вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2463/25
За позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанерал Сервіс» (01032, м. Київ, вул.Жилянська, буд. 87/30, код ЄДРПОУ 44086731)
про стягнення 9 664,33 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» про стягнення 9 664,33 грн, у тому числі заборгованості з орендної плати в сумі 8 261,78 грн, інфляційних втрат у сумі 816,72 грн, пені в сумі 392,51 грн та 3% річних у сумі 193,32 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» перед позивачем наявна заборгованість з орендної плати за період з листопада 2023року до лютого 2025 року за договором № 12/7476-6581 від 30.12.2021 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2463/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2025 про відкриття провадження у справі № 904/2463/25, що направлена на юридичну адресу відповідача, 09.06.2025 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» від 07.06.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення № 0610257229141, а.с. 109-113).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідь № 1395683 від 20.05.2025, а.с. 91-92) місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел»: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн 4-й Зарічний, прим. 21Ж, тобто поштову кореспонденцію судом направлено за місцем державної реєстрації відповідача.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання вказаного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Таким чином, у відповідача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи № 904/2463/25, у тому числі можливість отримання такої інформації з відкритого джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на вищевикладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2025 про відкриття провадження у справі № 904/2463/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2025 про відкриття провадження у справі № 904/2463/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд установив (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2025), що відповідач у справі 02.06.2025 змінив найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фанерал Сервіс», юридичну адресу (місцезнаходження) юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 87/30, відомості про керівника юридичної особи та низку інших даних, при цьому ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) юридичної особи та її організаційно-правова форма не змінились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 долучено до матеріалів справи № 904/2463/25 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2025 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанерал Сервіс», змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фанерал Сервіс» та повідомлено останнє про розгляд справи № 904/2463/25 шляхом надсилання копії цієї ухвали суду за місцезнаходженням юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 87/30.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого відповідач не зробив, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі орендованого майна, розмір орендної плати та строк її внесення, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність/відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, пені і 3% річних.
30 грудня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного маи?на Украі?ни по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець), Державним підприємством «Виробниче об?єднання Південний машинобудівниий завод імені О.М. Макарова» (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» (далі - орендар) укладено договір № 12/7476-6581 оренди нерухомого маи?на, що належить до державної власності (а.с. 13-27, далі - Договір).
Відповідно до пункту 4.1 розділу I «Змінювані умови договору» Договору (далі - Умови) об?єктом оренди - нерухомим майном - є будівля адміністративно-побутова обслуговуючого значення, корпус № 31, площею 30,3 кв.м, за адресою: місто Дніпро, вулиця Криворізька, 22 Д, на балансі Державного підприємства «Виробниче об?єднання Південниий машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (далі - майно).
Згідно з пунктом 6.1 Умов балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача, становить 148 319,69 грн (без податку на додану вартість).
Відповідно до пункту 9.1 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 1 483,20 грн (без податку на додану вартість).
Згідно з пунктом 12.1 Умов цей Договір укладено на 5 років з 30 грудня 2021 р. до 29 грудня 2026 р. включно.
Відповідно до пункту 16 Умов співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення Договору: балансоутримувачу - 30 відсотків суми орендної плати, до державного бюджету - 70 відсотків суми орендної плати.
Згідно з пунктом 1.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Відповідно до пункту 2.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання - передачі майна.
Акт приймання - передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього Договору.
Акт приймання - передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом держаного майна, і оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.
Згідно з абзацом 1 пункту 3.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 3.2 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень - грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Згідно з пунктом 3.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В).
Відповідно до пункту 3.4 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість
Згідно з пунктом 3.8 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим Договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього Договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
Згідно з пунктом 3.11 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Відповідно до пункту 4.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Згідно з пунктом 9.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього Договору.
На підставі пункту 11.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та Договором.
Відповідно до пункту 11.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору спори, які виникають за цим Договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.
Згідно з пунктом 11.4 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим Договором, може здійснюватися на підставі рішення суду.
Згідно з пунктом 12.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору цей Договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку Договору починається з дня набрання чинності цим Договором. Цей Договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання акта приймання - передачі і закінчується датою припинення цього Договору.
Згідно з пунктом 12.2 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку дії цього Договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 12.12 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
На виконання Договору сторони підписали акт від 30.12.2021 приймання - передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 28-29), за яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Державного космічного агентства України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4148/24, що набрало законної сили 05.02.2025, задоволено в повному обсязі позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 10 765,77 грн заборгованості з орендної плати, 2 412,25 грн пені, 4 844,80 грн витрат зі сплати судового збору. Розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/7476-6581 від 30.12.2021 року. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» з будівлі адміністративно-побутової обслуговуючого значення, корпусу № 31, площею 30,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 22 Д, що перебуває на балансі ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».
05 лютого 2025 року підписано комісійний акт повернення з оренди нерухомого / іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 30-31), який складено внаслідок припинення договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 30.12.2021 р. № 12/7476-6581. За цим актом комісія балансоутримувача прийняла із строкового платного користування нерухоме / інше окреме індивідуально визначене майно, що належить до державної власності, а саме: частину адміністративно-побутової будівлі обслуговуючого значення, корпусу № 31, загальною площею 30,3 кв.м, балансовою вартістю 148 319,69 грн, за місцезнаходженням: місто Дніпро, вулиця Криворізька, 22Д, кабінет 28.
Позивач стверджує, що в період з листопада 2023 року до лютого 2025 року надав відповідачу послуги з оренди за Договором на загальну суму 8 261,78 грн, що підтверджується актами здачі - приймання послуг з оренди держмайна за договором оренди № 12/7476-6581 від 30.12.21 з доказами їх направлення засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейнджел» (а.с. 32-77), а саме актами:
- від 30.11.2023 на суму 516,39 грн (із ПДВ);
- від 31.12.2023 на суму 516,39 грн (із ПДВ);
- від 31.01.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 29.02.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.03.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 30.04.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.05.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 30.06.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.07.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.08.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 30.09.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.10.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 30.11.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.12.2024 на суму 542,72 грн (із ПДВ);
- від 31.01.2025 на суму 607,83 грн (із ПДВ);
- від 28.02.2025 на суму 607,83 грн (із ПДВ);
- від 07.03.2025 на суму - 499,30 грн (із ПДВ).
Державне підприємство «Виробниче об?єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» зазначає, що відповідач послуги, надані згідно з вищеперерахованими актами здачі - приймання послуг з оренди держмайна за договором оренди № 12/7476-6581 від 30.12.21 за період з листопада 2023 року до лютого 2025 року включно, на загальну суму 8 261,78 грн не сплатив, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому на підставі ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України до цих правовідносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
На підставі ч.ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як убачається з пункту 3.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору, строк сплати орендної плати є таким, що настав.
Відповідно до пункту 3.11 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Із матеріалів справи вбачається, що акти здачі - приймання послуг з оренди держмайна за Договором підписані лише з боку позивача. Судом ураховано, що умовами Договору не покладено настання строку сплати орендної плати в залежність від підписання таких актів орендарем. Зокрема, строки сплати орендної плати чітко встановлені пунктом 3.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору, при цьому підписання актів здачі - приймання послуг з оренди держмайна не є умовою для сплати орендних платежів.
Таким чином, суд визнає надані Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» акти здачі - приймання послуг з оренди держмайна за Договором належними доказами з огляду на те, що на дати складання цих актів Договір був чинним.
Крім того, передання і прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 6.12-6.13 постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 914/131/22.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази, які би свідчили про сплату орендної плати за Договором за період з листопада 2023року до лютого 2025 року включно на суму 8 261,78 грн, на дату ухвалення рішення суду відповідач не надав, доводи позивача не спростував.
З урахуванням вищевикладеного, надані Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» докази на підтвердження заборгованості відповідача з орендної плати в сумі 8 261,78 грн є більш вірогідними, тому підлягають задоволенню.
Також позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 816,72 грн, пеню в сумі 392,51 грн та 3% річних у сумі 193,32 гривень.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» нарахувало та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 816,72грн за період із січня 2024 року до квітня 2025 року.
З приводу зазначеної позовної вимоги суд указує наступне.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Ураховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 816,72 гривень.
З приводу нарахування пені суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 3.9 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
За прострочення виконання зобов'язань на підставі пункту 3.9 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення за період з 16.09.2024 до 01.05.2025 пеню в сумі 392,51 гривень. При цьому Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» здійснювало розрахунки окремо за кожним платежем.
На підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Однак позивачем при нарахуванні пені не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (15.09.2024, 15.12.2024 - неділя, 15.02.2025 - субота, тобто вихідні дні), тому останніми днями оплати були 16.09.2024, 16.12.2024, 17.02.2025, відповідно прострочення з 17.09.2024, 17.12.2024, 18.02.2025 року.
Ураховуючи вищевикладене, за період з 17.09.2024 до 16.03.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) пеня становить 73,10 грн (542,72 грн x 2 x 13% : 366 днів x 87 днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 366 днів x 19 днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 365 днів x 23 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 14,5% : 365 днів x 42 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 15,5% : 365 днів x 10 днів : 100%);
за період з 16.10.2024 до 15.04.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) пеня становить 75,75 грн (542,72 грн x 2 x 13% : 366 днів x 58днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 366 днів x 19 днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 365 днів x 23 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 14,5% : 365 днів x 42 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 15,5% : 365 днів x 40 днів : 100%);
за період з 16.11.2024 до 01.05.2025 пеня становить 71,17 грн (542,72 грн x 2 x 13% : 366 днів x 27 днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 366 днів x 19 днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 365 днів x 23 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 14,5% : 365 днів x 42 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 15,5% : 365 днів x 56 днів : 100%);
за період з 17.12.2024 до 01.05.2025 пеня становить 59,16 грн (542,72 грн x 2 x 13,5% : 366днів x 15 днів : 100%) + (542,72 грн x 2 x 13,5% : 365 днів x 23 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 14,5% : 365 днів x 42 дні : 100%) + (542,72 грн x 2 x 15,5% : 365 днів x 56 днів : 100%);
за період з 18.02.2025 до 01.05.2025 пеня становить 37,12 грн (607,83 грн x 2 x 14,5% : 365днів x 17 днів : 100%) + (607,83 грн x 2 x 15,5% : 365 днів x 56 днів : 100%).
За період з 16.01.2025 до 01.05.2025 пеня в сумі 47,13 грн розрахована правильно.
Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 363,43 гривень.
Також Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» нарахувало та заявило до стягнення 3% річних у сумі 193,32 грн за період з 18.12.2023 до 01.05.2025 року.
Проте позивачем при нарахуванні 3% річних не враховано ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (15.06.2024, 15.02.2025 - субота, 15.09.2024, 15.12.2024 - неділя, тобто вихідні дні), тому останніми днями оплати були 17.06.2024, 16.09.2024, 16.12.2024, 17.02.2025, відповідно прострочення з 18.06.2024, 17.09.2024, 17.12.2024, 18.02.2025 року.
Ураховуючи вищевикладене, за період з 18.12.2023 до 01.05.2025 року 3% річних становлять 21,22 грн (516,39 грн * 3% * 14 днів : 365 днів : 100%) + (516,39 грн * 3% * 366 днів : 366 днів : 100%) + (516,39 * 3% * 121 день : 365 днів : 100%);
за період з 16.01.2024 до 01.05.2025 року 3% річних становлять 19,99 грн (516,39 грн * 3% * 351день : 366 днів : 100%) + (516,39 * 3% * 121 день : 365 днів : 100%);
за період з 18.06.2024 до 01.05.2025 року 3% річних становлять 14,16 грн (542,72 грн * 3% * 197 днів : 366 днів : 100%) + (542,72 грн * 3% * 121 день : 365 днів : 100%);
за період з 17.09.2024 до 01.05.2025 року 3% річних становлять 10,11 грн (542,72 грн * 3% * 106 днів : 366 днів : 100%) + (542,72 грн * 3% * 121 день : 365 днів : 100%);
за період з 17.12.2024 до 01.05.2025 року 3% річних становлять 6,06 грн (542,72 грн * 3% * 15днів : 366 днів : 100%) + (542,72 грн * 3% * 121 день : 365 днів : 100%);
за період з 18.02.2025 до 01.05.2025 року 3% річних становлять 3,65 грн (607,83 грн * 3% * 73дні : 365 днів : 100%).
За інші періоди 3% річних розраховані правильно.
Отже, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 191,02 гривень.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» підлягають стягненню 9 632,95 грн, у тому числі заборгованість з орендної плати в сумі 8 261,78 грн, інфляційні втрати в сумі 816,72 грн, пеня в сумі 363,43 грн та 3% річних у сумі 191,02 гривень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 018,17 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанерал Сервіс» про стягнення 9 664,33 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанерал Сервіс» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 87/30, код ЄДРПОУ 44086731) на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) 9 632,95грн (дев'ять тисяч шістсот тридцять дві гривні 95 копійок), у тому числі заборгованість з орендної плати в сумі 8 261,78 грн (вісім тисяч двісті шістдесят одна гривня 78 копійок), інфляційні втрати в сумі 816,72 грн (вісімсот шістнадцять гривень 72 копійки), пеню в сумі 363,43грн (триста шістдесят три гривні 43 копійки), 3% річних у сумі 191,02 грн (сто дев'яносто одна гривня 02 копійки), судовий збір у сумі 3 018,17 грн (три тисячі вісімнадцять гривень 17копійок).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 04.08.2025.
Суддя В.О. Дичко