Справа № 202/2904/25
Провадження № 1-кс/202/5600/2025
1 серпня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника власника майна, адвоката ОСОБА_4 ,
власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурора першого відділу управління процессуального керівництва досудовми розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025052110000010 від 12.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурора першого відділу управління процессуального керівництва досудовми розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025052110000010 від 12.03.2025 року.
З клопотання убачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42025052110000010 від 12.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 впровадила протиправний механізм, направлений на систематичне вимагання та одержання неправомірної вигоди від військовозобов'язаних громадян України за вплив на прийняття посадовими особами військово-лікарських комісій рішень про визнання осіб непридатними до проходження військової служби та подальшим їх виключенням з військового обліку.
Так, ОСОБА_7 , будучи керівником закладу надання медичних послуг ТОВ «ЄДЦ «ЄВРОПА» та обізнаною про порядок проходження військово-лікарської експертизи відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, розробила злочинний план, який полягав у вимаганні неправомірної вигоди у осіб, які проходять медичне обстеження для визначення ступеню їх придатності згідно з Додатком 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
ОСОБА_7 вступила у злочинну змову з посадовими особами 20 Регіональної військово-лікарської комісії за для прийняття позитивного рішення щодо визначення осіб непридатними до проходження військової служби та подальшого їх виключення з військового обліку з метою отримання неправомірної вигоди, котра у подальшому буде розподілена між всіма учасниками.
Реалізуючи свій злочинний намір, у приміщенні КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ“ ДОР», ОСОБА_7 зустрілася з ОСОБА_8 , де він проходив медичні обстеження, та повідомила, що незважаючи на стан здоров'я ОСОБА_8 , який унеможливлює проходження військової служби, військово-лікарська комісія не прийме рішення про визнання його непридатним до військової служби, а ТЦК та СП не виключить з військового обліку. Для позитивного вирішення вказаного питання ОСОБА_8 має передати ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 8000 доларів США.
Після передачі грошових коштів, ОСОБА_7 зобов'язалась вплинути на прийняття позитивного вирішення посадовими особами 20 Регіональної військово-лікарської комісії щодо визнання непридатним до проходження військової служби ОСОБА_8 та як наслідок виключення його з військового обліку працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.03.2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи на відкритій місцевості, поруч з будинком 12 площі Соборна у місті Дніпрі, отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 2500 доларів США, після чого була затримана безпосередньо на місці вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів.
28.03.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Прокурор у клопотанні зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що для провадження своєї протиправної діяльності ОСОБА_7 залучила ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , які безпосередньо повинні були займатись оформленням необхідних документів та контактувати зі співробітниками ТЦК та СП, з метою зняття ОСОБА_8 з розшуку.
29.07.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 , в ході котрого виявлено та вилучено мобільний телефон «IPhone 15» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; папку зеленого кольору з медичною документацією ОСОБА_6 ; грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, 10000 Євро.
Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 29.07.2025 року вилучені в ході обшуку речі та документи були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42025052110000010.
З огляду на зазначене, з метою збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 .
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначив, що вилучені грошові кошти, можливо, набуті злочинним шляхом, а в мобільному телефоні є інформація, зміст котрої необхідно перевірити.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що ОСОБА_6 є свідком у цьому кримінальному провадженні. Грошові кошти у розмірі 10 000 Євро належать ОСОБА_11 , яка є співмешканкою ОСОБА_6 ; 3 000 доларів США належать ОСОБА_6 і отримані від продажу квартири в 2013 році, тому підстав вважати, що гроші набуті протиправним шляхом, немає. Документація, вилучена за місцем проживання ОСОБА_6 , не стосується предмету досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Також адвокат зазначив, що вважає не доцільним накладати арешт на мобільний телефон ОСОБА_6 .
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42025052110000010 від 12.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.07.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 , з метою виявлення та вилучення документів, чорнових записів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, кола причетних осіб; мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, носіїв інформації, що можуть містити файли, дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; інших документів, речей та предметів, котрі можуть містити інформацію про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
На підставі вищевказаної ухвали 29.07.2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході котрого вилучено мобільний телефон «IPhone 15» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; папку зеленого кольору з медичною документацією ОСОБА_6 ; грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, 10000 Євро
Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 29.07.2025 року вилучені в ході обшуку речі та документи були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42025052110000010.
30.07.2025 року слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт вищезазначеного вилученого майна, за результатами розгляду котрого ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 31.07.2025 року клопотання слідчого повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин. Вказану ухвалу було отримано 31.07.2025 року.
31.07.2025 прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурор першого відділу управління процессуального керівництва досудовми розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 зверпнувся до слідчого судді з аналогічним клопотанням.
Статтею 131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановивши під час розгляду клопотання, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_6 та його співмешканці, ОСОБА_11 , останні не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, підстав вважати, що грошові кошти здобуті злочинним шляхом, і накладати на грошові кошти арешт у цьому кримінальному провадженні немає.
В частині накладення арешту на папку зеленого кольору з медичною документацією ОСОБА_6 та мобільний телефон, клопотання прокурора також не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведено, яке доказове значення мають вказані документи та телефон у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя зауважує, що інформація в мобільному телефоні, у разі необхідності використання в якості доказу у цьому кримінальному провадженні, може бути отримана органом досудового розслідування шляхом тимчасового доступу.
З огляду на зазначене, приходжу до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст. 170-172, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурора першого відділу управління процессуального керівництва досудовми розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025052110000010 від 12.03.2025 року на майно, вилучене в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1