вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.07.2025 Справа № 904/305/25
За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", м. Черкаси
про стягнення 5 385 425,65грн
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представник:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" про про стягнення коштів у розмірі 5 385 425,65 грн, набутих без достатніх правових підстав, внаслідок не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на безоплатне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004, площею 0,4087, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу у період з 01.01.2021 по 25.07.2024.
Ухвалою суду від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.03.2025.
21.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" надійшов відзив на позовну заяву.
В судове засідання 03.03.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою суду від 03.03.2025 відкладено підготовче засідання до 31.03.2025.
25.03.2025 від Дніпровської міської ради надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 31.03.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою суду від 31.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 28.04.2025.
21.04.2025 від Дніпровської міської ради надійшли додаткові письмові пояснення.
В судове засідання 28.04.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою суду від 28.04.2025 відкладено підготовче засідання в розумних строках до 12.05.2025.
В судове засідання 12.05.2025 з'явились представники позивача.
Ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 02.06.2025.
02.06.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 02.06.2025 по 06.06.2025.
Після виходу судді Ярошенко В.І., суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду у судовому засіданні, з урахуванням розумності строків розгляду справи.
Ухвалою суду від 09.06.2025 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2025.
07.07.2025 представником позивача подано клопотання про долучення доказів та клопотання про витребування доказів.
07.07.2025 протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2025.
Сторони участь представників в судовому засіданні 23.07.2025 не забезпечили; про дату, час та місце проведення цього судового засідання були повідомлені судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
Щодо поданих представником позивача клопотань про долучення доказів та клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
За приписами ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи вищевикладене, суд залишає подане позивачем клопотання про витребування доказів без задоволення.
Суд зазначає, що оскільки під час розгляду справи представником позивача повідомлено суд про направлення запиту до ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування та сплати плати за землю ТОВ "Нафтапрайм" та врахування часу для його отримання, суд вважає за можливе долучити до матеріалів справи подані представником позивача докази.
В ході судового засідання 23.07.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 23.07.2025 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 01.01.2021 по 25.07.2024 користується земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 25 А, площею 0,4087 га з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004 на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти та не сплачує грошові кошти за користування зазначеної ділянкою.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021, 2022, 2023, 2024 роки. Відповідач вказує на те, що наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми здійснений на підставі даних, викладених у звіті щодо визначення конфігурації меж, площ та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, який складений сертифікованим інженером-землевпорядником з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік, тому відповідач вважає його не обґрунтованим та не підтверджений належними доказами. В період з 01.01.2021 по 25.07.2024, ТОВ "Нафтапрайм" здійснило декларування та сплату земельного податку, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або оренда за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021, 2022, 2023, 2024 рік. Відповідач зазначає, що загальна сума сплаченого позивачем податку за землю за період з 01.01.2024 по 25.07.2024 складає у розмірі 756 631, 66 грн. Позивачем безпідставно визначений період з 01.01.2021 по 25.07.2024 за який заявлено до стягнення кошти за використання земельної ділянки, оскільки цей період перевищує строк загальної позовної давності. В той же час, позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.
Узагальнена позиція позивача, викладена у відповіді на відзив та додаткових поясненнях по справі
Позивач зазначає, що наданий ним розрахунок здійснено на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки м. Дніпро за період з 2021 по 2024 є належним та достатнім доказом. Позивач звертає увагу на те, що після набуття права власності на будівлі і споруди автозаправної станції 14.03.2017, відповідач мав можливість звернутись до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору оренди земельної ділянки та зафіксувати з власником земельної ділянки нормативну грошову оцінку такої ділянки. Вказані обставини свідчать про суперечливу поведінку відповідача в намаганні виправдовувати недобросовісне користування земельною ділянкою протягом 8 років. Щодо застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що позовна давність, встановлена статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії воєнного стану. Відповідачем не надано суду контр-розрахунк з урахуванням внесених ним плат за користування земельною, підтверджений відповідними доказами. Надані відповідачем, в підтвердження здійснення оплати за користування земельною, платіжні доручення без підтвердження з боку ГУ ДПС у Дніпропетровській області не можуть розцінюватись як факт їх здійснення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як зазначає позивач, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 25 А, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 14/03/24-К-1 від 14.03.2024.
Зазначеним актом встановлено, на зазначеній земельній ділянці розташовано автозаправну станцію загальною площею 163 кв.м. Доступ до земельної ділянки: вільний. На зазначеній земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю операторської, де на момент обстеження здійснювалась господарська діяльність з продажу алкогольних напоїв, пива та тютюнових виробів. Справа до будівлі прилягає будівля автосервісу, зліва - дві будівлі автомийки. На території земельної ділянки розміщені чотири заправні колонки на бетонний основі, металеві підземні паливні резервуари, інформаційний стенд на бетонній основі, опори освітлення; встановлено металевий навіс. Заїзд на територію земельної ділянки здійснюється зі сторони шосе Донецького.
Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником нерухомого майна (автозаправної станції) розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 25 А є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (код ЄДРПОУ 40641169) з 14.03.2017.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 17872/5/04-36-04-02-12 від 17.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" грошові кошти за користування земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 25 А (кадастровий номер 1210100000:01:484:0004), площею 0,4087 га сплачувались, але не в повному обсязі.
За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" користувалось земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:01:484:0004 без укладання договору оренди земельної ділянки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" з 14.03.2017 і по теперішній час користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004, оскільки на ній знаходяться належні відповідачу на праві власності об'єкти нерухомості.
У зв'язку з чим, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 5 385 425, 65 грн за період з 01.01.2021 по 25.07.2024.
На підтвердження вищевказаної суми, позивач надав розрахунок, затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні, земельних ділянок від 25.07.2024 року суми орендної плати, яка не сплачена відповідачем за відповідний період.
Вказаний розрахунок Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок здійснений на підставі:
- акту Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 14.03.2024, складеного за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:484:0004 з додатками;
- розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2024.
Отже, при здійсненні розрахунку Комісією було враховано цільове призначення земельної ділянки, її розмір, ставки орендної плати за відповідні періоди.
При цьому, позивач звертав увагу суду щодо відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:484:0004 за 2021 - 2023 роки, з незалежних від позивача обставин, розрахунок здійснено на підставі даних, викладених у звіті щодо визначення конфігурації меж, площ та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, який складено сертифікованим інженером-землевпорядником з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік.
Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку не сплатив кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою починаючи з 01.01.2021.
20.09.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою №1/5-273 щодо спати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. Вказана вимога залишена відповідачем без виконання.
Наведене і стало причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно зі змістом глави 15 Земельного кодексу України правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Статтями 93, 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг ( заощадив ) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Судами встановлено, що об'єкти нерухомого майна, які на праві власності належать відповідачеві розташовані на земельній ділянці, яка є сформованою та має чітко визначені межі.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна і відповідно користується земельною ділянкою, на якій воно розташоване, у спірний період з 01.01.2021 по 25.07.2024 за відсутності оформленого, згідно з вимогами чинного законодавства, права користування земельною ділянкою.
При цьому, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004 на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить відповідачу, є позивач. Вказане сторонами не заперечується.
За умовами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо
впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 р. у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 р. у справі № 922/3463/19.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період ). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель ( пункт 1 розділу II Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489 ). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої ( базової ) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів ( пункти 7, 9, 10 Порядку № 489 ).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 ст. 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Як зазначено вище, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 25 А, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 14/03/24-К-1 від 14.03.2024.
Зазначеним актом встановлено, на зазначеній земельній ділянці розташовано автозаправну станцію загальною площею 163 кв.м. Доступ до земельної ділянки: вільний. На зазначеній земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю операторської. Справа до будівлі прилягає будівля автосервісу, зліва - дві будівлі автомийки. На території земельної ділянки розміщені чотири заправні колонки на бетонний основі, металеві підземні паливні резервуари, інформаційний стенд на бетонній основі, опори освітлення; встановлено металевий навіс. Заїзд на територію земельної ділянки здійснюється зі сторони шосе Донецького.
Згідно з інформації про земельну ділянку згідно державних реєстрів, земельна ділянка сформована та має кадастровий номер 1210100000:01:484:0004.
Отримана з офіційних джерел інформація та акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель № 14/03/24-К-1 від 14.03.2024, за твердженням позивача стали підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді (далі - Комісія) при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004.
За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм".
Згідно з долученим до позовної заяви розрахунком Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 25 А, кадастровий номер 1210100000:01:484:0004 без достатньої правової підстави за період з 01.01.2021 по 25.07.2024, загальна сума коштів складає 5 385 425, 65грн, з яких: 1 217 278, 85 грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 1 339 006, 73 грн за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, 1 722 173, 14 грн за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та 1 106 966, 93 грн за період з 01.01.2024 по 25.07.2024.
Отже, виходячи з розрахунку Комісії, він здійснений виходячи з цільового призначення зазначеної земельної ділянки, її розміру, ставок орендної плати за відповідні періоди.
Позивач також зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:484:0004 за 2021, 2022, 2023 роки, з незалежних від позивача обставин, розрахунок здійснено на підставі даних, викладених у звіті щодо визначення конфігурації меж, площ та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, який складено сертифікованим інженером-землевпорядником з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік, надано комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс".
Суд, враховуючи відсутність можливості отримати позивачем витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:484:0004 за 2021, 2022, 2023 роки, з незалежних позивача обставин, розрахунок за цей період зроблено на підставі даних, наданих підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс".
За правовим висновком, викладеним у п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, п. 50 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.
Суд, перевіривши вказаний розрахунок, враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його неправильність, дійшов висновку, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії від 25.07.2024, здійснений правильно.
Матеріали справи також містять інформацію щодо часткової сплати відповідачем земельного податку до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується листом № 17872/5/04-36-04-02-12 від 17.04.2024.
Так, згідно наявного в додатку до листа переліку платників податків, які здійснюють користування земельними ділянками, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" сплачено земельний податок: за 2021 рік у розмірі 254 334, 60 грн; за 2022 рік у розмірі 279 768, 06 грн; за 2023 рік у розмірі 139 417, 87 грн, що не заперечується відповідачем та враховано ним при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми.
Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи докази сплати задекларованих сум податкових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" із плати за користування спірною земельною ділянкою у 2024 році на загальну суму 85 474,55 грн, а саме платіжні інструкції: № 530 від 29.02.2024 за січень 2024 у розмірі 12 210, 65 грн, № 590 від 28.03.2024 за лютий 2024 у розмірі 12 210, 65 грн, № 557 від 29.04.2024 за березень 2024 у розмірі 12 210, 65 грн, № 732 від 28.05.2024 за квітень 2024 у розмірі 12 210, 65 грн, № 793 від 26.06.2024 за травень 2024 у розмірі 12 210, 65грн, № 911 від 29.07.2024 за червень 2024 у розмірі 12 210, 65 грн, № 976 від 28.08.2024 за липень 2024 на суму 12 210, 65 грн.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми за визначений позивачем період з врахуванням долучених доказів часткової сплати земельного податку в 2021 - 2024 роках.
Щодо наданого позивачем листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується листом № 29819/5/04-36-04-05-12 від 20.06.2025, який містить інформацію щодо задекларованих податкових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" із земельного податку, суд зазначає, що у наданій інформації зазначена загальна сума оплати за всіма земельним ділянкам за кожний рік окремо, на яких на території м. Дніпра в у відповідача наявні об'єкти нерухомості.
Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Так, ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Тож надати інформації щодо сплати плати за користування окремою земельною ділянкою органи податкової служби не мають можливості.
За підрахунками суду, розмір безпідставно збережених коштів відповідачем внаслідок несплаченої орендної плати за земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004 за загальний період з 01.01.2021 по 25.07.2024 становить 5 299 951, 10 грн, виходячи з наступного розрахунку:
- за період 01.01.2021 по 31.12.2021
13 378 304, 06 грн (нормативна грошова оцінка) х 11% (ставка земельного податку) : 100 % - 254 334, 60 грн (оплата відповідно до даних ДПС) = 1 217 278, 85 грн;
- за період 01.01.2022 по 31.12.2022
14 716 134, 47 грн (нормативна грошова оцінка) х 11% (ставка земельного податку) : 100 % - 279 768, 06 грн (оплата відповідно до даних ДПС) = 1 339 006, 73 грн;
- за період 01.01.2023 по 31.12.2023
16 923 554, 64 грн (нормативна грошова оцінка) х 11% (ставка земельного податку) - грн (оплата відповідно до даних ДПС) = 1 722 173, 14 грн;
- за період 01.01.2024 по 20.06.2024 (120 днів)
17 793 144, 40 грн (нормативна грошова оцінка) х 11% (ставка земельного податку)/366 (днів у році)* 207 (днів у даному періоді) - 85 474, 55 грн (оплата відповідно до даних ДПС) = 1 021 492, 38 грн.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників спору та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірн Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.
Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати плати за користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 299 951, 10 грн.
Щодо позовної давності
В позовній заяві позивач зазначає про те, що Дніпровська міська рада звертається до суду з позовом до ТОВ “НАФТАПРАЙМ» про стягнення безпідставно збережених коштів в межах строку позовної давності з 01.01.2021 по 25.07.2024.
Позовна заява датована 21.01.2025 та подана до суду в січні 2025, що підтверджується відбитком штампа господарського суду про одержання позовної заяви від 24.01.2025 та ухвалою суду від 29.01.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.20р. (з подальшими змінами), якою з 12.03.20 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.23р. №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Законом України від 30.03.20р. № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину» до 24.02.2022.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.22р., затвердженим Законом України від 24.02.22р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не сплинув.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 80 989,28 грн (з урахуванням судового збору за подання позову та за забезпечення позову).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 55 А, код ЄДРПОУ 40641169) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) 5 299 951, 10 грн - коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати плати за користування земельною ділянкою та 80 989,28 грн - витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.08.2025
Суддя В.І. Ярошенко