Суддя Бугера О. В.
Справа № 644/4062/24
Провадження № 2/644/1150/25
04.08.2025
04 серпня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі: Головуючого судді Бугери О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, -
До суду, 28.05.2024 року, надійшла відповідна позовна заява про захист прав споживачів, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 27200 гривень, збитки в сумі 822,18 грн, інфляційні витрати в сумі 1035,53 гривень та 3% річних у сумі 2742,96 гривень, усього 31800,67 гривень. Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 13600 гривень. Просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що у січні 2021 року він натрапив на шахрайську фінансову організацію під назвою «Квантум Сістем» («Quantum System», quantum-system.org), яка передала його реєстраційні дані іншій аналогічній шахрайській організації - «Траст Макворі Кепітал» («Trust Macquarie Capital», trust-m-capital.com). У телефонних розмовах менеджери компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонували йому фінансові послуги, а саме заробіток на продажу акцій. Менеджери описували «Траст Макворі Кепітал», як поважну міжнародну фінансову організацію з багаторічною історією. Скориставшись його довірливістю та некомпетентністю в питаннях фінансів та інвестицій, менеджери вказаної організації умовили його вносити кошти на його так званий «торговий рахунок». За їх вказівками він встановив на своєму персональному комп'ютері та на мобільному телефоні програму для віддаленого доступу «AnyDesk», завдяки чому вони одержали повний доступ до його особистих кабінетів у системах інтернет-банкінгу «Приват24» та «ПУМБ онлайн». В ході співробітництва з цією начебто фінансовою організацією (яка насправді виявилася шахрайською) від його імені було вчинено декілька платежів. Ці платежі, як він вважав, і як його переконували менеджери, були спрямовані на внесення коштів на його «рахунок» у цій організації та на обслуговування цього рахунку. Зокрема, 24.01.2021 р. менеджер запропонував йому сплатити «вступний транш» в еквіваленті 250 доларів США, цей платіж фактично виконувався менеджером компанії через віддалений доступ до його комп'ютера, він особисто не заповнював реквізитів платіжного доручення, не бачив його, та не бачив хто є одержувачем платежу. Як виявилось пізніше коштів були переведені не на рахунок « ОСОБА_3 », а на рахунок ФОП « ОСОБА_2 ».
Наступного дня, 25.01.2021 року менеджер «Траст Макворі Кепітал» наполегливо переконував його інвестувати більшу суму коштів, обіцяв швидке її повернення разом із суттєвим заробітком. Він погодився сплатити кошти в сумі 20000,00 грн. Процедура оплати відбувалася аналогічним способом. Як пізніше з'ясувалося, 20 000,00 грн. також були сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_2 .
У період часу з 24.01.2021 по 25.01.2021 він здійснив на користь ФОП ОСОБА_2 два платежі на загальну суму 27200,00 грн. Вказані платежі були вчинені з його розрахункового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок кредитних коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в Сумській філії АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: «за послуги». З часом він зрозумів, що має справу із шахрайською схемою, йому стало відомо, що фінансових організацій із назвами «Квантум Сістем» та « ІНФОРМАЦІЯ_1 » офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цих «організацій» на території України не виступає жоден легітимний суб'єкт господарської діяльності.
Звернувся до відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021226210000045. Зазначав, що особисто не знайомий з відповідачем, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався, у нього ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач йому не надавав. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був зареєстрований менше ніж два місяці, як ФОП, при пошуку в мережі Інтернет не вдалося знайти жодного веб-сайту, веб- сторінки, та жодного окремого оголошення на форумах або сайтах оголошень, які б містили інформацію про реальну, легальну господарську діяльність, яку здійснював ОСОБА_2 у період своєї діяльності як ФОП. А на сайті ТОВ «Чарджбек-Україна» зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_2 була пов'язана з прийомом коштів на користь шахрайських форекс-платформ. Натомість на сайті ТОВ «Чарджбек-Україна» вдалося знайти інформацію про те, що діяльність ФОП ОСОБА_2 насправді була пов'язана з прийомом коштів на користь шахрайської форекс-платформи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (додаток 6, с. 4-5).
У червні 2021 р. інформація про шахрайську організацію «Trust Macquarie Capital» була розміщена в розділі «Попередження інвесторам» на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наявна на той час інформація містила попередній висновок НКЦПФР із детальним описом діяльності проекту, в якому було зазначено, що кошти жертв переводяться не на рахунки « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а на рахунки фізичних осіб - підприємців та товариства з обмеженою відповідальністю.
Вважав, що на час спірних правовідносин ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, кошти були сплачені ним на підприємницький рахунок ФОП ОСОБА_2 , як за «послуги», тому він виступав споживачем послуг, а ФОП ОСОБА_2 виступав як надавач послуг, та відносини що виникли між ними мали ознаки правочину з надання послуг, який мав дефектний характер та зі сторони відповідача був здійснений з використанням нечесної підприємницької практики. Він не мав наміру замовляти у відповідача будь-які послуги, не висловлював у будь-який спосіб бажання або згоди на замовлення таких послуг та на момент сплати спірних коштів, враховуючи наведені фактичні обставини, взагалі не мав уявлення про те, що ці кошти сплачуються на рахунок відповідача, а не на рахунок організації «Траст Макворі Кепітал», якби він знав, що кошти будуть спрямовані на рахунок відповідача, то безумовно відмовився б від сплати цих коштів. Також, він мав намір сплатити «вступний платіж» на користь організації «Траст Макворі Кепітал» та внести кошти на «торговий рахунок» у цій організації. Лише пізніше зрозумів, що всі ці вимоги були абсолютно безпідставними та безглуздими, а особи, причетні до організації «Траст Макворі Кепітал», взагалі не планували відкривати йому будь-який рахунок і лише мали намір заволодіти моїми коштами. Під час вказаних подій була використана його вразливість, зумовлена похилим віком, довірливістю та некомпетентністю в питаннях фінансів та інвестицій, що унеможливлювало свідомий і компетентний вибір з його сторони. ФОП ОСОБА_2 двічі, прийняв від нього оплату за послуги, хоча насправді жодних послуг не надавав, не мав ані наміру, ані можливості надавати будь-які послуги, які б були потрібні йому особисто. Вважав, що дії відповідача, свідчать про те, що він або виявив неправомірну недбалість у контролі за власним підприємницьким рахунком (внаслідок чого управління рахунком фактично могло бути передано іншим особам), або активно сприяв використанню цього рахунку для фінансових операцій на користь шахрайських проектів. У будь-якому із цих випадків дії або бездіяльність відповідача по відношенню до споживачів (осіб, які сплачували кошти на його підприємницький рахунок) вказують на наявність ознак нечесної підприємницької практики. Свідомо погодившись на реєстрацію в якості ФОП, відкриття підприємницького банківського рахунку та приймання платежів, ОСОБА_2 не міг не розуміти, що кошти, які надходять на цей рахунок, можуть не мати справедливої економічної мети. Посилаючись на положення вимог ч.1 ст.2, п. 22 ст. 1, п.14 ч.1 ст. 1, ч.1, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вважав, що правочин є недійсним, відповідно до вимог ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України цей правочин є нікчемним та додаткового визнання його недійсним судом не потребується.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, оскільки при вчиненні платежів була нарахована комісія банку в сумі 3,00 грн. за кожну платіжну операцію та кошти були сплачені за рахунок кредитних коштів, на кожен із цих платежів була нарахована додаткова комісія за використання кредитних коштів, збитки, пов'язані зі сплатою коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 , складаються з банківської комісії в загальній сумі 822,18 грн, підлягають стягненню з відповідача на його користь.
У зв'язку із чим просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 27200 гривень, що були перераховані двома платежами. Також, вважав, що з відповідача на його користь підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 625 ЦК України інфляційні витрати, початком періоду прострочення визначав 25.01.2021 за платежем від 24.01.2021 та 26.01.2021 року за платежем від 25.01.2021, зазначав, що розмір інфляційний витрат складає (27 200,00 грн. + 822,18 грн.) х (1,46518621 - 1,00000000) = 13 035,53 грн. Розмір 3% річних від суми заборгованості (з урахуванням збитків) за період прострочення стосовно платежу від 24.01.2021 на суму 7200,00 грн. (з урахуванням 219,09 грн. збитків) загальною тривалістю 1192 дні складає 726,67 грн. Стосовно платежу від 25.01.2021 на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням 603,09 грн. збитків) 3% річних за період прострочення загальною тривалістю 1191 день складають 2016,29 грн. Загальна сума 3% річних складає 2742,96 грн.
Також, зазначав, що внаслідок дій відповідача йому завдана моральна шкода, на відшкодування якої він має право відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Він переніс сильне душевне потрясіння - як власне через втрату коштів, так і через усвідомлення непорядності, недобросовісності дій відповідача, що було для нього неочікуваним і не вкладалося в його світогляд, перебував у психологічному напруженні, переживав через невизначеність ситуації, сподівався на добровільне повернення відповідачем цих коштів. Переконавшись у відсутності таких намірів у відповідача, був охоплений розпачем та відчуттям краху. Його турбували пригнічений настрій, нервозність, порушення сну, коливання артеріального тиску, перебої в роботі серця. Переслідували нав'язливі спогади про події, пов'язані із втратою коштів. Він знову і знову переживав ті події, аналізував та обдумував їх.
Внаслідок недобросовісних дій відповідача втратив відчуття довіри до людей, у нього з'явилися непритаманні раніше підозріливість, повсякчасне очікування недобросовісних вчинків від оточуючих. Це вплинуло на його особисті та сімейні стосунки, стало важко виконувати звичайні повсякденні справи, віддалився від близьких та від суспільного життя. Він був вимушений погашати вагому кредитну заборгованість перед банком, все в сукупності вплинуло на стан його здоров'я.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідно до отриманого судом зворотнього повідомлення позивач отримав копію ухвали суду 04.07.2024 року. 23.07.2024 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Вовк С.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву, прийняти даний відзив, в задоволенні позовних вимог відмовити та провести розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Відповідно до долученої квитанції відзив направлений поштою позивачу, та не був отриманий позивачем, повернутий без вручення відповідачу.
В обґрунтування відзиву представник відповідача посилався на те, що до правовідносин, що виникли в даній справі не може бути застосовано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки його дія поширюється на відносини, які виникають із договорів, актів законодавства та інших угод, які не суперечать Закону. Позивач у позовній заяві зазначає, що у нього з Відповідачем немає жодних домовленостей (угод, договорів тощо), жодних послуг відповідач не надавав, а тому не є споживачем послуг в розумінні даного Закону. Вважав, що фактично позивач ставить питання перед судом про стягнення з Відповідача коштів, які той отримав без достатніх правових підстав (безпідставно отриманих коштів), посилався на відповідне судове рішення апеляційної інстанції (Черкаський апеляційний суд) у справі №704/397/24, щодо ідентичного предмету спору, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції щодо вирішення питання правильної підсудності. Наведено мотиви не обґрунтованості вимог позивача з посиланням на ст.1212 ЦК України. Зазначено, що спірні грошові кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача, отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що перерахування грошових коштів відбулося в межах надання фінансових послуг, що вищевказані грошові кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, факт їх отримання підтверджується наявними у справі дублікатами квитанцій, який сам по собі не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що відповідач зберігає у себе майно без достатньої правової підстави та зобов'язаний його повернути на користь позивача. Вважали, що позивач не надає суду ані доказів, ані пояснень того, за які послуги він здійснював перерахування грошових коштів. Окрім того, посилались на те, що оскільки, на думку позивача, в діях відповідача вбачається склад кримінального правопорушення як шахрайства, та позивач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, ці обставини повинні перевірятись в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження, а не під час розгляду за процедурою цивільного судочинства. Просили в позові відмовити. Судом було надіслано повторно позивачу відзив та відзив був повернутий без вручення.
21.01.2025 року позивач особисто отримав відзив та 27.01.2025 року подав суду відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді на відзив позивач посилався на те, що відповідачем не заперечується одержання від нього коштів у сумі 27200 грн. на підставі платежів від 24.01.2021, 25.01.2021, із призначенням «за послуги» відповідно до дублікатів квитанцій, які є в матеріалах справи. Не заперечував, що з відповідачем у нього немає і не було жодних домовленостей, жодних послуг відповідач йому не надавав, але до даних правовідносин підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживача», оскільки він не містить вичерпного переліку відносин, на які поширюється його дія, та споживчі правовідносини можуть виникати між споживачем та суб'єктом господарювання на будь-якому етапі, в тому числі на етапі виникнення наміру замовлення послуг. Такі обставини, як, наприклад, відсутність договору між споживачем та надавачем послуг, або відсутність самого факту надання послуг, не мають принципового значення в аспекті кваліфікації правовідносин як споживчих. Між ним та відповідачем не було ані договорів, ані будь-яких інших угод або домовленостей, але мале місце сплата коштів на користь відповідача з призначенням платежу «за послуги», що підтверджується квитанцією. Посилався на наявність судових рішень, де відповідачем виступає саме ОСОБА_2 з аналогічних обставин, але просив врахувати, що підстави в позовах різні, він не просить стягнути кошти відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, а зазначає на нікчемність правочину щодо перерахування коштів внаслідок нечесних дій відповідача, що прямо передбачено вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», а у відзиві на позовну заяву не наведено жодного заперечення проти моїх доводів щодо наявності в діях або бездіяльності відповідача ознак нечесної підприємницької практики. Також, просив врахувати, що у позовній заяві він акцентував увагу на тому, що правові підстави позову не пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення саме ОСОБА_2 та не стверджував, що він причетний до шахрайських дій та заявлені вимоги не обґрунтовані вчиненням відносно нього шахрайства, та наявність або відсутність кримінального провадження не перешкоджає захисту прав у порядку цивільного судочинства. Звертав увагу суду на те, що в справі № 176/590/21, на яку посилається представник, як на підставу не можливості застосування вимог Закону України «Про захист прав споживача», правові підстави позову принципово відрізняються від правових підстав поданого ним позову. Копія відповіді на відзиву була направлена представнику відповідача 24.01.2025 року, даних про направлення безпосередньо відповідачу позивачем суду не надавалось. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Враховуючи, що відповідач про існування даної справи обізнаний, його представник, що діяв в межах ордеру, що був долучений до відзиву, отримав копію відповіді на відзив в електронному кабінеті та будь-яких заяв щодо припинення його повноважень щодо представництва відповідача до суду не подавав, станом на 04.08.2025 року заперечень на відповідь на відзив не надходило, суд вважає за можливе прийняти рішення на підставі наданих суду доказів. Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступне. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
При подачі позову позивач посилається на наявність правочину, відповідно до якого було перераховано кошти в сумі 7200 грн 24.01.2021 року та 20000 гривень 25.01.2021 року на рахунок відповідача, як ФОП. Дані обставини не заперечувались і стороною відповідача. Позивач наполягає саме на нікчемності відповідних правочинів, як вчинених з нечесною підприємницькою діяльністю, та застосування наслідків нікчемного правочину. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним (частина перша статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об'єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідно до вимог ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, встановлення нікчемності правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Порушені право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до дубліката квитанції №0.0.1990829391.1 від 24.01.2021 року платником ОСОБА_1 було перераховано отримувачу ФОП ОСОБА_2 , 7200 гривень, призначення платежу - за послуги. Відповідно до дубліката квитанції №0.0.1991928888.1 від 25.01.2021 року платником ОСОБА_1 було перераховано отримувачу ФОП ОСОБА_2 , 20000 гривень, призначення платежу - оплата за послуги.
Відповідні перекази коштів також підтверджені відповідно до виписки по витратам по картці ОСОБА_1 24.01.2021 року на суму 7200 грн та 3 грн комісія, а також 25.01.2021 року на суму 20000 грн та 3 грн комісія, отримувач ФОП ОСОБА_2 , оплата послуг через Приват24.
Згідно даних за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.12.2020 року. Види діяльності: 93.12.Інша діяльність у сфері спорту (основний), 41.10. Організація будівництва будівель, 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля, 93.29. Організування інших видів відпочинку та розваг. Дата припинення підприємницької діяльності: 26.02.2021 року, підстава власне рішення.
Відповідно до роздруківки публікацій з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна» з рекомендаціями як повернути гроші з шахрайських проектів, перераховані на рахунки фізичних осіб і підприємців та роздруківку коментарів до публікації з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна», вбачається, що зафіксована значна кількість шахрайських транзакцій під приводом інвестиції на користь певних фізичних осіб та ФОПів, в тому числі і ФОП ОСОБА_2 (яким приймались кошти через сайт htts://amerom.de, що належить лжеброкеру Amerom. Надаються рекомендації щодо звернення до Департаменту кіберполіції із заявами про злочин щодо шахрайських дій псевдоброкерів. Також, відповідно до коментарів на даному веб-сайті з питання повернення грошових коштів з amerom.de, наявні повідомлення періоду 2020 - 2021 рік про введення в оману, зняття коштів за допомогою відповідного брокера, в тому числі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного ФОП ОСОБА_2 .. Чарджбек Україна - проект, який створено для допомоги громадянам у поверненні коштів, що були втрачені у різноманітних сервісах псевдо-брокерів форексу та бінарних опціонів. За даними сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2021 року оновлено список сумнівних інвестиційних проектів та додано, в тому числі TrustMacquaireCapital. Зазначено, що це фейковий брокер, що позиціонує себе як поважна міжнародна компанія. Пропонує довірче управління, торгові сигнали, послуги міжнародного брокера, портфельне інвестування ОСОБА_4 виманюють с жертв значні кошти, крім того, пропонують оформлювати кредити під заставу житла, володіють інформацією про наявність банківських депозитів у жертв, настійливо пропонують закривати депозити та інвестувати кошти у їх компанію. При цьому, кошти переводяться не на рахунки компанії TrustMacquaireCapital, а на рахунки фізичних осіб-підприємців та рахунку товариства з обмеженою відповідальністю.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) - державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів та нагляд за його учасниками, забезпечує підвищення стабільності, конкурентоспроможності та розвитку ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів, а також захист інтересів інвесторів, запобігає зловживанням та правопорушенням.
В ході розгляду справи було встановлено факт перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок ФОП ОСОБА_2 , двома платежами 24.01.2021 року на суму 7200 грн та 25.01.2021 року на суму 20000 грн, про що свідчать досліджені дублікати квитанцій та виписка про рух коштів на картковому рахунку, окрім того, дана обставина не заперечувалась сторонами. Але при цьому, безпосередньо між сторонами не укладалось будь-яких договорів, позивач заперечував факт отримання послуг, наміру отримання послуг саме від відповідача. Відповідач в свою чергу будь-яких доказів, пояснень з приводу надання послуг позивачу, підстав їх надання, їх обсягу, підстав перерахування коштів позивачем на рахунок ФОП, не надавалось.
Відповідно до даних «Опендатабот» наявна інформація про реєстрацію товариств з обмеженою відповідальністю керівником та бенефіціарним власником яких зазначався ОСОБА_2 (ТОВ «Дайнекурс», ТОВ «Редмонд-Україна», ТОВ «Торгівельний дім «Базальт», ТОВ «Глобал А»).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов'язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення. З урахуванням наведеного, суд погоджується з тим, що мав місце нікчемний правочин 24.01.2021 та 25.01.2021 року, належним способом захисту порушених прав позивача буде саме застосування наслідків недійсності правочину (здійсненого з використанням нечесної підприємницької практики) у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 27200 грн. Також, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 04.12.2013 у цивільній справі № 6-125цс 13, у випадку припинення фізичної особи-підприємця її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. А також, те, що наявність кримінального провадження не позбавляє особу звернутися до суду як з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, та з позовом і у порядку цивільного судочинства. Само по собі кримінальне судочинство не становить іншої, ніж зазначено, юрисдикції судів, створених для захисту порушених приватних прав. В той же час, вимоги позову про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягають. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому положення даної статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань, не є виключанням і нікчемний правочин. Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Період за яким наданий відповідний розрахунок позивачем починається з 25.01.2021 та 25.01.2021 року відповідно, та завершується 30.04.2024 року, тобто поза межами встановленого строку обмеження. Відповідного окремого розрахунку позивачем суду не надавалось.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Оцінюючи доводи позивача щодо завдання йому збитків відповідачем, суд вважає, що в даному випадку належних та допустимих доказів, що свідчать саме про завдання збитків позивачем не надано. Наведена комісія, яка була утримання при списанні коштів при проведенні операції не є збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, тому підстав для задоволення вимог в частині стягнення збитків, у вигляді комісії, суд не вбачає.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, яку позивач визначив в 13600 гривень, суд зазначає наступне. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. Позивачем було надано суду довідку медичного закладу, відповідно до якої він перебуває під наглядом фахівців КНП «Міська полікліника №18», з діагнозом ІХС, стабільна стенокардія ІІ ФК, атеросклеротичний кардіосклероз, Гіпертонична хвороба ІІ ст. (ГЛШ), 2 ст. ризик високий, СН ІІ А ст. Хронічний гастродуоденіт, Гастроезофагальна рефклюксна хвороба. Доказів, що свідчать про порушення стану його здоров'я внаслідок дій відповідача матеріали справи не містять. Враховуючи обставини справи, вік та стан здоров'я позивача, стягнення з відповідача на користь позивача коштів за нікчемним правочином, суд вважає розумним та справедливим визначити до стягнення моральну шкоду в сумі 1000 гривень. Тобто, вимоги позову в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. За правилами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову, а саме, заявлено три вимоги майнового характеру на суму 43800,67 грн та немайнового характеру 13600 грн, ціна позову визначається загальною сукупністю заявлених вимог, а саме на суму 57400,67 гривень, при подачі позову підлягав сплаті судовий збір на суму 1211,20 грн, судом задоволено позовні вимоги майнового характеру на суму 27200 грн та немайнового характеру на суму 1000 гривень, а всього 28200 грн. З урахуванням наведеного з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 595,04 грн (28200х1211,20/57400,67).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 202, 215, 216, 625 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 10, 12, 76-79, 81, 95, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27200 гривень, моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а всього 28200 (двадцять вісім тисяч двісті) гривень.
В задоволенні частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення збитків, інфляційних витрат та 3% річних, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 04 копійки.
Повний текст рішення складений та проголошений 04.08.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Головуючий: суддя О.В. Бугера