04 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/992/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Волковицької Н. О.,
розглядаючи у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лоджистік Вендор?
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (колегія суддів: Богацька Н. С. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Енерго Продукт ЛТД?
до: 1) Визирської сільської ради Одеського району Одеської області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лоджистік Вендор?
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію,
1. Короткий зміст обставин справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Енерго Продукт ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області та ТОВ "Лоджистік Вендор", в якому просило суд визнати незаконним та скасувати рішення ради, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
1.2 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 призначено підготовче засідання на 15.04.2025, котре не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, а тому ухвалою від 28.04.2025 призначено підготовче засідання на 27.05.2025 об 11:00 год. Водночас ухвалою від 19.05.2025 виправлено описку в ухвалі від 28.04.2025, зазначивши дату та час підготовчого засідання "22.05.2025 о 10:20", замість "27.05.2025 о 11:00".
1.3 ТОВ "Лоджистік Вендор" оскаржило цю ухвалу про виправлення описки в апеляційному порядку.
2. Короткий зміст оскарженого судового рішення
2.1 Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 не прийнято до розгляду та повернуто ТОВ "Лоджистік Вендор".
2.2 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов'язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 17 ГПК України, якою передбачено право на оскарження судових рішень, пункту 18 частини 1 статті 255 ГПК України, якою передбачено право апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції про виправлення описок у будь-якому судовому рішенні (ухвалі або рішенні суду).
3.3 Вважає, що суд необґрунтовано застосував пункт 4 частини 5 статті 260 ГПК України, оскільки право на оскарження ухвали про внесення виправлень в судове рішення прямо передбачено пунктом 18 частини 1 статті 255 ГПК України.
3.4 Скаржник посилається на те, що суд помилково проігнорував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.03.2023 у справі № 910/13847/21, від 01.03.2023 у справі № 910/11980/21, від 22.02.2022 у справі № 918/753/21, зі змісту яких очевидно вбачається, що ухвали про виправлення описок в ухвалі підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
3.5 У відзиві позивач зазначає про те, що скаржник систематично зловживає процесуальними права та вчиняє дії для затягування розгляду справи, зокрема під час розгляду справи у суді першої інстанції подає клопотання про відкладення у зв'язку з необхідністю отримання результатів розгляду цієї касаційної скарги, однак предмет оскарження вже вичерпав свою дію. Позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а також зазначив про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з цим касаційним розглядом.
3.6 Подані 25.07.2025 заперечення скаржника на відзив не приймаються до розгляду, оскільки вони за своїм змістом є відповіддю на відзив, а подання відповіді на відзив не передбачено ГПК України на стадії касаційного перегляду судових рішень, а є заявою по суті справи.
4. Мотивувальна частина
4.1 Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
4.2 Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ГПК України.
4.3 Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
4.4 Згідно із частиною 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
4.5 Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
4.6 Пунктом 18 частини 1 статті 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення.
4.7 Предметом апеляційного оскарження у цьому випадку була ухвала місцевого господарського суду про внесення виправлень (описки) в ухвалу суду щодо призначеної дати підготовчого провадження. Суд апеляційної інстанції не прийняв до розгляду та повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України з огляду на те, що така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
4.8 Суд апеляційної інстанції виходив з того, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази, а тому у пункті 18 частини 1 статті 255 ГПК України йдеться саме про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення суду.
4.9 Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
4.10 Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4.11 Частиною 4 статті 303 ГПК України встановлено, що про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстави, визначеної у частині 5 статті 302 цього Кодексу.
4.12 При передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
4.13 Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
4.14 Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
4.15 За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).
4.16 При цьому, незважаючи на врахування кількісного та якісного показників, які можуть вказувати на таку проблему, до уваги слід брати й те, що це нова правова проблема, яка раніше не вирішувалася, буде мати важливе значення для судової практики.
4.17 Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
4.18 Наведене узгоджується з пунктом "d" статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
4.19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
4.20 На переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині 1 статті 255 ГПК України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
4.21 Колегія суддів, проаналізувавши судову практику Верховного Суду щодо можливості оскарження ухвал про внесення виправлень чи про відмову у їх внесенні, встановила відсутність сталої судової практики, оскільки вона суттєво відрізняється між собою.
4.22 Як пункт 19 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) так і пункт 18 частини 1 статті 255 ГПК України передбачають, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення. Також як пункт 3 частини 1 статті 389 ЦПК України так і пункт 3 частини 1 статті 287 ГПК України передбачає право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення.
4.23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду щодо питання застосування пункту 19 частини 1 статті 353 та пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України має різну позицію, хоча в обох пунктах йдеться про внесення виправлення у рішення.
4.24 Так, у справі № 530/791/17 предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апелянту його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову у внесення виправлення в ухвалу про залишення зустрічного позову без руху. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 погодився з висновком суду апеляційної інстанції та зазначив, що ЦПК України не передбачена можливість оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень в ухвалі, таке оскарження можливе лише в разі відмови у внесенні виправлень у рішення.
4.25 У справі № 343/625/20 предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апелянту його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про внесення виправлення в ухвалу про призначення експертизи. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.12.2020 погодився з висновком суду апеляційної інстанції та зазначив, що у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, є ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення. Водночас ухвала про внесення виправлень в ухвалу в цьому переліку відсутня.
4.26 У справі № 757/16969/16 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17.04.2025 відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у внесенні виправлень в ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід судді та ухвалу суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на таку ухвалу суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, зокрема, що правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, оскільки ухвала про відмову у виправленні описки в ухвалі суду не перешкоджає подальшому провадженню в справі та може бути оскаржена разом із рішенням суду.
4.27 На противагу цьому у справі № 2-3760/10 предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції, якою внесено виправлення до ухвали про прийняття справи до провадження та призначення до судового розгляду. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду переглянув цю ухвалу в касаційному порядку та постановою від 28.09.2022 її скасував, оскільки суду апеляційної інстанції, постановлячи ухвалу про виправлення описки, доповнив резолютивну частину ухвали суду від 22.02.2022 новими абзацами, якими фактично змінив її зміст, що не може вважатися опискою чи арифметичною помилкою у розумінні статті 269 ЦПК України. Поряд з цією ухвалою Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував також ухвалу, до якої було внесено описку, оскільки зазначив, що її не можна вважати законною та обґрунтованою так як зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення.
4.28 Колегія суддів зазначає, що у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду також наявна різна судова практика щодо застосування пункту 18 частини 1 статті 255 та пункту 3 частини 1 статті 287 ГПК України, хоча в обох пунктах також йдеться про внесення виправлення у рішення.
4.29 У справі № 916/1804/24 предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження. Скаржник у цій справі посилався на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив зміст оскарженої ухвали, оскільки суд першої інстанції шляхом внесення виправлень до ухвали про проведення засідання у режимі відеоконференції здійснив заміну її резолютивної частини та забезпечив позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 15.10.2024 вказану ухвалу залишив без змін з підстав того, що на момент перегляду у касаційному порядку оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції вже скасував ухвалу про виправлення описки, а тому ухвала про задоволення клопотання щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
4.30 При цьому Верховний Суд у цій постанові зазначив, що ухвали суду про забезпечення позову та про внесення виправлень у рішення суду згідно з пунктами 3, 18 частини 1 статті 255 ГПК України належать до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. При цьому у разі внесення виправлень до судового рішення (рішення, ухвали, постанови) шляхом постановлення ухвали, вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження на таке судове рішення повинно здійснюватися з урахування змісту таких виправлень.
4.31 У справі № 918/753/21 предметом касаційного оскарження були рішення та постанова. У касаційну скаргу скаржник також включив заперечення на ухвалу суду першої інстанції про внесення виправлень в ухвалу про відкриття провадження, котрою було здійснено заміну порядку розгляду справи із загального на спрощений. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції підлягала оскарженню окремо від рішення суду, однак оскаржена відповідачем не була, отже набрала законної сили. З цих підстав Верховний Суд не взяв до уваги заперечення скаржника на ухвалу про виправлення описки, оскільки така ухвала суду першої інстанції не переглядалася в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
4.32 У справі № 910/3359/20 предметом касаційного оскарження була ухвала суду першої інстанції, яку суд апеляційної інстанції залишив без змін, про забезпечення позову. У касаційну скаргу скаржник включив заперечення на ухвалу суду першої інстанції, якою було внесено виправлення до ухвали про забезпечення позову, однак Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2020 стосовно цих доводів зазначив, що відповідно до приписів пункту 18 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення підлягає оскарженню окремо від рішення суду в суді апеляційної інстанції, проте відповідач не скористався наданим йому правом на оскарження цієї ухвали в суді апеляційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку, а тому вказані доводи скаржника не приймаються до уваги.
4.33 У справах № 910/11980/21 та № 910/13847/21 предметами касаційного оскарження були рішення та постанова. У касаційні скарги скаржники включили заперечення на ухвали суду апеляційної інстанції, якими було внесено виправлення щодо дати судових засідань, як доводи на підтвердження упередженості колегій суддів. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 01.03.2023 та 29.03.2023 відповідно зазначив, що скаржники з урахуванням пункту 3 частини 1 статті 287 ГПК України не скористалися своїм правом та не оскаржили ці ухвали у касаційному порядку, а рішення про зміну дати судового засідання (виправлення описки) не обмежило сторони у їх праві брати участь такому засіданні.
4.34 На відміну від наведеної судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду останній ухвалою від 04.03.2019 у справі № 904/5578/18 відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про внесення виправлень в ухвалу про відкриття провадження у справі. Верховний Суд зазначив, зокрема, що ухвала про внесення виправлень (описка) є складовою частиною того судового рішення, до якого такі виправлення вносяться, а тому і оскаржена така ухвала окремо від рішення суду може бути тільки в тому випадку, коли таке оскарження передбачено для "основного" судового рішення. Такими "основними" судовими рішеннями у розумінні ГПК України є рішення суду по суті спору та ухвали, що визначені у статті 255 цього ж Кодексу. Тому з урахуванням встановлених апеляційним судом при перевірці матеріалів апеляційної скарги обставин, застосування положень пунктів 1, 4 частини 5 статті 260 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
4.35 Отже, на переконання колегії суддів, у Верховному Суді існують різні підходи щодо можливості оскаржувати у апеляційному чи касаційному порядку ухвали про внесення або відмову у внесенні виправлень, касаційні суди по різному розуміють та застосовують тотожні за змістом положення процесуального законодавства, що призводить до відсутності сталої єдиної практики щодо застосування цих норм права.
4.36 На думку колегії суддів, оскільки у цьому випадку наявні якісний та кількісний критерії визначення виключної правової проблеми і вона має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів. Тому ця справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України.
Керуючись статтями 232, 234, 302, 303 ГПК України,
Справу № 916/992/25 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Н. О. Волковицька