номер провадження справи 7/41/25
04.08.2025 Справа № 908/647/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/647/25
за позовом: Державного навчального закладу “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (69014, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02543851)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий лад» (69014, м.Запоріжжя, вул. Магістральна, 72, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33528417)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Концерн “Міські теплові мережі» (69091, м.Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32121458)
про стягнення 57693,68грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Тоцька О.В., дов. №2 від 30.03.2025, свідоцтво адвоката №ЗП001398 від 28.03.2023
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформовано в системі “Електронний суд» 17.03.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 17.03.2025 за вх.№707/08-07/25) Державного навчального закладу “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (надалі - ДПЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти») до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий лад» (надалі - ТОВ “Новий лад») про стягнення 57692,68 грн, що складається з суми заборгованості з відшкодування боргу за надані послуги теплопостачання у розмірі 50964,04 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 5219,64 грн та суми 3 % річних у розмірі 1509,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.03.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/647/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
На виконання ухвали суду від 24.03.2025 позивачем 03.04.2025 через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків. Заява про усунення недоліків подана у встановлений судом строк, недоліки усунуті.
Ухвалою суду від 04.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/647/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 29.04.2025 о 10год. 30 хв.
У системі “Електронний суд» 10.04.2025 сформовано заяву (зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області 11.04.2025) представника ДНЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» адвоката Тоцької О.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.04.2025, в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 14.04.2025 заява представника ДПЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» про участь у судовому засіданні 29.04.2025 в режимі відеоконференції судом задоволена.
Від представника відповідача 29.04.2025 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу визначену судом дату. Клопотання мотивоване зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні як захисника обвинуваченого.
Представник відповідача у судове засідання 29.04.2025 не прибув.
Представник позивача не заперечив проти заявленого клопотання.
Ухвалою суду від 29.04.2025 суд відклав судове засідання на 07.05.2025 о 12 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» 02.05.2025 сформовано заяву представника ДПЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» адвоката Тоцької О.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.05.2025, в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 05.05.2025 заява представника ДПЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» про участь у судовому засіданні 07.05.2025 в режимі відеоконференції судом задоволена.
У системі “Електронний суд» 07.05.2025 сформовано клопотання (зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області 07.05.2025 за вх.№ 9380/08-08/25) представника ТОВ “Новий лад» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, - Концерну “Міські теплові мережі».
У судовому засіданні 07.05.2025 брали участь представники обох сторін.
Ухвалою суду від 07.05.2025 суд перейшов до розгляду справи №908/647/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справи. Залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, - Концерн “Міські теплові мережі».
Підготовче засідання призначив на 03.06.2025 о/об 15 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» 14.05.2025 сформовано заяву (зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області 15.05.2025) представника ДНЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» адвоката Тоцької О.В. про виконання ухвали суду.
Від представника третьої особи через “Електронний суд» 14.05.2025 (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області 15.05.2025) надійшли письмові пояснення щодо відсутності заборгованості за надану послугу теплової енергії.
Від представника позивача 03.06.2025 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу визначену судом дату. Клопотання мотивоване відсутністю технічної можливості взяти участь у судовому зсіданні в режимі відеконференції.
Представник відповідача у судове засідання 03.06.2025 не прибув.
Ухвалою від 03.06.2025 суд відклав підготовче засідання на 25.06.2025 о/об 11 год. 00хв.
У системі “Електронний суд» 10.06.2025 сформовано заяву представника ДНЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» адвоката Тоцької О.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.06.2025, в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 13.06.2025 заява представника ДПЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» про участь у судовому засіданні 25.06.2025 в режимі відеоконференції судом задоволена.
У підготовчому засіданні 25.06.2025 приймали участь представники обох сторін.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про дату, час, місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 25.06.2025 з'ясовано у представників позивача та відповідача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази на теперішній час надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 25.06.2025 суд закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.07.2025 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду 11.07.2025 судове засідання перенесено на 23.07.2025 о/об 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 25.07.2025 судове засідання перенесено з 23.07.2025 на 31.07.2025 о/об 12 год. 00 хв.
Представник відповідача у судове засідання 31.07.2025 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд позову без його участі (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 15526/08-08/25 від31.07.2025)
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою відеоконференцзв'язку.
Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2025 підтримав позовні вимоги повністю, просив суд позов задовольнити.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 04.08.2025 о 12 год. 15 хв.
Суд 04.08.2025 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
Позивач Державний навчальний заклад “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (надалі - ДПЗ “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти») звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий лад» (надалі - ТОВ “Новий лад») про стягнення 57692,68 грн, що складається з суми заборгованості з відшкодування боргу за надані послуги теплопостачання у розмірі 50964,04 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 5219,64 грн та суми 3 % річних у розмірі 1509,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті виставлених рахунків за відпущену теплову енергію, яка розраховується балансоутримувачем відповідно до умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю з додатковими угодами до нього.
Позов заявлено на підставі положень ст.ст. 11, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само).
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ «Новий Лад» 20 липня 2017 року укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДНЗ «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» № 3636/д з подальшими змінами та доповненнями строком дії до 18.07.2020 року.
На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 27.03.2017 року № 472 «Про реорганізацію професійно-технічних закладів Запорізької області, зміну типу і назви Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» перейменовано на Державний навчальний заклад «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти», про що 01.09.2023 року внесено зміни до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у справі №908/3895/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023, у справі за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ТОВ «Новий Лад», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний навчальний заклад «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» про виселення з орендованого приміщення, та за зустрічним позовом Відповідача до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях; Позивача, про усунення перешкод у користуванні майном, первісний позов задоволено.
Виселено Товариство з державного нерухомого приміщень, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом договору оренди від 20.07.2017 №3636/д.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судове рішення по зазначеній справі набрало законної сили 11.09.2023.
Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24.11.2023 на підставі заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях відкрито виконавче провадження № 73215690.
Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22.11.2024 судове рішення виконано в повному обсязі.
Виселено ТОВ «Новий Лад» з приміщень, що перебувають на балансі позивача.
За період фактичного перебування відповідача в приміщеннях позивача з 01.12.2022 по 22.11.2024 у ТОВ «Новий Лад» перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 50 964,04 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензією щодо погашення боргу (лист від 17.01.2025 року № 37/01), однак відповіді на зазначену претензію від відповідача не надійшло.
Згідно з листом АТ «Укрпошта» від 18.02.2025 № 1853-Д-2025021410258-В відправлення № 6901400007852 зберігалося у відділенні поштового зв'язку № 14 м. Запоріжжя та 17.02.2025 повернуто відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Щомісяця на адресу відповідача направлялися рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представником відповідача та скріплені печаткою товариства.
У той самий час, суд установив, що у період з 01.12.2022 по 22.11.2024 у ТОВ «Новий Лад» перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 50 964,04 грн.
Унаслідок цього у відповідача, за період 01.12.2022 по 22.11.2024, виникла заборгованість у сумі 50964,04 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення зазначеної суми боргу за спожиту теплову енергію, на яку позивачем нараховані 1509,00грн сума 3% річних та 5219,64 грн сума інфляційних втрат.
Станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідач, який брав участь у судових засіданнях, доводи позову не спростував.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з приписами статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає договір оренди нерухомого майна № 3636/д від 20.07.2017, договір від 17.08.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 526 Цивільного кодексу України.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Додатковою угодою № 4 від 07.05.2020 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 17.08.2017 сторони узгодили наступне:
«1. Керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 17.08.2017р., далі Договір:
1.1 Пункт 1.1. Договору доповнити підпунктом 1.1.7. та викласти його в на редакції»
« 1.1.7. Щомісячна вартість відпущеної теплової енергії розраховується Балансоутримувачем пропорційно займаній Орендарем площі, виходячи із загальної площі виробничих майстерен (2397,8 кв.м.) на підставі рахунку за спожиту теплову енергію, наданого Концерном «Міські теплові мережі»».
Унаслідок неналежного виконання умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.08.2017 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 50964,04грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, актами виконаних робіт (послуг) та виставленими рахунками.
Ураховуючи викладені обставин, суд установив що за період з 01.12.2022 по 22.11.2024 заборгованість складає 50964,04 грн, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Позивачем пред'явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 1509,00грн та сума інфляційних втрат у розмірі 5219,64грн.
При перевірці наданого позивачем розрахунку суд установив, що такий розрахунок не перевищує розрахунку, здійсненого судом.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не виконав свій обов'язок по оплаті платежів у строк встановлений договором, допустивши прострочення договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відтак станом на момент звернення з позовом до суду вимоги позивача щодо стягнення заборгованість у розмірі 50964,04 грн за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2022 по 22.11.2024, 1509,00 суми 3% річних, 5219,64 грн суми інфляційних втрат, є вмотивованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий лад» (69014, м.Запоріжжя, вул. Магістральна, 72, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33528417) на користь Державного навчального закладу “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» (69014, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02543851) 50964 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 04 копійки заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2022 по 22.11.2024, 1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) гривень 00 копійок суму 3% річних, 5219 (п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) гривень 64 копійки суму інфляційних втрат, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок суму судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 04.08.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна