вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1542/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85)
до Відділу культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич(З), просп. Дружби Народів, буд. 9)
про стягнення 37016,69 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, у тому числі - 18712,40 грн. основного боргу, 20,51 грн. пені, 8951,19 грн. 15 % річних та 9332,59 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відділу культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 37016,69 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, у тому числі - 18712,40 грн. основного боргу, 20,51 грн. пені, 8951,19 грн. 15 % річних та 9332,59 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Закону України "Про ринок електричної енергії" та зобов'язань за договором. Так, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 5.10 договору, а також умов Комерційної пропозиції № 5, що є додатком № 1 до договору відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання зі сплати вартості отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37016,69 грн., у тому числі - 18712,40 грн. основного боргу, 20,51 грн. пені, 8951,19 грн. 15 % річних, 9332,59 грн. інфляційних втрат, а також покласти на відповідача судові витрати.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» позовною заявою до Відділу культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення 37016,69 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/1542/25 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 12.05.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
21.05.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.05.2025 р. (вх. № 6939/25 від 21.05.2025 р.), за змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскільки позивач не виконав приписи пп. 6.1 п. 6 публічного договору приєднання (споживач має право вимагати від постачальника надання письмової форми цього договору, укладеної постачальником належним чином у передбачений законодавством спосіб), відділ культури не зміг вчасно зареєструвати бюджетні зобов'язання і оплатити спожиту електроенергію, при цьому взяти бюджетні зобов'язання в 2025 році за минулий період 2022 року та зареєструвати їх в органах казначейства неможливо.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - постачальник) діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 р. № 1344, та виконує функції постачальника «останньої надії» у відповідності до Розпорядження Кабінету міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 р.
Згідно з ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник «останньої надії» зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
У зв'язку з наведеним, позивачем було розміщено на своєму офіційному веб-сайті договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 р. (далі - договір), порядок приєднання до умов договору та комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 р.
Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 р. є публічним договором приєднання споживача, що укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312 (далі - ПРРЕЕ), і є однаковим для всіх споживачів.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У відповідності до п. 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Разом з тим, згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 р.
Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Згідно п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.
У свою чергу, згідно умов комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником електричної енергії, що є додатком №1 до договору, визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від оператора системи розподілу. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Згідно з п. 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 13.1 договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312, та діє до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Дана норма кореспондується з умовами, що зазначені в додатку № 1 до договору, з огляду на що договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Вищезазначені умови договору кореспондуються з нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.
На виконання умов договору позивачем було здійснено постачання відповідачу електричної енергії в загальному обсязі 3357,0 кВт*годин, що підтверджується наявним у матеріалах справи звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПДЗ «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності операторів системи розподілу (передачі) АТ «Чернігівобленерго».
Позивачем було складено акт купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Відділом культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області за січень 2022 р., копія якого наявна в матеріалах справи.
На підставі зазначеного акту купівлі-продажу електроенергії позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 000005277864/24/О01/25836 від 11.02.2025 р. за спожиту електричну енергію за січень 2022 року на загальну суму 18712,40 грн., який був направлений на електронну адресу відповідача.
Зазначені обставині відповідачем заперечено не було.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 44/11-008057 від 29.05.2025 р. щодо погашення заборгованості за постачання електричної енергії.
З огляду на несплату споживачем заборгованості за поставлену електроенергію позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 67 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
У відповідності до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії»» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Аналогічна норма міститься в приписах п. 3.4.4 ПРРЕЕ, згідно якого постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Згідно з п. 1.2.9 ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Також, згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Аналогічна норма міститься в п. 1.2.6 та п. 3.4.3 ПРРЕЕ.
Разом з тим, згідно приписів п. 1.1.1 ПРРЕЕ учасниками роздрібного ринку електричної енергії є, зокрема, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі.
У відповідності до п. 10 постанови № 312 від 14.03.2018 р. "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Згідно приписів п. 1.1.1 ПРЕЕЕ оператор системи - оператор системи розподілу або оператор системи передачі, у випадках коли до його мереж приєднані електроустановки споживачів електричної енергії та/або об'єкти розподіленої генерації.
У відповідності до п. 1.2.3 ПРРЕЕ оператор системи розподілу в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи розподілу, згідно з умовами ліцензії або відповідно до законодавства.
В свою чергу, пп. 29 п. 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 27.12.2017 р. № 1470, встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
З огляду на викладене, позивач як постачальник електричної енергії, що визнаний постачальником «останньої надії», отримує інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії від операторів системи розподілу, зокрема, від АТ «Чернігівобленерго», на підставі якої визначає обсяг спожитої енергії кожним споживачем.
Згідно звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів позивача, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності операторів системи розподілу за січень 2022 року, позивачем здійснено постачання електричної енергії відповідачу в загальному обсязі 3357,0 кВт*годин.
На підставі отриманих даних про фактичне споживання електричної енергії позивачем було складено акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2022 р. та виставлено рахунок № 000005277864/24О01/25836 від 11.02.2022 р.
Відповідачем не було подано заперечень щодо обсягу поставленої електроенергії.
Поряд з цим, рахунок мав бути оплачений відповідачем в порядку, визначеному п. 5.10 договору та умовами комерційної пропозиції № 5, що є додатком до договору, тобто відповідач повинен був сплатити 100% вартості від прогнозованого обсягу споживання електричної енергії, що визначений оператором системи розподілу протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. При цьому, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється на підставі виставленого рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
З матеріалів справи слідує, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивач здійснив постачання електричної енергії відповідачу, що, в свою чергу, у відповідності до п. 13.1 договору та ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» є свідченням того, що договір був укладений.
Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості споживача за постачання електричної енергії, яка була надіслана на електронну адресу відповідача.
Вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення. Доказів сплати заборгованості за поставлену електричну енергію відповідачем суду не надано.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Дослідивши подані учасниками справи докази, суд встановив, що договір про постання електричної енергії постачальником «останньої надії» в судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним, а отже, в силу вимог ст.ст. 204, 629 ЦК України цей правочин є правомірним та обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач, не оплативши вартість спожитої електричної енергії за розрахунковий період (січень 2022 року), порушив взяте на себе зобов'язання та під час судового розгляду не довів зворотного, доводів позивача не спростував, доказів відсутності заборгованості не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення 18712,40 грн. основного боргу, яка є доведеною, обгрунтованою та не спростованою відповідачем, у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач також просив суд стягнути з відповідача 20,51 грн. пені, нарахованих за період з 22.02.2022 р. по 23.02.2022 р. на суму боргу в розмірі 18712,40 грн.
Слід зазначити, що порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.1 договору за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов?язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов?язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 20,51 грн., який, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 9332,59 грн. інфляційних втрат, 8951,19 грн. 15% річних, нарахованих за період з 22.02.2022 р. по 01.05.2025 р. на суму боргу в розмірі 18712,40 грн., згідно з наданими позивачем розрахунками.
За умовами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.4 комерційної пропозиції № 5 споживач, який прострочив виконання грошового зобов?язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов?язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов?язання, а також п?ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 15% річних у розмірі 8951,19 грн., який, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 9332,59 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, також є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відділу культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич(З), просп. Дружби Народів, буд. 9, код 05277864) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код 19480600) 18712 (вісімнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 20 (двадцять) грн. 51 коп. пені, 8951 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 19 коп. 15 % річних, 9332 (дев'ять тисяч триста тридцять дві) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.08.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна