пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
04 серпня 2025 року Справа № 903/486/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА», м.Київ
до відповідачів: Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська теплоенергетична компанія"Екотепло"
про стягнення 1 117 204, 90 грн
Суддя Шум М.С.
Без виклику (повідомлення) представників сторін
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» в позовній заяві від 05.05.2025 просить суд стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» 1 117 204, 90 грн, з яких 1 065 632, 61 грн сума основного боргу, 46 992, 35 грн пені, 4 579, 94 грн 3 % річних, а також судові витрати у справі в сумі 13 406, 46 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу.
Ухвалою суду від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 04.06.2025 клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено. Залучено до участі у справі №903/486/25 співвідповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська теплоенергетична компанія"Екотепло" (код ЄДРПОУ 39393543, 45004, Волинська обл., м. Ковель, вул. Драгоманова, 5).
Постановлено розгляд справи №903/486/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження зі стадії відкриття провадження.
Листом від 13.06.2025 на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2025 на адресу суду надійщла заява про виконання вимог ухвали суду в частині направлення позовної заяви з додатками - ТзОВ "Європейська теплоенергетична компанія "Екотепло".
16.06.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та зазначає про сплату основної суми боргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська теплоенергетична компанія"Екотепло"в розмірі 1 065 632,61 грн.
Відзив відповідачів на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №1571 від 29.11.2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Згідно п.3.1.7. ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному веб-сайті електропостачальника.
18.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» та Приватним акціонерним товариством «Ковельські ковбаси» укладено договір №3026-0070 про постачання електричної енергії шляхом подання споживачем заяви-приєднання від 18.12.2023 (додаток 1 до договору) на умовах Публічної комерційної пропозиції «Зручна 2».
Згідно заяви-приєднання початок постачання з 01.04.2024
Відповідно до п. 6.2.4. Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього.
Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
Для проведення розрахунків ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» на ім'я споживача відкрито особовий рахунок №3026-0070.
На виконання умов договору позивачем здійснено постачання відповідачу електричної енергії за період з січня по березень 2025 року в обсязі 104 790 кВт/год на загальну суму 71 065 632.61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, рахунками, а саме: №3026-007025011 від 31.01.2025 на суму 435 082,64 грн.; №3026-0070250119 від 28.02.2025 на суму 414 855,23 грн., №3026-007025021 від 31.03.2025 на суму 215 694,74 грн.; та копіями рахунків на оплату: №3026-0070250119 від 11.02.2025, №3026-0070250219 від 07.03.2025 та №3026 - 0070250319 від 09.04.2025 (а.с. 20-25).
Згідно з договором про виконання обов'язку споживача іншою особою №18П від 30.09.2024, ТОВ "Європейська теплоенергетична компанія"Екотепло" є поручителем за зобов'язанням ПрАТ "Ковельські ковбаси" щодо оплати вартості спожитої електричної енергії перед ТОВ "ТОЛК УКРАЇНА".
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань за договором №3026-0070 від 18.12.2023 про постачання електричної енергії як солідарні боржники у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.
Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії не виконав, у зв'язку з чим заборгованість в сумі 1 065 632,61 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачами не спростована, підставна і підлягає до стягнення, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сума заборгованості повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем.
Водночас, суд прийняв заяву представника позивача від 16.06.2025 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 065 632,61 грн. суми основного боргу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі сплатив частково суму основного боргу у розмірі 1 065 632,61 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", внаслідок закриття провадження у справі №903/486/25 в частині стягнення 1 065 632,61 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 10 378,46 грн.
Разом з цим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами зобов'язань, позивач просить стягнути з 46 992,35 грн. - пені, 4 579,94 грн. - 3% річних .
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 46 992,35 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 21.02.2025 по 04.05.2025 .
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів 46 992,35 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем є підставна та підлягає до задоволення в повному обсязі .
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачам 4 579,94 грн. - 3% річних за період з 21.02.2025 по 04.05.2025 (по кожному акту окремо).
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3 028,00 грн. покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 130, 191, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Провадження у справі №903/486/25 в частині стягнення 1 065 632,61 грн. основної заборгованості закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задоволити.
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська теплоенергетична компанія"Екотепло" (код ЄДРПОУ 39393543, 45004, Волинська обл., м. Ковель, вул. Драгоманова, 5) та Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 156 код ЄДРПОУ 30381257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (04116, м. Київ, вул Старо - Київська, 14, код ЄДРПОУ 44878589) 46 992,35 грн. пені, 4 579,94 3% річних та 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА" (04116, м. Київ, вул Старо - Київська, 14, код ЄДРПОУ 44878589) 10 378,46 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №4057 від 02.05.2025 (зазначена платіжна інструкція знаходиться в матеріалах справи №903/486/25).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ