Справа №392/696/25
Провадження №2/392/653/25
21 липня 2025 року cуддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кавун Т.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі,
08.04.2025 року в провадження судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кавун Т.В. надійшла справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кавун Т.В. від 11.04.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати за загальними правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
21.07.2025 року представник відповідача - адвокат Гонтар В.М. подав заяву про відвід судді від розгляду даної справи, у якій посилається на те, що суддя Кавун Т.В. розглядала справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (справа № 392/2088/23) і в задоволені позову було відмовлено. Справа перебуває на стадії апеляційного розгляду. Як повідомив представника відповідач, існують обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Кавун Т.В. по даній справі. Так, зокрема, з інформації відповідача вбачається, що позивач ОСОБА_2 продала земельну ділянку, яка мала за попереднім договором передати ОСОБА_1 , громадянину ОСОБА_3 , який в свою чергу є кумом судді Кавун Т.В., яка є головуючою суддею в даній справі. За таких обставин просив задовольнити дану заяву та передати справу на розгляд іншому судді в порядку визначеному ЦПК України.
Сторони в підготовче засідання не прибули.
Дослідивши подану заяву, суддя дійшла наступного висновку.
Відповідно до приписів ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.
Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" зазначено, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Одночасно ч. 4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні. Для відведення судді необхідно обґрунтовувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Підставою для відводу судді представник відповідача зазначає - інформацію щодо «кумівських» відносин судді Кавун Т.В. та громадянина ОСОБА_3 (якому позивач ОСОБА_2 продала земельну ділянку, яку мала за попереднім договором передати ОСОБА_1 ), однак зазначена інформація є недостовірною, оскільки суддя Кавун Т.В. не перебуває в жодних стосунках із громадянином ОСОБА_3 .
Крім того, в поданій представником відповідача заяві зазначено, що суддею Кавун Т.В. ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів і в задоволені позову було відмовлено (справа № 392/2088/23), справа перебуває на стадії апеляційного розгляду. При цьому, подана представником відповідача заява не містить обґрунтувань, що зазначена обставина є підставою для відводу судді.
Таким чином, посилання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтар В.М., викладенні у вказаній заяві, не зайшли свого підтвердження, адже сумніви заявника щодо упередженості судді є суб'єктивними твердженнями останнього та не підтверджуються жодними доказами.
Тому, заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтар В.М. про відвід головуючого судді по справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 258, 260 - 261 ЦПК України,
У задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Кавун