вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р. Cправа № 902/188/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" (вул. Інтернатська, 11, с. Грушківці, Хмільницький район, Вінницька область, 22430)
про стягнення 42 725 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Тригуб О.О. за довіреністю (в режимі відеоконференції);
відповідача Круковська Р.І. згідно ордеру (в режимі відеоконференції).
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 19.02.2025 (вх. № 202/25 від 19.02.2025) Акціонерного товариства "Українська залізниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" про стягнення 42 725 грн штрафу.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неправильне зазначення відповідачем як вантажовідправником в перевізному документі маси вантажу, внаслідок чого Акціонерним товариством "Українська залізниця" на підставі ст. 118 Статуту залізниць України нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати в сумі 42 725 грн, який заявлено до стягнення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 24.02.2025 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/188/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 18.03.2025.
11.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 10.03.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 10.03.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/2521/25 від 10.03.2025), в якому, окрім іншого, наведено клопотання про зменшення розміру штрафу до однократного розміру провізної плати за вагон № 56089931, а саме до 8 545,00 грн.
17.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 10.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2788/25 від 17.03.2025).
18.03.2025, під час розгляду справи, представниця відповідача заявила усне клопотанням щодо відкладення судового засідання на іншу дату для реалізації відповідачем права на подання заперечення на відповідь на відзив.
Суд, врахувавши викладені обставини, відклав судове засідання на 08.04.2025, про що постановлено ухвалу у протокольній формі.
21.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив № б/н від 21.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2968/25 від 21.03.2025).
08.04.2025, під час судового засідання, судом було з'ясовано, що документи, подані учасниками справи, надійшли без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, у зв'язку з чим вони, відповідно до положень статей 118 і 119 ГПК України, залишені без розгляду.
За результатами судового засідання 08.04.2025, судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/188/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 01.05.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
22.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 22.04.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 22.04.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/4238/25 від 23.04.2025), в якому, зокрема, наведено клопотання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" процесуального строку на подання відзиву, його прийняття та долучення до матеріалів справи, а також про зменшення штрафу до однократного розміру провізної плати за вагон № 56089931, що складає 8 545,00 грн, у разі задоволення позовних вимог.
25.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 25.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4405/25 від 25.04.2025).
29.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив № б/н від 29.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4549/25 від 29.04.2025), в якому, зокрема, наведено клопотання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив, їх прийняття та долучення до матеріалів справи, а також про зменшення штрафу до однократного розміру провізної плати за вагон № 56089931, що складає 8 545,00 грн, у разі задоволення позовних вимог.
За результатами слухання справи 01.05.2025 та з огляду на ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, судом задоволено клопотання про поновлення пропущених процесуальних строків на подання заяв з процесуальних питань, поновив строки та прийняв до розгляду подані учасниками справи документи, зокрема, відзив на позовну заяву № б/н від 22.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4238/25 від 23.04.2025), відповідь на відзив № б/н від 25.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4405/25 від 25.04.2025) та заперечення на відповідь на відзив № б/н від 29.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4549/25 від 29.04.2025). При цьому виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 05.06.2025, про що 01.05.2025 постановлено протокольні ухвали.
У визначену судом дату (05.06.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи №902/188/25 по суті, яке призначено на 10.07.2025.
За результатами слухання справи 10.07.2025, судом відкладено розгляд справи по суті на 22.07.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
21.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання № НЮ-111 від 21.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7618/25 від 21.07.2025) про долучення до матеріалів справи копії довіреності від 08.07.2025, що підтверджує повноваження представниці АТ "Українська залізниця" Тригуб О.О.
На визначену судом дату в судове засідання 22.07.2025 представниці позивача та відповідача з'явилася в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 22.07.2025, суд, заслухавши вступне слово представниць позивача та відповідача, розпочав стадію безпосереднього дослідження доказів на якій, з урахуванням ст. 216 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні до 23.07.2025.
У подальшому, у судовому засіданні 23.07.2025 суд продовжив стадію безпосереднього дослідження доказів, після чого перейшов до стадії судових дебатів, у межах якої представниці сторін виступили з промовами.
Після завершення дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 23.07.2025 о 12 год 15 хв.
У судовому засіданні 23.07.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 04.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА", яке приєдналося до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Акціонерного товариства "Українська залізниця" 25.05.2020, відправило партію з 9 вагонів вантажу "Відсів гранітний або кам'яний" за накладною № 33892084 зі станції Гулевці Південно-Західної залізниці на станцію призначення Березовиця-Острів Львівської залізниці, одержувачем якого є ТОВ "СУГП "ІМТРЕКС".
Позивач зазначає, що 11.10.2024 під час проходження вагона № 56089931 через станцію Тернопіль на 150-ти тонних тензометричних вагонних вагах, заводський № 19716, було проведено зважування, за результатами якого встановлено: маса брутто становить 91 700 кг, тара згідно із перевізними документами - 22 000 кг, нетто - 69 700 кг.
Водночас, як вказує позивач згідно із перевізними документами, наданими відправником, маса нетто вантажу зазначена як 68 800 кг, тоді як за результатами зважування встановлено фактичну масу нетто у розмірі 69 700 кг, що не лише перевищує задекларований показник на 900 кг, але й перевищує вантажопідйомність вагона, яка становить 69 тонн, на 700 кг, що було зафіксовано у комерційному акті від 11.10.2024 № 360004/19/1.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до акта технічного стану вагона за формою ГУ-106 від 09.10.2024, вагон, який належить ТОВ "СУГП "ІМТРЕКС", визнано технічно несправним.
З метою усунення комерційної несправності, пов'язаної з надлишком вантажу в обсязі 2 600 кг, вантажовідправником було здійснено відвантаження та вивезення зазначеної кількості зі станції Тернопіль, про що складено акт загальної форми № 7799; надалі повторним зважуванням вагона № 56089931 встановлено масу брутто 89 050 кг, тару - 22 000 кг, та нетто - 67 050 кг.
У подальшому, як вказує позивач, вагон відправлено на станцію призначення Березовиця-Острів, де за участю представника ТОВ "СУГП "ІМТРЕКС" проведено перевірку даних комерційного акта станції Тернопіль від 11.10.2024 № 360004/19/1, в результаті якої відхилень від даних цього акта та актів загальної форми №№ 7796, 7791, 7799 не встановлено, що зафіксовано відміткою у розділі "Є" комерційного акта.
З огляду на зазначені обставини, залізниця нарахувала відповідачу штраф у сумі 42 725,00 грн, що дорівнює п'ятикратному розміру провізної плати у 8 545,00 грн за перевезення вагона № 56089931 на всю відстань, відповідно до відомості вагонів накладної № 33882084.
Як зазначає позивач, 16.12.2024 на адресу відповідача надіслано претензію № 10-П/2024 щодо добровільної сплати штрафу.
Разом з тим, на вказану претензію відповідачем надано відповідь, у якій зазначено про безпідставність претензійних вимог з огляду на те, що збільшення маси вантажу відбулося внаслідок збільшення показника його вологості з 0,45% до 3,05% під час перевезення у вагоні, що є обставинами, незалежними від ТОВ "ГПУ".
За фактом неправильного зазначення відповідачем як вантажовідправником в перевізному документі маси вантажу Акціонерним товариством "Українська залізниця" на підставі ст. 118 Статуту залізниць України нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати в сумі 42 725 грн, який заявлено до стягнення.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що комерційний акт від 11.10.2024 № 360004/19/1 не відповідає вимогам, встановленим підпунктами 10 та 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, оскільки не був підписаний начальником вантажного району (завідувачем вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика або сортувальної платформи), що є порушенням встановлених норм.
До того ж, відповідач звертає увагу на те, що в розділі "Є" комерційного акту № 360004/19/1 від 11.10.2024 не внесено відомості щодо відсутності за штатним розписом на станції призначення Березовиця-Острів начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Крім того, на переконання відповідача, зважування вагонів, зокрема вагону № 56089931, здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства, а саме на тензометричних вагонних вагах заводський № 36100, власником яких є ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління".
Дані про масу вантажу були внесені до залізничної накладної № 56089931 відповідно до протоколу зважування вагонів, складеного на під'їзній колії ТОВ "Вінницьке кар'єроуправління" від 04.10.2024.
Водночас, відповідач наголошує, що у графі 55 залізничної накладної № 33892084 правильність зазначених даних підтвердив своїм електронно-цифровим підписом директор ТОВ "ГПУ" Іванюк Дмитро Миколайович 04.10.2024 о 13:44 год.
Таким чином, відповідач вважає, що не мав змоги внести в накладну іншу вагу вантажу, окрім тієї, що була зазначена в протоколі зважування.
Відповідач наголошує, що відповідно до паспорту № 989 на пісок з відсівів дроблення вивержених гірських порід (граніт) (відсів), відвантажений 04.10.2024 згідно із накладною № 33892084 в кількості 9 вагонів (в тому числі вагон № 56089931), показник вологості цього вантажу при відвантаженні становив 0,45%. Проте під час перевезення у вагоні вологість збільшилась до 3,05%, що сталося з незалежних від ТОВ "ГПУ" як вантажовідправника причин.
Крім того, відповідач звертає увагу, що технічні умови не передбачають обов'язку виробника/вантажовідправника супроводжувати кожну партію вантажу документом про якість (паспортом) на відповідність вимогам стандарту.
У першій заяві по суті відповідач також заявив клопотання про зменшення штрафу до однократного розміру провізної плати за вагон № 56089931, що складає 8 545,00 грн.
Позивач, заперечуючи доводи відповідача у відповіді на відзив, наголошує, що оскільки штатним розписом станцій Тернопіль та Березовиця-Острів не передбачено таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, наказом від 29.12.2023 № 322, виданим начальником виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", було визначено відповідальних працівників за підписання комерційних актів.
Так, позивач зазначає, що цим наказом відповідальними за підписання комерційних актів по станції Тернопіль призначено: начальника станції Тернопіль, заступника начальника станції Тернопіль та агентів комерційних станції Тернопіль, які здійснюють перевірку вантажу та приймають участь у його видачі. Щодо інших лінійних станцій, відповідальними за підписання комерційних актів призначено начальника станції та агента комерційного, який здійснює перевірку вантажу та приймає участь у його видачі.
Позивач, на підставі викладеного, стверджує, що комерційний акт від 11.10.2021 № 360004/19/1 відповідає вимогам чинного транспортного законодавства та був підписаний уповноваженими особами станцій Тернопіль та Березовиця-Острів.
Щодо акту відбору зразків № 301024 від 30.10.2024, позивач зазначає, що в складі комісії були присутні представники відправника та одержувача, повноваження яких підтверджуються довіреностями. Водночас, представником АТ "Львівська залізниця" було визначено агента комерційного станції Тернопіль ОСОБА_4, повноваження якої не були підтверджені відповідними документами.
Тому позивач вважає, що проведена експертиза не може відображати реальний стан вантажу на момент складання комерційного акту.
Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що відповідач не надає жодних інших доказів вологості вантажу на станції відправлення, окрім Паспорту № 989 на пісок з відсівів дроблення з вивержених гірських порід, в якому не вказано, ким та яким способом була визначена вологість продукції, при цьому цей паспорт не був долучений до перевізного документа.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголошує, що наказ від 29.12.2023 № 322 "Про призначення відповідальних працівників за підписання комерційних актів", який визначає відповідальних осіб за підписання комерційних актів, не містить ПІБ вищезазначених осіб (зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), підписи яких є на комерційному акті, включаючи розділ "Є", а лише зазначає найменування посад.
Окрім того, відповідач вказує, що зазначений наказ не передбачає, що одна з вищезазначених осіб мала б здійснювати повноваження начальника вантажного двору (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Відповідач зазначає, що відповідно до протоколу Випробувального центру ТОВ "УКРСЕРТІФІКЕЙШН" № 1895 від 01.11.2024, за результатами випробувань відсіву гранітного або кам'яного, виготовленого ТОВ "ГПУ", показник вологості зразку № 0900 складає 3,05%.
При цьому відповідач наголошує, що Випробувальний центр ТОВ "УКРСЕРТІФІКЕЙШН" акредитований Національним агентством з акредитації України відповідно до ДСТУ EN ISO/IEC 17025, а атестат акредитації № 202334 чинний до 13.02.2027.
Тому, на думку відповідача, протокол зазначеного Випробувального центру є належним та допустимим доказом у даній справі.
Щодо пояснень агента комерційного станції Тернопіль ОСОБА_4, датованих 13.03.2025, відповідач зауважує, що даний "доказ" створений позивачем ситуативно під час розгляду даного спору після ознайомлення із правовою позицією відповідача, а відтак не може бути прийнятий судом як допустимий та достовірний.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що між АТ "Українська залізниця" (Перевізник), та ТОВ "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" (Замовник, вантажовідправник) був укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, шляхом приєднання відповідача до умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 на підставі заяви ТОВ "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 38254077/2020-0001 від 25.05.2020, яка відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-38254077/2020-0001 від 26.05.2020 прийнята АТ "Українська залізниця".
Умови Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, в редакції, наданій до матеріалів справи, були оприлюднені на веб-сторінці позивача 30.09.2024 та введені в дію з 01.10.2024.
Предметом вказаного договору перевезення є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).
Відповідно до положень п.п. 1.5 та 1.6 Договору, цей договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Згідно із п. 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір діє з дня його укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті httр://uz-cargo-com/ та діє до його припинення (п. 12.1 Договору).
Пунктом 14 Договору передбачено, що невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема: Додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".
У випадках, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору (п. 14.1. Договору).
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 38254077/2020-0001 від 25.05.2020 містить зокрема, Додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів" власних вагонів Перевізника (далі - Додаток № 1-2), який є невід'ємною частиною останнього.
04.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" відправило вантаж - відсів гранітний або кам'яний насипом зі станції Гулевці Південно-Західної залізниці на станцію призначення Березовиця-Острів Львівської залізниці, відповідно до залізничної накладної № 33892084.
Відповідно до накладної № 33892084 за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні № 56089931 складає 68 800 кг.
Згідно із розділом 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу була визначена на вагонних вагах статичні заводський № 36100 відправником.
07.10.2024 на перегоні Підволочиськ - Максимівка-Тернопільська стався схід навантаженого піввагона № 56089931 всіма колісними парами, що було зафіксовано актом загальної форми № 1 від 07.10.2024. Відповідно, зазначений вагон був відчеплений від основної відправки, що відображено в графі "Примітки" Відомості вагонів до накладної № 33892084.
09.10.2024 вагон № 56089931 був відправлений зі станції Підволочиськ на станцію Березовиця-Острів за досильною залізничною накладною № 39390240.
Під час перевірки маси вантажу при прибутті вагона № 56089931 на попутну станцію Тернопіль було встановлено, що фактична маса вантажу не відповідає даним, зазначеним відправником у залізничній накладній № 33892084 від 04.10.2024.
Так, виявлено, що фактична маса вантажу, відсіву гранітного або кам'яного насипом, складає брутто - 91 700 кг, тара з документом - 22 000 кг, нетто - 69 700 кг, що на 900 кг більше, ніж вказано в накладній.
Невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні № 56089931 та маси, зазначеної в накладній, засвідчено комерційним актом № 360004/19/1 від 11.10.2024.
В розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" цього акту зазначено, що під час комісійного зважування, яке проводила агент комерційний ОСОБА_4 в присутності комісії: ДС ОСОБА_5 , МПР-2 ОСОБА_6 та ДСМ ОСОБА_7 , було встановлено, що фактичний вантаж відсіву гранітного або кам'яного насипом складає: брутто - 91 700 кг, тара з документом - 22 000 кг, нетто - 69 700 кг, що на 900 кг більше, ніж вказано в накладній.
Оскільки вантажопідйомність вагона становить 69 тонн, отже, вагон перевантажений на 700 кг, при цьому навантаження у вигляді конусів розміщене нижче рівня бортів на 500-600 мм, люки щільно закриті. Вагон у технічному стані виявився несправним про що складено акт № 1 від 09.10.2024.
На станції Тернопіль Львівської залізниці надлишок вантажу загальною вагою 2 600 кг був забраний вантажовідправником, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА", про що складено акт загальної форми № 7799 від 30.10.2024.
У подальшому було проведено повторне зважування вагона № 56089931, за результатами якого визначено наступні показники: маса брутто - 89 050 кг, маса тари вагона - 22 000 кг, маса нетто - 67 050 кг. Після цього спірний вагон було відправлено на станцію призначення.
На станції призначення - Березовиця-Острів, у присутності представника вантажоодержувача (ТОВ "СУГП "ІМТРЕКС"), була проведена перевірка даних, зазначених у комерційному акті станції Тернопіль від 11.10.2024 № 360004/19/1.
Так, за результатами перевірки різниці між даними цього акта та актами загальної форми №№ 7796, 7791, 7799 не виявлено, про що зроблено відповідну відмітку у розділі "Є" комерційного акта.
16.12.2024 Регіональна філія "Львівська залізниця" виробничий підрозділ "Служба роботи станцій", надіслала Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" претензію № 10-П/2024, у якій зазначено, що нараховано штраф у розмірі 42 725,00 грн, що відповідає п'ятикратній сумі провізної плати у розмірі 8 545,00 грн за перевезення вагона № 56089931 на всю відстань, згідно із відомістю вагонів залізничної накладної № 33882084.
Претензія також містить вимогу розглянути нарахування штрафу та здійснити оплату, або надати згоду на утримання суми штрафу шляхом списання з особового рахунку № 826457 за погодженою накопичувальною карткою форми ФДУ-92, із наданням відповіді протягом десяти днів з моменту отримання претензії
У відповідь на претензію № 10-П/2024 від 16.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" листом № 26/12-4 від 26.12.2024 повідомило, що маса вантажу "Відсів гранітний або кам'яний" у вагоні № 56089931 збільшилася внаслідок підвищення його вологості з 0,45% до 3,05% під час перевезення, що сталося з незалежних від ТОВ "ГПУ" причин, і тому вимоги, зазначені в претензії, є безпідставними.
Вказані обставини стали підставою для нарахування заявленого до стягнення в межах даного позову штрафу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
За приписами частин першої та другої ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша ст. 634 ЦК України).
З огляду на викладене, внаслідок підписання відповідачем заяви-приєднання, якою він приєднався до Договору, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки і за своєю правовою природою такий правочин є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання Глави 64 ЦК України та Глави 32 ГК України.
Як встановлено, між сторонами, в порядку ст. 633 та ст. 634 ЦК України, було укладено публічний договір приєднання - Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 38254077/2020-0001 від 25.05.2020.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Приписами частини першої та другої ст. 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина перша ст. 307 ГК України).
Частиною п'ятою ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статут поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису.
Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Правильність внесених відомостей до накладної на спірний вагон підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 40 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначений у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Згідно із п. 24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст. 129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Таким чином, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334.
При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п. 6 Правил складання актів).
Пунктом 2 Правил складання актів встановлено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Відповідно до п. 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
Враховуючи викладене, проведення зважування по попутній станції та складання комерційного акту за результатами такого зважування, відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Згідно із п. 17 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за вимірюванням висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, перевізника та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі зважувальні прилади, які використовуються для визначення маси вантажів, повинні мати справний технічний стан та повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" здійснило визначення ваги вантажу, зазначеної у залізничній накладній № 33892084, із використанням тензометричних вагонних вагах із заводським номером № 36100.
Водночас суд враховує що сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у залізничній накладній.
Контрольне зважування позивачем здійснено на тензометричних вагонних вагах із заводським номером № 19716 станції Тернопіль Львівської залізниці.
Наведені вище обставини свідчать, що вантажовідправник визначив масу вантажу у вагоні тим самим способом (шляхом зважування на вагах), як і залізниця. Означений спосіб не передбачає вивантаження відсіву гранітного або кам'яного з вагону під час зважування.
Судом встановлено, що згідно із технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) - вагонних ваг із заводським номером № 19716, власником яких є ВСП "Тернопільська дирекція залізничних перевезень", останню державну повірку вказаних ваг було здійснено 21.10.2024, відповідно, на дату проведення контрольного зважування ваги, якими воно здійснювалось, були справними та належним чином повіреними.
Пунктом 10 Правил складання актів, визначено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акту.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17.
Так, комерційний акт № 360004/19/1 від 11.10.2024 підписано посадовими особами: ДС Тернопіль - ОСОБА_8, ДСМ - ОСОБА_9, МПР-2 - ОСОБА_10, агент ком. - ОСОБА_4
У зв'язку з відсутністю на станції Тернопіль по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п.10 Правил складання актів видано наказ № 322 від 29.12.2023 "Про призначення відповідальних працівників за підписання комерційних актів".
Відповідно до зазначеного наказу, відповідальними за підписання комерційних актів призначено, зокрема, начальника станції Тернопіль, заступника начальника станції Тернопіль та агентів комерційних станції Тернопіль, які здійснюють перевірку вантажу та приймають участь у видачі.
Таким чином, враховуючи, що комерційний акт № 360004/19/1 від 11.10.2024 складений та підписаний з додержанням вимоги трьох підписів особами, повноваження яких підтверджені матеріалами справи, то він за своєю формою та змістом відповідає п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 та положенням Статуту залізниць України (ст. 129 Статуту), суд вважає безпідставними відповідні заперечення відповідача.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Пунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
За результатами контрольного зважування вагона № 56089931, проведеного залізницею 11.10.2024, встановлено, що маса вантажу, фактично визначена під час зважування, перевищує зазначену в накладній на 900 кг, при цьому завантаження вагона перевищує допустиму вантажопідйомність на 700 кг.
Згідно із залізничною накладною № 33892084 сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення становить 8 545,00 грн.
На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 42 725 грн (8 545,00 х 5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведено й підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку неправильним зазначенням в накладній маси вантажу.
Щодо доводів ТОВ "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" про те, що збільшення вологості вантажу до 3,05%, у наслідок чого зросла його маса, відбулося з причин, незалежних від Товариства як вантажовідправника, суд не бере до уваги з огляду на таке.
Частиною 2 статті 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до пункту 16 Правил приймання вантажів до перевезення, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Згідно із пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.
Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку, передбачає накладення на відправника штрафу.
Суд враховує, що чинне законодавство не містить положень, які б передбачали обрахунок впливу фізичних характеристик вантажу (альбедо, пористість, гігроскопічність тощо) на зміну його маси в процесі транспортування, у тому числі внаслідок випаровування чи поглинання вологи.
Суд також зазначає, що за твердженням відповідача, окрім вагона № 56089931, було завантажено ще 8 вагонів із аналогічним вантажем - відсівом гранітного або кам'яного. Однак будь-якої інформації щодо виявлення розбіжностей у масі вантажу в інших вагонах суду не надано. При рівних вихідних умовах навантаження волога мала б вплинути на всі вагони з приблизно однаковою % часткою, що могло б свідчити про вірогідність наданих відповідачем доказів, проте такі відсутні.
Крім того, з огляду на те, що відповідальність за фактичну відповідність відомостей, внесених в накладну, покладена на вантажовідправника, саме вантажовідправник повинен враховувати всі особливості вантажу та зважувати ризики навантаження вантажу в вагони відкритого типу.
Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Разом з цим вантаж було прийнято до перевезення шляхом візуального огляду, тож залізниця не могла знати про вологість та масу зазначеного відсіву гранітного або кам'яного, а тим більше про відсоток такої вологості.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пред'явленого до стягнення штрафу, суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 551 ЦК України, на яку посилається відповідач, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17.
Суд, зважаючи на обставини, що мають значення для справи, не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
Суд також звертає увагу, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Суд враховує, що сторони укладаючи договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 38254077/2020-0001 від 25.05.2020 погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України "Про транспорт" визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Водночас суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме відповідачем неправильно зазначено відомості щодо маси вантажу у залізничній накладній № 33892084 на вагон № 56089931, за що було складено комерційний акт № 360004/19/1 від 11.10.2024, приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 42 725,00 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 19.02.2025 направлена до Господарського суду Вінницької області 19.02.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вх. № 202/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 574 від 10.02.2025.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНПОСТАЧ УКРАЇНА" (вул. Інтернатська, 11, с. Грушківці, Хмільницький район, Вінницька область, 22430; код ЄДРПОУ 38254077) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) 42 725 грн 00 коп - штрафу та 2 422 грн 40 коп - витрат на сплату судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 04 серпня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи