вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
27 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1014/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., за участю секретаря судового засідання Меліки І.В.,
розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані", м.Ужгород
до відповідача фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича, м. Ужгород
про стягнення 2 138 911,84 грн заборгованості
за участю представників:
позивача - Білоцековець Юлій Сергійович, адвокат, ордер серія АО № 1152994 від 29.11.2024
від відповідача - Стець Ростислав Ярославович, адвокат, ордер серія ВС № 1330940 від 09.12.2024 - в режимі відеоконференції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 3 від 19.04.2023 в сумі 2 138 911,84 грн, з яких: 2 000 000,00 грн основної заборгованості, 103 829,87 грн інфляційних втрат та 35 081,97 грн 3 % річних, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення в повному обсязі коштів поворотної фінансової допомоги у встановлений договором строк.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1014/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи №907/1014/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2024 об 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича за вх.№ 02.3.1-02/9876/24 від 17.12.2024 про поновлення строку на подання відзиву, задовольнити заяву представника фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича за вх.№ 02.3.1-02/9868/24 від 17.12.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та відкласти підготовче засідання на 22.01.2025 об 11:30 год., яке провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участі представника відповідача Стеця Ростислава Ярославовича за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
27.12.2024 за вх.№ 02.3.1-02/10037/24 на адресу суду найшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позивних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. При цьому одним із додатків до відзиву відповідачем долучено клопотання про витребування у позивача доказів придбання за період з 19.04.2023 по 01.02.2024 продуктів харчування, оплати їх доставки, а саме - накладні, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні інструкції, закупівельні акти.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання та розгляд клопотання відповідача про витребування доказів на 05.03.2025 о 10:30 год., яке провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участі представника відповідача Стеця Ростислава Ярославовича за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
28.01.2025 за вх.№ 02.3.1-02/726/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.
04.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1012/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив.
04.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2121/25 до суду надійшли від відповідача додаткові пояснення у справі на відповідь на відзив.
04.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2122/25 до суду надійшло клопотання відповідача про встановлення додаткового строку на подання доказів та долучення доказів відповідно до наведеного у клопотанні переліку.
04.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2108/25 до суду надійшло клопотання позивача про витребування у відповідача в порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оригіналу довідки про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024.
Також, 05.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2124/25 до суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та витребування у позивача перелічених в даному клопотанні документів, а саме: платіжних інструкції, які складались у зв'язку з перерахуванням коштів, нібито, згідно з договором поворотної фінансової допомоги № 3 від 19.04.2023, в наступні дати: 20.04.2023, платіжна інструкція №214 на суму 50 000,00 грн; 29.06.2023, платіжна інструкція № 1172 на суму 600 000,00 грн; 19.07.2023, платіжна інструкція №253 на суму 100 000,00 грн; 26.07.2023, платіжна інструкція № 255 на суму 50 000,00 грн; 28.07.2023, платіжна інструкція № 265 на суму 50 000,00 грн; 31.07.2023, платіжна інструкція №1243 на суму 150 000,00 грн; 18.09.2023, платіжна інструкція № 282 на суму 50 000,00 грн; 18.09.2023, платіжна інструкція № 283 на суму 100 000,00 грн; 22.12.2023, платіжна інструкція № 1400 на суму 120 000,00 грн; документів податкової та бухгалтерської звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" з відображенням перерахування коштів на адресу фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича в сумі 3 270 000,00 грн; обліку поворотної фінансової допомоги позивачем за період 2023-2025 роки; оригіналу договору поворотної фінансової допомоги № 3 від 19.04.2023; оригіналів документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані", на яких міститься факсиміле підпису Ловскі І.Д.
В підготовчому засіданні 05.03.2025 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача від 04.03.2025 про встановлення додаткового строку на подання доказів та долучено відповідні докази до матеріалів справи.
Водночас, розглянувши у підготовчому засіданні 05.03.2025 клопотання відповідача про витребування доказів від 27.12.2024 та від 05.03.2025, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у їх задоволенні.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 907/1014/24 до судового розгляду по суті на 03.04.2025 о 14:00 год., крім того зобов'язав відповідача до дати призначеного судового засідання надати суду для огляду оригінал довідки про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024 в порядку частини 6 статті 91 ГПК України.
Суд зазначає, що 28.03.2025 на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2025 представником фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича супровідним листом б/н від 26.03.2025 (вх. № 02.3.1-02/3035/25 від 31.03.2025) направлено до суду оригінал довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024.
За змістом частини 2 статті 92 ГПК України за заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія письмового доказу або витяг з нього.
Водночас суд зазначає, що на виконання вимог ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2025 у справі № 308/4971/25 про надання тимчасового доступу до матеріалів судової справи № 907/1014/24 (з можливістю вилучення оригіналу довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024, яка підписана директором Ловска Іваном Дімітрійовичем), відповідно до протоколу доступу до речей і документів від 17.04.2025 старшим дізнавачем СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Турусом Ю.Ю. (який проводить досудове розслідування кримінального провадження № 12025078030000249, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України) вилучено оригінал довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024. У матеріалах справи № 907/1014/24 наявна засвідчена копія довідки про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024, яка за змістом є рівноцінною оригіналу, та оцінка змісту якої надана судом на стадії дослідження доказів.
02.04.2024 за вх.№ 02.3.1-02/3149/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання відповідача про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження.
03.04.2024 за вх.№ 02.3.1-02/3160/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання.
03.04.2024 за вх.№ 02.3.1-02/3159/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів та поновлення строку на їх подання. Однак, судове засідання, призначене на 03.04.2025 о 14:00 год. не відбулось у зв'язку із сповіщенням системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу "Повітряна тривога" (початок 14 год. 00 хв., закінчення 14 год. 24 хв.).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 призначено судове засідання на 17.04.2025 о 15:00 год. В судовому засіданні 17.04.2025 представником відповідача заявлено усне клопотання про повернення оригіналу довідки про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024.
Крім того, в судовому засідання 17.04.2025 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання та якою задоволено частково клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, долучено до матеріалів справи висновок експерта від 10.03.2025 за № СЕ-19/107-25/3264-КТ та оголошено перерву.
Однак, в подальшому судове засідання 17.04.2025 не відбулось після оголошеної перерви у судовому засіданні у зв'язку із технічною несправністю системи відеоконференцзв'язку з боку відповідача, зафіксовану актом № 02.4-21/3197/25 від 17.04.2025, підписаним уповноваженими працівниками суду.
За таких обставин, з метою забезпечення процесуальних прав сторін, належного розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2025 судове засідання призначено на 14.05.2025 об 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2025 суд відклав розгляд справи на 11.06.2025 об 11:00 год.
10.06.2025 за вх.№ 02.3.1-02/5485/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від позивача клопотання про долучення до матеріалів справи клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та висновок експерта від 12.05.2025 за №СЕ/19/107-25/6444-ДД та поновлення строку на подання таких доказів, з підстав їх отримання тільки 06.06.2025.
11.06.2025 за вх.№ 02.3.1-02/5518/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява відповідача, згідно з якою останній заперечує проти долучення нових доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 11.06.2025 присутні представники сторін надали усні пояснення, згідно з якими підтримали заявлені клопотання.
Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, постановив задовольнити таке та долучити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та висновок експерта від 12.05.2025 за № СЕ-19/107-25/6444-ДД до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2025 суд відклав розгляд справи на 26.06.2025 о 14:30 год.
В судовому засіданні 26.06.2025 оголошувалася перерва до 27.06.2025 до 11:00 год.
В судовому засідання 27.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях на відповідь на відзив підстав.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 27.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо неналежного виконання відповідачем як позичальником умов укладеного між сторонами 19.04.2023 договору поворотної фінансової допомоги № 3 в частині повернення позивачу як позикодавцю у визначений договором строк (до 01.04.2024) отриманих за цим договором коштів.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору, ним було перераховано грошові кошти на поточний рахунок відповідача як позичальника в сумі 2 000 000,00 грн, на підтвердження чого позивачем додано відповідні платіжні інструкції на зазначену суму.
Водночас, невиконання відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги № 3 від 19.04.2023 щодо повернення суми грошових коштів, отриманих у якості поворотної фінансової допомого у строк та порядок передбачений договором, стало також підставою для нарахування позивачем 103 829,87 грн інфляційних втрат та 35 081,97 грн 3 % річних за період з 02.04.2024 по 01.11.2024.
Заперечення відповідача.
Заперечуючи проти вимог позову, відповідач наголошує, що вказаний договір не мав на меті надання поворотної фінансової допомоги останньому, оскільки кошти в сумі 2 000 000,00 грн, які отримані відповідачем за договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023, фактично були використані ним за домовленістю з позивачем в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані".
Відповідач доводить, що поставкою товару на потреби Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" (оплати транспортних витрат, інших потреб діяльності товариства) повернув позивачу поворотну фінансову допомогу за зазначеним договором.
При цьому, на переконання відповідача, додатковим доказом умовності наведеного договору поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023, який фактично був спрямований на фінансування відповідача для можливості ним постачати для позивача продукти харчування, є дані руху коштів відповідача, де фактично було переховано більшу суму коштів з призначенням як поворотна фінансова допомога. Натомість позивач умисно вибрав інформацію про окремі платіжні інструкції лише на суму 2 000 000,00 грн, за відсутності претензій щодо інших сум.
Звертає увагу суду, що якщо за домовленістю сторін буде проведено зарахування однорідних вимог щодо поворотної фінансової допомоги, то на дату такого заліку взаємні зобов'язання сторін вважаються погашеними.
Також вказує, що в подальшому директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" було видано відповідачу розписку та довідку про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024, в якій зазначено, що заборгованість фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича (код НОМЕР_1 ) по договору № 3 від 19.04.2023 про надання поворотної фінансової допомоги перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" станом на 22.03.2024 відсутня. Відзначає, що у згаданій довідці вказано про те, що сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023.
Отже, за доводами відповідача, станом на 22.03.2024 розрахунки по договору № 3 від 19.04.2023 про надання поворотної фінансової допомоги між позивачем та відповідачем були закриті.
Звертає увагу суду і на недоліки загаданого договору № 3 від 19.04.2023 про надання поворотної фінансової допомоги, а саме: в пункті 2.4 договору зазначено, що кошти залучені від замовника як поворотна фінансова допомога повертаються у строк до 01.04.2024, однак серед сторін договору не має замовника, а відтак визначено строк повернення коштів, що залучені від "замовника".
Окрім цього, відповідач зазначає про неналежність доказів, долучених представником позивача до матеріалів позовної заяви щодо направлення відповідачу вимоги від 28.05.2024 про сплату суми заборгованості за договором № 3 від 19.04.2023.
19.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" як позикодавцем та фізичною особою-підприємцем Поштак Василем Івановичем як позичальником було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 3 (далі також - договір).
За умовами розділу 1 цього договору позикодавець надає поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 2 000 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не сплачується).
Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем на поточний рахунок позичальника повною сумою або частинами (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 2.4 договору кошти, залучені від замовника як поворотна фінансова допомога повертаються у строк до 01.04.2024.
За умовами пункту 2.6 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку.
Поряд з цим, пунктом 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного повернення позичальником поворотної фінансової допомоги.
Також сторони погодили, що строк повернення позики, установлений пунктом 2.4 цього, договору не може бути продовжений, а закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов (пункти 5.2, 5.3 договору).
Судом установлено, що на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" здійснило перерахування грошових коштів на рахунок фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича, а саме: 19.04.2023, платіжна інструкція № 1087 на суму 300 000,00 грн; 25.04.2023 платіжна інструкція № 1093 на суму 200 000,00 грн; 31.05.2023, платіжна інструкція № 1134 на суму 400 000,00 грн; 15.06.2023, платіжна інструкція № 1158 на суму 300 000,00 грн; 15.08.2023, платіжна інструкція № 1215 на суму 150 000,00 грн; 16.08.2023, платіжна інструкція № 1221 на суму 150 000,00 грн; 31.08.2023 платіжна інструкція № 1242 на суму 400 000,00 грн; 10.11.2023, платіжна інструкція № 1325 на суму 100 000,00 грн.
Таким чином, позивачем як позикодавцем виконано умови договору шляхом перерахування відповідачу як позичальнику грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн у якості поворотної фінансової допомоги.
У свою чергу, відповідач у визначений договором строк (до 01.04.2024) отриману за договором суму поворотної фінансової допомоги позивачу не повернув.
07.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" звернулося (через представника) до фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича з вимогою від 28.05.2024 про виконання зобов'язання шляхом повернення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги протягом 30 днів з дня отримання вимоги.
Вказану вимогу відповідачем отримано 10.09.2024 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 8801709729901), проте залишено без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до норм статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів: цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (стаття 173 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Наведене кореспондується також з частиною 1 статті 628 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору, умови, за яких відповідні права та обов'язки настають, а також відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Законодавством передбачено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (пункт 14.1.257 Податкового кодексу України).
Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики (вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду наведеною в постановах від 27.03.2020 у справі № 906/182/19 та від 12.06.2019 у справі № 910/7047/18).
Договір позики вважається основною підставою виникнення позикових відносин. Відносини позики регулюються положеннями ЦК України та іншими актами цивільного законодавства.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із аналізу зазначеної статті вбачається, що за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. А сам договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому, обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Так, отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.
Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 07.07.2023 у справі №910/11424/15 та інших.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
При цьому загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Матеріалами справи підтверджується укладення 19.04.2023 між позивачем та відповідачем договору поворотної фінансової допомоги № 3.
Договір поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 № 3 підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками; у встановленому порядку договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Строк повернення грошових коштів за цим договором - до 01.04.2024.
Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" перерахувало відповідачу 2 000 000,00 грн у якості фінансової допомоги, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученнями з відповідним призначенням платежу.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 2 000 000,00 грн за відповідним платіжним дорученнями останнім не заперечується.
Строк виконання умов договору з повернення коштів є таким, що настав.
Судом враховується, що за своєю суттю поворотна фінансова допомога є такою, що підлягає обов'язковому поверненню.
Натомість, відповідачем до матеріалів не надано справи доказів, які б підтвердили повернення останнім грошових коштів у сумі 2 000 000,00 грн станом на час подання позову (29.11.2024) у цій справі.
Разом з тим, під час усього розгляду справи відповідачем акцентувалось увага суду на тому, що надані позивачем грошові кошти за договором були використані відповідачем за домовленістю з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" саме в господарській діяльності останнього, а не для власних потреб відповідача.
Відповідач наголошує, що поставкою товару на потреби Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" (оплати транспортних витрат, інших потреб діяльності товариства) повернув позивачу поворотну фінансову допомогу за вказаним договором.
На підтвердження наведеного відповідач посилається, зокрема, на відповідну розписку ОСОБА_1 як директора позивача (т.1 а.с.121) та довідку від 22.03.2024 № 22 про відсутність заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 № 3 (т.1 а.с.116).
Разом з тим, суд критично оцінює наведені доводи відповідача та звертає увагу на те, що з розписки, на яку посилається відповідач, та яка датується 05.04.2024, в принципі неможливо встановити її зміст (про що в ній йдеться), така не містить реквізитів (номеру та дати) договорів, а також того, що розписку видано саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані". Отже, така не може прийматись судом як належний доказ виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3 від 19.04.2023.
Оцінюючи у сукупності з іншими доказами наявну у матеріалах справи копію довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" від 22.03.2024 № 22 про відсутність заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 № 3, суд виходить з такого.
Як встановлено судом та вбачається з умов укладеного 19.04.2023 між сторонами договору поворотної фінансової допомоги № 3, сторони погодили можливість здійснення повернення позичальником грошових коштів за договором виключно шляхом (у спосіб) перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку, тобто в безготівковому порядку.
Відповідно до визначення, яке наведено у стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
З урахуванням чого суд висновує, що за відсутності інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення фінансових операцій за укладеним договором (наприклад оформлення прибуткового касового ордеру як первинного документу, який підтверджує приймання готівки в касу підприємства та складання на підтвердження такого факту квитанції), сама по собі довідка про відсутність заборгованості № 22 від 22.03.2024 не може бути достатньою підставою для висновку про виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення отриманих від позивача коштів у спірній сумі у якості поворотної фінансової допомоги.
З огляду на наведене вище, надані під час розгляду справи як позивачем так і відповідачем пояснення з приводу видачі/не видачі позивачем довідки № 22 від 22.03.2024, а також надані сторонами висновки експертиз (т.2 а.с.38-51, 157-160) в обґрунтування доводів щодо підроблення/не підроблення такої довідки, не мають самостійного значення, оскільки не впливають на відповідні висновки суду, здійснені за наслідком дослідження цієї довідки.
Так само і інші докази, надані відповідачем до відзиву, а також у клопотанні про долучення доказів (зокрема, відтворений у судовому засіданні аудіозапис розмови двох чоловіків (попередньо - відповідача та директора позивача), виписки з банківського рахунку відповідача, видаткові накладні щодо постачання відповідачу продуктів харчування від третіх осіб, листування з контрагентами відповідача з цього приводу), не можуть підтвердити як факту наявності зустрічних грошових вимог відповідача до позивача у спірній сумі, так і підстав для такого зарахування в рахунок виконання відповідачем зобов'язань з повернення спірної суми за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 № 3.
Таким чином, за сукупністю наданих відповідачем доказів, останнім не спростовано факту наявності заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 № 3, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими.
Щодо заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 103 829,87 грн та суми 3% річних в розмірі 35 081,97 грн, суд зазначає наступне.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині 1 статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 ГПК України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" ("Ruiz Torija v. Spain") від 09.12.1994, серія A, N 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" ("Suominen v. Finland"), N 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" ("Hirvisaari v. Finland"), №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 року Верховного Суду у справі № 910/13407/17.
Враховуючи викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Резюмуючи викладене вище, суд зазначає про доведення позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині неповернення в повному обсязі поворотної фінансової допомоги у визначений договором від 19.04.2023 № 3 строк та спосіб у заявленій до стягнення сумі, а також обґрунтованість та доведеність відповідно до здійсненого позивачем розрахунку розміру 3 % річних та інфляційних втрат, правильність якого (розрахунку) відповідачем не спростована та не заперечувалась.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому обсязі.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 25 666,95 грн, яка мала бути сплачена позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення 2 138 911,84 грн в електронній формі.
При цьому судом враховуються положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" (88000, закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Українська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40287672) 2 138 911,84 грн (два мільйони сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 84 коп.) заборгованості, з яких 2 000 000,00 грн (два мільйони гривень 00 коп.) основного боргу, 103 829,87 грн (сто три тисячі вісімсот двадцять дев'ять гривень 87 коп.) інфляційних втрат, 35 081,97 грн (тридцять п'ять тисяч вісімдесят одну гривню 97 коп.) 3% річних, а також 25 666,95 грн (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 95 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 04.08.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко