04 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1852/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок"
на рішення Господарського суду Львівської області
у складі судді Гоменюк З. П.
від 05.03.2025 та
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.
від 12.06.2025
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок"
про скасування рішення загальних зборів з третього питання порядку денного щодо затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" у новій редакції; визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" у новій редакції; скасування державної реєстрації,
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 у справі № 914/1852/24 позов ОСОБА_1 задоволено:
- скасовано рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок", оформлене протоколом № 2/2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" від 24.06.2022, з третього питання порядку денного щодо затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" у новій редакції;
- визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" (ідентифікаційний код 23885231) у новій редакції;
- скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" (ідентифікаційний код 23885231);
- присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" на користь ОСОБА_1 9 084,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Постановою від 12.06.2025 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 у справі № 914/1852/24.
14 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 914/1852/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 914/1852/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 926/365/19 та частково цитує окремі абзаци наведених постанов.
Водночас, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Всупереч наведеному, в касаційній скарзі не наведено конкретно яка/які саме норма/норми права неправильно застосована/порушена/не застосована судами першої та/або апеляційної інстанцій у взаємозв'язку із наведеними постановами Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Процитовані абзаци постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не містять вказівку щодо застосування якої конкретно норми права в них йдеться мова та по суті є викладенням обставин іншої справи із оцінкою суду саме цих обставин, що не може визнатися Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Також, в обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду "щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах з наступного питання: "У разі коли сто відсотків учасників Товариства прийняли рішення, що вносити додаткові внески до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, мають право не всі учасники, а лише окремі з них, у відповідності до ч.8 ст.18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", чи має право учасник, який не вносить додатковий вклад до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, голосувати на загальних зборах учасників з питання про перерозподіл часток учасників у зв'язку із збільшенням статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів інших учасників? Чи враховуються голоси такого учасника при прийнятті загальними зборами учасників рішення про перерозподіл часток, із врахуванням положення ч.3 ст.34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про перерозподіл часток учасників у ТОВ належить до категорії питань, які потребують одностайного схвалення всіх учасників, які мають право голосу.".
Однак у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
Однак, пославшись у касаційній скарзі на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як одну з підстав касаційного оскарження, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" не обґрунтувало цю підставу касаційного оскарження належним чином, оскільки не вказало, яку саме норму права судами першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки у даній справі позов поданий у 2024 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 914/1852/24 підлягав сплаті у сумі 14 534,40 грн, а саме: 9 084,00 грн (3 028,00 грн х 3 вимоги немайнового характеру) х 200% х 0,8.
Однак до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За приписами частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- належного обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій ухвалі;
- надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 914/1852/24 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 14 534,40 грн.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" залишається без руху, Суд не розглядає клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 914/1852/24.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 914/1852/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярмарок" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярмарок", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко