вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.07.2025м. ДніпроСправа № 36/5005/6862/2012
За заявою Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вих.№54-02/295е від 14.07.2025 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу та видачу дублікату у справі №36/5005/6862/2012
за позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеботал", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 37 100,00 грн
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Товстоп'ятка В.В.
Представники:
від заявника: не з'явився
Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» (надалі - Відповідач) з позовною заявою про стягнення 22 400 штрафу та пені.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2012 порушено провадження по справі, позовна заява прийнята до розгляд.
06.09.2012 Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були збільшені до 31 100,00 грн в зв'язку з донарахуванням пені за період з 09.08.2012 по 06.09.2012.
18.09.2012 Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були збільшені до 37 100,00 грн в зв'язку з донарахуванням пені за період з 07.09.2012 по 26.09.2012.
Рішенням суду від 26.09.2012 позов задоволено. Постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» (50012, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, будинок 27А, код ЄДРПОУ 32410326) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу та 17 100,00 грн (сімнадцять тисяч сто гривень 00 копійок) пені. Постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» (50012, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, будинок 27А, код ЄДРПОУ 32410326) в дохід Державного бюджету України (одержувач - Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891) 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок) судового збору.
09.10.2012 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області видано накази.
14.07.2025 від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява вих.№54-02/295е від 14.07.2025 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу та видачу дублікату, в якій просить суд:
1. Замінити Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (пр. О.Поля, 2, м. Дніпро, 49004, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037) у справі №904/471/15 на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи 20306037; 49004, місто Дніпро, пр. О. Поля, будинок 2).
2. Відновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012 до виконання.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» (50012, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, будинок 27А, код ЄДРПОУ 32410326) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу та 17 100,00 грн (сімнадцять тисяч сто гривень 00 копійок) пені.
Ухвалою суду від 21.07.2025 прийнято до розгляду заяву Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вих.№54-02/295е від 14.07.2025. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 30.07.2025 о 12:40 год.
В судове засідання, призначене на 30.07.2025, представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлення.
30.07.2025 від представника Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про розгляд заяви вих.№54-02/295е від 14.07.2025 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу та видачу дублікату у справі №36/5005/6862/2012 без його участі.
Розглянувши заяву Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката виконавчого документа, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення заяви, виходячи з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2012 у справі № 36/5005/6862/2012 задоволено позов Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (на теперішній час - Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» про стягнення 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу та 17 100,00 грн. (сімнадцять тисяч сто гривень 00 копійок) пені у дохід загального фонду Державного бюджету України.
На виконання зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили 26.09.2012, Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012 про стягнення з ТОВ «Інтергеботал»: - в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу та 17 100,00 грн. (сімнадцять тисяч сто гривень 00 копійок) пені.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
Відповідно до підпункту 7.5. пункту 7 Розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України», Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України змінено найменування на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 15 червня 2020 року.
Зміна найменування відбулася у зв'язку із початком виконання функцій, покладених Положенням про територіальне відділення, що були віднесені до компетенції Запорізького та Кіровоградського обласних територіальних відділень Антимонопольного комітету України.
Таким чином, судом встановлено, що згідно зі статтею 15 Закону, стягувачем у зазначеній справі є Відділення (вул. О. Поля, 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037).
Таким чином, згідно зі статтею 15 Закону, стягувачем у зазначеній справі є Відділення (вул. О. Поля, 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037).
Відповідно до статті 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Статтею 18 Закону, визначені обов'язки виконавців, зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Наказ про стягнення з ТОВ «Інтергеботал» було пред'явлено до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (далі - ВДВС) з заявою про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2012 №3945/43/02-12 про стягнення з ТОВ «Інтергеботал»:
- в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу та 17 100,00 грн. (сімнадцять тисяч сто гривень 00 копійок) пені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 00621760.
Відділенням отримано:
- постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу від 06.11.2012 ВП№35069603.
- постанову про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС від 28.05.2012 ВП №35069603.
Листом від 20.03.2014 №771/28/02-14 Відділення повторно пред'явило Наказ на виконання до ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 00753020.
Відділенням отримано:
- постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу від 14.04.2014 ВП№42943788.
- постанову про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС від 29.07.2014 ВП №42943788.
Листом від 08.08.2014 №2355/28/02-14 Відділення повторно пред'явило Наказ на виконання до ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 00803620.
Відділенням отримано:
- постанову про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС від 30.09.2014 ВП №44508599.
Листом від 11.03.2014 №577/28/02-15 Відділення повторно пред'явило Наказ на виконання до ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49101 04479201.
Відділенням отримано:
- постанову про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС від 28.09.2015 ВП №46977590.
Листом від 18.11.2015 №3152/28/02-15 Відділення повторно пред'явило Наказ на виконання до ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 00926811.
Відділенням не отримано постанов про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС.
Відділення листом від 13.03.2017 №626/28/02-17 звернулося до ВДВС про надсилання постанови та надання інформації щодо виконання Наказу, який отримано ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 01050030.
Відділенням отримано:
- постанову про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС від 22.11.2017 ВП №49528876.
Листом від 09.02.2018 №289/28/02-18 Відділення повторно пред'явило Наказ на виконання до ВДВС.
Відділенням отримано:
- постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу від 16.04.2018 ВП№56185621.
- постанову про повернення виконавчого документа державного виконавця ВДВС від 08.10.2018 ВП №56185621.
Відділення листом від 02.11.20187 №54-02/1597 звернулося до ВДВС про надсилання постанови та надання інформації щодо виконання Наказу, який отримано ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 01258545.
Статтею 19 Закону визначений перелік прав сторони виконавчого провадження, зокрема стягувач виконавчому проваджені має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відділення листом від 30.04.2020 №54-02/218 звернулося до ВДВС про надсилання постанови та надання інформації щодо виконання Наказу, який отримано ВДВС, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №49004 01423392.
Відповіді Відділення не отримало.
Відділення листом від 13.04.2023 №54-02/769 звернулося до ВДВС про надання інформації щодо виконання Наказу.
Відділення не отримало відповідь.
Положення Закону України «Про виконавче провадження» не містять обов'язку стягувача здійснювати контроль за виконавчим провадженням, проте на державного виконавця покладено обов'язок примусового виконання судового рішення та доведення до відома сторін та учасників актуальний стан виконавчого провадження.
Відтак, примусове виконання Наказу здійснюється відповідно до чинного законодавства України та вчиняються відповідні виконавчі дії з примусового виконання рішення Суду, а тому відсутня необхідність додаткового звернення до органів державної виконавчої служби з проханням надати інформацію про стан виконавчого провадження.
Крім того, частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як зазначає заявник наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012не повертався .
Отже, судом встановлено, що заявник фактично не міг пропустити строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012 до виконання, оскільки зазначений наказ стягувачу не повертався, а відтак строк переривання встановлений частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» не завершився.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №10/246 зазначено «Водночас суди попередніх інстанцій, зосередившись виключно на встановленні обставин, коли саме стягувачу стало чи мало стати відомо про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу у справі №10/246, залишили поза увагою з'ясування тієї підстави, за якої таке виконавче провадження у справі було закінчено, наслідки закінчення виконавчого провадження з цієї підстави для стягувача, чи існують підстави вважати, що після закінчення виконавчого провадження з такої підстави строк пред'явлення виконавчого документа до виконання почав обчислюватися заново, у зв'язку з чим достеменно не встановили, чи існують підстави вважати, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання був пропущений стягувачем, а дублікат наказу з цієї причини не може бути виданий...
…Суд відзначає, що для мети отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного рішення (а іншого не доведено), стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є лише виконання чинного судового рішення».
Заявник зазначає, що Законом № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами) в країні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і триває по теперішній час.
Тобто усі строки, які є в Законі України «Про виконавче провадження», перериваються до припинення або скасування воєнного стану.
Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб-пiдприємцiв та громадських формувань ТОВ «Інтергеботал'не припинено.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац сьомий пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Під час вирішення справи «Golder проти Сполученого Королівства» (№ 4451/70, рішення від 21.02.1975) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило про те, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід'ємне право особи на доступ до суду.
Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Так, у справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28.05.1985) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з'ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.
У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду та доступ до нього. (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).
Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на «визначне місце», яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об'єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.
Стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.)
Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс. (Рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997.)
У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29.06.2004) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Рисовський проти України» від 02.10.2011 (заява № 29979/04) зазначає, що держава зобов'язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це «на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок». Водночас згідно з концепцією «принципу належного урядування» «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
В даному випадку Відділення виступає як рівноправний учасник правовідносин та не має владних управлінських функцій по відношенню до державного виконавця, що надає Відділенню право розраховувати на дотримання державним виконавцем принципу «належного урядування».
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява № 3236/03) суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти чи є підстави для поновлення строків.
Окрім того, у пункті 40 рішення Європейський суд з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 (заява № 18357/91) зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Суди України неодноразово визнавали неотримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом наказу, поважними та достатніми підставами для видачі його дублікату та поновлення процесуального строку для його пред'явлення у зв'язку з не надсиланням та не отриманням стягувачем, що унеможливлювало його повторне пред'явлення до примусового виконання у межах встановленого строку (ухвали від 12.05.2020 у справі № 910/18903/14, від 08.08.2019 у справі № 48/312, від 13.01.2020 у справі № 910/6745/14, від 21.11.2019 у справі № 910/13599/16, ухвала від 19.08.2019 у справі № 904/4544/14 залишена без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2019 № 904/4544/14, ухвали від 07.09.2020 у справі № 916/4314/15, від 03.03.2021 у справі № 916/1992/15, від 01.03.2021 у справі № 916/1512/15-г, від 09.02.2021 у справі № 910/1757/19).
Окрім того, в Постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 904/10101/13 зазначено, що за встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 10/246, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 18.06.2019 у справі № 910/10196/15, від 10.04.2018 у справі № 24/234 та від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. Окрім того, за умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 10/246 визначено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
У постановах зі справ № 910/10031/13, № 910/2954/17 Верховний Суд зазначив, зокрема, про те, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 10/246 визначено, що під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Окрім того, в зазначеній постанові зазначено, що для мети отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є лише виконання чинного судового рішення.
Невиконання рішення суду призведе до можливості Боржника уникнути відповідальності, також призведе до втрат Державного бюджету України, а інтереси держави будуть порушені.
Як зазначає заявник,відмова Відділенню у поновленні процесуального строку для пред'явлення виконавчого документи до виконання може порушити інтереси держави в особі Комітету.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявник в строк пред'явив Наказ суду до органів ВДВС. Саме в ході виконавчого провадження зазначений Наказ був втрачений органом ВДВС, а отже рішення суду є невиконаним.
Строк пред'явлення Наказів суду до відповідного ВДВС може бути пропущений заявником з причин не залежних від Відділення, а тому такий пропуск строку є поважним.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявник здійснив всі можливі заходи для того, щоб дізнатися стан виконавчого провадження та місцеперебування відповідного Наказу. А неналежне виконання ВДВС своїх обов'язків, а саме неналежне надсилання Відділенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та неналежне повідомлення про винесення даної постанови є поважними причинами, оскільки, як наслідок, строк пропущений не з вини заявника, Державний бюджет України втрачає надходження та порушуються інтереси держави, а Боржник має можливість уникнути відповідальності. Водночас строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є процесуальним, а отже може бути поновлений.
Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI ГПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до статті 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на те, що стягувач не отримував Наказ від ВДВС та не мав можливості повторно пред'явити зазначений Наказ до примусового виконання у межах встановленого строку, суд визначає причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання поважними та вважає за можливе його відновити.
Вказані обставини, в силу підп.19.4 п.19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, є підставою для видачі дубліката наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 у справі №36/5005/6862/2012.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 329, підп.19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вих.№54-02/295е від 14.07.2025 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу та видачу дублікату у справі №36/5005/6862/2012 - задовольнити.
2. Замінити Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (пр. О.Поля, 2, м. Дніпро, 49004, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037) у справі №904/471/15 на Південно - східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи 20306037; 49004, місто Дніпро, пр. О. Поля, будинок 2).
3. Відновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012 до виконання.
4. Видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 №36/5005/6862/2012 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» (50012, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, будинок 27А, код ЄДРПОУ 32410326) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергеботал» як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафу та 17 100,00 грн. (сімнадцять тисяч сто гривень 00 копійок) пені.
Ухвала набирає законної сили 30.07.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.08.2025.
Суддя А.Є. Соловйова