30.07.2025 Справа № 914/390/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі Полюхович Х. розглянувши заяву представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Інжиніринг Сервіс», м. Львів (вх.№2938/25 від 09.07.2025р.)
про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат
у справі: №914/390/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Інжиніринг Сервіс», м. Львів
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", м. Львів
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДУ "Львівська виправна колонія №48", м. Львів
про примусове виконання обов»язку в натурі
Представники:
Від заявника (відповідача): Каблак Юрій-Іван - представник;
Від позивача: Бойко Вікторія - представник
Ухвалою від 03.07.2025 року Господарським судом Львівської області залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Інжиніринг Сервіс», м. Львів за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", м. Львів, третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів, третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДУ "Львівська виправна колонія №48", м. Львів про примусове виконання обов»язку в натурі.
08.07.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Інжиніринг Сервіс» подано заяву (вх.№2938/25 від 09.07.2025р.) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Арк" (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2; код ЄДРПОУ: 32127308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент інжиніринг сервіс» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 52; код ЄДРПОУ: 39950055) судові витрати в розмірі 341 636,50 грн.
Ухвалою суду від 11.07.2025 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі.
Позивачем у справі подано свої заперечення про стягнення судових витрат.
Розглянувши заяву, судом встановлено таке.
Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
До судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Відтак з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача та у порядку передбаченому частинами 5, 6 статті 130 ГПК України.
За змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі не менше 50 000,00 грн.
Приписи частини п'ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. Оскільки норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Отже, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17). Окрім того, поняття "необґрунтовані дії позивача" не є тотожним поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.
Оскільки наведена норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.
Реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п'ятою статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Відповідач просить суд ухвалити додаткове рішення (додаткову ухвалу) по справі № 914/390/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Арк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Інжиніринг Сервіс» про примусове виконання обов'язку в натурі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Арк" (79031, м.Львів, вул. Хуторівка, 2; код ЄДРПОУ: 32127308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент інжиніринг сервіс» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 52; код ЄДРПОУ: 39950055) судові витрат в розмірі 341 636,50 грн. (триста сорок одну тисячу шістсот тридцять шість гривень п'ятдесят копійок).
Відповідач надає докази понесення ним витрат пов'язаних із розглядом справи №914/390/22, зокрема, витрат на проведення будівельно-технічної експертизи за заявою АО “ЮФ “Марусяк і партнери» в інтересах ТОВ “Девелопмент інжиніринг сервіс», за результатом проведення якої складено висновок судового експерта ТОВ “Судово-експертне бюро України» Бутакової Марини Анатоліївни №21 (наявний в матеріалах справи) та витрат на професійну правничу допомогу: копія заяви АО “ЮФ “Марусяк і партнери» в інтересах ТОВ “Девелопмент інжиніринг сервіс» від 27 червня 2022 року про проведення будівельно-технічної експертизи на предмет технічного стану об'єктів нерухомого майна, стосовно яких триває спір у справі №914/390/22, зокрема: “Заправка» (Літ. Т'-1), “Склад заправки (ПММ)» (Літ. У'-1), “Гаражні бокси» (Літ. Р-1), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2; копія договору на проведення судової будівельно-технічної експертизи №27/06/2022 від 27 червня 2022 року, укладений між АО “ЮФ “Марусяк і партнери» в інтересах ТОВ “Девелопмент інжиніринг сервіс» та ТОВ “Судово- експертне бюро України»; копія рахунку №04/07/2022 від 04 липня 2022 року на оплату послуги з проведення будівельно-технічної експертизи на суму 14 101,60 грн. платіжна інструкція №1867 від 06 липня 2022 року на суму 14 101, 60 грн про оплату послуги з проведення будівельно-технічної експертизи Адвокатським об'єднанням “Юридична фірма “Марусяк і партнери»; копія акту приймання-передачі послуг №1 від 12 липня 2022 року згідно договору №27/06/2022 від 27 червня 2022 року; платіжна інструкція №149 від 19 серпня 2022 року на суму 14 806, 14 грн про відшкодування Адвокатському об'єднанню “Юридична фірма “Марусяк і партнери» витрат, пов'язаних із замовленням послуги з проведення будівельно-технічної експертизи; копія договору про надання правничої допомоги від 17 березня 2022 року №25/22; копія додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 17 березня 2022 року №25/22 - протоколу узгодження гонорару від 17 березня 2022 року (згідно якого вартість однієї години роботи адвоката становить гривневий еквівалент 50 USD по курсу НБУ на дату здійснення оплати послуг); копія акту приймання-передачі послуг від 28 березня 2022 року №14/22-4 на суму 1 250 доларів США; копія рахунку від 28 березня 2022 року до акту №14/22-4 на суму 1 250 доларів США; тощо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2024 у справі № 904/217/24 підтримав позицію судів про те, що звернення позивача до суду в даному випадку не можна вважати необґрунтованими діями, оскільки конституційне право звернення до суду залишається незмінним.
Повний перелік зазначених документів зазначений у заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Щодо аргументів відповідача.
1. Відповідач зазначає, що подаючи заяву про залишення позову без розгляду і досягаючи такого результату, позивач вчиняє умисні дії для попередження остаточного фіксування судовим рішенням його неправоти. Такого висновку можна дійти, зокрема, й з огляду на те, що позивач згідно процесуального закону володіє не лише правом залишення позову без розгляду але й правом відмови від позову, реалізація якого закріплює визнання позивачем своєї неправоти.
Суд констатує, що відповідно до п.10 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про, зокрема, залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України, зокрема ст.14. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подати заяву про залишення позову без розгляду є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації (подібний висновок у постанові ВС КЦС від 20 травня 2024 року у справі № 202/16597/23).
Відтак доводи відповідача у цій частині неогрунтовані.
2. Перед тим як подавати позов про надання доступу до об'єктів слід було звернутись до власника (відповідача) із запитом щодо того чи існують такі об'єкти з огляду на те, що у разі відсутності спірного майна в натурі, такий спосіб захисту як зобов'язання надання доступу до нього є неефективним та неналежним, оскільки фактично навіть задоволення такої позовної вимоги жодним чином не відновлює та не захищає прав позивача через відсутність майна в натурі. Однак, жодної подібної комунікації позивач не проводив, а отже усі дії, пов'язані зі розглядом судової справи є передчасними, тобто необгрунтованими, адже їх можна було попередити якби позивач встановив перед поданням позову усю необхідну інформацію.
У судовому засіданні встановлено та матеріали справи містять направлення звернення до власника майна про допуск до об'єкту оренди.
3. Відповідач зазначає, що фактично позивачу уже було відомо про руйнування (відсутність) спірного майна - будки оператора АЗС та складу паливно-мастильних матеріалів в момент подання Відповідачем до суду у справі №914/390/22 висновку судового експерта ТОВ “Судово-експертне бюро України» Бутакової Марини Анатоліївни №21, що підтверджує стан будівель як знищених, проте позивач продовжував наполягати на додатковому встановленні таких обставин. В період, коли провадження було зупинено згідно вказаної вище ухвали, за ініціативою Позивача відкрито кримінальне провадження №12022141410000661 за фактом знищення майна ТОВ “Девелопмент інжиніринг сервіс», а саме будки оператора АЗС та складу паливно-мастильних матеріалів.
У межах вказаного кримінального провадження було проведено будівельно-технічну експертизу на предмет встановлення часу руйнування та поточного стану будки оператора АЗС та складу паливно-мастильних матеріалів, за результатами проведення якої було підтверджено висновки судового експерта Бутакової Марини Анатоліївна №21, що надані суду Відповідачем, про те, що будка оператора АЗС та склад паливно-мастильних матеріалів є зруйнованими.
Суд погоджується з доводами позивача, що судово будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яка була проведена у межах кримінального провадження №12022141410000661 та за результатами якої судовим експертом Сенейко І.Б. складено висновок експерта №2792-Е від 06.12.2023 року, була проведена на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 03.07.2023 року.
Водночас, судова експертиза у цій справі була призначена ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 року - тобто за рік до того часу, як була призначена та проведена експертиза у межах кримінального провадження, а тому - висновок експерта № 2792- Е від 06.12.2023 року очевидно не міг бути врахований позивачем при формуванні заяви про проведення експертизи. Вказане виключає необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду із заявою про призначення судової експертизи у цій справі.
Про те суд звертає увагу, що перебування об'єкта оренди в користуванні позивача та наявність судових справ з приводу цього не виключають обізнаність позивача - орендаря про стан об'єкта оренда, що є предмет спору у цій справі, про факт його користування цими об'єктами чи ні.
4. Знаючи про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року, не стежили за надходженням кореспонденції чим допустили неотримання від ЛНДІСЕ листа із рахунком на оплату експертизи, що в свою чергу призвело до повернення ЛНДІСЕ матеріалів справи до суду без проведення експертизи та відповідно затягування розгляду справи №914/390/22 на 1 рік 9 місяців. При цьому Позивач не довів, що насправді не отримав листа ЛНДІСЕ із рахунком на оплату експертизи з поважних причин (наприклад, відсутність факту надіслання ЛНДІСЕ відповідного листа), а лише обмежився усними поясненнями, що Позивач листа від ЛНДІСЕ не отримував.
З цього приводу суд зазначає, що це питання було предметом розгляду у судовому засіданні. Зокрема, в ухвалі суду від 16.05.2024 року, якою призначено у справі судову експертизу, судом враховано пояснення позивача та зазначено, що « представниками позивача на вимогу суду надано пояснення у зв'язку з неоплатою призначуваної експертизи, оскільки відповідний рахунок на адресу позивача не був направлений. У матеріалах справи такі докази відсутні. Після поновлення провадження у справі позивачем надано докази сплати рахунку за проведення такої експертизи з відповідним клопотанням про її призначення та зупинення провадження у справі ( платіжна інструкція №85 від 02.05.2024 року на суму 49 223,20грн., як доказ сплати згідно рахунку №22-2800-Е від 31.01.2024 за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертизи по даній справі).
Про те суд зауважує, що в контексті несення судових витрат по справі, позивач, тобто особа, яка звернулася до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, за клопотанням якої призначалася експертиза у справі, повинна слідкувати за процесом і цікавитися ним.
Суд звертається до правової позиції щодо висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав на прикладі виконавчого провадження, що є сталою та послідовною судовою практикою (правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від якої суд не вбачає підстав для відступу). Зокрема, стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Відтак твердження позивача про недоведеність необгрунтованості його дій в контексті «чистоти процесу» щодо компенсації судових витрат по справі судом частково відхиляються.
При дослідженні питання компенсації витрат на підставі ст.130 ГПК України, суд погоджується з відповідачем, що позивач ухилявся від виконання покладеного на нього обов'язку ухвалою суду пред'явлення у підготовчому засіданні оригіналів документів, які є додатками №4-9 до позовної заяви (основними документами, що начебто підтверджують права позивача та підстави позову), незважаючи на те, що окремі з них були подані та досліджувалися у судовому засіданні. Однак про відсутність окремих оригіналів і яких саме документів самим позивачем на заявлялося.
Суд доходить висновку, що окремі дії позивача, що зазначені вище мають необгрунтований характер.
Стосовно наданих відповідачем документів про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідачем надано до суду договір про надання правничої допомоги№25/22 від 17 березня 2022 року, протокол узгодження гонорару від 17 березня 2022 року, що є додатком до договору, у якому у п.2 вказано, що вартість однієї години роботи адвоката становить гривневий еквівалент 50 USD о курсу НБУ на дату здійснення оплати послуг та акти приймання передачі наданих послуг. Також подано детальний опис робіт та акти виконаних робі, докази їх оплати. Дослідивши їх, а також аргументи позивача що компенсації судових витрат, суд доходить висновку про їх часткове задоволення.
1. Відповідно до сталої судової практики, що викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 14.12.2023 по справі № 916/1629/22, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21 Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Тобто, підготовка до судового засідання (пункти 1, 5 Детального опису робіт є складовою частиною участі в такому судовому засіданні, а тому не може повторно враховуватися при обрахунку вартості наданої правничої допомоги.
2. Щодо участі представника відповідача у судових засіданнях 17.03.2022 та 14.04.2022 - то такий вид правничої допомоги не був необхідним, оскільки вказані підготовчі судові засідання були відкладені судом за клопотанням самого відповідача (що не вимагало особистої присутності представника відповідача у судовому засіданні) - а тому такі витрати не відповідають критерію обґрунтованості та розумності та тому не підлягають стягненню з позивача.
3. Щодо п 72, 73 Детального опису робіт: «Оновлення актуальної інформації щодо спору по справі №914/390/22» та «Пошук документів та актуалізація матеріалів справи№914/390/22», загальною тривалістю 1 год, - 7, 12 Детального опису робіт, відповідно до якого представником відповідача було здійснено підготовку та повторне направлення позивачу відзиву на позовну заяву та долучених до нього додатків на нову поштову адресу, моніторинг поштових сервісів щодо отримання такого позивачем, підготовку та надсилання для третіх осіб примірників відзиву на позовну заяву по справі №914/390/22»; - пункти 18, 25, 31, 40, 47, 49, 65, 66, 75, 79, 80, 83, 87 Детального опису робіт, відповідно до яких представником відповідача здійснювався моніторинг призначення судових засідань (0,25 год), моніторинг проведення експертизи (3,237 год) моніторинг руху справи (0,5 год), вжиття заходів з встановлення обставин наявності у ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріалів інвентаризаційних справ (1,5 год); повідомлення третіх осіб по справі про дату судового засідання; формування матеріалів справи; моніторинг подання учасниками справи нових документів - пунктів 27, 28 Детального опису про отримання відповідей на адвокатські запити; -пункту 36 «моніторинг справи та надання відповідей на адвокатські запити ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській, закарпатській та Волинській областях….» - пункту 19 «виїзна зустріч з судовим експертом на місцевості для встановлення місця розташування об'єктів» - пункт 69 «участь в огляді об'єктів при проведенні експертизи». Такі роботи (послуги) - не є правничою допомогою, а є технічними діями, які не потребують спеціальних професійних навичок і відшкодуванню в якості правничої допомоги не підлягають.
Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною зокрема у постановах Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 335/13616/21, від 11.02.2021 у справі №920/39/20, відповідно до яких направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів), подання процесуальних документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не потребують спеціальних професійних навиків, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
4. Не підлягають відшкодуванню витрати, понесені згідно із п. 48 Детального опису «складення та подання заяви про вступ представника у справі № 914/390/22 у підсистемі Електронний Суд, оскільки вказана дія представника не є правничою допомогою в розумінні процесуального закону, а є виконанням обов'язку адвоката про реєстрацію електронного кабінету в Електронному суді та повідомлення суду про наявність електронного кабінету.
5. Не підлягають відшкодуванню судові витрати відповідача згідно із пунктами 37, 38,55, 56 щодо складення заяви про витребування доказів та про проведення технічної експертизи документів - оскільки такі заяви не були задоволені судом.
6. Щодо пунктів 41-46 Детального опису робіт, то вбачається, що такі стосуються надання правничої допомоги ТОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» в межах кримінального провадження №12022141410000661, а не в справі №914/390/22.
Відповідно до Постанови від 22.05.2024 по справі № 227/2301/21, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про «недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом справи № 227/2301/21».
7. Не підлягають відшкодуванню також і витрати на правничу допомогу, яка зазначені в детальному описі, як інформування клієнта про хід розгляду справи. Так, відповідно до ст. 18 Правил адвокатської етики адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі. Отже, інформування клієнта є обов'язком адвоката і не є окремим видом правничої допомоги (пункти 8, 10, 51,60, 62, 63, 68, 70, 71, 78, 86, 90).
8. Щодо пункту 92 Детального опису робіт, то відповідно до Постанови Верховного Суду від 02.02.2024 по справі № 910/9714/22 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. А тому, витрати на підготовку заяви про відшкодування понесених Відповідачем судових витрат у зв'язку із розглядом справи №914/390/22 на суму 231 дол. США не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи наведене вище, сума компенсації судових витрат становить 192 831,24грн.
Відповідно усталеної практики Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
Дослідивши обсяг наданих послуг адвокатом, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність сум понесених по наданих послугах, враховуючи заяву представника позивача та його аргументи, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір компенсації судових витрат є завищеним та не співмірним із складністю справи та реально наданими послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Суд вважає за належне заяву задоволити частково та стягнути з позивача 57 849,33грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.129, 130, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Інжиніринг Сервіс», м. Львів (вх.№2938/25) про ухвалення додаткового судового рішення задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Арк" (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2; код ЄДРПОУ: 32127308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелопмент інжиніринг сервіс» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 52; код ЄДРПОУ: 39950055) судові витрати в розмірі 57 849,33грн.
Додаткова ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://revestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали виготовлено 04.08.2025 року.
Суддя Коссак С.М.