вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про результати розгляду заяви конкурсного кредитора
про грошові вимоги до банкрута у справі про банкрутство
31.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2922/24
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро
до боржника ОСОБА_1 , м. Дніпро
про визнання грошових вимог
Суддя Мартинюк С.В.
за участю секретаря судового засідання Бублича А.В.
Представники:
Від ГУ ДПС у Дніпропетровській області: Сліпець С.С. (представник);
Від боржника: Нестеченко Д.С. (адвокат);
Керуюча реструктуризацією боргів: Ромашко Р.М.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду від 07.08.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражну керуючу Ромашко Р.М. Призначено попереднє засідання суду.
08.08.2024 на офіційному веб-сайті Верховного Суду в мережі Інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , №73790.
Ухвалою господарського суду від 30.04.2024 завершено попереднє засідання по справі №904/2922/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Визнано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області кредитором ОСОБА_1 . Призначено удове засідання для розгляду плану реструктуризації або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
02.05.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 7 950 350,90 грн та судового збору в розмірі 4844,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 прийнято заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника ОСОБА_1 про визнання поточних грошових вимог у розмірі 7 950 350,90 грн та судового збору в розмірі 4844,80 грн по справі про визнання неплатоспроможним №904/2922/24 до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2025.
26.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражної керуючої Ромашко Р.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2025 розгляд заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника ОСОБА_1 про визнання грошових вимог відкладено на 17.06.2025.
16.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшла заява про відкладення судового засідання.
16.06.2025 до господарського суду через систему "Електронний суд" від арбітражної керуючої Ромашко Р.М. надійшли пояснення щодо розгляду грошових вимог.
Ухвалою господарського суду від 17.06.2025 розгляд заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника ОСОБА_1 про визнання грошових вимог відкладено на 22.07.2025.
21.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражної керуючої Ромашко Р.М. надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог.
22.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від боржника надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 розгляд заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника ОСОБА_1 про визнання грошових вимог відкладено на 31.07.2025.
29.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення на повідомлення керуючої реструктуризацією боргів про результати розгляду грошових вимог.
31.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від боржника надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Розглянувши клопотання боржника про відкладення судового засідання, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2025 з огляду на наступне.
У поданому 31.07.2025 клопотанні Боржник посилається на відсутність стабільного мобільного зв'язку через перебування в дорозі.
За загальними нормами статті 202 ГПК України вбачається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Господарський суд виснує про те, що необхідність у відкладенні судового засідання через особисту неявку Боржника відсутня, оскільки в судовому засіданні 31.07.2025 присутнім є адвокат боржника Нестеченко Д.С., що є належним представником ОСОБА_1 .
Окремо суд звертає увагу, що заява з грошовими вимогами ГУ ДПС у Дніпропетровській області розглядається судом тривалий час (з 05.05.2025), позиція Боржника та керуючої реструктуризацією майна боржника наявні в матеріалах справи, що дозволяє суду дослідити обставини, необхідні для повного та всебічного розгляду заяви з грошовими вимогами ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Боржника.
Додатково, суд зазначає, що необґрунтоване відкладення судового засідання призведе до затягування судового процесу, що у свою чергу є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
За таких обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи, встановлено наступне.
У поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що за платником податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 7 950 305,90 грн. (основний платіж - 5 032 253,78 грн., штрафна санкція - 1 307 778,60 грн., пеня - 1 610 273,52 грн.) а саме:
1. Податковий борг з ПДВ виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 1 166 141,25 грн. (основний платіж - 926 657,00 грн, штрафна санкція - 239 484,25 грн):
Структура непогашеної суми боргу:
- ППР №0723022409 від 22.11.2024 на суму 1 020,00 грн (штрафна санкція).
- ППР №0723002409 від 22.11.2024 на суму 6 800,00 грн (штрафна санкція).
- ППР №0722982409 від 22.11.2024 на суму 926 657,00 грн (основний платіж) та 231 664,25 грн (штрафна санкція).
2. Податковий борг з ПДФО (КБК - 11010500) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 6 046 386,66 грн (основний платіж - 3 650 931,86 грн, штрафна санкція - 913 072,97 грн, пеня - 1 482 381,83 грн):
Структура непогашеної суми боргу:
- ППР №0723092409 від 22.11.2024 на суму 340,00 грн (штрафна санкція);
- ППР №0722942409 від 22.11.2024 на суму 3 650 931,86 грн (основний платіж) та 912 732,97 грн (штрафна санкція);
- пеня на суму 1 482 381,23 грн, нарахована у відповідності до ст. 129 ПК України.
3. Податковий борг з адміністративних штрафів та інших санкцій виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 1360,00 грн (штрафні санкції):
Структура непогашеної суми боргу:
- ППР №0723072409 від 22.11.2024 на суму 1 020,00 грн (штрафна санкція);
- ППР №0723062409 від 22.11.2024 на суму 340,00 грн (штрафна санкція).
4. Податковий борг з військового збору виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 503 844,88 грн (основний платіж - 304 244,32 грн, штрафні санкції - 76 061,08 грн, пеня - 123 539,48 грн):
Структура непогашеної суми боргу:
- ППР №0722952409 від 22.11.2024 на суму 304 244,32 грн (основний платіж) та 76 061,08 грн (штрафна санкція);
- пеня на суму 123 539,48 грн, нарахована у відповідності до ст. 129 ПК України.
5. Податковий борг з ПДФО (КБК - 11010100) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 1 020,00 грн (штрафна санкція):
Структура непогашеної суми боргу:
- ППР №0730192409 від 27.11.2024 на суму 1020,00 грн (штрафна санкція).
6. Заборгованість з єдиного внеску виникла внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 231 553,11 грн (основний платіж - 150 420,60 грн, штрафна санкція - 76 780,30 грн, пеня 4 352,21 грн.):
Структура непогашеної суми боргу:
- рішення про застосування штрафних санкцій №0722932409 від 22.11.2024 на суму 1 400,00 грн (штрафна санкція);
- рішення про застосування штрафних санкцій №0722902409 від 22.11.2024 на суму 170,00 грн (штрафна санкція);
- рішення про застосування штрафних санкцій №0722872409 від 22.11.2024 на суму 75 210,30 грн (штрафна санкція);
- вимога про сплату боргу недоїмки №0722802409 від 22.11.2024 на суму 150 420,60 грн (основний платіж);
- пеня на суму 4 352,21 грн, нарахована у відповідності до ст. 129 ПК України.
Згідно ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору (п. 63.2. ст. 63 ПК України).
Відповідно до вимог п.63.2. ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Як визначає пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Згідно з приписами пп. 16.1.3, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 14.1.156-1 ПК України, податкове зобов'язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.
Господарський суд зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (соціальні гарантії на випадок безробіття, нещасних випадків чи професійних захворювань, пенсійне забезпечення та інші виплати).
Положенням частини 1 статті 4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено що платниками ЄСВ є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Податок на доходи фізичних осіб - загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні.
Згідно ст. 161 Податкового кодексу України вбачається, що платниками податку на доходи фізичних осіб є:
- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання;
- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- податковий агент.
Згідно п. 14.1.180 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 164.2.1. ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Також чинним законодавством визначено військовий збір як загальнодержавний податок, який сплачується фізичними особами-резидентами та фізичними особами-нерезидентами з доходів, визначених ПК України.
Об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п. 14.1.178. ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України та який входить в ціну товарів (робіт, послуг), сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва). Відповідно, додана вартість складається з: 1) ренти, оренди; 2) амортизації; 3) заробітної плати; 4) прибутку.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 129.1.3. Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Положенням ст. 129.3. Податкового кодексу України передбачено що, нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
Відповідно до ст. 54.3.1. та ст. 57.3. Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за не подання в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно ст. 129.1. Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається:
1) при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
2) при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
3) при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
4) при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов'язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
5) у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.
В свою чергу, надаючи оцінку наданим податковим органом доказам, господарський суд, дослідив зміст наданих податковим органом актів перевірки та податкових повідомлень-рішень на предмет встановлення моменту виникнення основного податкового зобов'язання і моменту його невиконання, зазначає, що у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, і відповідно періоду, за який податковим органом здійснено нарахування таких штрафних санкцій.
У поданому повідомленні про розгляд грошових вимог Боржником та керуючою реструктуризацією майна боржника заперечуються заявлені вимоги з огляду на неврахування податковим органом мораторію, введеного ухвалою господарського суду від 07.08.2024 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч. 2 ст. 121 КУзПБ.
Окремо арбітражна керуюча у поданому повідомленні зазначає про те, що відповідна податкова перевірка від 22.10.2024, за результатами якої було складено зазначені податкові повідомлення-рішення, проведена поза строком, визначеним чинним законодавством.
Щодо періоду виникнення зобов'язання, господарський суд зазначає, що періодом нарахування штрафних санкції за невиконання Боржником податкових зобов'язань є 2016-2018 роки.
Також, перевіривши надані розрахунки штрафних санкцій, господарський суд зауважує, що граничним днем нарахування штрафних санкцій є 01.03.2020, що є правомірним з урахуванням дії мораторію, введеного п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Окремо суд звертає увагу, що положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України.
Вищенаведені висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №903/51/20.
Аналізуючи викладене, суд виснує про те, що моментом виникнення заявлених грошових вимог є перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, а не день складання Акту про результати документальної невиїзної позапланової перевірки та відповідних податкових повідомлень-рішень.
Також керуюча реструктуризацією майна боржника зазначає, що проведення податковим органом документальної невиїзної позапланової перевірки вчинено з порушенням строку, а саме граничним строком проведення даної перевірки є 23.06.2024, в той час як вона була проведена 22.10.2024.
Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно із приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відтак, кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства.
В свою чергу, дослідивши заявлену позицію Боржника та керуючої реструктуризацією, господарський суд вбачає в діях останніх намір фактично оскаржити податкові повідомлення-рішення.
Однак господарський суд вважає за необхідне окремо звернути увагу сторін на те, що юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.
При цьому ПК України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, -спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Натомість КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.
Іншими словами, КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.
Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб'єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 по справі 908/129/22 (908/1333/22).
Окремо суд зауважує, що оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Господарський суд наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Також, зазначаємо, що у справах про банкрутство існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, яка полягає серед іншого, що господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження документів (накладних, актів, поданих розрахунків, тощо), які надані кредитором в підтвердження його грошових вимог до боржника.
Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19), від 09.01.2024 по справі №160/9696/22 Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019).
Крім того, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений контролюючим органом, суд дійшов висновку, що останній розрахований вірно з дотриманням положень визнаних чинним законодавством.
Враховуючи викладене, господарський суд відхиляє наявні заперечення та зазначає, що заявлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги на суму 7 955 150, 70 грн. підлягають визнанню.
Згідно із ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Крім того, відповідно до платіжного доручення, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснило перерахування у розмірі 4 844, 80 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі №904/2922/24.
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
За змістом частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як кредитор, вимоги якого заявлені після завершення строку, визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ, є конкурсним, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, зазначені в заяві, залишаються повністю неоплаченими збоку Боржника.
Грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишаються повністю неоплаченими збоку Боржника.
З огляду на обґрунтованість вимог заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області і, яка подана до господарського суду після закінчення строку, встановленого для їх подання, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання його конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з грошовими вимогами до ОСОБА_1 на суму 7 955 150, 70 грн. та судового збору на суму 4 844, 80 грн., яка підлягає погашенню у наступному порядку:
- 1 черга - 150 420, 60 грн. (заборгованість зі сплати страхованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);
- 2 черга - 4 881 833, 18 грн. (заборгованість зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);
- 3 черга - 2 918 052, 12 грн. (штрафна санкція);
- позачергово - 4 844, 80 грн. (витрати по сплаті судового збору).
Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
Визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) , а саме:
- 1 черга - 150 420, 60 грн. (заборгованість зі сплати страхованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);
- 2 черга - 4 881 833, 18 грн. (заборгованість зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);
- 3 черга - 2 918 052, 12 грн. (штрафна санкція);
- позачергово - 4 844, 80 грн. (витрати по сплаті судового збору).
Ухвала набирає законної сили 31.07.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Повний текст ухвали складено 04.08.2025.
Суддя С.В. Мартинюк