Справа № 177/1607/25
Провадження № 2/177/1061/25
Іменем України
04 серпня 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ґедзь О.В. через систему «Електронний суд» 23.06.2025 звернулася до суду з указаним позовом, та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 1359777 у загальному розмірі 13450,13 грн, а також понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог указав, що 14.04.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ( далі по тексту - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1359777, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 4410,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів 1,99% у день. Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на вказану відповідачем електронну адресу. Того ж дня позикодавець виконав свої зобов'язання за договором, перерахував 4410,00 грн на рахунок відповідача за номером платіжної картки НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес». ОСОБА_1 не погашав заборгованість за договором позики №1359777, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 13450,13 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4410,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 9040,13 грн. Позикодавцем ТОВ «1 БАНК» відступлено право вимоги за вказаним договором позики, 19.11.2021 між ТОВ «1 БАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (далі по тексту - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ») укладено договір факторингу № 1911 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики від 14.04.2021 № 1359777. У свою чергу, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 03.04.2023 укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики № 1359777. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 22.07.2025 надійшла витребувана судом виписка по рахунку ОСОБА_1 .
Представником позивача в тексті позову заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , який є користувачем системи «Електронний суд», про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Із урахуванням відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 14.04.2021 укладено договір позики № 1359777, за умовами якого товариство передає позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування позикою.
Умовами даного договору між його сторонами обумовлено, що сума позики складає 4410,00 грн, загальний строк позики 30 днів, до 14.05.2021, у межах строку позики діє знижена процентна ставка 0,69% на день та процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7% на день, орієнтовна річна процентна ставка 251,85%, орієнтовна загальна вартість позики 5322,87 грн..
Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у пункті 5 договору.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.04.2021 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір позики №1359777, чим погодився із запропонованими умовами договору.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, на яку відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Також, до договору надано довідку ТОВ «1 БАНК» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 .
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору позики у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «1 БАНК» виникло зобов'язання щодо надання коштів у позику, а у відповідача виникло зобов'язання з їх повернення.
ТОВ «1 БАНК» свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 4410,00 грн на картку НОМЕР_1 .
У повідомлені АТ КБ ПРИВАТБАНК» зазначено, що в установі емітовано карту № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , на яку 14.04.2021 здійснено переказ на суму 4410,00 грн.
Пунктом 4.3 договору позики №1359777 від 14.04.2021 визначено право позикодавця на відступлення права вимоги за договором без особистого повідомлення позичальника.
Між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» 19.11.2021 укладено договір факторингу №1911, яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 19.11.2021 № 3 до договору факторингу № 1911, право вимоги за договором позики від 14.04.2021 № 1359777, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 14367,73 грн, із яких 4410,00 грн - заборгованість за основною сумою позики, 9957,73 грн - заборгованість за відсотками.
У подальшому, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 03.04.2023 укладено договір факторингу № 030423-ФК, яким ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором.
Відповідно до витягу з реєстру заборгованості, що є додатком № 1 до договору факторингу № 030423-ФК, право вимоги за договором позики від 14.04.2021 № 1359777, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 14367,73 грн, із яких 4410,00 грн - заборгованість за основною сумою позики, 9957,73 грн - заборгованість за відсотками.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», з 14.04.2021 ОСОБА_1 користувався позикою, жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого до позову позивачем, станом на 28.05.2025 у ОСОБА_1 заборгованість за договором складала у загальному розмірі 13450,13 грн, з яких 4410,00 грн - заборгованість за основним боргом, 9040,13 грн - заборгованість за відсотками, які представник позивача просить стягнути.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення коштів, отриманих у позику та сплатити процентів у строки передбачені договором позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2422,40 грн, у рахунок відшкодування судового збору.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, укладений ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» із адвокатом Ткаченко Ю.О., акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 01.11.2024 № 01-11/24 із зазначенням найменування наданої послуги та її вартості, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 20.03.2025 № 579933657.1, ордер серії АХ № 1149961 адвоката Ткаченко Ю.О. на надання правничої допомоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 2099 на ім'я Ткаченко Ю.О., довіреність від 12.12.2024.
Із огляду на наявність у матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Ткаченко Ю.О. правничої допомоги позивачеві, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область) заборгованість за договором позики від 14.04.2021 № 1359777 у розмірі 13450 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 13 копійок, яка складається з:
-заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4410 (чотири тисячі чотириста десять) гривен 00 копійок;
- заборгованості за відсотками у розмірі 9040 (дев'ять тисяч сорок) гривень 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: