23.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4751/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від прокурора: Риженко В.О.
від позивача: Сова Ю.В.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Заступника керівника Дніпропетроської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 р.
( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 16.05.2025 р. )
про затвердження мирової угоди
у справі
за позовом
Криворізької південної окружної прокуратури
в інтересах держави в особі
Криворізької міської ради,
м. Кривий Ріг
до
Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича,
м. Кривий Ріг
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,
на стороні відповідача
Фізичної особи - підприємця Гапоненко Лариси Олександрівни,
м. Кривий Ріг
про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування та
розпорядження земельною ділянкою,
скасування державної реєстрації права власності
1. Короткий зміст позовних вимог.
Криворізька південна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича про: зобов'язання Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 5а, загальною площею 0,0138 га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, площею 108,9 кв.м.; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин ( загальною площею 183,3 кв. м. ), який розташований за адресою: вул. Степана Тільги, 5а, м. Кривий Ріг, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 118458112110.
Позивач та Відповідач, 13.05.2025 р. надали до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди від 07.05.2025 р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 р. затверджено мирову угоду, укладену 07.05.2025 р. між Криворізькою міською радою та Фізичною особою - підприємцем Гапоненком Костянтином Анатолійовичем. Закрито провадження у справі № 904/4751/24.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Заступник керівника Дніпропетроської обласної прокуратури, через систему "Електронний суд", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 р. у справі № 904/4751/24 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 р. у справі № 904/4751/24 постановлено із неправильним застосуванням норм матеріального ( ст. ст. 5, 13, 14 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 15, 16, 324, 376, 178, 228, 328, 376 ЦК України, ст. ст. 116, 134, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 1, 2, 6, 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та процесуального права ( ст. ст. 2, 4, 11, 20, 45, 50, 55, 192 ГПК України ), без повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 277, 280 ГПК України.
Водночас, на думку Скаржника, судом проігноровано обґрунтування позову прокуратури вимогами ст. 228 ЦК України та актуальною практикою Великої Палати Верховного Суду ( постанова від 20.07.2022 р. у справі № 923/196/20 ) та ствердження прокуратурою про нікчемність договору оренди земельної ділянки комунальної власності, який укладено під самочинно збудованим об'єктом нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених в ч. 2 ст. 134 ЗК України, з огляду на що очевидним є його спрямування на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, на порушення публічного порядку, конституційних прав і свобод людини і громадянина. Разом з тим, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області
від 14.05.2025 р. затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі, чим фактично легалізовано самочинне будівництво, у спосіб який суперечить вимогам ст. 376 ЦК України.
Зокрема, судом проігноровано, те, що мирова угода не містить жодних умов про знесення самочинно добудованого об'єкту, що виключає виконання мирової угоди щодо основних позовних вимог прокуратури про знесення самочинно добудованого нерухомого майна, як виконавчого документу в порядку ст. 193 ГПК України та унеможливлює можливість у подальшому звернення до суду із позовом про знесення самочинно добудованого нерухомого майна.
При цьому, Скаржник зазначає, що затверджена мирова угода від 07.05.2025 р. суперечить закону та порушує права та охоронювані законом інтереси мешканців територіальної громади м. Кривого Рогу, оскільки самочинною забудовою міста нерухомим майном та безпідставною реєстрацією права власності на нього та отримання Відповідачем земельної ділянки за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під його розміщення, територіальну громаду фактично позбавлено можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою, грубо знівельовано рівність усіх перед законом та порядок і правила забудови населених пунктів, що провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва.
Скаржник наголошує на тому, що в даній справі Криворізька міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу в силу вимог ст. ст. 5, 13, 14 Конституції України, ст. 324 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з огляду на що має право звертатися до суду в її інтересах, та відповідно до ч. 2 ст. 55 ГПК України позбавлена права на укладення від імені територіальної громади м. Кривого Рогу мирових угод, предметом яких є земельні ділянки комунальної власності. В даній справі порушені права територіальної громади міста Кривого Рогу, тому мирова угода від 07.05.2025 р. не могла бути укладена між ФОП Гапоненко К.А. та Криворізькою міською радою та не підлягала затвердженню судом, оскільки остання суперечить волі власника земельних ділянок.
Скаржник вважає, що мирова угода від імені міської ради підписана начальником юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради Кудіним М.В. в умовах зловживання своїми правами та конфлікту інтересів. Так, Кудін М.В. не мав повноважень на підписання мирової угоди, оскільки на пленарному засіданні міської ради рішення відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не приймалося.
Скаржник зазначає, що оскільки п. п. 4 - 6 мирової угоди вирішено питання щодо земельної ділянки комунальної власності та встановлено змінену орендну плату за її використання, що є істотною умовою договору оренди, вказане свідчить про наявність виключного повноваження розгляду таких питань саме на пленарному засіданні сесії Криворізької міської ради, в силу вимог п. п. 28, 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Однак ніяких пленарних засідань сесії міської ради з цього питання не розглядалися та не приймалися, що підтверджується інформацією із сайту Криворізької міської ради, згідно із якою рішення міської ради про затвердження мирової угоди від 07.05.2025 р. відсутні.
На переконання Скаржника умови мирової угоди від 07.05.2025 р. не містять жодних поступок зі сторони ФОП Гапоненко К.А., оскільки фактично, у порушення вимог ст. 376 ЦК України, легалізують самочинно добудований магазин. Така мирова угода порушує принцип рівності всіх перед законом та створює умови для нечесної економічної конкуренції серед підприємців, оскільки доброчесний підприємець не може проводити незаконну реєстрацію права власності на нерухоме майно з метою обходу процедури земельних торгів та розміщення своїх торгівельних павільйонів у найбільш привабливих з економічної точки зору місцях.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Відповідач посилається на те, що на момент здійснення первинної реєстрації майна за Гапоненко К.А. відповідний об'єкт нерухомого майна був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і фізично існував. І новий власник в особі ОСОБА_1 жодним чином не мав змоги встановити самочинності будівництва відповідного об'єкта майна. Таким чином гр. Гапоненко К.А. є добросовісним набувачем майна, а в свою чергу втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України ( щодо зобов'язання знести об'єкт нерухомості, який зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ) та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат. Водночас необхідно враховувати, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 р. у справі № 520/3777/18.
Відповідач також вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України, умови мирової угоди стосуються прав та обов'язків учасників справи щодо предмета позову. На підставі частини першої ст. 192 ГПК України сторони погодили умови укладеної між ними (сторонами) угоди. Мирова угода укладена в інтересах учасників справи та не суперечить вимогам чинного законодавства. Погодження умов мирової угоди між ФОП Гапоненко К.А. та Криорізькою міською радою є достатніми для її затвердження. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 922/436/22 від 22.05.2024 р.. Більш того, 10.12.2024 р. за результатами розгляду справи № 904/3912/23 ухвалою Верховного Суду було затверджено Мирову угоду по справі № 904/3912/23, яка укладена між підприємством та Криворізькою міською радою. Відповідні справи є подібними з цією справою, так як Позивачем по справі виступає Криворізька міська рада а предмет доказування є такий самий як у справі № 904/4751/24.
Крім того, Підприємець зазначає про те, що сторони спору по справі № 904/4751/24, а саме Криворізька міська рада та ФОП Гапоненко К. А. досягли взаємоприйнятної домовленості відносно спору по справі № 904/4751/24 та уклали мирову угоду, яка була затверджена 14.05.2025 р. Господарським судом Дніпропетровської області.
Позивач та Третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.05.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4751/24.
Матеріали справи № 904/4751/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 23.07.2025 р..
Відповідач та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та Третьої особи.
В судовому засіданні 23.07.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Криворізька південна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича про:
- зобов'язання Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 5а, загальною площею 0,0138 га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, площею 108,9 кв.м.;
- скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв.м.), який розташований за адресою: вул. Степана Тільги, 5а, м. Кривий Ріг, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 118458112110.
Позивач та Відповідач, 13.05.2025 р. надали до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди від 07.05.2025 р..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 р. затверджено мирову угоду, укладену 07.05.2025 р. між Криворізькою міською радою та Фізичною особою - підприємцем Гапоненком Костянтином Анатолійовичем такого змісту: Криворізька міська рада ( далі по тексту - Позивач ) ( юридична адреса: 50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, пл. Молодіжна, будинок 1: код ЄДРПОУ 33874388), в особі Кудіна М.В., що діє на підставі довіреності, іменована надалі Позивач, з однієї сторони, та Фізична особа - підприємець Гапоненко К. А. ( далі по тексту - ФОП Гапоненко К.А. та/або Відповідач) з іншої сторони, (спільно іменовані надалі Сторони а окремо Сторона), уклали цю Мирову угоду у справі № 904/4751/24 про наступне:
1. З метою врегулювання господарського спору у справі № 904/4751/24 за позовом Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до відповідача ФОП Гапоненка К.А. про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: Дніпропетровська область. місто Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 5а, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області. Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості відносно предмету спору по справі № 904/4751/24.
2. На земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026, розташовується об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля магазину, загальною площею 183.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 118458112110, власником якого є Гапоненко Костянтин Анатолійович відповідно до Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Нанчур С.М. 27.12.2022 року, та зареєстрованого в реєстрі за номером: 7305.
3. Криворізька міська рада не заперечує проти права власності на майно, що визначене у пункті 2 цієї Мирової угоди та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Гапоненко К.А.
4. ФОП Гапоненко К.А. зобов'язується протягом 12 місяців з моменту затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області виконати усі обов'язкові дії, передбачені чинним законодавством України щодо належного оформлення всіх необхідних документів для укладення договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міською радою з урахуванням фактично зайнятої площі під об'єктом нерухомого майна. На виконання цього пункту Мирової угоди ФОП Гапоненко К.А. зобов'язується вжити заходів, щодо: отримання рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відповідної земельної ділянки; отримання рішення про затвердження документації із землеустрою; оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження типового договору оренди землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
5. ФОП Гапоненко К.А. до моменту оформлення права користування земельною ділянкою за новим проектом відведення зобов'язується сплачувати Криворізькій міській раді орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026, на якій розміщено нерухоме майно визначене у пункту 2 цієї Мирової угоди у подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців ( звичайний розмір орендної плати встановлений діючим Договором оренди земельної ділянки ).
6. ФОП Гапоненко К.А. зобов'язується протягом 24 місяців після затвердження цієї Мирової угоди та набрання законної сили відповідною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області та у разі укладання договору оренди земельної ділянки сплачувати Криворізькій міській раді орендну плату за земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно визначене у пункту 2 цієї Мирової угоди у подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців (звичайний розмір орендної плати).
7. Після спливу 24 місяців після затвердження цієї Мирової угоди Відповідач зобов'язується сплачувати Позивачу оренду плату відповідно до умов укладеного Договору оренди земельної ділянки та/або іншого Договору, яким буде визначено розмір орендної плати чи іншого платежу за земельну ділянку під нерухомим майном визначеного у пункті 2 цієї Мирової угоди.
8. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Господарським судом Дніпропетровської області цієї Мирової угоди та після виконання всіх умов цієї Мирової угоди Сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій, позовів тощо з приводу предмету, спору та правовідносин, що випливають та/або пов'язані з цією справою.
9. Сторони цієї Мирової угоди дійшли згоди, що у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань визначених пунктом 4, 5, 6, 7 цієї Мирової угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 904/4751/24 є виконавчим документом згідно ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» передається для примусового стягнення в органи ДВС.
10. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав та обов'язків Сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
11. Сторони з цією Мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї Мирової угоди та її затвердження передбачені статтями 192, 193, та 231 ГПК України Сторонам відомі та зрозумілі. Представники Сторін, що підписали цю Мирову угоду, уповноважені на її підписання/укладання.
Закрито провадження у справі № 904/4751/24.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі у зв'язку з затвердженням мирової угоди. Процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття через це провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної ( аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 р. у справі № 911/5310/14 ).
Суд першої інстанції відхиливши заперечення Прокурора про те, що умови мирової угоди суперечать закону, інтересам Відповідача та Держави, встановив, що мирова угода відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує права третіх осіб, підписана уповноваженими особами та скріплена їх печатками.
Відповідно до ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому, затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу «судового розсуду». Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Водночас, надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
Так, як передбачено ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Тобто, повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
Відтак, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, суд має дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону; перевірити чи не порушує мирова угода права чи охоронювані законом інтереси інших осіб; чи не є її умови невиконуваними; а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють ( подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 р. у справі № 911/5310/14).
Суд установив, що мирову угоду від 07.05.2025 р. укладено між Позивачем та Відповідачем і підписано від імені Позивача Кудіним М.В. та засвідчено печаткою Криворізької міської ради, від імені Відповідача - Фізичною особою - підприємцем Гапоненком Костянтином Анатолійовичем.
Повноваження представника Криворізької міської ради підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань та довіреністю від 13.12.2024 р. № 12/26/540. За змістом цієї довіреності, начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну Максиму Вікторовичу надано право, зокрема, на укладення мирової угоди. Наведені документи не містять інформації щодо обмеження права Кудіна М.В. підписувати від імені Криворізької міської ради мирові угоди. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, судом враховується, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 р. у справі № 904/3912/23 були встановленні повноваження на підписання мирової угоди, зокрема, з боку представника Позивача - Кудіна М.В. Саме наведеною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 р. було затверджено мирову угоду між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" та, відповідно, встановлені обставини правомірності укладення такої угоди.
Відтак, Мирова угода підписана процесуально праводієздатними особами, що мають необхідний для цього обсяг повноважень.
Також, необхідно зауважити, що умови Мирової угоди стосуються прав та обов'язків Сторін щодо предмету позову у справі та не є такими, що не можуть бути виконані.
Судом також не встановлено осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок укладення Мирової угоди, а остання не суперечить вимогам чинного законодавства та укладена в інтересах Сторін.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 р. у справі № 922/436/22 залишено без змін ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 р. у справі № 922/436/22, якою затверджено мирову угоду, укладену між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг", та закрито провадження у справі. Водночас у справі № 922/436/22 позов подано керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" про визнання незаконним та скасування рішення з одночасним припиненням права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги у справі № 922/436/22 були обґрунтовані самочинним будівництвом на самовільно захопленій земельній ділянці.
Отже, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19, суд зазначає, що правовідносини у справах № 904/39/24 та № 922/436/22 є подібними.
Водночас, Верховний Суд у справі № 922/436/22, залишаючи без змін ухвалу апеляційного господарського суду, якою затверджено мирову угоду між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" та закрито провадження у справі, зазначив, що мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. Крім того, Верховний Суд з посиланням на приписи ст. 376 ЦК України зазначив, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. При цьому Верховний Суд у справі № 922/436/22 зазначив, що керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подав позов в інтересах власника земельної ділянки - Харківської міської ради. Водночас висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Харківська міська рада погодилася з будівництвом відповідачем на земельній ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на земельну ділянку в установленому порядку. Враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на об'єкт, Верховний Суд у справі № 922/436/22, з огляду на приписи статей 375 та 376 ЦК України, визнав надмірними доводи керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про необхідність знесення самочинного будівництва.
Посилання Прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки справи, на які посилається Прокурор, суттєво відрізняються за предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи, що розглядається.
Натомість суд погоджується із доводами Відповідача про те, що вирішення питання щодо укладення мирової угоди не є обов'язковим для вирішення на сесії міської ради відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обмеження, передбачені ст. 55 ГПК України на укладення мирових угод стосуються Прокурора, а не Позивача у справі.
Отже, обставини, визначені частиною 5 ст. 192 ГПК України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
В ч. 3 ст. 231 ГПК України зазначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Так, в пункті 11 мирової угоди сторони підтвердили, що наслідки укладення мирової угоди та її затвердження судом, передбачені статтями 192, 193 та частиною 3 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, сторонам відомі і зрозумілі.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою; ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", а також зазначає, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень ( на підставі ст. ст. 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження" ).
Таким чином, умови мирової угоди стосуються прав та обов'язків учасників справи щодо предмета позову. На підставі частини 1 ст. 192 ГПК України сторони погодили умови укладеної між ними ( сторонами ) угоди. Мирова угода укладена в інтересах учасників справи та не суперечить вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетроської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025р. у справі № 904/4751/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Поряд з цим Суд зазначає, що дана постанова прийнята колегією суддів 23.07.2025р. зі складанням і підписанням вступної та резолютивної частини. Повний текст виготовлено 28.07.2025р., у строк, передбачений ст. 233 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у зв'язку із перебуванням судді Чус О.В. у відпустці з 28.07.2025р. до 01.08.2025р., повний текст постанови підписується 04.08.2025р., після її повернення з відпустки..
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін