ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2025Справа № 910/6602/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» (вул. Олекси Тихого, 16/15, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 36472758)
про стягнення 954 717, 39 грн,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулась Київська міська рада (далі за текстом - КМР, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» (далі за текстом - ТОВ «Релікт-С», Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1318 га з кадастровим номером 8000000000:69:046:0001 на вул. Олекси Тихого, 16/15 у Солом'янському районі міста Києва за період з 01.01.2020 по 07.04.2025 у сумі 954 717, 39 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,1318 га з кадастровим номером 8000000000:69:046:0001 на вул. Олекси Тихого, 16/15 у Солом'янському районі міста Києва в силу чого рішенням органу місцевого самоврядування таку земельну ділянку надано у тимчасове користування (оренду) Відповідачу та зобов'язано останнього надати документи для подальшого укладення договору оренди.
Станом на дату звернення до суду з позовом між сторонами так і не укладено договір оренди земельної ділянки однак Відповідачем така земельна ділянка фактично використовується в силу чого останнім утримуються кошти з орендної плати, які мали бути сплачені Позивачу.
Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач просить суд на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з Відповідача кошти в розмірі 954 717, 39 грн.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач посилається на наступні обставини:
- договір оренди земельної ділянки не укладено між сторонами в силу неналежної поведінки саме Позивача;
- здійснений Позивачем розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки не обґрунтований належними та достатніми доказами;
- Позивачем при здійснені нарахувань не враховано зміни в законодавства та звільнення його від обов'язку здійснювати орендні платежі з огляду на запровадженні карантинні обмеження та перебування міста Києва в зоні активних бойових дій у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану, а тому наданий Позивачем розрахунок підлягає коригуванню;
- Відповідачем сплачено земельний податок, зокрема 19.05.2025, який не враховано Позивачем при написанні позову.
В сукупності зазначеного, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
24.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
27.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
02.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно інформаційної довідки № 44428102874 від 22.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідач з 15.05.2013 є власником нерухомого майна за реєстраційним номером 59268380000: нежитловий будинок (літ.А), загальною площею 2 571, 5 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:046:0001, за адресою: м. Київ, вул. Виборська, буд. 16/15.
21.05.2015 Київською міською радою прийнято рішення №519/1383 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» земельної ділянки для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку на вул. Виборзькій, 16/15 у Солом'янському районі міста Києва», пунктом 2.2 якого ТОВ «Релікт-С» зобов'язано у місячний строк надати необхідні документи для укладання договору оренди.
Позивач стверджує, що станом на дату звернення до суду із позовною заявою договір оренди між Київською міською радою та ТОВ «Релікт-С» на виконання рішення №519/1383 від 21.05.2015 не укладено при тому, що користування земельною ділянкою відбувається.
Так, відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Відповідача в період з 01.01.2020 по 07.04.2025 не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання в силу чого Відповідачем має сплачуватися орендна плата за користування земельною ділянкою.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, положення глави 15 статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України, те що Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване його майно, Позивачем нараховано орендну плату виходячи із вартості земельної ділянки згідно витягів з Державного земельного кадастру (№ НВ-9960539752025 від 28.04.2025 та № НВ-9939558152024 від 20.05.2024) та листа Держгеокадастру від 24.04.2025 № 8-10-0.978-574/19-25 в розмірі 954 717, 39 грн. за період з 01.01.2020 по 07.04.2025, яка підлягає стягненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином:
1) з 01.01.2020 по 31.12.2020 10 327 364, 96*4%/366*366 днів = 413 094, 60 грн.;
2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 10 327 364, 96*4%/365*365 днів = 413 094, 60 грн.;
3) з 01.01.2022 по 31.12.2022 11 360 101, 46*4%/365*365 днів = 454 404, 06 грн;
4) з 01.01.2023 по 31.12.2023 13 064 116, 67*4%/365*365 днів = 522 564, 67 грн;
5) з 01.01.2024 по 18.01.2024 13 730 386, 63*4%/366*18 днів = 27 010, 60 грн;
6) з 19.01.2024 по 31.12.2024 11 442 152, 79*4%/366*348 днів = 435 176, 96 грн;
7) з 01.01.2025 по 07.04.2025 12 814 811, 94*4%/365*97 днів = 136 223, 21 грн,
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що ним неодноразово вчинялися дії з метою укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване майно, починаючи з 2017 року.
Однак в силу об'єктивних підстав та ігнорування Позивачем прохання Відповідача про зменшення розміру орендної плати договір оренди станом на дату звернення до суду з позовом так і не укладено.
У поданому відзиві Відповідач зазначає, що положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі: довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
Відповідач звертає увагу суду на те, що до позовної заяви, Позивач додає лише дві копії витягу, а саме копію витягу № НВ-9960539752025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.04.2025, №НВ-9939558152024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.05.2024 та лист Держгеокадастру із зазначенням у ньому нормативної грошової оцінки за 2020 рік.
Проте, жодних інших документів на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021-2023 року Позивач не додає в силу чого нормативно грошова оцінка землі за 2021-2023 та частково за 2024 рік Позивачем визначено самостійно та без достатніх підтверджуючих документів щодо всього заявленого періоду в силу чого задоволення позову може призвести до завищення суми безпідставно збережених коштів у спірні періоди Відповідачем.
У відзиві, Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем не враховано положення підпункту 524 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України відповідно до якого з 01.03.2020 по 31.03.2020 відсутній факт безпідставного набуття (збереження) коштів, а тому у Відповідача не виник обов'язок перед Позивачем сплатити суму орендної плати за вказаний період.
Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що на переконання Відповідача свідчить про відсутність підстав для стягнення за період 01.03.2022 по 31.12.2022.
Крім цього, відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 19.05.2025, Відповідачем здійснено оплату земельного податку з юридичних осіб за квітень 2025 року у розмірі 10 679 грн. 34 коп., що на переконання сторони свідчить про необхідність врахувати суму земельного податку, сплачену за період з 01.04.2025 - 07.04.2025, а саме: 10 679,34/30*7 = 2 491, 85 грн.
У відзиві Відповідачем наведено власний розрахунок суми, яка на його переконання може бути стягнута на користь Позивача у якості коштів, які мали б бути сплачені як орендна плата.
У відповіді на відзив Позивач звертає увагу суду на те, що незалежно від наявності вини в поведінці Відповідача, сам факт несплати Відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату Позивачем майна та є підставою для задоволення вимог.
Обґрунтовуючи правомірність визначення Позивачем розмірів нормативної оцінки земельної ділянки за спірний період сторона посилається на положення статті 18 Закону України «Про оцінку земель», згідно якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин, (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/), де зазначено: «Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2019 рік - 1,0; за 2020 рік - 1,0; за 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); 2023 рік - 1,051».
В силу зазначеного, враховуючи загальнодоступні індекси споживчих цін та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Позивачем вирахувано нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2020 рік - (10 327 364,96 * 1); нормативно грошову оцінку за 2022 рік - 11 360 101,46 грн (10 327 364,96 * 1,1); нормативно грошова оцінка за 2023 рік - 13 064 116,68 грн (11 360 101,46 * 1,15); нормативно грошова оцінка за період 01.01.2024 - 18.01.2024 - 13 730 386,63 грн. (13 064 116,68 * 1,051).
Оскільки в період 01.01.2020-18.01.2024 код виду цільового призначення земельної ділянки не визначався, а в період 19.01.2024-30.04.2024 був визначений як 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) вказаний період визначався (частково) із застосуванням коефіцієнтів та формули, яка визначена в Податковому кодексі України.
Також, Позивач зазначає, що в період 01.03.2020 - 31.03.2020 та 01.03.2022- 31.12.2022 плата за землю підлягає сплаті Відповідачем оскільки ним не оформлено жодного виду права користування землею, а відповідно до положень абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Відповідач не звільняється від сплати коштів за користування, при тому що територія міста Києва включена до п. 2.11 підрозділу 2 Території активних бойових дій розділу І Переліку № 309 із зазначенням дати початку бойових дій 24.02.2022 та дати завершення бойових дій 30.04.2022.
У вказаних двох випадках, які Відповідач вважає необхідним виключити Позивач зауважує, що пільговий період застосовувався виключно до суб'єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки.
Крім того, Позивач звертає увагу суду на розмежування понять «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки комунальної чи державної власності», що помилково ототожнює Відповідач, який в силу свого статуту не може бути платником земельного податку.
При цьому, судом встановлено, що Позивач у поданому позові віднімає сплачений Відповідачем земельний податок в розмірі згідно даними ГУ ДПС у місті Києва (лист від 07.04.2025 № 10961/5/26-15-04-15-03) станом на 31.03.2025.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до статей 1 та 3 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).
В той же час відповідно до частини 1, 2 та статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як встановлено судом вище, нерухоме майно Відповідача перебуває на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:046:0001, за адресою: м. Київ, вул. Виборська, буд. 16/15, перебувало і в спірний період, зокрема, з 01.01.2020 по 07.04.2025.
Доказів укладання між сторонами договору оренди на виконання вимог законодавства та пункту 2 рішення КМР №519/1383 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» від 21.05.2015 матеріали справи не містять.
Крім того, право оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:046:0001, за адресою: м. Київ, вул. Виборська, буд. 16/15 за Відповідачем не зареєстровано, оскільки відповідні докази матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Згідно встановленого вище, речове право Відповідача на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:046:0001, за адресою: м. Київ, вул. Виборська, буд. 16/15 виникло на підставі рішення КМР №519/1383 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» від 21.05.2015 та у зв'язку із набуттям у власність нерухомого майна за реєстраційним номером 59268380000.
Станом на дату ухвалення даного рішення, а відтак за заявлений період з 2020-2025 у Відповідача виник обов'язок здійснювати сплату орендних платежів за фактичне користування земельною ділянкою в силу володіння об'єктом нерухомого майна за реєстраційним номером 59268380000 з метою виконання обов'язків належного землекористувача.
При цьому судом враховано, що факт такого користування Відповідачем не заперечується, а не укладання договору навіть не з його вини не спростовує обов'язок останнього сплачувати орендну плату.
Докази неправомірності дій (бездіяльності) Позивача при укладанні договору оренди з Відповідачем матеріали справи не містять, при тому докази виконання Відповідачем у місячний термін пункту 2 рішення КМР №519/1383 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» від 21.05.2015 щодо звернення ТОВ «Релікт-С» до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР з документами, необхідними для укладання договору в матеріалах справи також відсутні.
Відповідно до частини 2 статі 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України.
Вказана правова позицію викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, а також у постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є недопустимим, що відповідно свідчить про наявність у Позивача підстав для стягнення коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, які Відповідач фактично безпідставно утримує.
Що стосується розміру коштів, які підлягають стягненню та періоду, за який такі кошти стягуються, суд зазначає наступне.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/206/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
За приписами частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Зазначеним вище спростовуються доводи Відповідача в частині не надання Позивачем доказів нормативно грошової оцінки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що така оцінка земельної ділянки в межах 2020-2025 проводилась з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про оцінку землі».
З урахуванням зазначеного та задля стягнення коштів, які Позивач як власник земельної ділянки мав б отримати як орендну плату у спірних правовідносинах, суду слід встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та ставку орендної плати, що підлягає застосуванню.
З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підтверджується витягами з Державного земельного кадастру, що свідчить про те, що вона отримана в уповноваженого державою органу:
за 2021 рік становить 10 327 364,96 грн (витяг від 22.01.2024 № НВ-8000007162024);
за 2024 рік становить 11 442 152,79 грн. (витяг від 20.05.2024 № НВ-9939558152024);
за 2025 рік становить 12 814 811,94 грн. (витяг від 28.04.2025 № НВ-9960539752025).
Згідно листа Держгеокадастру від 24.04.2025 № 8-10-0.978-574/19-25 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 10 327 364,96 грн.
Згідно наведеного Позивачем розрахунку нормативна грошова оцінка за 2022 рік становить 11 360 101, 46 грн, а за 2023 рік - 13 064 116, 68 грн.
Також суд зазначає, що земельне законодавство, й зокрема стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
При цьому, судом враховано, що здійснені розрахунку Позивачем здійснено із врахуванням індексації та із врахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно інформації внесеної до Державного земельного кадастру, що відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
Суд вважає, що надані Позивачем докази на підтвердження розміру нормативної вартості земельної ділянки достатніми та належними при тому, що Відповідачем не надано доказів на спростування визначених Позивачем сум (наприклад висновок експерта щодо даного питання).
Водночас, суду є незрозумілим застосування Позивачем при здійсненні розрахунку 4 % ставки з посиланням на договір оренди від 12.04.2006, стороною та правонаступником якого Відповідач не є.
При цьому, Позивачем не зазначено та не надано до матерілаів справи рішень органу місцевого самоврядування щодо ставок орендної плати, необхідних як складової для правильного та обґрунтованого розрахунку суми, заявленої Позивачем до стягнення.
Як встановлено судом вище, сума до стягнення Позивачем нарахована за період з 01.01.2020 по 07.04.2025.
Так, судом самостійно на офіційному веб сайті Позивача здійснено пошук рішень КМР про затвердження бюджетів міста Києва у спірний період та встановлено наступне.
Рішенням КМР від 21.05.2015 № 519/1383 визначено, що земельна ділянка, яка передавалась органом місцевого самоврядування за кадастровим номером 8000000000:69:046:0001, розміщена за адресою: м. Київ, вул. Виборська, буд. 16/15 мала категорію: «обслуговування та експлуатації адміністративного будинку».
В подальшому, такій земельній ділянці присвоєно код 03.10 «Землі житлової та громадської забудови. Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.»
Відсутність коду цільового призначення земельної ділянки (03.10) до 2024 року не беруться судом до уваги, оскільки цільове призначення земельної ділянки до 2024 року (обслуговування та експлуатація адміністративного будинку) відповідає коду 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку), згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (який був чинним на період спірних правовідносин).
Рішенням КМР від 12.12.2019 № 456/8029 «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» затверджено додаток № 11 до такого рішення, яким закріплено у розділі «Землі громадської забудови». 03.10. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) розміри орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) - 5 %.
Так, враховуючи визначену вище нормативно грошову оцінку земельної ділянки у 2020 році, правомірним є нарахування орендної плати за 2020 рік (366 днів) в розмірі 516 368, 25 грн.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» вирішено внести зміни до Податкового кодексу, а саме пункт 524 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" викладено наступним чином: «Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності».
Отже, положеннями пункту 524 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що плата за землю за березень 2020 року за земельні ділянки, що використовуються ними в господарській діяльності, не нараховується та не сплачується, а відтак у Позивача не виникало як такого права на отримання таких коштів.
При цьому, суд не погоджується з доводами Позивача, що такий пункт не може застосовуватися до Відповідача оскільки з останнім не укладено відповідний договір оренди в силу того, що така земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні сторони Відповідача, що і стало підставою для нарахування орендної плати.
Наявність договору оренди для застосування вказаного пункту не є виключенням, а є однією з підстав.
Так, за підрахунками суду з 01.01.2020-29.02.2020, 01.04.2020-31.12.2020 правомірним до сплати безпідставно утриманих Відповідачем коштів за користування земельною ділянкою є сума 472 631, 40 грн, однак враховуючи заявлені вимоги, суд не вбачає підстав виходу за їх межі в силу чого стягненню з Відповідача за 2020 рік підлягає сума 413 094, 60 грн.
Рішенням КМР від 24.12.2020 № 24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» затверджено додаток № 11 до такого рішення, яким закріплено у розділі «Землі громадської забудови», для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) розміри орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) - 5 %.
Так, за підрахунками суду, сумою орендної плати, яку Відповідач безпідставно утримав за 2021 (365 днів) становить 516 368, 25 грн, однак враховуючи заявлені вимоги, суд не вбачає підстав виходу за їх межі в силу чого стягненню з Відповідача за такий період підлягає сума 413 094, 60 грн.
Рішенням КМР від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» затверджено додаток № 11 до такого рішення, яким закріплено у розділі «Землі громадської забудови», для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) розміри орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) становить 5 %.
Так, за підрахунками суду, сумою орендної плати, яку Відповідач безпідставно утримав за 2022 (365 днів) становить 568 005,07 грн.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ на території України запроваджено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на дату вирішення даного спору.
Відповідач у своєму відзиві посилається на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до умов якого за період з 1.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Так, згідно доводів Відповідача місто Київ входить в перелік територій на яких велися бойові дії, відповідно до Переліку територій в силу чого з 01.03.2022 по 31.12.2022 був відсутній факт безпідставного набуття (збереження коштів), а тому і не виник обов'язок перед Позивачем сплатити повну суму оренди за цей період.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що згідно Переліку територій в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 місто Київ включено до переліку територій активних бойових дій.
Із граматичного тлумачення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вбачається, що період пільги визначається з 1.03.2022 до 31.12.2022 та не ставиться в залежність від періоду дії активних бойових дій, а обумовлена фактом проведенням на території активних бойових дій або тимчасової окупації.
Здійснюючи систематичне тлумачення, суд вважає необхідно порівняти формулювання аналогічної пільги 2022 року із пільгою 2023 року, яка закріплена в наступному абзаці цього пункту.
Так, згідно абзацу 2 пункту 69.14 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення. Податкового кодексу України починаючи з 1.01.2023, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Відтак, законодавець у 2023 році, запроваджуючи аналогічну пільгу, використав інакше формулювання норми, чітко вказавши обмеження періоду дії пільги. Така пільга у 2023 році обмежена періодом календарного місяця, в якому на території відбувалися активні бойові дії або територія була тимчасово окупована.
Використані судом методи тлумачення норми закону усувають сумнів у тому, що норма закону спрямована на звільнення наймачів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) земельних ділянок державної та комунальної власності від сплати плати за землю за період з 1.03.2022 по 31.12.2022.
Таким чином, за вказаний період Відповідач не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення ним договору оренди чи без нього, тому територіальна громада міста Києва не могла набути майно (кошти) в якості орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 на суму 473 337, 55 грн згідно розрахунків суду, а виходячи із розрахунків Позивача така сума складає - 359 736, 54 грн.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові ПАГС від 16.01.2025 у справі № 910/7998/24.
Так, за підрахунками суду, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 Відповідачем безпідставно утримуються кошти в розмірі 94 667, 52 грн.
Рішенням КМР від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» затверджено додаток № 11 до такого рішення, яким закріплено у розділі «Землі громадської забудови», для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) розміри орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) становить 5 %.
Так, за підрахунками суду, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 Відповідач безпідставно утримуються кошти в розмірі 653 205, 83 грн, однак враховуючи заявлені Позивачем вимоги, суд не вбачає підстав для виходу за їх межі в силу чого стягненню з Відповідача підлягає сума 522 564, 67 грн.
Рішенням КМР від 14.12.2023 № 7531/7572 «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» затверджено додаток № 11 до такого рішення, яким закріплено у розділі «Землі громадської забудови», для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) розміри орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) -5 %.
Так, за підрахунками суду, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 Відповідачем безпідставно утримуються кошти в розмірі 572 107, 64 грн, однак враховуючи заявлені Позивачем вимоги, суд не вбачає підстав для виходу за їх межі в силу чого стягненню з Відповідача підлягає сума 462 187, 56 грн.
При цьому, суд зазначає, що правомірним буде застосування в межах даного періоду нормативно грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 11 442 152,79 грн. згідно витягу від 20.05.2024 № НВ-9939558152024, оскільки останній наявний в матеріалах справи та є достатнім доказом.
Рішенням КМР від 05.12.2024 № 426/10234 «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» затверджено додаток № 11 до такого рішення, яким закріплено у розділі «Землі громадської забудови», для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) розміри орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) - 5 %.
Так, за підрахунками суду, за період з 01.01.2025 по 07.04.2025 Відповідачем безпідставно утримуються кошти в розмірі 170 270 грн, однак враховуючи заявлені Позивачем вимоги, суд не вбачає підстав для виходу за їх межі в силу чого Відповідач має сплатити суму в розмірі 136 223, 21 грн.
Що стосується здійснених Відповідачем платежів земельного податку суд зазначає наступне.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20.
В сукупності зазначеного, враховуючи сплату Відповідачем 1 449 343, 17 грн (до 07.04.2025) земельного податку, суд дійшов висновку, що місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляду орендної плати за використання землі, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади, а тому вимоги Позивача підлягають задоволенню в межах суми 592 488, 99 грн. в силу чого позов підлягає частковому задоволенню.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено обов'язок Відповідача повернути власнику земельної ділянки кошти, які він мав сплатити за користування нею, що відповідно свідчить про необхідність часткового задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Київської міської ради - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релікт-С» (вул. Олекси Тихого, 16/15, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 36472758) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою 592 488 (п'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 99 коп та судовий збір - 7 109 (сім тисяч сто дев'ять) грн 87 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 04.08.2025
Суддя Антон ПУКАС