04.08.2025 м.Дніпро Справа № 904/3982/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Дарміна М.О., (доповідач)
розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.)
за позовом Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", в якій просить суд:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди. Загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23 а, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг";
- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23 а.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі № 904/3982/24 позов задоволено частково.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код: 26510514) у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23а, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956), про що видати наказ.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код: 26510514) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, звернувся ОСОБА_1 , в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі № 904/3982/24 скасувати повністю; ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволення позовної вимоги Позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1,2, І споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", відмовити; в частині припинення права власності (володіння) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1,2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . позовні вимоги задовольнити викласти в мотивувальній частині судового рішення висновок суду про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 -будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, №1,2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 674743012101, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як права власності на неіснуючий об'єкт.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , попри той факт, що судове рішення, на його думку, прийнято відносно належного йому майна, він не був залучений до участі у даній судовій справі, процесуальних документів, заяв та скарг не отримував, про вказане вище судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 липня 2025 року випадково.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1., про те, що він " про вказане вище судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 липня 2025 року випадково..." , оскільки у відповідному клопотанні відсутні відомості про ОСОБА_1 як про фахівця в галузі права, так і про обставини, які спонукали його до звернення до Єдиного реєстру судових рішень.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".
Апеляційний суд зауважує, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Апеляційний суд вважає наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими і неповажними в розумінні ч. 3 ст. 260 ГПК України.
Апеляційний суд, також враховує, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п. 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 р., п.п. 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
За таких обставин, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про надання скаржнику можливості зазначити інші підстави для поновлення цього строку.
Згідно з абз. 2 ст. 174 ГПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, залишається без руху.
За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку для усунення вищезазначених недоліків, а саме: надати до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі.
Якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 ГПК України, суд, -
Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.) залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме:
- надати до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі;
Роз'яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Дармін