вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1037/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Броварської міської ради Броварського району Київської області, м.Бровари Київської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська машинобудівна компанія», м. Київ,
про стягнення 410 263,31 грн.
за участю представників:
від позивача: Кнуренко Я.С., у порядку самопредставництва, дані з ЄДР;
від відповідача: не з'явились;
позивач - Броварська міська рада Броварського району Київської області, м. Бровари (далі по тексту - Броварська міськрада) 24.03.2025 звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою №1.12.4-15/01/4970 від 18.03.2025 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська машинобудівна компанія», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «БМК») в якій просить суд стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок органу місцевого самоврядування збитків на суму 410263,21 грн., завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, з яких
220 000,00 грн. - основний борг,
157 822,33 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період лютий 2020 року - грудень 2024 року,
32 440,98 грн. - 3% річних, нарахованих за період 01.02.2020-31.12.2024.
Крім того, позивач просить стягнути з ТОВ «БМК» на розрахунковий рахунок органу місцевого самоврядування судовий збір у розмірі 6 153,96 грн.
Позов обґрунтований тим, що 09.10.2019 за вх.№11-20-5/7680 від ТОВ «Броварське АТП-1063 (в подальшому змінено назву на ТОВ «БМК») надійшло повідомлення про початок виконання будівельних робіт об'єкта «Будівництво офісної будівлі з навісом для автомобілів. Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд.9».
Вказаний об'єкт введений в експлуатацію у березні 2021 року, разом із тим, ТОВ «БМК» як замовник будівництва не дотримався вимог законодавства, чинного на момент здійснення будівництва, зокрема положень статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Позивач твердить, що відповідач до 01.01.2020 не уклав з Броварською міською радою відповідного договору у порядку ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а після введення об'єкта в експлуатацію ухилився від сплати коштів пайової участі, у зв'язку з чим, відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання із сплати коштів пайової участі, прокурор, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховує та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних.
Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2025 позовну заяву Броварської міської ради Броварського району Київської області залишено без руху, зобов'язано позивача усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху
07.04.2025 на адресу суду від Броварської міської ради Броварського району Київської області надійшла заява №1.12.4-15/01/6212 від 04.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано виправлена позовна заява, оформлена відповідно до вимог статті 162 ГПК, докази направлення позовної заяви з додатками на належну адресу відповідача, а саме: опис вкладення у лист №0740000237748 від 04.04.2025 разом з накладною «Укрпошта» №0740000237748 від 04.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2025 відкрито провадження у справі №911/1037/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.05.2025.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали
- документальні докази звернення до Броварської міської ради Броварського району Київської області про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту,
- докази укладення з Броварською міською радою Броварського району Київської області договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту,
- докази сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до декларації про готовність до експлуатації об'єкта будівництва: Будівництво офісної будівлі з навісом для автомобілів за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 9, зареєстрованої у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за реєстраційним №КС101210301250 від 01.03.2021.
Також, суд зобов'язав відповідача невідкладно зареєструвати електронний кабінет юридичної особи ТОВ «Броварська машинобудівна компанія» (код 20585296) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Вказану копію ухвали від 11.04.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу, який не мав зареєстрованого електронного кабінету, засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601135594842 на адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Колекторна 42А, каб. 205). Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 02.05.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 19.05.2025.
Ухвалою від 19.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 09.06.2025. Зобов'язано позивача та відповідача виконати вимоги ухвали від 11.04.2025 про відкриття провадження.
Копію ухвали від 19.05.2025 було надіслано відповідачу, який не мав зареєстрованого електронного кабінету, засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601149383410 на адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Колекторна 42А, каб. 205). Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 06.06.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання
Ухвалою від 09.06.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/1037/25 до судового розгляду по суті на 30.06.2025.
19.06.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання, у якому просить суд опублікувати в електронному кабінеті матеріали справи, а саме: позовну заяву з додатками, докази направлення кореспонденції відповідачу, що досліджувались судом, надати 15-тиденний строк з дня отримання позовної заяви та інших документів на подання відзиву на позовну заяву, призначити інший день розгляду справи по суті, для можливості належного представництва відповідача у суді та дотримання прав, що гарантуються учасниками справи.
Щодо вказаного клопотання суд зазначає таке.
Згідно з новою редакцією статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023, відповідно до Закону України N 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідач протягом тривалого часу не виконував свого обов'язку зареєструвати електронний кабінет юридичної особи; реєстрація електронного кабінету відбулася лише 18.06.2025, що є наслідком виключно його власної вольової поведінки.
Позовна заява з додатками позивачем була подана до суду у паперовій формі та направлена відповідачу засобами поштового зв'язку цінним листом з описом №0740000225170 на адресу, вказану самим відповідачем у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації - м. Бровари, вул. Січових Стрільців 4. Надалі, на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2025 позовна заява з додатками була направлена позивачем відповідачу рекомендованим листом №0740000237748 на адресу згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Колекторна 42А, каб. 205). Жодне з описаних поштових відправлень, як і поштових відправлень, якими суд згідно процесуального закону направляв відповідачу процесуальні документи, відповідач не отримав, у зв'язку з чим вони були повернуті за закінченням терміну зберігання. Вказані обставини залежать виключно від власної вольової поведінки відповідача, який, не здійснивши реєстрацію електронного кабінету та не забезпечивши отримання поштової кореспонденції за належною адресою, несе ризик негативних наслідків таких своїх дій.
Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
У розумінні ст. 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку для виконання процесуальних дій, не наведено жодних об'єктивних причин, які перешкодили йому вчасно скористатися своїми процесуальними правами, а також виконати процесуальні обов'язки, зокрема визначені судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем процесуальних обов'язків не є підставою для відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 30.06.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 21.07.2025. Ухвала від 30.06.2025 доставлена до зареєстрованого електронного кабінету відповідача 02.07.2025, про що складено та долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа. Ухвала від 30.06.2025 із врахуванням положень ст. 242 ГПК України вважається врученою наступного робочого дня 03.07.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 21.07.2025 з'явився представник позивача. Відповідач повторно не з'явився, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив та документи, витребувані ухвалою від 11.04.2025 про відкриття провадження, не подав.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши позов Броварської міськради до ТОВ «БМК» про стягнення 410 263,31 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент подання повідомлення) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Замовник будівництва - ТОВ «Броварське АТП-1063» (змінено назву на ТОВ «БМК») направив до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області повідомлення №КС061192831211 від 10.10.2019 про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), а саме будівництво офісної будівлі з навісом для автомобілів за адресою 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 9, кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:036:0514.
25.02.2021 до Броварської міської ради за вх. №11-20-5/1848 надійшла декларація про готовність до експлуатації об'єкта вищезазначеного об'єкта, із зазначенням дати початку будівництва 11.10.2019, дати закінчення будівництва 05.01.2021; загальна площа об'єкта становить 1 546,6 кв.м; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 5 500,0 тис.гривень.
Вказана декларація зареєстрована в Управлінні інспекції та контролю Броварської міськради 01.03.2021 за №КС101210301250.
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №КС101210301250 від 01.03.2021, спірний об'єкт введено в експлуатацію 01.03.2021, кошторисна вартість 5 500 тис.грн., загальна площа 1 546,6 кв.м.
За таких обставин суд встановив, що будівництво спірного об'єкту розпочалося 11.10.2019; об'єкт закінчений будівництвом та введений в експлуатацію 01.03.2021.
Станом на дату початку будівництва та до 01.01.2020 порядок сплати коштів пайової участі був врегульований ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання замовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
Суд зазначає, що станом на 01.01.2020 для відповідача не настав граничний строк для звернення до Броварської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо спірного об'єкту, позаяк законом такий граничний строк був визначений до введення об'єкту в експлуатацію.
Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, якими статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.
Надалі спірні правовідносини щодо сплати коштів пайової участі були врегульовані чинним станом на дату розгляду справи пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, яким передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Абзацом другим вказаного пункту установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Тобто, відповідно до вказаної норми, якщо до 01.01.2020 замовником будівництва був укладений відповідний договір про пайову участь, такий договір продовжує діяти, і його сторони керуються положеннями такого договору щодо сплати коштів пайової участі (абзац перший пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №132-ІХ).
Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Абзацом другим пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №132-ІХ законодавцем було впроваджено порядок сплати пайової участі замовника будівництва без обов'язкового укладення договору, а саме для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/21307/21 та від 20.02.2024 у справі №910/20216/21.
За висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Враховуючи, що будівництво спірного об'єкту відповідача розпочалося у 2019 році, об'єкт станом на 01.01.2020 не був введений в експлуатацію, а договір про сплату пайової участі між замовником будівництва ТОВ «БМК» та органом місцевого самоврядування Броварською міською радою не був укладений, порядок, передбачений абзацом другим пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №132-ІХ розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.
При цьому, суд звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного суду від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 24.06.2025 у справі №911/1654/24, які узгоджуються із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, відповідно до яких відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, при цьому таке зобов'язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Набуття чинності 01.01.2020 Законом № 132-IX, яким статтю 40 Закону № 3038-VI виключено, також не скасовує обов'язку по сплаті пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Об'єкт відповідача не належить до переліку об'єктів, за будівництво яких кошти пайової участі не сплачуються. Відповідач у порушення норм пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ із заявою про визначення розміру пайової участі до Броварської міської ради не звертався.
Підпунктом 4 абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №132-ІХ встановлено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, відповідно до цієї події відсутні правові підстави вважати таке грошове зобов'язання простроченим.
Суд звертає увагу сторін на висновки, викладені у постанові КАС у складі Верховного Суду від 16.10.2023 №140/5484/21, згідно з якими відповідно до правового регулювання Закону №132-ІХ, замовники повинні були у строк, розмірі та в порядку, визначеному пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вищезгаданого Закону, сплатити пайову участь і цей обов'язок, у разі його невиконання у 2020 році, зберігається до прийняття цього об'єкта в експлуатацію, навіть якщо декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана у наступних після 2020 року роках (у 2021 і далі).
З огляду на викладене, суд встановив, що відповідач як замовник будівництва спірних об'єктів мав обов'язок сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на умовах та у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» до введення об'єкту до експлуатації.
Щодо розміру коштів пайової участі суд встановив таке.
Підпунктом 1 абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
У даному випадку спірний об'єкт належить до нежитлових будівель та споруд, тобто у розрахунку має бути взята до уваги ставка 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №КС101210301250 від 01.03.2021, кошторисна вартість спірного об'єкта становить 5 500 тис.грн. (5 500 000,00 грн.). Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем за спірним об'єктом становить 220 000,00 грн. (5 500 000,00 грн. помножити на 4%).
Суд погоджується із твердженням позивача про те, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави, за рахунок органу місцевого самоврядування, зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.
Положеннями статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Суд дійшов висновку, що у випадку, якщо замовником вищевказаного об'єкта будівництва не дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття такого об'єкту в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22.
З огляду на викладене вимогу позивача про стягнення з ТОВ «БМК» безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі ст. 1212 ЦК України належить задовольнити повністю в сумі 220 000,00 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України 32 449,98 грн. процентів річних, нарахованих за період прострочення з 01.02.2020 по 31.12.2024 та 157 822,33 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення лютий 2020 року - грудень 2024 року.
Щодо вказаних вимог суд встановив таке.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто до правовідносин прострочення забудовником сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту може бути застосована ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд не погоджується із визначенням позивачем періоду прострочення з 01.02.2020.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто нарахування процентів річних та інфляційних втрат має здійснюватися з наступного для після спливу строку виконання грошового зобов'язання.
За викладеним вище висновком суду кошти пайової участі мали бути сплачені до введення об'єктів в експлуатацію, тобто до введення спірних об'єктів в експлуатацію відсутні підстави твердити про прострочення зобов'язання.
Тобто, прострочення виконання грошового зобов'язання, а отже - і початок нарахування процентів річних та інфляційних втрат настає з наступного дня після введення об'єкта в експлуатацію, тобто з 02.03.2021.
Відтак, суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 25 315,07 грн., інфляційних втрат становить 132 425,19 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги мають бути задоволені частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов Броварської міської ради Броварського району Київської області частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «БМК» 220 000,00 грн. коштів пайової участі, 132 425,19 грн. інфляційних втрат, 25 315,07 грн. процентів річних.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 5 666,10 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Броварської міської ради Броварського району Київської області задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська машинобудівна компанія» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42А, каб. 205, ідентифікаційний код 20585296)
на користь Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15, ідентифікаційний код 26376375)
220 000,00 грн. (двісті двадцять тисяч гривень нуль копійок) коштів пайової участі,
132 425,19 грн. (сто тридцять дві тисячі чотириста двадцять п'ять гривень дев'ятнадцять копійок) інфляційних втрат.
25 315,07 грн. (двадцять п'ять тисяч триста п'ятнадцять гривень сім копійок) процентів річних,
5 666,10 грн. (п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень десять копійок) судового збору.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 04.08.2025.
Суддя О.В. Конюх