вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
31 липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/248/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , місцезнаходження - АДРЕСА_3
про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог,
за участі представників сторін:
від позивача - адвоката ОСОБА_4 (згідно ордеру серії АО №1079954 від 14.04.2024),
від відповідача - адвоката ОСОБА_5 (згідно ордеру серії АІ №1746322 від 10.02.2025),
від третьої особи - не з'явився,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3 ), від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат ОСОБА_4 (згідно ордеру серії АО №1079954 від 14.04.2024) через систему «Електронний суд» звернулася у ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовною заявою від 09.03.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме: заяви ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.02.2025 на адресу ФОП ОСОБА_3 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/248/25 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025.
Процесуальні дії по справі
Згідно з ухвалою від 17.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання від 08.03.2025 ФОП ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору; залишено без руху позовну заяву від 09.03.2025 ФОП ОСОБА_3 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та встановлено позивачу строк - 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 17.03.2025 від представника позивача - адвоката ОСОБА_4 надійшла заява від 27.03.2025 про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази усунення недоліків позовної заяви (сплати судового збору).
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче судове засідання на 01.05.2025.
15.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_5 (діє на підставі ордеру серії АІ №1746322 від 10.02.2025) надійшла заява про надання доступу до матеріалів електронної справи (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/3565/25).
17.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву від 16.04.2025 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/3671/25).
21.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ФОП ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив від 21.04.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/3810/25).
29.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ФОП ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання від 28.04.2025 про відкладення судового засідання (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/4033/25).
Ухвалою суду від 01.05.2025 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; запропоновано третій особі подати/надіслати суду пояснення щодо позову та/або відзиву; задоволено клопотання від 28.04.2025 представника позивача ОСОБА_4 про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання на 29.05.2025.
Ухвалою суду від 29.05.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2025.
17.07.2025 під час розгляду справи по суті відповідно до ст.ст. 208 - 210 ГПК України суд заслухав вступні слова представників позивача та відповідача, дослідив наявні у справі письмові докази та пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, після чого суд ухвалив: відкласти з власної ініціативи розгляд справи по суті з метою повторного повідомлення третьої особи про призначене судове засідання для надання можливості його представником надати пояснення по суті справи, а також з метою підготовки сторін до судових дебатів.
29.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_4 від 28.07.2025 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/6735/25).
31.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 30.07.2025 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/6794/25).
31.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 від 31.07.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6795/25), згідно з якою до матеріалів справи долучено постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.07.2025 у справі №907/526/24.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповідей, сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_3 , представник позивача - адвокат ОСОБА_4 , відповідач - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », представник відповідача - адвокат ОСОБА_5 , третя особа - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » мають зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС
Враховуючи приписи ст. 6 і 242 ГПК України, ухвали суду від 17.03.2025, 02.04.2025, 01.05.2025, 29.05.2025, 17.07.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України були доставлені до Електронних кабінетів учасників справи, про що свідчать долучені до справи довідки про доставку електронного листа від 17.03.2025 о 22:46, від 03.04.2025 о 19:45, від 02.05.2025 о 15:54, від 30.05.2025 о 16:29 год, 17.07.2025 о 16:45.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, сторони належним чином повідомлялися про день, час та місце судових засідань, зокрема про дату, час та місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті 31.07.2025 о 11:00 год.
У судових засіданнях 17.07.2025 і 31.07.2025, проведених за участі представників позивача та відповідача, судом з'ясовано думку учасників щодо можливості продовження судового засідання за відсутності третьої особи.
Представники сторін вважали за можливе проводити судове засідання за відсутності третьої особи.
З'ясувавши думку представників позивача та відповідача; враховуючи приписи ст.202 ГПК України; враховуючи, що третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; явка учасника справи не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні, суд згідно ухвал, постановлених 17.07.2025 і 31.07.2025 в судових засіданнях без оформлення окремих документів, та зазначених у протоколах судового засідання, постановляв: здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи, яка належним чином повідомлена про місце, дату та час судового засідання.
В судовому засіданні 31.07.2025, проведеному за участі представників позивача та відповідача, судом завершено дослідження письмових доказів та пояснень учасників справи, викладених у заявах по суті справи, заслухано заключні слова учасників справи, після чого відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення у цьому судовому засіданні.
Повернувшись у судове засідання, 31.07.2025 суд згідно з ч. 6 ст. 233, ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив дату складання повного рішення - до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Суть спору за позицією позивача
У позовній заяві від 09.03.2025 (а.с. 1 - 7) ФОП ОСОБА_3 стверджує про перерахування з власного банківського рахунку в лютому-березні 2019 року на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошових коштів у розмірі 134125,00 грн, а саме: 25.02.2019 згідно платіжного доручення №14 та 06.03.2019 згідно платіжного доручення №15. Позивач стверджує, що відповідно до його даних бухгалтерського обліку заборгованість ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перед ним станом на час подання позовної заяви складає 134125,00 грн.
ФОП ОСОБА_3 вказує, що платіжні доручення містять вказівку на призначення платежу: «оплата за товар згідно накладної». Однак, за твердженням позивача, будь-який товар відповідачем позивачу не поставлено, відповідно такий позивачем від відповідача не отримано, а грошові кошти позивача набуті відповідачем без достатніх правових підстав та на час подання позову перебувають в останнього.
28.01.2025 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_6 подано позов про стягнення з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134125,00 грн, у зв'язку з цим на розгляді в означеному суді перебуває справа №907/93/25 за позовними вимогами ФОП ОСОБА_3 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення 134125,00 грн безпідставно набутих відповідачем грошових коштів.
Відповідачем у справі №907/93/25, 27.02.2025 подано відзив на позову заяву ФОП ОСОБА_3 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав, за змістом якого відповідач стверджує про відсутність порушених прав позивача, так як останній заборговував відповідачу грошові кошти в сумі 150604,00 грн на виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, отриманих платіжними інструкціями №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн та №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн, право вимоги щодо повернення яких передано відповідачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за договором про відступлення права вимоги №14102-25 від 14.02.2025, а заявою відповідача від 14.02.2025 зобов'язання між ними припинені шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
У даній справі №907/248/25 позивач зазначає, що всі додані до відзиву у справі №907/93/25 докази (копія договору відступлення права вимоги №14102-25 від 14.02.2025, акту приймання-передачі відповідно до договору про відступлення прав вимоги №14102-25 від 14.02.2025, листа-повідомлення про набуття права вимоги від 14.02.2025, заяви про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025) створені відповідачем в один день, більше як через два тижні з часу подання позову, через чотири дні після відкриття провадження у справі №907/93/25 та скеровані на адресу позивача.
Позивач вказує, що зі змістом заяви про припинення зобов'язання зарахуванням від 14.02.2025 ознайомився після отримання відзиву та доданих до нього документів 28.02.2025, оскільки 25.02.2025 ним дійсно отримане від відповідача поштове відправлення, в якому містився тільки один аркуш, а саме опис вкладення. Щодо цього, позивач не виключає технічну помилку при оформленні поштового відправлення як працівника поштового відділення, так і відправника. В іншому поштовому відправленні, яке отримано ним від відповідача, містилися оригінали листа-повідомлення від 14.02.2025, не посвідчені належним чином ксерокопії договору про відступлення права вимоги від 14.02.2025, акту передачі-приймання від 14.02.2025, листів вимоги про повернення коштів №№1/11/02/25 та 2/11/02/25.
Позивач звертає увагу, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - є виробником мінеральної та газованої води торгової марки «КРАЙНА», а власником торгової марки «КРАЙНА» є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », кінцевим бенефіціарним власником якого, серед інших є ОСОБА_6 (відсоток частки статутного капіталу останнього становить 50%). Засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » серед інших є також ОСОБА_6 , розмір статутного фонду якого - 50%. Враховуючи такі обставини, позивач наголошує про пов'язаність між собою таких юридичних осіб.
Позивач зазначає, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на час звернення до суду з позовною заявою тривають судові спори, предметом яких є стягнення грошових коштів, а саме:
- справа №907/526/24, яка знаходиться на розгляді в ІНФОРМАЦІЯ_6 , за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 1027109,00 грн;
- справа №926/3178/24, яка знаходиться на розгляді в ІНФОРМАЦІЯ_8 , за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення 644146, 98 грн.
Щодо коштів у загальній сумі 150604 грн, про які зазначено у договорі відступлення права вимоги №14102-25 від 14.02.2025, акті приймання-передачі відповідно до договору про відступлення прав вимоги №14102-25 від 14.02.2025, листі -повідомлення про набуття права вимоги від 14.02.2025, заяві про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025, позивач покликається на такі обставини: 11.10.2022 о 17 год. 47 хв. на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 з банківського рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшли грошові кошти в сумі 83335,00 грн відповідно до платіжної інструкції №524 від 11.01.2022 та у цей день, о 17 год. 51 хв. на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 з банківського рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшли грошові кошти в сумі 67269,00 грн відповідно до платіжної інструкції №525 від 11.01.2022. В означених платіжних інструкціях призначення платежу зазначено: «оплата за послуги згідно договору без ПДВ».
В договорі про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025 ці кошти означені, як безпідставно отримане майно (п.1.3), як і в акті приймання-передачі від 14.02.2025 (п.1).
ФОП ОСОБА_3 стверджує, що надіслана йому ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заява про припинення зобов'язання зарахуванням від 14.02.2025 (далі - оспорювана заява) за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину - оспорюваної заяви, позивач вказує, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема ст.203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталених правових позицій, викладених у постановах ІНФОРМАЦІЯ_9 у складі ІНФОРМАЦІЯ_10 , перелік яких наводить представник ФОП ОСОБА_3 .
Заперечуючи безспірність вимог, зазначених в оспорюваній заяві, як і у договорі про відступлення прав вимоги №14102-25 від 14.02.2025, позивач звертає увагу, що відповідно до фільтрованої банківської виписки між контрагентами: ФОП ОСОБА_3 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в графі «призначення платежу» під час перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів в сумі 83335,00 грн - відповідно до платіжного доручення №524 та 67269,00 грн - відповідно до платіжного доручення №525 зазначено «Оплата за послуги зг. Договору Без ПДВ». Незважаючи на такі обставини, у заяві про зарахування зустрічних вимог, як і в договорі про відступлення прав вимоги такі кошти ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вказали, як безпідставно отримані та вказали, що строк виконання зобов'язання по їх поверненню настав.
Щодо цього, позивач наголошує, що доказів невиконання ФОП ОСОБА_3 умов договору про надання послуг до відзиву ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не надано, а відтак на підставі чого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зроблено висновок, що вказану суму грошових коштів ФОП ОСОБА_3 заборгував ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », позивачу невідомо.
Позивач зазначає, що більша частина вказаних коштів, а саме: 124704 грн повернуті ним ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 12.10.2022 - відповідно до платіжного доручення №1468 на суму 117000 грн та 14.10.2022 - відповідно до платіжного доручення №1482 на суму 7704 грн та у цих платіжних документах призначення платежу зазначено: «повернення помилково сплачених коштів зг. Договору. Без ПДВ». Таким чином, позивач вважає, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не доведено наявність боргу, який ним зарахований як однорідна вимога на підставі заяви про зарахування зустрічних вимог.
Отже, позивач стверджує, що зважаючи на вказані обставини, зазначена у вимогах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не може вважатися безспірною, а відтак і укладені в подальшому між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та відповідачем договір про відступлення права вимоги № 14/02-25 від 14.02.2025, акт передачі-приймання від 14.02.2025, лист-повідомлення відповідача на адресу позивача про погашення заборгованості в сумі 150604,00 грн, заява про припинення зобов'язань від 14.02.2025 не відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025 відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву від 16.04.2025 (а.с.73 - 78) відповідач не погоджується з твердженнями позивача щодо невідповідності вимогам чинного законодавства оспорюваної заяви, покликаючись на положення ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України та правові висновки, сформовані у постановах Верховного Суду та які наведені у відзиві.
Відповідач стверджує, що позивачем у позовній заяві не зазначено якій статті ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суперечить зміст оспорюваного правочину, а відповідачем дотримано вимог ЦК України, зокрема ст. 601 ЦК України при вчинені даного правочину.
З посиланням на ст. 601 ЦК України відповідач повідомляє, що зарахування зустрічних вимог здійснюється за наявності наступних умов:
1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;
2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;
3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
4) при цьому згоди сторони на таке зарахування не потрібно.
ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звертає увагу, що вимоги відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням відповідають таким критеріям. Зокрема, оскільки, як позивачем, так і відповідачем один одному були перераховані без жодної правової підстави - грошові кошти, що вказує про однорідність зустрічних грошових вимог; оскільки перерахування відбулось у 2022 році, а зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна виникає на підставі самого факту набуття майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння такої підстави згодом, що свідчить про те, що строк повернення коштів - настав, а тому оспорювана заява відповідає приписам цивільного та господарського законодавства.
Не погоджуючись з позовними вимогами у справі, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наголошує на такі обставини щодо вчинення оспорюваного правочину: позивач не заперечує факт отримання коштів на суму 150604,00 грн від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; права вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ФОП ОСОБА_3 передано відповідачу у встановленому законом порядку, а позивач не виконав вимогу про повернення коштів.
Щодо доводів позивача про ненадання договору, на підставі якого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перерахувало позивачу грошові кошти в сумі 83335,00 грн - відповідно до платіжного доручення №524 та 67269,00 грн - відповідно до платіжного доручення №525, що, на думку ФОП ОСОБА_3 , вказує про підставність позовних вимог, відповідач звертає увагу, що самим позивачем не долучено до позову ні договору, підписаного між ним та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ні доказів його виконання. Водночас, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не могло надати доказів того, чого не існує - тобто доказів невиконання певної дії - невиконання ФОП ОСОБА_3 умов договору про надання послуг.
Стосовно копії фільтрованої банківської виписки за 2022 рік з поточного ранку ФОП ОСОБА_3 , що відкритий у АТ КБ " ІНФОРМАЦІЯ_11 " з контрагентом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то відповідач вважає, що з даного доказу можна встановити лише те, що як ФОП ОСОБА_3 , так і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » один одному перераховували кошти, які зазначені у виписці. Тому відповідач спростовує твердження позивача про те, що ним повернуті кошти, які є предметом даного спору.
Відповідач наголошує, що 12.02.2025 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направило ФОП ОСОБА_3 лист-вимогу про повернення коштів №2/11/02/25 від 11.02.2025 і лист- вимогу про повернення коштів №1/11/02/25 від 11.02.2025, які разом з доказами направлення оригіналів були передані по акту-приймання передачі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Позивач не надавав до позову ні доказів виконання вимоги про повернення коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ні доказів обґрунтованого заперечення такої вимоги з питань безспірності.
Окремо відповідач наголошує на відсутності порушених прав позивача, а зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача про незгоду з оспорюваним правочином. Щодо цього ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вказує, що відсутність порушених прав позивача та його законних інтересів - є окремою підставою відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи
У відповіді на відзив від 21.04.2025 (а.с.86 - 88) позивач повідомляє про незгоду з доводами відповідача, які зводяться до відсутності підстав для визнання правочину недійсним, заперечень на аргументи позивача щодо безспірності вимоги.
ФОП ОСОБА_3 зазначає, що оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог, як односторонній правочин, відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу та наголошує, що відповідно до вимог ч.1 ст.601 ЦК України зарахуванню підлягають виключно зустрічні та безспірні вимоги.
З наявних у справі доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем, на думку позивача, випливає, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідно до платіжних доручень від 11.10.2022 за №524, 525 перераховано на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 150604,00 грн з призначенням платежу «Оплата за послуги зг.Договору Без ПДВ».
Вимогою до позивача у цій справі згідно оспорюваної заяви, відповідач вважає перерахування на банківський рахунок позивача 11.10.2022 грошових коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в загальній сумі 150604,00 грн відповідно до платіжних доручень з призначенням платежу «Оплата за послуги зг.Договору Без ПДВ», попри те, що в договорі про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025 ці кошти означені, як безпідставно отримане майно (п.1.3), як і в акті приймання-передачі від 14.02.205 р. (п.1).
Позивач стверджує, що ФОП ОСОБА_3 12.10.2022 перераховано грошові кошти з власного банківського рахунку на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідно до платіжного доручення №1468 на суму 117000 грн та 14.10.2022 відповідно до платіжного доручення №1482 на суму 7704 грн, у яких призначення платежу зазначено: «повернення помилково сплачених коштів зг. Договору. Без ПДВ».
Таким чином, позивач вважає, що зобов'язання між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на суму 124704,00 грн припинені, повторна вимога ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ФОП ОСОБА_3 про повернення цих коштів в 2025 році, після того, як такі були повернуті 12.10.2022 та 14.10.2022 не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
На підставі викладеного ФОП ОСОБА_3 зазначає, що відповідачем не доведено наявність боргу позивача в сумі 124704,00 грн, який відповідачем зарахований як зустрічна однорідна вимога на підставі оспорюваної заяви про зарахування зустрічних вимог, а відтак відсутня жодна зустрічна вимога до позивача на означу суму грошових коштів.
29.07.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача - адвоката ОСОБА_4 від 28.07.2025, (а.с. 123 - 126), згідно з якими він, обгрунтовуючи свої доводи про наявність підстав для визнання недійсною заяви ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025 з підстав відсутності безспірності вимоги про зарахування грошового зобов'язання за оспорюваною заявою звертає увагу на розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій справи: №907/526/24 (яка знаходилася на розгляді в ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та №926/3178/24 (яка знаходилася на розгляді в ІНФОРМАЦІЯ_8 ), у яких позивачами та відповідачами є ФОП ОСОБА_3 і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та предметом спору в яких є стягнення грошових коштів, у тому числі за період, про який зазначається в оспорюваній заяві з урахуванням його пояснень про повернення таких коштів 12.10.2022 і 14.10.2022.
Представник позивача у додаткових поясненнях від 28.07.2025 окремо вказує про знаходження на розгляді в ІНФОРМАЦІЯ_6 справи №907/311/25 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 204996 грн, перерахованих 11.10.2022 і 12.10.2022 відповідно до платіжних доручень, призначення платежу «оплата за послуги згідно договору без ПДВ». Представник позивача зазначає про повернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » таких коштів ФОП ОСОБА_3 12.10.2022 і 14.10.2022 відповідно до платіжних доручень, у яких зазначено призначення платежу «повернення помилково сплачених коштів зг. Договору. Без ПДВ». Згідно тверджень представника позивача обставини повернення ФОП ОСОБА_3 зазначених коштів встановлені рішенням ІНФОРМАЦІЯ_12 від 10.06.2025 у справі №926/753/25 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке набуло законної сили, згідно з яким позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог задоволені та визнано недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву про зарахування однорідних вимог від 27.02.2025 відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
31.07.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 30.07.2025 (а.с. 163 - 166), у яких такий учасник справи стверджує про неповернення ФОП ОСОБА_3 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » коштів, які були йому перераховані згідно платіжних інструкцій № 525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн і № 524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн, право вимоги яких було передано ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно договору про відступлення права вимоги № 14102-25 від 14.02.2025.
ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтверджує наявність між товариством і ФОП ОСОБА_3 перерахунків протягом тривалого періоду часу та судових спорів, про які вказує представник позивача у додаткових поясненнях від 28.07.2025.
Заперечуючи пояснення позивача про повернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » частини означених коштів, а саме: 124704 грн відповідно до платіжних доручень №1468 від 12.10.2022 та №1482 від 14.10.2022, третя особа зазначає, що ФОП ОСОБА_3 не повертав зазначені кошти ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ні до укладення договору про відступлення права вимоги № 14102-25 від 14.02.2025, ні після та вказує, що жодним судовим рішенням не встановлено фактів повернення ФОП ОСОБА_3 коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », перерахованих позивачу згідно платіжних інструкцій №525 від 11.10.2022 та № 524 від 11.10.2022.
ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вказує, що ФОП ОСОБА_3 не надавав жодних послуг, не виконував робіт, не поставляв товари на перераховані йому кошти, про які зазначено у договорі про відступлення права вимоги № 14102-25 від 14.02.2025.
На спростування тверджень позивача про повернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » означених коштів, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надає детальні роз'ясненнях по усіх платежах між цими контрагентами за 2020 - 2022 роки.
Спростовуючи доводи позивача, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначає про звернення до консалтингової компанії - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », яка здійснює діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, для проведення незалежного аналізу господарської діяльності щодо всіх розрахунків між ФОП ОСОБА_3 та цим товариством, за період з 2020 рок по 2022 рік з наданням банківських виписок та оборотно-сальдової відомості. У відповідь на звернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » провело аналіз господарської діяльності щодо всіх розрахунків між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та встановило (що також вбачається з долученої до пояснення довідки цієї консалтингової компанії), що за 2020 - 2022 роки на рахунки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » поступило коштів від ФОП ОСОБА_3 в сумі 2036557,76 грн; натомість на користь ФОП ОСОБА_3 було перераховано 3411815,73 грн, а, отже, різниця становить 1375258,00 грн на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
31.07.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката ОСОБА_4 від 31.07.2025 (а.с. 171 - 172), згідно з якою до матеріалів справи долучено постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.07.2025 у справі №907/526/24 про залишення без задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 на рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.03.2025 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1027109 грн безпідставно отриманих коштів, а також 15406,64 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору (про наявність даного спору в справі №907/526/24 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ФОП ОСОБА_3 позивач повідомляв у позовній заяві, обгрунтовуючи позовні вимоги про наявність підстав для визнання недійсною оспорюваної заяви з підстав відсутності безспірності грошових коштів у розмірі 150604 грн, про які зазначено в оспорюваній заяві, право вимоги яких ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » передало ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно договору про відступлення права вимоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Обгрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач стверджує про подачу ним 28.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 позову про стягнення з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134125,00 грн, які були перераховані 25.02.2019 згідно платіжного доручення №14 та 06.03.2019 згідно платіжного доручення №15.
Згідно тверджень позивача, в означеному суді знаходиться на розгляді справа №907/93/25 за позовними вимогами ФОП ОСОБА_3 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення 134125,00 грн безпідставно набутих відповідачем грошових коштів.
Згідно постанов Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (61-6892св23) та від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20 у ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у постановах від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц (61-6892св23) та від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20 зазначив, що суд при розгляді справи не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №907/93/25, яка на даний час знаходиться на розгляді в ІНФОРМАЦІЯ_6 , судом (згідно ухвали від 29.01.2025 за результатом розгляду заяви позивача про забезпечення позову, ухвали від 31.01.2025 про залишення позовної заяви без руху, ухвали від 14.02.2025 про відкриття провадження) встановлено, що до ІНФОРМАЦІЯ_6 через систему «Електронний суд» 28.01.2025 надійшла заява про забезпечення позову, що подається разом із позовною заявою у справі №907/93/25 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134125 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належить відповідачу в межах заявлених позовних вимог.
Також, до Господарського суду Закарпатської області через систему «Електронний суд» 28.01.2025 надійшла позовна заява за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134125, 00 грн.
Заява про забезпечення позову та позовна заява у справі №907/93/25 обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_3 з власного банківського рахунку в лютому-березні 2019 року перераховано на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошові кошти в розмірі 134125 грн а саме:
- 25.02.2019 відповідно до платіжного доручення №14 перераховано 50000 грн;
- 06.03.2019 відповідно до платіжного доручення №15 перераховано 84125 грн.
З ухвал ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.01.2025 та від 31.01.2025 у справі №907/93/25, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, також вбачається, що ФОП ОСОБА_3 у даній справі вказує, що платіжне доручення №14 від 25.02.2019 містить вказівку на призначення платежу: оплата за товар згідно накладної від 25.02.2019, платіжне доручення №15 від 06.03.2019 місить вказівку на призначення платежу: оплата за товар згідно накладної від 06.03.2019. Разом з тим, договір купівлі-продажу, в тому числі договір поставки та/або постачання товарів чи інший договір, предметом якого є майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ні у усній, ні у письмові формі не укладався, а відтак у відповідності до вимог цивільного законодавства вважається недійсним. Будь-який товар відповідачем позивачу не передано, не поставлено, відповідно такий позивачем від відповідача не отримано, грошові кошти позивача набуті відповідачем без достатніх правових підстав, такі на час подання позову перебувають в останнього. Належним способом захисту, що визначений законом, є повернення грошових коштів позивачу.
За таких обставин, ФОП ОСОБА_3 звернувся у ІНФОРМАЦІЯ_3 28.01.2025 з позовною заявою до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у справі №907/93/25 про стягнення грошових коштів в сумі 134125,00 грн, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без достатньої правової підстави.
Згідно фільтрованої виписки за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 банківського рахунку клієнта ФОП ОСОБА_3 , отриманої з АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », з контрагентом - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.9-10), встановлено надходження:
- 11.10.2022 о 17:47 на банківський рахунок позивача від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у сумі 83335,00 грн, номер документа 524, призначення платежу: «Оплата за послуги зг. Договору Без ПДВ»;
- 11.10.2022 о 17:51 на банківський рахунок позивача від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у сумі 67269,00 грн, номер документа 525, призначення платежу: «Оплата за послуги зг. Договору Без ПДВ».
Наведене також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №524 та №525 від 11.10.2022, платник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », одержувач - ФОП ОСОБА_3 (а.с.82 - 83).
Крім того, згідно згаданої фільтрованої виписки за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 банківського рахунку клієнта ФОП ОСОБА_3 встановлено перерахування з банківського рахунку позивача на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у сумі 117000,00 грн, номер документа 1468 від 12.10.2022 призначення платежу: «Повернення помилково сплачених коштів зг. Договору Без ПДВ» та грошових коштів у сумі 7704,00 грн, номер документа 1482 від 14.10.2022, призначення платежу: «Повернення помилково сплачених коштів зг. Договору Без ПДВ».
На початку означеної фільтрованої виписки за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 банківського рахунку клієнта ФОП ОСОБА_3 з контрагентом - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначено: «разом за кредитом: 3089419,00 грн (операцій: 42)», «разом за дебетом: - 1948369,27 грн (операцій: 31)»
12.02.2025 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист-вимогу повернення коштів №1/11/02/25 від 11.02.2025 (а.с.79), за змістом якого товариство вимагає негайного повернення перерахованої згідно платіжної інструкції №525 від 11.10.2022 грошової суми у розмірі 67269,00 грн у строк не пізніше 19.02.2025.
Направлення листа-вимоги №1/11/02/25 від 11.02.2025 підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення в цінний лист та накладною №8800000165951 від 12.02.2025 (а.с.79 - зворот).
12.02.2025 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист-вимогу повернення коштів №2/11/02/25 від 11.02.2025 (а.с.80), за змістом якого товариство вимагає негайного повернення перерахованої згідно платіжної інструкції №524 від 11.10.2022 грошової суми у розмірі 83335,00 грн у строк не пізніше 19.02.2025.
Направлення листа-вимоги №2/11/02/25 від 11.02.2025 підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення в цінний лист та накладною №8800000165960 від 12.02.2025 (а.с.81).
14.02.2025 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (первісний кредитор) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №14/02-25 (далі - договір) (а.с.13 - 14), за змістом п. 1.1 якого, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до первісного кредитора до ФОП ОСОБА_3 про повернення коштів, які були перераховані за платіжною інструкцією №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн та платіжною інструкцією №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн, що були отримані ФОП ОСОБА_3 (боржник) від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (первісного кредитора).
Відповідно до п. 1.2 договору, в силу цього договору до нового кредитора, переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли із вимоги про повернення грошових коштів №1/11/02/25 від 11.02.2025, які були перераховані за платіжною інструкцією №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн та вимоги про повернення грошових коштів №2/11/02/25 від 11.02.2025, які були перераховані за платіжною інструкцією №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн.
У п.1.3 договору зазначено, що станом на день його укладення загальна сума вимог про повернення безпідставного отриманого майна (грошових коштів), які передаються за договором, становить 150604 грн.
Право вимоги переходить до нового кредитора за актом приймання (п. 1.4 договору).
Згідно з п.п.2.1 та 2.2 договору - за відступлення вказаних у п.1.1 договору прав вимоги новий кредитор та первісний кредитор погодили розмір та строки виплати винагороди в додатку №1 до даного договору. Новий кредитор зобов'язаний у повному обсязі оплатити вартість прав вимоги в розмірі, передбаченому п.2.1 договору, шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на рахунок первісного кредитора.
Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 договору первісний кредитор зобов'язується в строк 5 робочих днів з момент підписання договору передати новому кредитору права вимоги та документи.
Згідно з п.п.3.3.1 п.3.3 договору новий кредитор зобов'язаний своєчасно та у повному розмірі оплатити вартість права вимоги, що відступається за договором.
До матеріалів справи учасниками справи не долучені документи, які підтверджують досягнуті ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » домовленості щодо розміру та строків виплати винагороди, яку повинен сплачувати новий кредитор первісному кредитору за відступлення права вимоги за означеним договором, як і не долучені документи про сплату новим кредитором вартості права вимоги.
14.02.2025 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (кредитор) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (новий кредитор) укладено акт передачі-приймання права вимоги до ФОП ОСОБА_3 (а.с.14-зворот), згідно з п.1 якого: кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до ФОП ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманого майна (грошових коштів) на загальну суму 150604 грн, які були перераховані згідно платіжних інструкцій №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн і №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн.
Згідно з п.2 акту передачі-приймання від 14.02.2025 кредитор передає, а новий кредитор приймає документи, які підтверджують право вимоги:
2.1. платіжна інструкція №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн, вимога про повернення грошових коштів №1/11/02/25 від 11.02.2025, поштові квитанції та опис про направлення;
2.2. платіжна інструкція №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн, вимога про повернення грошових коштів №1/11/02/25 від 11.02.2025, поштові квитанції та опис про направлення.
Згідно з листом-повідомленням від 14.02.2025 (а.с.38) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомило ФОП ОСОБА_3 про набуття права вимоги №1/11/02/25 від 11.02.2025 про повернення грошових коштів, перерахованих за платіжною інструкцією №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн, та права вимоги №2/11/02/25 від 11.02.2025 про повернення грошових коштів, перерахованих згідно платіжної інструкції №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн відповідно до договору про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025, укладеного між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Направлення листа-повідомлення, копії договору про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025, копій вимоги №1/11/02/25 від 11.02.2025 та №2/11/02/25 від 11.02.2025 підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком та накладною №8800400056230 від 18.02.2025 (а.с.16).
19.02.2025 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено заяву про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025 (а.с.29).
Направлення заяви підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком та накладною №8800400056302 від 19.02.2025 (а.с.15).
В оспорюваній заяві ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на адресу ФОП ОСОБА_3 про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025, відповідач зазначає, що позивач заборгував ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошові кошти в сумі 150604 грн. на виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, отриманих за платіжними інструкціями №525 від 11.10.2022 на суму 67269 грн та №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн, право вимоги яких передано за договором про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025.
Строк виконання зобов'язання настав 11.10.2022.
В свою чергу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заборгувало ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 134125 грн на виконання зобов'язань щодо повернення безпідставно отриманого майна (грошових коштів), отриманих за платіжними дорученнями №14 від 25.03.2019 на суму 50000 грн та №15 від 06.03.2019 на суму 84125 грн.
Строк виконання зобов'язань настав 25.03.2019.
З посиланням на ст.601 ЦК України, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у заяві зазначає про зарахування зустрічних вимог, за результатом якого припиняються зобов'язання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перед ФОП ОСОБА_3 в сумі 134125 грн.
Вважаючи не доведеним наявність боргу, який відповідачем зарахований як однорідна вимога на підставі оспорюваної заяви про зарахування зустрічних вимог; стверджуючи, що така заборгованість перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не є безспірною; з урахуванням тверджень ФОП ОСОБА_3 про повернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у сумі 117000,00 грн згідно платіжної інструкції №1468 від 12.10.2022 та у сумі 7704,00 грн згідно платіжної інструкції №1482 від 14.10.2022, позивач просить визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до положень ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до положень ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі № 914/163/14.
Відповідно до ч.5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст.601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_10 від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі№914/2326/18».
Подібні за своїм змістом правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 01.02.2022 (справа №904/1806/19), від 14.07.2022 (справа №910/5109/21).
У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, яка врахована Верховним Судом у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_9 у справі № 910/19206/21 (постанова від 28.09.2023), у справі № 910/6250/23 (постанова від 06.08.2024), ІНФОРМАЦІЯ_14 уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, згідно з яким:
"…Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених ст.601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст.602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення".
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 3 і 4 ст. 13 ГПК України).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, суд зазначає, що, звертаючись в суд з позовною заявою про визнання недійсною оспорюваної заяви, ФОП ОСОБА_3 заперечує наявність грошового зобов'язання перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у розмірі 150604 грн, право вимоги якого відступлено останнім на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно договору про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025, та яке в подальшому стало предметом заліку згідно заяви відповідача від 14.02.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням.
Суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про визнання позивачем заборгованості в сумі 150604 грн, яка визначена у договорі про відступлення права вимоги №14/02-25 від 14.02.2025, право вимоги якої перейшло від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (первісного кредитора) до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (нового кредитора) та стосовно якої відповідач звернувся до позивача із оспорюваною заявою про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025.
У той же час, усі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості.
Заперечуючи, зокрема, щодо наявності перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошового зобов'язання у розмірі 150604 грн, враховуючи поступлення 11.10.2022 на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 від зазначеного товариства 83335,00 грн згідно платіжної інструкції №524 та 67269,00 грн згідно платіжної інструкції №525, у яких призначення платежу зазначено: «Оплата за послуги зг. Договору Без ПДВ», позивач наголошує на поверненні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » частини таких коштів у загальному розмірі 124704 грн відповідно до платіжних інструкцій №1468 від 12.10.2022 на суму 117000,00 грн та №1482 від 14.10.2022 на суму 7704,00 грн, у яких зазначене призначення платежу: «Повернення помилково сплачених коштів зг. Договору Без ПДВ».
Отже, позивач вважає припиненим перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » частину грошового зобов'язання у розмірі 124704 грн з 150604 грн (які поступили на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 11.10.2022 від зазначеного товариства згідно платіжних інструкцій №524 та №525), з урахуванням повернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » коштів у загальному розмірі 124704 грн відповідно до платіжних інструкцій №1468 від 12.10.2022 та №1482 від 14.10.2022.
У той же час, пояснення відповідача з посиланням на відомості фільтрованої банківської виписки за 2022 рік з поточного ранку ФОП ОСОБА_3 , що відкритий у АТ КБ " ІНФОРМАЦІЯ_11 " з контрагентом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також пояснення третьої особи - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 30.07.2025 щодо спростувань тверджень позивача про те, що ним повернуто кошти у загальному розмірі 124704 грн, суд оцінює критично, оскільки, без дослідження усіх обставин перерахування коштів між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 2022 рік, суду не вбачається за можливим у межах розгляду даної справи, враховуючи предмет і підставу позову, перевірити твердження відповідача і третьої особи про неповернення ФОП ОСОБА_3 ТОФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 124704 грн (відповідно до платіжних інструкцій №1468 від 12.10.2022 та №1482 від 14.10.2022) з отриманих 150604 грн (згідно платіжних інструкцій №524 та №525 від 11.10.2022), враховуючи відомості означеної фільтрованої виписки за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 про здійснені між цими контрагентами багаточисельні перерахунки коштів у різних сумах, з різними призначеннями платежів.
За таких обставин, суд констатує, що означені платежі, що мали місце 11.10.2022, 12.10.2022 і 14.10.2022 між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », є лише частиною банківських операцій між сторонами протягом тривалого спірного періоду, враховуючи, наприклад, що за період з 11 по 14.10.2022 між цими контрагентами здійснено більше 50 платежів щодо перерахунку коштів один одному - у різних сумах з різними призначеннями платежів.
Отже, наявні у справі докази, зокрема, надані відповідачем та третьою особою, не свідчать про те, що заборгованість позивача в розмірі 150604 грн відповідає ознакам безспірності.
Щодо відсутності ознак безспірності грошових коштів у розмірі 150604 грн, про які зазначено в оспорюваній заяві, право вимоги яких ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » передало ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно договору про відступлення права вимоги, суд також звертає увагу, що у долучених до матеріалів справи платіжних інструкціях №525 від 11.10.2022 на суму 67269,00 грн та №524 від 11.10.2022 на суму 83335,00 грн у графі «призначення платежу» зазначено: «Оплата за послуги зг.Договору. Без ПДВ». У той же час, до матеріалів справи договору, на підставі якого здійснено перерахунок коштів відповідно до платіжних інструкцій №524 і №525 від 11.10.2022 не надано, а у заяві про зарахування зустрічних вимог, як і в договорі про відступлення прав вимоги такі кошти ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вказали, як безпідставно отримані.
Окремо суд враховує долучені представником позивача до додаткових пояснень від 28.07.2025 судові рішення у справах № 907/526/24, №926/3178/24, які, згідно тверджень представника позивача, свідчать про відсутність безспірності вимоги про зарахування грошового зобов'язання за оспорюваною заявою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025.
Так, згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.03.2025 у справі №907/526/24 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ФОП ОСОБА_3 , яке залишено без змін постановою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.07.2025, позов задоволено та стягнено з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1027109 грн безпідставно отриманих коштів, а також 15406,64 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В означеному рішенні від 19.03.2025 у справі №907/526/24 судом встановлено, що, як вбачається із наявної в матеріалах справи фільтрованої виписки по рахунку позивача ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ним 14.10.2022 було перераховано відповідачу ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 1027109 грн із призначенням платежу «Часткова оплата за послуги згідно Договору б/н від 01.2022 року. Без ПДВ».
Згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 від 06.03.2025 у справі №926/3178/24, яке залишено без змін відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2025, позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ФОП ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволено та стягнуто з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти, набуті без достатніх правових підстав в розмірі 644146, 98 грн та судовий збір в розмірі 7729,76 грн. В означеному рішенні від 06.03.2025 у справі №926/3178/24, судом встановлено, що відповідачем у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 384706,73 грн з призначенням платежу: безвідсоткова фінансова допомога згідно договору, без ПДВ. Натомість позивачем на банківський рахунок відповідача перераховані грошові кошти на суму 1028853,73 грн. з призначенням платежу: повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору, без ПДВ. Наведені фінансові операції підтверджуються фільтрованими виписками з рахунку позивача в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.
Отже, враховуючи наявність між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » спірних грошових зобов'язань у 2021 - 2022 роках, у тому числі у спірний у даній справі період, тобто на час перерахунку 11.10.2022 коштів у сумі 150604 грн (право вимоги про повернення яких передано відповідачу згідно договору про відступлення права вимоги) та на час перерахунку ФОП ОСОБА_3 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 12.10.2022 і 14.10.2022 грошових коштів у загальній сумі 124704 грн (які, згідно тверджень позивача, були перераховані ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у рахунок повернення отриманих коштів у сумі 150604 грн), то такі обставини, на переконання суду, також свідчать про відсутність безспірності заявлених в оспорюваній заяві однорідних вимог та відповідно відсутність підстав для застосування інституту припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст.ст. 202, 203 ГК України, ст.601 ЦК України для здійснення такого зарахування.
Щодо доводів відповідача про незазначення у позовній заяві, якій статті ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суперечить зміст оспорюваного правочину, відсутності порушених прав позивача та його законних інтересів, що є окремою підставою відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає таке.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст.601 ЦК України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.
Суд враховує, що згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як було вказано вище, порядок припинення зобов'язання зарахуванням визначається ст.ст.202 і 203 ГК України та ст.601 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін; враховуючи, що у випадку, якщо такий односторонній правочин, суперечить вимогам чинного законодавства, то відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України заінтересована особа у порядку встановленому процесуальним законом вправі звернутися в суд з позовом про визнання недійсним такого одностороннього правочину з моменту його вчинення.
Отже, враховуючи викладене, встановивши, що грошові вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до ФОП ОСОБА_3 на суму 150604,00 грн передані відповідачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » згідно договору про відступлення права вимоги №14102-25 від 14.02.2025, які є предметом заліку за оспорюваною заявою від 14.02.2025, є спірними з огляду на існування спору щодо наявності та розміру відповідного зобов'язання, суд виснує, що правочин, оформлений відповідачем оспорюваною заявою від 14.02.2025 про припинення зобов'язань зарахуванням, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності з положеннями ст.215 ЦК України.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано ІНФОРМАЦІЯ_15 у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Згідно квитанції ID: 2798-9460-4785-1818 від 27.03.2025 при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву про припинення зобов'язань зарахуванням від 14.02.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Повне рішення складено і підписано 04.08.2025.
Суддя ОСОБА_1