ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2025Справа № 910/4430/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
про стягнення 63.401,97 грн
Представники сторін: не викликались
09.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення 63.401,97 грн страхового відшкодування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.02.2024 сталася ДТП за участю транспортних засобів автобусу РУТА СПВ-17, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач, під керуванням ОСОБА_2 . Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2024 у справі № 206/2442/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідальність власника транспортного засобу РУТА СПВ-17, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована відповідачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-218581381 від 23.12.2023. Згідно звіту № 159874 від 14.09.2024 вартість матеріального збитку становить 195.196,06 грн. 15.11.2024 відповідачем складено страховий акт № ССЦВ-3252 про визнання страховим випадком ДТП, яка сталась 26.02.2024 та виплату страхового відшкодування в сумі 93.398,03 грн. На думку позивача належний розмір страхового відшкодування мав бути визначений у розмірі: 192.196,00 грн (вартість автомобіля до ДТП) - 2.000,00 грн (вартість автомобіля після ДТП) - 3.200,00 грн (франшиза) = 186.996,00 грн. А тому з огляду на здійснену виплату відповідачем у сумі 93.398,03 грн не виплаченим є грошове зобов'язання у розмірі 63.401,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4430/25 від 16.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
23.04.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4430/25; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.04.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 01.05.2025 о 13:09 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 16.05.2025 включно.
13.05.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. 13.03.2024 до ПАТ «СК «УСГ» звернувся ТОВ «Меркер» з повідомленням про ДТП та надали пояснення щодо обставин настання ДТП від 13.03.2024. 27.03.2024 до ПАТ «СК «УСГ» звернулась ОСОБА_3 з повідомленням про ДТП та надала пояснення щодо обставин настання ДТП. Після того, транспортний засіб «Opel Zafira», д.р.н. НОМЕР_2 було оглянуто та складено акт огляду транспортного засобу. Довіреністю № 149 від 24.10.2024 позивач уповноважив ОСОБА_3 бути представником та представляти інтереси позивача перед ПАТ «СК «УСГ». 25.10.2024 до ПАТ «СК «УСГ» звернулась ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування. 25.10.2024 між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_3 було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування та відповідно підписано протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування. 18.11.2024 ПАТ «СК «УСГ» виплатило ОСОБА_3 93.398,03 грн (за вирахуванням франшизи в розмірі 3.200,00 грн) страхового відшкодування. Отже, відповідач виконав свої обов'язки у повному обсязі, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
15.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркер».
15.05.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення, в яких відповідач заперечує проти залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркер».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4430/25 від 30.04.2025 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» про залучення третьої особи відмовлено повністю.
16.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що у наданій копії протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування не має жодних вказівок, що ОСОБА_3 діє від імені ТОВ «Авентус Лізинг». Окрім того, ОСОБА_3 апріорі не може мати правовий статус потерпілої особи у контексті п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про ОСЦПВ», оскільки не є потерпілою, а особою яка має право на отримання страхового відшкодування. відповідач вважає що врегулював страховий випадок, а недоплата належного страхового відшкодування в сумі 63.401,97 грн не є його обов'язком. Позивач вважає, що положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВ» не може розповсюджуватись на порядок розрахунку страхового відшкодування у випадку фізичного знищення транспортного засобу, оскільки такий випадок розрахунку міститься у ст. 30 Закону. Окрім того, відповідачем на надано жодних доказів притягнення водія автомобіля «Opel Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_3 до адміністративної відповідальності за нібито порушення Правила дорожнього руху, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з зіткненням із автобусом РУТА СПВ-17» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
З вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2024 у справі № 206/2442/24 вбачається, що 26.02.2024 близько 17 години 04 хвилини водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним автобусом «РУТА СПВ-17» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по тротуару вул. Зимових Походів (молодо гвардійська) в м. Дніпро в світлий час доби, за маршрутом № 5 (ж/м «Придніпровський» (вул. Кольська) - вул. Молодогвардійська (м'ясокомбінат) при цьому перевозячи пасажирів. Під час виїзду з тротуару на проїзну частину вул. Зимових Походів в м. Дніпро навпроти будівлі 30А по вул. Зимових Походів водій ОСОБА_1 не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху при відсутності зовнішніх факторів, які б змушували його порушити вимоги правил дорожнього руху України не діяв таким чином щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху та проявляючи кримінальну протиправну недбалість, коли повинен був та міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити автомобіль «Opel Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, з перевищенням дозволеної швидкості для руху, а саме зі швидкістю не менше 122 км/год, не переконавшись в безпеці подальшого руху та що його дії не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надавши переваги у русі вищевказаному попутному транспортному засобу, приступив до виконання маневру лівостороннього повороту у напрямку слідування маршрутом № 5 (ж/м «Придніпровський»(вул. Кольська) - вул. Молодогвардійська (м'ясокомбінат) в напрямку ж/м «Придніпровський» та виїхав на смугу для руху по напрямку до вул. Хорватської в м. Дніпро, де допустив зіткнення своєю лівою боковою частиною автомобіля з передньою частиною автомобіля «Opel Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння, внаслідок яких 02.03.2024 він помер в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. I.I. Мечникова» ДОР.
Також внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобуса «РУТА СПВ-17», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнали тілесних ушкоджень.
З вироку вбачається, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, в межах висунутого йому обвинувачення, визнав повністю, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому правопорушення та надав суду пояснення щодо обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся, при призначенні покарання просив врахувати стан його здоров'я, а також те, що потерпілим були відшкодовані збитки, спричинені ушкодженням здоров'я, що підтверджується наданими ними розписками. Також ним частково була відшкодована матеріальна і моральна шкода потерпілій ОСОБА_3 (дружина померлого), що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 вчинив необережний тяжкий злочин, допустився злочинної недбалості, порушив вимоги п. п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з подією даної ДТП. У даній дорожній обстановці водій автобуса ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виникненню даної ДТП виконанням вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху.
Разом з цим, районний суд також врахував, що загиблим водієм автомобіля «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 також було допущено порушення ПДР, а саме недотримання вимог швидкісного режиму в межах населеного пункту (автомобіль рухався зі швидкістю не менше 122км/год). Водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху, які, згідно із висновком експерта №КСЕ-19/121-24/10069 від 17.04.2024, перебувають, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з подією даної ДТП. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти виникненню даної ДТП виконанням вимог п. п. 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху.
Отже, вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2024 у справі № 206/2442/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1 і п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Посилання позивача на те, що відповідачем не подано жодного доказу притягнення водія автомобіля «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 до адміністративної відповідальності не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку із смертю особи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.10.2023.
Згідно поданого позивачем звіту № 159874 від 14.09.2024 про оцінку вартості матеріального збитку, складеного експертом Цурпаленко Є.В. встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки КТЗ (26.02.2024) складає 195.196,06 грн.
Зі змісту звіту № 159874 від 14.09.2024 вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 478.592,08 грн, яка більша ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження, яка складає 195.196,06 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 194.764,37 грн.
Тож, пошкоджений автомобіль «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 було виставлено на аукціон Audatex в мережі Інтернет для визначення його вартості та відповідно до Зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) найвища пропозиція склала 2.000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна правова відповідальність водія автобуса «РУТА СПВ-17» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до договору (полісу) серії № ЕР/218581381 від 23.12.2023 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» із встановленим лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130.000,00 грн, розмір франшизи встановлено в сумі 3.200,00 грн.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Таким чином, до правовідносин за полісом ЕР/218581381 застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки умовами полісу ЕР/218581381 розмір франшизи встановлено у сумі 3.200,00 грн, тому страхове відшкодування підлягає зменшено на його розмір.
За твердженнями позивача, належний розмір страхового відшкодування мав бути визначений у розмірі: 192.196,06 грн (вартість ТЗ до ДТП) (тут позивачем допущено помилку, оскільки згідно наявного у справі звіту № 159874 від 14.09.2024 вартість ТЗ до ДТП становила 195.196,06 грн) - 2.000,00 грн (вартість ТЗ після ДТП) - 3.200,00 грн (франшиза) = 186.996,06 грн.
Проте, враховуючи страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну потерпілого 160.000,00 грн, визначена полісом № ЕР/218581381 від 23.12.2023, на думку позивача, належне страхове відшкодування, яке підлягало виплаті складає: 160.000,00 грн (страхова сума) - 3.200,00 грн (франшиза) = 156.800,00 грн. Однак відповідач сплатив лише 93.398,03 грн, а тому не виплаченим залишається грошове зобов'язання у розмірі 63.401,97 грн (156.800,00 грн - 93.398,03 грн).
Частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Разом з цим, згідно з пунктом 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач вважає, що порядок розрахунку страхового відшкодування у випадку фізичного знищення транспортного засобу є вичерпним та визначений у ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та може бути зменшений лише на розмір франшизи, яка у даному випадку складає 3.200,00 грн.
Проте, відповідач зменшив страхове відшкодування на підставі п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і такі дії на думку позивача є незаконними, оскільки положення наведеної норми не може розповсюджуватись на порядок розрахунку страхового відшкодування у випадку фізичного знищення транспортного засобу, оскільки такий випадок розрахунку міститься у ст. 30 цього Закону.
Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки сам лише факт фізичного знищення транспортного засобу не виключає необхідність застосування розподілу відповідальності серед кількості осіб з вини яких завдано шкоду та й це не передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» видано довіреність № 149, якою уповноважено ОСОБА_3 здійснювати від імені ТОВ «Авентус Лізинг» наступні дії:
Бути представником та представляти інтереси Товариства перед ПАТ «СК «УСГ» з питань отримання компенсації на власний банківський рахунок, для безпосередньої оплати ремонтних робіт за договором страхування цивільної відповідальності автовласників за спричинене пошкодження автомобілю OPEL ZAFIRA, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26 лютого 2024 року, згідно протоколу про адміністративне правопорушення.
Для виконаним представницьких функцій за цією довіреністю, представнику надається право:
- подавати та/або отримувати будь-які документи, в тому числі довідки, заяви, скарги тощо;
- підписувати документи від імені Товариства;
- отримувати належне Товариству відшкодування у вигляді грошових сум за даним страховим випадком;
- виконувати всі інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності;
- засвідчувати копію цієї довіреності своїм підписом.
25.10.2024 ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просила здійснити відшкодування оціненої шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок якої було завдано шкоду транспортному засобу «Opel Zafira» з номерним знаком НОМЕР_6 шляхом перерахування коштів на вказаний нею рахунок в Приватбанку.
Цього ж дня 25.10.2024 між ПАТ «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_3 було укладено протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування наступного змісту:
1. За випадком, що мав місце 26.02.2024 з транспортним засобом «Opel Zafira», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Потерпілій особі, та транспортним засобом Рута СПВ-17, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована, в ПАТ «УСГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності засобів наземних транспортних засобів № ЕР-218581381 від 23.12.2023 розмір матеріального збитку завданий Потерпілій особі становить 96.598,03 грн.
2. Розмір суми страхового відшкодування дорівнює 93.398,03 грн (за вирахуванням франшизи відповідно із Полісом ОСПЦВ).
3. Виплату страхового відшкодування буде здійснено у відповідності із чинним законодавством України, на розрахунковий рахунок згідно заяви Потерпілої особи, відповідно до умов ст. 36.2 Закону Украйни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
4. Після одержання страхового відшкодування Потерпіла особа будь-яких претензій матеріального та нематеріального характер до ПАТ «УСГ» не має і в подальшому мати не буде.
ПАТ «СК «УСГ» складено страховий акт № ССЦВ-3252 від 15.11.2024, відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав суму 93.398,03 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2024 ПАТ «Страхова компанія «УСГ» перерахувало на рахунок ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 93.398,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 84547 від 18.11.2024.
Суд відзначає, що позивачем доказів в підтвердження відкликання або скасування довіреності № 149 від 24.10.2024, а також доказів визнання недійсним протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 25.10.2024 не подано.
Більш того, позивач відрахувавши суму страхового відшкодування, яка була отримана ОСОБА_3 , на підставі наведених документів, від загальної суми страхового відшкодування, яке на його думку підлягає відшкодуванню позивачу, тим самим погодився із тим, що ОСОБА_3 діяла від імені позивача.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З наведеного слідує, що відповідач сплативши на користь ОСОБА_3 , яка діяла від імені позивача, суму страхового відшкодування, належним чином виконав обов'язок передбачений у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому зобов'язання відповідача по виплаті страхового відшкодування є припиненими в силу приписів Цивільного кодексу України, узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як його попередній поведінці, так і засадам розумності та диспозитивності. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Вказана позиція наведена у постанові КЦС ВС від 13.12.2023 у справі № 759/28079/21.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг».
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова