ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
"29" липня 2025 р. Справа № 902/834/24(902/1315/24)
щодо постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025, ухваленої за результатами розгляду апеляційних скарг Приватного підприємства "Феріде Плаза", ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Іствін" та особи, яка не брала участі у справі - Фізичної особи-підприємця Святої Ірини Михайлівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 лютого 2025 року у справі №902/834/24(902/1315/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс", до Приватного підприємства "Феріде Плаза", до Приватного підприємства "Іствін", до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - Державний реєстратор Райгородської сільської ради Вінницької області Яремко Інна Миколаївна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Куранова Оксана Олександрівна, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вчиненого в порядку ст.37 ЗУ "Про іпотеку"; визнання недійсним договору іпотеки; визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора Райгородської сільської ради Вінницької області Яремко І.М. та приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О.О., в межах справи №902/834/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" до Приватного підприємства "Феріде Плаза" про банкрутство.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Святої Ірини Михайлівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 лютого 2025 року у справі №902/834/24(902/1315/24) закрито. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Феріде Плаза", ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Іствін" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 06 лютого 2025 року у справі №902/834/24(902/1315/24) залишено без змін.
Вказана постанова підписана суддями у складі - головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. Постанова прийнята з окремою думкою судді Тимошенко О.М.
Не погоджуюся із судовим рішенням апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.
Як стверджується матеріалами справи, 10.07.2013 між ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» (Іпотекодержатель) та ПП «ФЕРІДЕ ПЛАЗА» (Іпотекодавець), що виступає майновим поручителем за зобов'язаннями юридичної особи ТОВ «ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД «УКРАЇНА» був укладений іпотечний договір № 1771-21Ю/1, щодо забезпечення виконання вимог за кредитним договором № 177К-21Ю від 10.07.2013 року, строк виконання до 09.07.2015 року, розмір основного зобов'язання 22 000 000,00 (двадцять два мільйони гривень), 00 копійок, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1177 (копія наявна у справі).
За вказаним договором в іпотеку банку було передано:
- земельну ділянку загальною площею 0,1674 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер: 0510100000:02:052:0202, що розташована за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б;
- нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці, що в цілому складається з готельно-розважального центру літ. «А» загальною площею 8 145,30 кв.м., за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, буд 23Б.
Вказаний договір є дійсним і судовими рішеннями недійсним не визнавався. В п. 5.6. вказаного іпотечного договору міститься іпотечне застереження про набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ "Про іпотеку".
Також, 29.01.2016 між ПАТ «Комерційний Банк «ПІВДЕНКОМБАНК» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами.
В подальшому, 29.01.2016 між ТОВ «ФК «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» (Первісний кредитор) та ПП «ІСТВІН» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 143.
Вказані договори є дійсними і судовими рішеннями недійсними не визнавалися.
Ні ПАТ «Комерційний Банк «ПІВДЕНКОМБАНК», ні ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС», ні ПП "Іствін" не є пов'язаними між собою юридичними особами.
Таким чином збіг пов'язаних осіб мав місце лише після викупу ПП "Іствін" права вимоги за вже існуючим іпотечними договорами, за якими первісним іпотекодержателем спершу було ПАТ «Комерційний Банк «ПІВДЕНКОМБАНК» (не пов'язана особа), потім новим іпотекодержателем стало - ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» (не пов'язана особа) і лише в 2016 році права за іпотечними договорами викупило ПП "Іствін".
Тобто ПП "Іствін" безпосередньо уклало правочин з ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» щодо відступлення прав за іпотечними договорами, а не з ПП "Феріде Плаза", яке є також стороною вказаних іпотечних договорів, але яке безпосередньо з ПП "Іствін" жодних правочинів не укладало.
Таким чином, висновок суду щодо фраудаторності правочину з підстав пов'язаності осіб є необгрунтованим, оскільки на дату укладення у 2013 році іпотечних договорів, ПП "Іствін" не було їх стороною
Отже, пов'язаність стала наслідком вчинення законних правочинів з викупу права іпотеки у не пов'язаних осіб лише в 2016 році.
Законодавством не врегульовано такі випадки, однак пов'язаність з формальної точки зору у даному випадку не є саме такою пов'язаністю, з якою судова практика пов'язує фраудаторність подібних правочинів.
Поруч з цим, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд не врахував принцип пріорітетності вимог іпотекодержателів, стосовно якого не вирішувалось питання у постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18.
У вказаній постанові зазначено, що при зверненні стягнення позивача у справі № 902/388/18 на іпотечне майно права іншого іпотекодержателя ПП "Іствін" захищені та регулюються ст. 13 ЗУ "Про іпотеку".
У справі № 902/834/24(902/1315/24) суд першої інстанції дійшов висновку що внаслідок позасудового звернення стягнення іпотекодержателем ПП "Іствін" на іпотечне майно право іпотекодержателя ТОВ "ФК "Ю-Бейс" порушується, про що свідчить сам факт задоволення судом позову, оскільки задоволення позову може мати місце, якщо судом визнано порушення прав позивача як іпотекодержателя. При цьому суд визнав пріоритет іпотеки позивача ТОВ "ФК "Ю-Бейс" та зазначив в оскаржуваному судовому рішенні що ПП "Іствін" не має пріоритетного права на звернення на предмет іпотеки.
Такий висновок суду суперечить ч. 6 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" а також суперечить зібраним у справах № 902/388/18 та № 902/834/24(902/1315/24) доказам, оскільки позивачем не було надано жодних доказів пріоритетності іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс".
Матеріалами вищевказаних справ стверджується той факт, що договір іпотеки № 11688 від 06.11.2007, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс») та ПП «ТУФ «Феріде» є дійсним незважаючи на недотримання умови про державну реєстрацію іпотеки.
Верховний Суд в своїй постанові від 14.05.2024 у справі № 902/388/18 ( в пунктах 65 та 101) констатував, що вимога ТОВ "ФК "Ю-Бейс" з прийняттям ПЗАГС постанови від 21.11.2023 у справі № 902/388/18 не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, зокрема ПП «Іствін». Окрім того, в пунктах 95 та 97 постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 902/388/18 касаційним судом зазначено, що у випадку, якщо не було здійснено державної реєстрації обтяження, то пріоритет має зареєстроване обтяження і звернення стягнення на нерухоме майно має здійснюватися у порядку, передбаченому частинами третьою, четвертою та шостою статті 13 Закону України "Про іпотеку" з урахуванням пріоритету зареєстрованого іпотекодержателя перед незареєстрованим, права якого відповідають правам наступного іпотекодержателя.
Іпотекодержатель, якому належить пріоритет щодо звернення стягнення на нерухоме майно, у такому випадку має право на вчинення однієї з таких дій: звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, чи строк виконання основного зобов'язання перед ним настав (частина третя статті 13); вчинити письмову заяву про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя (частина четверта статті 13).
Отже, реалізація ПП «Іствін» свого пріорітетного права іпотекодержателя є правомірною.
За змістом ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна. (п. 6.5. постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 922/1995/17).
Згідно ч. 7 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Таким чином, з моменту набуття ПП "Іствін" як іпотекодержателем, права власності на предмет іпотеки, всі інші права, які мають нижчий пріоритет, в тому числі і права ТОВ "ФК "Ю-Бейс" як іпотекодержателя втрачають чинність.
Суд першої інстанції не надав жодної оцінки в оскаржуваному рішенні фактам припинення іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс" внаслідок звернення ПП "Іствін" стягнення на предмети іпотеки.
Слід відмітити, що припинення іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс" мало місце після дати прийняття постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18, адже ПП "Іствін" звернуло стягнення на предмети іпотеки 19.03.2024 і саме з цієї дати право іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс" є припиненим і постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18 не вирішує питання щодо поновлення припиненого права ТОВ "ФК "Ю-Бейс". Тому припинене право іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс" не підлягає судовому захисту, а в задоволенні позову ТОВ "ФК "Ю-Бейс" слід відмовити.
Посилання суду на преюдиційність встановлених обставин у справі № 902/388/18 не спростовує факт припинення іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс", оскільки рішеннями у справі № 902/388/18 не охоплюються обставини припинення іпотеки, які мали місце 19.03.2024 року. Відтак посиланням суду на преюдиційність обставин встановлених у судових рішення у справі № 902/388/18 не може обгрунтовуватися доказуватися чинність вже припиненої іпотеки ТОВ "ФК "Ю-Бейс" як факт.
Крім того, не дивлячись на застосування судом преюдиціальності обставин встановлених у справі № 902/388/18, суд оскаржуваним рішенням скасував право власності ПП "Іствін" на дві земельні ділянки, які взагалі не охоплювалися позовними вимогами та резолютивною частиною рішення у справі № 902/388/18, що вказує на необгрунтованість оскаржуваного рішення суду в цій частині.
Разом з цим, предметом позовних вимог є визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішень державного реєстратора.
Однак у даній справі відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а набуття права власності іпотекодержателем відбувалось на підставі іпотечного застереження в іпотечних договорах від 10.07.2013 року.
Таким чином, строк позовної давності щодо визнання недійсним іпотечного застереження починається від дати укладення іпотечного договору 10.07.2013.
Однак, суд в оскаржуваному судовому рішенні навів обгрунтування щодо не пропущення строку позовної давності тільки стосовно позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора. Щодо пропущення позивачем строку позовної давності стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору (іпотечного застереження) судом обгрунтувань в оскаржуваному судовому рішенні не наведено.
Як зазначено судом в оскаржуваному рішенні останній встановив, що спірний договір про задоволення вимог іпотекодержателя було вчинено ПП "Іствін" в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» 19.03.2024 року, оскільки саме у цю дату ПП «Іствін» зареєстровано право власності на іпотечне майно та прийняті відповідні рішення Державним реєстратором Райгородської сільської ради Вінницької області Яремко І.М.
Однак 19.03.2024 року жодних договорів ПП "Іствін" не вчиняло, а лише звернулося до державного реєстратора для отримання адміністративної послуги - вчинення державної реєстрації права влаcності на підставі іпотечного застереження, яке міститься в іпотечних договорах від 10.07.2013 року.
Єдиними договорами внаслідок яких відбулося набуття ПП "Іствін" права власності на предмети іпотеки є іпотечні договори від 10.07.2013 між ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» (Іпотекодержатель) та ПП «ФЕРІДЕ ПЛАЗА» (Іпотекодавець) в яких містяться відповідні іпотечні застереження. Саме вказані договори і стали підставою для вчинення реєстраційних дій (надання послуги державним реєстратором, а не вчинення окремого правочину).
Здійснення державної реєстрації права власності ПП "Іствін" на предмети іпотеки та дії і рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності не є договорами, оскільки не містять жодних ознак правочину та є адміністративними правовідносинами.
Фактично позивач оскаржує рішення державного реєстратора, оскільки в обгрунтування позову посилається виключно на порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації - пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 не є нормативно-правовим актом що регулює приватно-правові та господарсько-правові правовідносини та порушення якого може свідчити про недійсність іпотечних договорів від 10.07.2013 між ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ПП «ФЕРІДЕ ПЛАЗА».
Порушення вказаного порядку може мати наслідком винятково лише скасування рішення державного реєстратора. Спір про право у даній справі відсутній, оскільки підстав для визнання недійсними як іпотечних договорів від 10.07.2013 між ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» (Іпотекодержатель) та ПП «ФЕРІДЕ ПЛАЗА» (Іпотекодавець) так і іпотечних застережень, які містяться в них - позивачем в позовній заяві не зазначено, окрім посилань позивача на фраудаторність, які в свою чергу спростовуються вищенаведеними обставинами укладення іпотечних договорів між непов'язаними особами.
У зв'язку з припиненням в силу норм ч. 7 ст. 3, ч. 6 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" прав позивача на предмет іпотеки, фактично судом задоволено позов про визнання недійсними іпотечних договорів (застережень) з підстав недотримання державним реєстратором порядку державної реєстрації.
Єдиними підставами для задоволення позову з огляду на обгрунтуванням судового рішення стало відсутність проведеної оцінки предметів іпотеки та відсутність доказів надіслання іпотекодержателем повідомлення основному боржнику при здійсненні державної реєстрації права власності, тобто порушення порядку державної реєстрації.
З даного приводу слід відмітити, що в матеріалах справи наявна копія висновку ТОВ фірма «Медінтеграція» ЛТД про вартість майна (готельно-розважальний центр літ. «А», загальною площею 8 145,30 кв.м.) та пояснення державного реєстратора з приводу оцінки іпотечного майна. Однак судом вказаний доказ не було взято до уваги з причин ... "не надання відповідачем відповідного звіту про оцінку у повному обсязі". При цьому судом не враховано, що відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, достатньою для вчинення реєстраційної дії є довідка іпотекодержателя, що містить відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності.
Відтак відхилення судом вказаного доказу - висновку ТОВ фірма «Медінтеграція» ЛТД про вартість майна та пояснень державного реєстратора є невмотивованим.
Посилання суду на недотримання вимог ч. 1 с. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання боржнику, який є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання не може бути підставою для задоволення позову, оскільки наслідком недотримання такої вимоги є порушення прав боржника, а не будь-яких осіб, не надсилання яким такої вимоги не вимагається.
Відтак задоволення позову через недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання боржнику який є відмінним від іпотекодавця вимоги про усунення порушення основного зобов'язання можливе тільки у випадку подання позову таким боржником, права якого порушені недотриманням вказаної вимоги.
В даному випадку звернення стягнення відбулось на майно іпотекодавця, а не боржника. Тому достатньою умовою дотримання вимог ч. 1 с. 35 Закону України «Про іпотеку» є доказ надсилання вимоги лише іпотекодавцю.
Суд задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору іпотеки від 05.04.2024 року, який укладено між ОСОБА_2 та ПП «ІСТВІН» та скасування рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Куранової Оксани Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі вказаного договору вважав їх похідними, а тому з урахуванням вищевказаного такі вимоги задоволенню не підлягають.
Суддя Тимошенко О.М.