Справа № 397/943/25
н/п : 1-кс/397/14/25
04.08.2025 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду заяву судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №397/943/25 (н/п 1-і/397/2/25) за заявою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінальної справи
До Олександрівського районного суду Кіровоградської області надійшла заява судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №397/943/25 (н/п 1-і/397/2/25) за заявою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінальної справи.
Заява слідчого судді про самовідвід обгрунтована, тим що 30.07.2025 відповідно до протоколу автоматичного визначення судді в провадження судді ОСОБА_3 передано на розгляд заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінальної справи.
Разом з тим, в провадженні судді ОСОБА_3 перебувала аналогічна справа №397/606/25 по розгляду заяви ОСОБА_6 від імені якого діє представник адвокат ОСОБА_4 , інша особа ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного постановою слідчого у кримінальній справі.
Ухвалою судді ОСОБА_3 від 01.07.2025 у вищевказаній справі прийнято рішення та відмовлено у задоволенні заяви.
У своїй заяві від 30.07.2025 року ОСОБА_4 ставить аналогічні вимоги про скасування арешту майна та не погоджується з рішенням судді ОСОБА_3 від 01.07.2025 року. Також в своїй заяві остання зазначає про підстави самовідводу судді та секретаря у разі, якщо дана заява знову попаде до судді ОСОБА_3 .
Так як, суддею Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 винесено рішення в аналогічній справі з тим самим предметом та з тими самими сторонами то суддею висловлено вже свою позицію щодо даної заяви.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21 КПК, суддя вважає, що не може брати участь у розгляді даної заяви з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки в учасників провадження можуть виникнути сумніви у її неупередженості.
Суддя ОСОБА_3 надала заяву про розгляд її заяви про самовідвід без її участі.
ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не з'явилася, надала клопотання/заяву, в якій просила заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 задовольнити, розгляд даної заяви провести за їх відстуності.
З урахуванням викладено, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників з метою дотримання розумних строків розгляду даної категорії справ.
Вивчивши заяву про самовідвід та матеріали справи, суд вважає, що заява судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 про самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим. При цьому, за частиною 4 статті 80 КПК, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно зі ст. 75 КПК України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
За вимогами ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Право на розгляд справи неупередженим судом є частиною Конституційних гарантій судочинства, а також передбачається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу або самовідводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджений відносно будь-якої сторони.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуга проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді.
Зі змісту статті 6 Конвенції та практики Європейського Суду з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватися, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (Кіпріану проти Кіпру, п. 118; Мікаллеф проти Мальти, п. 93). ЄСПЛ у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (Кіпріану проти Кіпру, п. 118; П'єрсак проти Бельгії, п. 30; Грівз проти Сполученого Королівства, п. 69). Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб'єктивний тест). Виходячи з наведеного, практика ЄСПЛ говорить про те, що кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Мікалефф проти Мальти).
З заяви ОСОБА_4 встановлено, що остання просить зняти арешт з вкладів, цінностей та іншого майна де би таке не знаходилося законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 зареєстроване Горішньоплавнівською (Комсомольською) державною нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження 1685476 від 16.02.2005, архівний номер 1913901КОМSOMOL1, архівна дата 24.12.2001 на підставі постанови №5/5152 від 21.12.2001 року (24.12.2001 року) слідчого СВ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції ОСОБА_7 про арешт майна ОСОБА_5 в об'єднаній кримінальній справі №01330093 (порушена ст. слідчим СВ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області майором міліції ОСОБА_8 ), згодом в об'єднаній кримінальній справі №3-3370 (перебувала в провадженні слідчого СВ Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області капітана міліції ОСОБА_9 ) за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, яка розглянута Олександрівським районним судом Кіровоградської області (суддя ОСОБА_10 ) (кримінальна справа №1-140/2002).
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.07.2025 (головуючий суддя ОСОБА_3 ) у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування арешту майна відмовлено.
У своїй заяві ОСОБА_4 ставить аналогічні вимоги про скасування арешту майна та не погоджується з рішенням судді ОСОБА_3 від 01.07.2025 року. Також в своїй заяві остання зазначає про підстави самовідводу судді та секретаря у разі, якщо дана заява знову попаде до судді ОСОБА_3 .
Відтак є обставини, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що з метою уникнення сумнівів в ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та в інших можливих учасників розгляду справи, а також у стороннього спостерігача щодо об'єктивного розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали учасникам сумніватися в неупередженості з підстав, які викладенні у заяві судді ОСОБА_3 про самовідвід та належної довіри до суду, тому заява судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №397/943/25 (н/п 1-і/397/2/25) за заявою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінальної справи підлягає задоволенню, оскільки заява ОСОБА_4 подана у справі з аналогічними вимогами про скасування арешту майна, що розглянуті суддею ОСОБА_3 та відносно яких останнью прийнято ухвалу від 01.07.2025 про відмову у задоволенні заяви.
Матеріали справи слід передати до канцелярії Олександрівського районного суду Кіровоградської області на повторний автоматичний розподіл відповідно до ст. 35 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 80, ст. 81 КПК України, суд, -
Заяву судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №397/943/25 (н/п 1-і/397/2/25) за заявою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінальної справи, задовольнити.
Матеріали справи №397/943/25 (н/п 1-і/397/2/25) за заявою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, накладеного в межах кримінальної справи, передати до канцелярії Олександрівського районного суду Кіровоградської області для визначення в порядку статті 35 КПК України судді для даного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1