04.08.2025 м.Дніпро Справа № 908/1533/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2025 (суддя Юлдашев О.О., повний текст якої підписаний 25.06.2025) у справі № 908/1533/25
Боржник - Фізична особа-підприємець Гончарук Наталя Сергіївна м. Запоріжжя
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2025 у справі № 908/1533/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Гончарук Наталі Сергіївни м. Запоріжжя.
Введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Вирішено оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Гончарук Наталі Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 107 від 04.02.2013; адреса: 49115, м. Дніпро, вул. Командира Юнина, 95).
Заборонено фізичній особі-підприємцю Гончарук Наталі Сергіївні відчужувати майно.
Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 25.07.2025 для подачі до Господарського суду Запорізької області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.
Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 21.08.2025 для підготовки та подання до Господарського суду Запорізької області плану реструктуризації боргів боржника.
Призначено попереднє судове засідання на 31.07.2025 о 10-15.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано отриманням ухвали суду через підсистему Електронний Суд лише 25.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.07.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду скарги по справі №908/1533/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
07.07.2025 матеріали справи №908/1533/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
09.07.2025 до суду від арбітражного керуючого Лященка С.С. надійшли заперечення стосовно відкриття апеляційного провадження, в яких останній наголосив, що а ні на час подання апеляційної скарги, а ні на день складання цих заперечень Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» не подано Заяву «Про визнання кредиторських вимог до боржника»; саме з дати подання до суду цієї заяви особа набуває статус кредитора та отримує процесуальні права, в тому числі і на апеляційне оскарження. Таким чином, вважає, що Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» не має права на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження.
У період з 14.07.2025 по 04.08.2025 суддя-доповідач перебував у відпустці, тому ухвала постановляється у розумний строк.
Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 2 частини 3 цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: 3028 гривні.
Відповідне положення стосується подання апеляційних скарг на будь-які ухвали господарського суду незалежно від того, чи передбачено справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Зазначений висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15 (щодо того, що за оскарження всіх без винятку ухвал господарського суду передбачено справляння судового збору на підставі підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відсутність оплати судового збору передбачена тільки для апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення (п.19 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір"), що пов'язано з визнанням неконституційними окремих положень Закону України "Про судовий збір" (див. Рішення Конституційного Суду № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024).
Таким чином, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2025 у даній справі скаржник мав сплатити 2422,40 грн (3028,00 грн. х 0,8 - коєфіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір») за наступними реквізитами Центрального апеляційного господарського суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA678999980313131206082004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __________ (номер справи), Центральний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).
Апелянтом судовий збір сплачений не був, відповідних доказів апеляційна скарга не містить, як і відсутні посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та надати докази оплати судового збору у встановленому судом розмірі (2422,40грн).
У разі, якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом, заява (скарга) вважається неподаною та повертається апелянту (ч. 4 ст. 174, ч.ч.6, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо заперечень арбітражного керуючого на відсутність у апелянта права на оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з урахуванням що останній не набув статусу кредитора у справі, оскільки жодної заяви з грошовими вимогами останній до цього часу не надав, суд зазначає наступне.
Справи про банкрутство характеризуються особливим складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у такій справі, на різних процедурах, наділяється специфічним обсягом прав і обов'язків, зумовленим характером відносин неспроможності/банкрутства та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.
З урахуванням сталої судової практики Верховного Суду, з огляду на особливості провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи, з метою запобіганню необґрунтованому втручанню інших осіб, які не є учасниками справи, у перебіг процедури банкрутства.
Право на оскарження судових рішень виникає з моменту набуття особою статусу учасника у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/2738/21).
При цьому, згідно з висновками, наведеним у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з положеннями статей 1, 8, 39, частин другої, восьмої статті 45 КУзПБ мають право першочергово оскаржувати у судах апеляційної та касаційної інстанцій сторони у справі про банкрутство (боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий від імені боржника та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство)), оскільки такі особи наділені таким правом не тільки на підставі закону, а і як безпосередні учасники підготовчого засідання. Інші особи набувають можливість оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, інші кредитори, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника до підготовчого засідання суду і заяви яких залишено без розгляду), або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання). При цьому наявність права оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (набуття відповідного статусу учасника справи про банкрутство) повинна встановлюватися судом у кожному такому випадку окремо. Зазначені висновки є релевантними до правовідносин, у яких виникає питання про встановлення статусу особи, яка має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.
У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що конкурсні кредитори, які є стороною у справі про банкрутство в силу прямої вказівки частини першої статті 1 КУзПБ і які звертаються із вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; наявність цього права в межах позовної давності тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду.
Тому саме з моменту визнання судом вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється всіма процесуальними правами учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Тобто, після вступу особи у справу як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ, така особа набуває процесуальних прав і обов'язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України в повному обсязі, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зокрема, у наведеній постанові, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки за змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у зазначеній справі висновки щодо застосування норм права стосуються як щодо конкурсних, так і щодо забезпечених кредиторів.
У зазначеній постанові Суд дійшов висновку, що законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
В той же час, у Постанові КГС ВС від 16 липня 2020 року у справі № 910/4475/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/90743553) вказано про те, що ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв'язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю право заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно - і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство в розумінні ч. 1 ст. 254 ГПК України.
Слід також наголосити, що питання щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, вирішувалось у постанові СП КГС ВС від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 (№ в ЄДРСР 94999344).
Позиція палати з розгляду справ про банкрутство наступна:
1. Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв'язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
2. Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
3. Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ.
Згідно матеріалів дійсної справи, боржницею до заяви про її неплатоспроможність надано договір іпотеки від 14.08.2007 №5007Z97, укладений між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (в подальшому АТ «Укрексімбанк») і ОСОБА_1 (чоловіком заявниці) в забезпечення виконання за договором кредитування від 14 серпня 2007 року № 5007С72, відповідно до якого передано в забезпечення (іпотеку) 2 (два) домоволодіння із земельними ділянками під ними: (1) домоволодіння загальною площею 44,2 кв.м. та земельна ділянка КН 1210100000:03:221:0002, площею 0,0498 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; (2) домоволодіння (що стане власністю у майбутньому) загальною площею 186,6 кв.м. та земельна ділянка площею 360 кв.м. - по фактичному користуванню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Також долучено Договір поруки № 50209Р11 від 15 грудня 2009 року, укладений між поручителем - ОСОБА_2 , яка до того ж є дружиною ОСОБА_1 (іпотекодавець, позичальник) та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (в подальшому АТ «Укрексімбанк», іпотекодержатель, кредитор).
Крім того, надані судові рішення про стягнення кредитної заборгованості.
Отже, з урахуванням вищенаведених положень норм матеріального права і висновків Верховного Суду у справах про банкрутство, АТ «Укрексімбанк» у цій справі є забезпеченим кредитором, а відтак, має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі нарівні з учасниками справи.
З урахуванням наведеного, заперечення арбітражного керуючого щодо відсутності права на апеляційне оскарження у апелянта відхиляються як безпідставні.
Керуючись ст. ст. 174, 234-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2025 у справі №908/1533/25 залишити без руху.
2. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- сплатити судовий збір в сумі 2422,40 грн. та надати відповідні докази суду.
3. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.Г. Іванов