Ухвала від 04.08.2025 по справі 911/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" серпня 2025 р. Справа № 911/2308/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 26.07.2025 про відвід судді у справі

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Горбовичі (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

без повідомлення (виклику) учасників у справі про неплатоспроможність,

встановив:

У провадженні Господарського суду Київської області (суддя Лопатін А.В.) перебуває справа № 911/2308/23 за заявою ОСОБА_1 про її неплатоспроможність, провадження в якій відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024.

Наразі триває процедура реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника виконує арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович.

28.07.2025 до канцелярії суду від ОСОБА_1 (боржника) та низки кредиторів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ) надійшла заява про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23.

В обґрунтування заяви про відвід судді заявники вказують, що суддя Лопатін А.В. не може брати участь у розгляді вказаної господарської справи і підлягає відводу, оскільки, на їхню думку, існують підстави сумніватися в його неупередженості, об'єктивності, доброчесності та дотриманні засад правосуддя, зокрема принципу верховенства права.

Підставою для таких сумнівів заявники вважають дії судді Лопатіна А.В., пов'язані з внесенням виправлень в ухвалу суду від 14.02.2024 про відкриття провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Як зазначають заявники, з посиланням на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, такі зміни не є виправленням описки, а, фактично, становлять часткову зміну резолютивної частини ухвали суду від 14.02.2024, що, як вказують заявники, є порушенням вимог процесуального законодавства.

Заявники звертають увагу на те, що ухвала, якою внесено виправлення в ухвалу суду від 14.02.2024 про відкриття провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , скасована Північним апеляційним господарським судом. На думку заявників, встановлені апеляційним судом обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню у даній справі, свідчать про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, порушення закону та підривають авторитет правосуддя в Україні.

Крім того заявники наголошують на наявність затримки у розгляді поданого боржником 09.10.2024 клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (розгляд відповідного клопотання відкладено судом на 17.09.2025), вказуючи, що станом на 26.07.2025 клопотання залишилось нерозглянутим, а строк його розгляду значно перевищено, що, на думку заявників, свідчить про затягування розгляду справи, прояв процесуального волюнтаризму та, як наслідок, втрату довіри до суду.

Таким чином, заявники вважають, що наведені обставини унеможливлюють участь судді Лопатіна А.В. у розгляді справи № 911/2308/23 та є підставою для його відводу.

Ухвалою від 30.07.2025 суд визнав необґрунтованим заявлений відвід та передав справу на авторозподіл для визначення складу суду з розгляду заяви про відвід судді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 для розгляду заяви про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 визначено суддю Щоткіна О.В.

Статтями 38, 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно із частиною третьою статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною сьомою статті 39 ГПК України передбачено, що вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів.

Відповідно до частини восьмої статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Перевіривши наведені заявниками доводи на обґрунтування заяви про відвід судді Господарського суду Київської області Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»).

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).

Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Варто також зауважити на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд не приймає твердження заявників про те, що наявність постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки в ухвалі від 14.02.2024 у справі № 911/2308/23, є безумовною підставою для відводу судді Лопатіна А.В.

Як вбачається зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 911/2308/23, апеляційний суд надав оцінку правомірності застосування судом першої інстанції положень процесуального закону щодо виправлення описки. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесені судом першої інстанції зміни не носили редакційного характеру, а фактично доповнювали резолютивну частину ухвали новими відомостями, що не відповідає положенням статті 243 ГПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції не встановлював фактів упередженості, зацікавленості чи недоброчесності судді, а також не надавав оцінки діям судді з точки зору наявності дисциплінарного проступку. Отже така постанова не має преюдиційного значення у вирішенні питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.

Крім того, факт скасування судового акта не є підставою для відводу судді, оскільки не вказують на його особисту зацікавленість або порушення принципів об'єктивності й неупередженості. Юридичні помилки, допущені суддею, які підлягають виправленню або скасуванню в апеляційному чи касаційному порядку, самі по собі не свідчать про упередженість судді та не можуть бути кваліфіковані як порушення, що викликає обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Доводи заявників щодо нібито необґрунтованого затягування суддею Лопатіним А.В. розгляду поданого боржником 09.10.2024 клопотання про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів також не можуть слугувати підставою для відводу судді в розумінні статті 35 ГПК України.

Тривалість або черговість розгляду процесуальних документів саме по собі не свідчить про упередженість судді. Відповідно, оцінка оперативності або доцільності процесуальних дій не належить до предмета розгляду в межах заяви про відвід.

Інших обставин, які б свідчили про упередженість судді у справі стосовно заявників, зацікавленість складу суду в певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі, заявники не навели, а судом не встановлено.

Натомість доводи заявників фактично зводяться до необхідності відводу судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23 з підстав незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи. Водночас сама по собі незгода учасників справи із рішеннями судді, не свідчить про упередженість цього судді та не є підставою для його відводу відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що доводи заявників є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 26.07.2025 про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Щоткін