ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2025Справа № 910/4847/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко»
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення 29.232,61 грн
Представники сторін: не викликались
21.04.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко» до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 29.232,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля марки «Renault Sandero», державний номер НОМЕР_1 . 15.06.2024 ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Jaguar», державний номер НОМЕР_2 , скоїла зіткнення з автомобілем позивача. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2024 у справі № 759/13667/24 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності. Відповідальність власника автомобіля марки «Jaguar», державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/218730020), а тому позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.06.2024 про компенсацію страхового відшкодування. Відповідачем було частково сплачено відшкодування у розмірі 97.764,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5826 від 16.09.2024. Згідно проведеного на замовлення позивача висновку експерта № 2172 від 30.09.2024 вартість матеріального збитку завданого позивачу становить 126.997,28 грн. Враховуючи, що відповідачем повністю не виплачено суму страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути 29.232,61 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4847/25 від 23.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
25.04.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/4847/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.05.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 02.05.2025 о 15:49 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 19.05.2025 включно.
06.05.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/218730020.
19.05.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. 01.03.2024 сталася страхова подія за участю забезпеченого транспортного засобу. Після отримання повідомлення про ДТП та заяви про виплату страхового відшкодування відповідачем було направлено аварійного комісара та 03.11.2023 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до проведеного огляду транспортного засобу на замовлення ПрАТ СК «Інтер-Поліс» було складено звіт та сплачено страхове відшкодування у розмірі 97.764,67 грн. Розмір страхового відшкодування розраховується на підставі звіту та становить суму відновлювального ремонту з урахування зносу на змінені деталі та вирахування ПДВ у разі ненадання доказів проведення ремонту транспортного засобу. ПрАТ СК «Інтер-Поліс» було зменшено розмір відшкодування на суму ПДВ. Потерпіла особа отримує право на самостійний вибір оцінювача тільки у разі якщо представник страховика не з'явився у визначений строк. Таким чином, наданий висновок позивача є неналежним доказом, тобто є таким, що отриманий з порушення порядку. Наданий позивачем звіт проведений з порушенням норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та ст.ст. 33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
22.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до висновку експерта №2172 від 30.09.2024 вартість відновлювального ремонту ТЗ «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на дату проведення розрахунків складає 197.774,23 грн; вартість матеріального збитку завданого власнику ПрАТ «САВ92» пошкодженням транспортного засобу «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на дату оцінки 15.06.2024 складає 126.997,28 грн. Відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві 29.232,61 грн страхового відшкодування (126.997,28 грн - 97.764,67грн = 29.232,61 грн), що є в межах страхової суми (страхова сума за шкоду майну, 160.000,00 грн відповідно до полісу № 218730020). Застрахована ж особа (винуватець ДТП) зобов'язана сплатити позивачу тільки різницю між фактичним розміром шкоди (197.774,23 грн) і страховою виплатою (відшкодуванням), яку повинен здійснити саме відповідач. Страхова подія сталася не 01.03.2024, а 15.06.2024, що встановлено у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2024 у справі № 759/13667/24. Зазначення відповідачем проведення огляду 03.11.2023 є явно також помилкою. Відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача (Вих. № 1484 від 19.08.2024) станом на 19.08.2024 страховиком розрахунок страхового відшкодування не здійснювався, страховий акт не складався, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_1 , у страховика відсутній. Отже, відповідач не виконав свої зобов'язання відповідно до приписів ст. 34 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV та ст. 31 Закону України від 21.05.2024 № 3720-IX. Відповаідач не довів коли ним було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, не надав складеного за його замовленням звіту. Відтак, позивачем правомірно замовлено та отримано висновок експерта № 2172 від 30.09.2024, який відповідає вимогам ст. 98 ГПК України і в ньому зазначено, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність по ст. 384 Кримінального кодексу України.
29.05.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема звіт оцінщика № 13863 від 31.07.2024, виконаний на замовлення відповідача.
02.06.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач заперечує проти прийняття до розгляду поданого відповідачем 29.05.2025 звіту № 13863 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оскільки поданий відповідачем з порушенням встановленого строку без клопотання про поновлення його. Повторно зазначає, що відповідач листом № 1484 від 19.08.2024 повідомив представника позивача, що станом на дату надання відповіді на цей запит, страховиком розрахунок страхового відшкодування не здійснювався, страховий акт не складався, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_1 , у страховика відсутній. Звіт № 13863 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складений станом на 30.07.2024, тоді як датою оцінки має бути дата завдання збитку (дата ДТП) - 15.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Частиною 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, відповідач мав подати докази разом з відзивом, тобто у строк до 19.05.2025 включно.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що відповідачем не заявлено клопотання про поновлення строку для подачі доказів в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, поданий відповідачем з пропуском строку для подачі доказів звіт № 13863 від 31.07.2024 залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
З постанови Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2024 у справі № 759/13667/24 вбачається, що 15.06.2024 о 08:55 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Jaguar», державний номер НОМЕР_2 виїхала на регульоване перехрестя з вул. Київська на заборонений червоний сигнал світлофора та скоїла зіткнення з транспортним засобом «Renault Sandero», держаний номер НОМЕР_1 , який рухався по вул. Київській на зелений сигнал світлофору. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. В діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 8.7.Зе ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Даною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн в дохід держави.
Автомобіль марки «Jaguar», державний номер НОМЕР_2 застрахований у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/218730020, із встановленим лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160.000,00 грн, розмір франшизи не встановлено.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено «Renault Sandero», держаний номер НОМЕР_1 , власником якого є Приватного акціонерного товариства «САВ 92», яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариства «САВ Орбіко», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.06.2024 про виплату страхового відшкодування, в якій відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив здійснити відшкодування оціненої шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.06.2024 внаслідок якої було завдано шкоду транспортному засобу «Renault Sandero», держаний номер НОМЕР_1 шляхом перерахування коштів на вказаний ним рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль».
У відповідь на адвокатський запит № 01/1508 від 15.08.2024 в інтересах ПрАТ «САВ 92» Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» листом № 1484 від 19.08.2024 повідомило, що станом на дату наданні відповіді на запит, страховиком розрахунок страхового відшкодування не здійснювався, страховий акт не складався, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Sandero», держаний номер НОМЕР_1 у страховика відсутній.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідачем прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 97.764,67 грн та фактично його виплачено, що підтверджується платіжною інструкцією № 5826 від 16.09.2024.
Позивач зазначає, що у зв'язку з ненаданням відповідачем позивачу калькуляції/копії оцінки, розрахунку вартості відновлювального ремонту, позивач замовив оцінку самостійно та отримав висновок експерта № 2172 від 30.09.2024.
Так, згідно висновку експерта № 2172 від 30.09.2024 автотоварознавчого дослідження КТЗ «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , складеного судовим експертом Абрамкіним Б.П. на замовлення позивача, встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику ПрАТ «САВ 92», пошкодженням транспортного засобу «Renault Sandero», держаний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, на дату оцінки 15.06.2024, складає 126.997,28 грн.
У висновку № 2172 від 30.09.2024 зазначено, що він підготовлений для подання до суду; про кримінальну відповідальність по ст. 384 Кримінального кодексу України експерт Абрамкін Б.П. обізнаний.
Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач має доплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 29.232,61 грн (126.997,28 грн - 97.764,67 грн).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Таким чином, до правовідносин за полісом № ЕР/218730020 застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.
Так, статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автобусом «Jaguar», державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, далі - Методика).
Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:
Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів
Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.
Згідно абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним збитків надано тільки висновок експерта № 2172 від 30.09.2024 автотоварознавчого дослідження КТЗ «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , в якому визначено вартість матеріального збитку із врахуванням ПДВ у розмірі 126.997,28 грн, в той час як жодних доказів здійснення відновлювального ремонту вказаного автомобіля у платника ПДВ позивачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір шкоди у спірних правовідносинах, який підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем має визначатися згідно висновку експерта № 2172 від 30.09.2024 виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування ПДВ на запчастини та матеріали (125.713,94 грн вартість запчастин - 20% = 100.571,15 грн; 31.085,29 грн вартість матеріалів - 20% = 24.868,23 грн), у розмірі 109.792,82 грн (за формулою наведеною у висновку 40.975,00 + 24.868,23 грн + 100.571,15 х (1-0,563)).
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки умовами полісу № ЕР/218730020 розмір франшизи не встановлено, страхове відшкодування, яке має бути стягнуто з відповідача, не підлягає зменшено на її розмір.
Враховуючи вищевикладене, розмір шкоди, який підлягає стягненню з відповідача становить 12.028,15 грн (різниця між завданою шкодою 109.792,82 грн та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 97.764,67 грн), у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко» підлягають задоволенню частково.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження (складання висновку № 2172 від 30.09.2024) у розмірі 7.769,40 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження витрат, пов'язаних з проведення експертного дослідження (складання висновку № 2172 від 30.09.2024) позивачем надано: договір на проведення автотоварознавчого дослідження № 2172 від 13.09.2024; рахунок № 2172 від 13.09.2024; платіжну інструкцію № 15906 від 16.09.2024 та акт виконаних робіт № 2172 від 30.09.2024 на суму 7.769,40 грн.
За таких обставин, враховуючи, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 2172 від 13.09.2024 був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу при прийнятті рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що витрати позивача на проведення такого дослідження підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог, тобто у розмірі 3.196,82 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «САВ Орбіко» (03115, м. Київ, вул. Гетьмана Кирила Розумовського, 27; код ЄДРПОУ 42903398) 12.028 (дванадцять тисяч двадцять вісім) грн 15 коп. страхового відшкодування, 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору, 3.196 (три тисячі сто дев'яносто шість) грн 82 коп. витрат на проведення експертного дослідження.
3. В іншій частині а позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова