавлення волі, після відбуття покарання знову вчиняв тяжкі злочини та був засуджений, крім того, до засудженого вже застосовувалось звільнення від відбування покарання із іспитовим строком, також звільнявся від відбування покарання умовно-достроково.
Зазначене свідчать про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Крім того, на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст.309 КК України, за фактом виявлення у нього наркотичної речовини під час відбування покарання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Крім того, в матеріалах справи наявні довідки про заохочення та стягнення, зі змісту яких вбачається, що засуджений має 12 заохочень у виді подяк за період з 2018 по 2025 роки, а також 4 стягнення, два з яких у 2024 році. Тобто суд не може дійти висновку про сумлінну поведінку засудженого протягом усього строку відбування покарання.
Як вбачається зі змісту довідки про працевлаштування засудженого, він працював з жовтня 2024 по липень 2025 року в обслуговуючому персоналі установи, до оплачуваних робіт не залучався. Відомості щодо працевлаштування в інших установах відбування покарання матеріали особової справи не містять.
Вирішальне значення має активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Таким чином, з огляду на викладене, суд критично оцінює доводи засудженого з приводу того, що він довів своє виправлення, саме фактичним відбуттям 2/3 строку призначеного покарання, наявністю заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК та правилами внутрішнього розпорядку, дотримання трудового розпорядку та вимог пожежної безпеки, та виконання ним робіт із благоустрою установи. Зазначене не може слугувати достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання.
Отже, бездоганної поведінки засудженого протягом усього строку відбування покарання судом не встановлено, оскільки факт, того, що засуджений виконує свої прямі обов'язки та претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов'язком всіх засуджених, а умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, каяття у скоєному злочині, а в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Краматорського міського суду Донецької області від 22.08.2016 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 22.08.2016 року року та вважає клопотання засудженого таким, що задоволенню не підлягає та є передчасним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України,-
У задоволенні клопотання засудженного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 22 серпня 2016 року - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошений 04 серпня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1