04 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2879/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжелектропостачання",
2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санталекс Грін Пауер",
2) Приватного підприємства "Нацпрод",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Енерджі 2",
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгорне",
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Солар-2",
6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Солар-1"
про зобов'язання вчинити дії,
1. У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов'язання здійснити коригування даних на платформі Market Management System (MMS) та у відповідних первинних документах з визначенням значення сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 по 31.03.2023, на рівні 0 кВт.год, на підставі чого здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії в бік зменшення у період з 01.07.2022 по 31.03.2023.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.11.2024 в задоволенні позову відмовив повністю.
3. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 02.12.2024 заяви Приватного підприємства "Нацпрод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Енерджі 2" задовольнив частково; стягнув з позивача на користь Приватного підприємства "Нацпрод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Енерджі 2" по 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 залишив без змін.
5. 14.07.2025 Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" здійснити коригування даних на платформі MMS та відобразити це в системі управління ринком на платформі MMS та у відповідних первинних документах з визначенням сертифікованих даних по ресурсним об'єктам генерації, які не здійснювали синхронну роботу з ОЕС України у період з 01.07.2022 по 31.03.2023 на рівні 0 кВт.год. та задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" здійснити перерахунок обсягу наданих послуг з передачі електричної (за договором від 27.05.2019 №0503-0204) в бік зменшення у період з 01.07.2022 по 31.03.2023; витрати на правничу допомогу, понесені Приватним підприємством "Нацпрод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КД Енерджі 2", покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
6. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
7. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
8. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
11. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
13. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
14. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
15. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
16. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
17. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
18. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
19. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
20. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження основного рішення (та постанови у відповідні частині) є випадок, передбачений п.3 ч.2 ст.287 ГПК, та наводить відповідні обґрунтування.
21. Однак, наводячи обґрунтування в частині оскарження додаткового рішення (та постанови у відповідній частині), скаржник не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, передбачених ч.2 ст.287 ГПК, хоча при цьому наводить висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
22. У зв'язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно вказати, які випадки, передбачені ч.2 ст.287 ГПК, є підставою (підставами) касаційного оскарження додаткового судового рішення у цій справі.
23. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
24. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
25. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
26. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
28. Згідно з ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
29. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 588,80, розрахований таким чином: 2 684 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2023) х 2 вимоги х 200% х 0,8.
30. Проте, скаржник відповідно до платіжної інструкції від 23.07.2025 №5844 сплатив 6 441,60 грн, тобто на 2 147,20 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.
31. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
32. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
33. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №908/2879/23 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко