Справа №: 634/676/25
Провадження № 3/634/376/25
Категорія 149
04.08.2025 року, Суддя Сахновщинського районного суду Харківської області Єрьоміна О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.2 ст.126 КУпАП,
До Сахновщинського районного суду Харківської області надійшов адміністративний протокол серії ЕПР 1 № 378975 від 02.07.2025 року, зі змісту якого вбачається, що 02.07.2025 року о 12:20 год. за адресою: Харківська область Берестинський район сел. Сахновщина вул. Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоциклом Spark 150R-13 нз НОМЕР_1 , не маючи при цьому права керування таким транспортним засобом.
У судове засідання правопорушник, законний представник з'явилися, правопорушник, не заперечуючи обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, вважає, що його дії були вчинені в стані крайної необхідності, так як він поїхав до аптеки за ліками для сестри.
Заслухавши правопорушника в присутності його законного представника, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши наявні докази, суд приходить наступних висновків.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні за результатами їх дослідження та оцінки висновки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон), чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Як встановлено судом та не заперечується правопорушником, 02.07.2025 року о 12:20 год. за адресою: Харківська область Берестинський район сел. Сахновщина вул. Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоциклом Spark 150R-13 нз НОМЕР_1 , не маючи при цьому права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а ПДР України.
Окрім пояснень правопорушника, його вина підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 378975 від 02.07.2025 року та іншими матеріалами справи.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Доводи правопорушника про вчинення адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, суд вважає безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Суд роз'яснює, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Як вбачається із відеозапису жодних відомостей про наявність в діях стану крайньої необхідності ОСОБА_1 не зазначив.
На підставі викладено, суд ставиться критично до доводів правопорушника стосовно наявності стану крайньої необхідності, адже як вбачається із відеозапису та наявних матеріалів справи, у тому числі з наданих правопорушником довідок з медзакладу, відсутня небезпека, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Відповідно до ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Отже, враховуючи особу порушника, зокрема те, що правопорушення вчинено ОСОБА_1 у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, зважаючи на визнання ним своєї провини у скоєному правопорушенні, суд вважає необхідним застосовувати до правопорушника захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення суддею постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями в розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, що застосовуються до неповнолітніх. Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, стягнення судового збору не допускається.
Враховуючи, що до неповнолітнього застосовано захід впливу - попередження, яке не є адміністративним стягненням, суд дійшов висновку, що з неповнолітнього не підлягає стягненню судовий збір.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.24-1, ч.1 ст.178 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, та у відповідності до ст. 24 -1 КУпАП застосувати до неповнолітнього заходи впливу у вигляді попередження.
Постанова може бути оскаржена через Сахновщинський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 10 денний строк, після її винесення, апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: