Справа № 353/1044/22
Провадження № 1-кп/353/52/25
04 серпня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
начальника Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022095240000073, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, -
В провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 проживає у господарстві, яке належить на праві приватної власності його сестрі ОСОБА_5 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в межах якого знаходиться присадибна земельна ділянка.
У квітні 2022 року ОСОБА_4 , діючи умисно, незважаючи на державну політику у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, головною метою якої є протидія поширенню наркоманії в Україні та інформацію про яку широко висвітлюється у засобах масової інформації, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний посів та незаконне вирощування конопель, на попередньо підготовленій земельній ділянці (грядці), посіяв насіння рослин коноплі, для власних потреб без мети подальшого збуту.
У подальшому, в період часу із середини квітня 2022 року по 29 липня 2022 року, ОСОБА_4 вчиняв дії, спрямовані на умисне вирощування вказаних рослин коноплі, з метою доведення їх до стадії дозрівання, а саме: підв'язував, систематично поливав та прополював, що свідчить про наявність за ними догляду, тим самим здійснив незаконне вирощування, з метою використання у лікарських цілях.
29 липня 2022 року проведено санкціонований обшук за місцем постійного проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого працівниками відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області виявлено та вилучено із земельної ділянки 21 рослину коноплі, які згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ є нарковмісними рослинами роду Коноплі (Cannabis).
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненнi умисних дій, якi виразились в незаконному посіві та незаконному вирощувані 21 рослини конопель, тобто у вчиненнi кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України.
В судовому засіданні 30.07.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_6 подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, з тих підстав, що строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності закінчився, а тому просив звільнити його, як обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, хоча свою вину він не визнає. Зазначив, що йому роз'яснено, що звільнення його від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України відбувається з нереабілітуючих підстав.
В судовому засіданні 04.08.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Обвинувачений ствердив, що не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому відомі. Вину не визнає.
Прокурор вважає, що клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України слід задовольнити, кримінальне провадження слід закрити в зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ним кримінального правопорушення минуло більше трьох років, строк притягнення його до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався.
Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 суть пред'явленого йому обвинувачення, наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об'єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності його позиції щодо поданого клопотання, а також щодо надання ним згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 та ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє особу від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули такі строки, а саме: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК України, що інкриміноване ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, за які, станом на день вчинення було передбачено наступне покарання - штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. При цьому, згідно з обвинувальним актом, з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад три роки, що є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до ст. 49 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, є обов'язком суду у разі наявності всіх передбачених законом про кримінальну відповідальність умов, що неодноразово встановлено практикою Верховного Суду, сформованою у його висновках, які є обов'язковими для врахування судами, а отже, суд не вирішує питання щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки зазначене питання може бути вирішено виключно при ухваленні вироку суду в порядку, передбаченому ст.ст. 368-374 КПК України.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення, з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновок викладений і у Постановах ВС від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к. Крім того у Постанові ВС від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.
Відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 було вчинено у період з квітня 2022 року по 29 липня 2022 року. Таким чином з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років. Від явки до органів слідства, прокурора та суду ОСОБА_4 не ухилявся та не переховувався, з дня вчинення цього кримінального правопорушення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень не вчиняв, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності після вчинення цього кримінального правопорушення не зупинялися та не переривалися, про що свідчить інформація сектору інформаційної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області від 30.07.2025 року.
Тобто вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 310 КК України закінчився.
Таким чином відсутні підстави, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК України, а тому ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
Долю речових доказів по даному кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до правового висновку, який викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 12.09.2022 року у справі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, крім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 49 КК України, керуючись ст.ст. 284-286, 288, 370 - 372 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12022095240000073, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази: 21 рослину конопель, які упаковано в один поліетиленовий мішок білого кольору з надписом «Епіцентр», горловина якого опломбована синьою полімерною пломбою, з номером «7569656» та реєстраційним номером об'єктів «4314», які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № СЕ-19/109-22/7808-НЗПРАП від 05.08.2022 року віднести за рахунок держави.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського Апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з часу її проголошення.
Копію даної ухвали вручити негайно після її проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
ГоловуючийОСОБА_7