ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/3223/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", м. Чернівці
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ
про стягнення 1 612 382,68 грн,
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
17.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (відповідач) суми заборгованості в розмірі 1 602 349,29 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 5 112,57 грн та суми 3% річних в розмірі 4 920,82 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №065 від 19.05.2021 року в частині оплати спожитої електричної енергії за грудень 2024 року та січень 2025 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/3223/25 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2025.
04.04.2025 до суду від позивача надійшла Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Концерн РРТ є стратегічним об'єктом, який має важливе значення для забезпечення інформаційної безпеки держави. На період дії правового режиму військового стану в Україні робота Концерну РРТ не передбачає надходження коштів від реклами та комерційної діяльності, що значно обмежує оплату послуг позивача. Більше того, обстріли телекомунікаційних об'єктів відповідача по всій території країни не припиняються та завдають великих збитків. Відповідачем зазначено, що ним вживаються всі можливі заходи по виконанню своїх зобов'язань перед позивачем.
В підготовчому засіданні 13.05.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.06.2025.
Ухвалою від 24.06.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.07.2025 року.
01.07.2025 року до суду від відповідача надійшли докази повної оплати суми основної заборгованості в розмірі 1 602 349,29 грн.
В судове засідання 22.07.2025 року сторони не з'явились.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 22.07.2025 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.
Згідно статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
« 19» травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №065 (далі - Договір), відповідно до п 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 13.1. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника, тобто з 19 травня 2021 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на виконання умов вказаного Договору постачала електричну енергію за адресою: вул. Дорогожицька, 10 в м. Київ.
20.02.2025 ТОВ «ЧОЕК» звернулось до Оператора системи розподілу електричної енергії АТ «Чернівціобленерго» із запитом № 12.5/424 від 20.02.2025 щодо підтвердження інформації про те, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Івано-Франківська філія концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення) (код ЄДРПОУ: 01190043) включено до реєстру споживачів постачальника електричної енергії товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та надати відомості про обсяги споживання електричної енергії за вільним тарифом в розрізі точок комерційного обліку даного Споживача у періоді:
- Чернівецький РЕМ: з 12.2024 по 01.2025;
- Вижницький РЕМ: з 12.2024 по 01.2025;
- Заставнівський РЕМ: з 12.2024 по 01.2025;
- Сокирянський РЕМ: з 12.2024 по 01.2025;
- Сторожинецький РЕМ: з 12.2024 по 01.2025;
- Путильський РЕМ: з 12.2024 по 01.2025;
- Хотинський РЕМ: з 12.2024 по 01.2025.
Оператор системи розподілу електричної енергії листом № 17/3-02/820 від 11.03.2025 підтвердив, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Івано-Франківська філія концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення) (код ЄДРПОУ: 01190043) за період 12.2024 - 01.2025 року включено до реєстру споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та надав обсяги споживання електроенергії.
Згідно з пунктом 5.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.12 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» споживач зобов'язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 календарного дня наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію та Акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії:
- за грудень 2024 - рахунок № 8752 від 31.12.2024 за активну електроенергію та акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 31.12.2024 на суму 938 678,72 грн;
- за січень 2025 - рахунок № 84 від 31.01.2025 за активну електроенергію та акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 31.01.2025 на суму 963 278,32 грн.
21.02.2025 позивач повторно направив вказані рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії, однак Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав.
Оскільки, як зазначено в позові, на момент звернення до суду за концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення існує заборгованість за 12.2024-01.2025 в розмірі 1 602 349,29 грн, позивач просить їх стягнути в судовому порядку та нараховує відповідачу суму інфляційних втрат в розмірі 5 112,57 грн та суму 3% річних в розмірі 4 920,82 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що він є стратегічним об'єктом, який має важливе значення для забезпечення інформаційної безпеки держави і на період дії правового режиму військового стану в Україні робота Концерну РРТ не передбачає надходження коштів, що обмежує оплату послуг позивача. Окрім того, відповідач вказав, що обстріли телекомунікаційних об'єктів відповідача по всій території країни не припиняються та завдають великих збитків останньому, проте відповідачем вживаються всі можливі заходи по виконанню своїх зобов'язань перед позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.2. Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, та/або в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Прогнозовані обсяги постачання електроенергії визначаються в додатку 3 до цього договору - договірні величини споживання електричної енергії.
Відповідно до п. 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Згідно Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору визначено спосіб та порядок оплати, які споживач здійснює:
до 10 числа розрахункового періоду платіж у розмірі 35% від вартості замовленої споживачем електричної енергії, що споживається у відповідному розрахунковому періоді;
до 20 числа розрахункового періоду платіж у розмірі 35% від вартості замовленої споживачем електричної енергії, що споживається у відповідному розрахунковому періоді;
до 30 числа розрахункового періоду платіж у розмірі 30% від вартості замовленої споживачем електричної енергії, що споживається у відповідному розрахунковому періоді;
сума платежу визначається шляхом множення фактично спожитих обсягів електричної енергії на фактичну ціну, що буде визначена постачальником з урахуванням пункту «Ціна» цієї комерційної пропозиції та зазначена у рахунку на оплату або розміщена на сайті постачальника.
Оплата здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача вказаний у рахунку на оплату.
У разі не зазначення споживачем у платіжному дорученні періоду, за який проводиться оплата, постачальник має право зарахувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення.
Також Комерційною пропозицією визначено термін (строк) надання рахунку та термін (строк) його оплати, а саме:
По закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок за фактичним обсягом спожитої електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді.
Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на рахунок позивача.
Згідно з п. 5.4. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Позивачем до позовної заяви подано:
рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію на загальну суму 1 602 349,29 грн:
№8752 від 31.12.2024 на суму 938 678,72 грн,
№84 від 31.01.2025 на суму 963 278,32 грн,
та акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії на загальну суму 1 602 349,29 грн:
від 31.12.2024 на суму 938 678,72 грн,
від 31.01.2025 на суму 963 278,32 грн.
З матеріалів справи вбачається, що наведені рахунки та акти було 21.02.2025 направлено відповідачу разом з претензією про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію №125/423 від 20.02.2025 в сумі 21 602 349,29 грн на адресу: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 (рекомендованою кореспонденцією №5800111681125).
З роздруківок з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що відправлення за трекінгом № 5800111569260 отримано 16.09.2024, а відправлення за трекінгом №5800111681125 вручено одержувачу 24.02.2025 року.
Проте, відповідач отримавши наведені рахунки та акти заперечень щодо розміру та вартості спожитої ним електричної енергії за спірний період не надав.
Відповідно до п. 13.6. Договору, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки з позивачем за надані послуги у строк до 03.03.2025 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.2.1 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовом до суду становила 1 602 349,29 грн.
Проте, відповідачем подано платіжні інструкції №581 від 25.03.2025 на суму 456 875,55 грн, №600 від 27.03.2025 на суму 250 000,00 грн, №607 від 28.03.2025 на суму 300 000,00 грн, №614 від 31.03.2025 на суму 513 293,10 грн, №620 від 01.04.2025 на суму 82 180,64 грн, які свідчать, що відповідач перерахував позивачу вартість спожитої за договором електроенергії за весь період в загальному розмірі 1 602 349,29 грн.
Таким чином, подані докази свідчать, що відповідач перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду, а саме після 17.03.2025 року.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, що тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 602 349,29 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 602 349,29 грн основного боргу.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за спожиту електричну енергію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті електроенергії, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5 112,57 грн інфляційних втрат та 4 920,82 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд перевіривши правильність здійснення позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 4 920,82 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 5 112,57 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням закриття провадження у справі на суму основної заборгованості в розмірі 1 602 349,29 грн.
Судовий збір, у розмірі 19 348,59 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №910/3223/25 щодо стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення суми заборгованості в розмірі 1 602 349,29 грн закрити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (код ЄДРПОУ 01190043, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42102122, місцезнаходження: 58001, м. Чернівці, вул. Целана Пауля, 6) суму 3% річних в розмірі 4 920,82 грн (чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 82 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 5 112,57 грн (п'ять тисяч сто дванадцять гривень 57 копійок) та суму судового збору в розмірі 19 348,59 грн (дев'ятнадцять тисяч триста сорок вісім гривень 59 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ