Справа № 183/7800/25
№ 1-кс/183/1496/25
01 серпня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 2 місяці.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 червня 2024 року № 164 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 11,16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
30 липня 2025 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_5 знаходився в приміщенні КП «Центральної регіональної лікарні інтенсивного лікування Самарівського району», розташованого за адресою: вул. Гетьманська, 238 в м. Самар Дніпропетровської області, зайшов до вбиральні, розташованої всередині вказаного приміщення та заснув. Приблизно о 23.00 годині ОСОБА_5 прокинувся, та розуміючи, що приміщення лікарні зачинене, став ходити по коридору другого та першого поверху у пошуках незачиненого кабінету та незачиненого вікна. Так, ОСОБА_5 зайшов до кабінету жіночої консультації, де побачив у шафі набір медичних ножиць, набір пінцетів, набір медичних голок, медичні шприци об'ємом 2 мл. В цей момент у ОСОБА_5 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаних предметів.
Реалізуючи свій прямий умисел, у вказані дату та час ОСОБА_5 продовжуючи знаходитися в приміщенні кабінету жіночої консультації КП «Центральної регіональної лікарні інтенсивного лікування Самарівського району», діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись тим, що його дії не помітні для оточуючих, шляхом вільного доступу, взяв з шафи та поклав до знайденого на місці пакету набір медичних ножиць, набір пінцетів, набір медичних голок, медичні шприци об'ємом 2 мл, зі столу взяв настільну лампу, на підлозі забрав з метою викрадення, каністру з дезінфікуючою рідиною об'ємом 5 літрів, та з метою викрадення, зняв з кріплень телевізор «Supra». Після цього, ОСОБА_5 зайшов до приміщення реєстратури звідки викрав ПК процесор ІNTEL Pentium G5400/8гб/500гб та монітор LG 21,5, мишку та клавіатуру.
Після чого, утримуючи зазначене майно, ОСОБА_5 через вікно покинув місце скоєння злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши КП «Центральної регіональної лікарні інтенсивного лікування Самарівського району» матеріальну шкоду.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: показами свідків, протоколом огляду місця події від 31.07.2025р., протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2025р., протоколом огляду ділянки місцевості від 31.07.2025р., протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2025р. та іншими матеріалами кримінального провадження. Слідчий зазначає, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий посилається на необхідність запобігання спробам підозрюваного:
-Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
-Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; оскільки під час досудового розслідування вилучені не всі речові докази у кримінальному провадженні, які необхідні для повного та всебічного проведення досудового розслідування, які можуть бути приховані в інших місцях;
-Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, з метою зміни їх показів, а також відмови від давання будь-яких інших додаткових показів.
-Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що ОСОБА_5 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , яка систематично здійснює виїзди в зоні проведення Операцій Об'єднаних Сил, він матиме можливість не прибувати, або не своєчасно прибувати за викликом слідчого або прокурора для проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, в зв'язку з чим підозрюваний може перешкоджати проведенню досудового розслідування у розумні строки.
-Вчинити інше кримінальне правопорушення беручи до уваги, що ОСОБА_5 раніше судимий, останній раз 04.10.2023р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки, але на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого аналогічного злочину.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_6 вказав, що наведені прокурором ризики не підтверджені, по справі не визначений розмір шкоди, заперечує проти заявленого клопотання, а у разі обрання запобіжного заходу просив застосувати особисте зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що в лікарні йому стало зле, він пішов до вбиральні і там заснув. Коли прокинувся зрозумів, що його закрили в лікарні, він намагався знайти вихід, двері були зачинені. Медичні інструменти, препарати, телевізор і комп'ютер забрав в якості помсти за те, що його закрили, вибрався з лікарні через вікно 2 поверху забравши із собою вказане майно, коли вилазив впав з другого поверху. Потім все це переніс через дорогу від лікарні і заховав у деревах і накрив гілками. Мети на крадіжку в нього не було, таким чином хотів покарати лікарню.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 31 липня 2025 року до ЄРДР за № 12025042350000882 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з коротким викладом обставин: «встановлено, що ОСОБА_5 30.07.2025р. щ 23.00 год. знаходячись в приміщенні реєстратури КП «Центральної регіональної лікарні інтенсивного лікування Самарівського району» за адресою вул. Гетьманська, 238, м. Самар, у період військового стану, таємно викрав майно, яке перебуває на балансі даного медичного закладу (ЖЄО 35661 від 31.07.2025).
31 липня 2025 року о 12.10 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цьому етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протокол впізнання за фотознімками ОСОБА_5 , протоколи огляду місця події та ділянки місцевості, протокол проведення слідчого експерименту тощо), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
31 липня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке вручено підозрюваному 31 липня 2025 року о 18 годині 30 хвилин та його захисникові.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Доводи захисника щодо того, що по справі не проведено експертизу для визначення розміру спричиненої шкоди слідчий суддя вважає слушними, але, з огляду на кількість і характеристику викраденого майна, вважаю, що його вартість (згідно наявних матеріалів остаточна балансова вартість лише телевізора «Supra» та ПК процесор ІNTEL Pentium складає 4 716,35 грн.) явно переважає межу, визначену ст. 51 КУпАП (тобто для дрібної крадіжки), і, вказана обставина, сама по собі, не може перешкоджати вирішенню клопотання.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим. Заслуговує на увагу і те, що ОСОБА_5 раніше судимий за ч. 4 ст. 185 КК України (вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2023р. по справі №334/6729/23) і знову підозрюється у вчиненні аналогічного злочину в період іспитового строку за попереднім вироком суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто щодо можливості вчинити інші кримінальні правопорушення з огляду на вказані обставини.
В той же час, наявність ризиків, передбачених п.2, п.3, п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на обставини підозри, слідчий суддя вважає недоведеними.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона буде визначена судом.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваного, визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. (20х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Визначаючи такий розмір застави суд виходить з матеріального стану обвинуваченого, а також те, що встановлення меншої суми застави не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків з урахуванням особи підозрюваного.
Також слідчий суддя враховує, що захисником підозрюваного не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що такий розмір застави буде непомірним для підозрюваного.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 вересня 2025 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 вересня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1