вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" серпня 2025 р. Справа №910/2521/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025
у справі №910/2521/25 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "РВС Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення 122 471,97 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (далі - ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГСУ"), на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 106 862,21 грн безпідставно отриманих відповідачем коштів за банківською гарантією від 28.08.2023 №2187-23Г, наданою Акціонерним товариством "РВС Банк" (далі - АТ "РВС Банк") на забезпечення виконання зобов'язань позивача за укладеним між позивачем та відповідачем договором про закупівлю послуг від 05.09.2023 №4600008285. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 813,02 грн трьох процентів річних та 12 796,74 грн інфляційних втрат. Також, позивач просив суд, на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначити в рішенні про нарахування трьох процентів річних на суму 106 862,21 грн основного боргу з 25.02.2025 до моменту фактичного виконання рішення суду в даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 відкрито провадження у справі №910/2521/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - АТ "РВС Банк" (на стороні позивача) та Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (на стороні відповідача) (далі - ПАТ АТ "Укргазбанк").
Також, до Господарського суду міста Києва надійшли заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/2521/25 позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "ОГСУ" на користь ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" 106 862,21 грн основної заборгованості, 2 813,02 грн трьох процентів річних, 12 796,74 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановивши, що спірна сума коштів, яка складає 106 862,21 грн, отримана ТОВ "ОГСУ" без належної правової підстави, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повернення вказаних коштів ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой", дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу цих коштів за правилами статті 1212 ЦК України. При цьому, на переконання місцевого господарського суду, заявлений ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує розрахованої судом суми, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25 стягнуто з ТОВ "ОГСУ" на користь ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог, складність справи, розумну необхідність судових витрат для розгляду даної справи в суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дійшов висновку про задоволення суми витрат ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОГСУ" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а судові витирати покласти на ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой".
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення суду першої інстанції ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Так, на переконання скаржника, нез'ясування основних питань, а також неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення призвели до помилкового визнання встановленими обставин правовідносин сторін - суд фактично самоусунувся від з'ясування питання щодо наявності або відсутності підстав для направлення бенефіціаром банківської гарантії вимоги про її виконання. Також, не з'ясував наявність чи відсутність правових підстав для повернення чи то стягнення коштів, отриманих бенефіціаром від гаранта - на користь принципала.
Також, апелянт стверджує, що не виконано судом першої інстанції і вимог процесуального закону щодо розгляду питання про розподіл судових витрат сторін, оскільки не досліджено наявність чи відсутність процесуальних підстав для покладення витрат на професійну правничу допомогу позивача на відповідача та не розглянуто питання про зменшення розміру таких витрат зважаючи на баланс інтересів сторін і держави.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у справі №910/2521/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОГСУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2521/25. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 27.06.2025.
05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2521/25.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
13.06.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подані додаткові письмові пояснення, в яких останній просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/24, а заяву ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення. У разі якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення витрат позивача на правничу допомогу, зменшити розмір таких витрат на 99,9%.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
05.09.2023 за результатами проведення процедури публічної закупівлі №UA-2023-07-25-011721-а "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру=5,5 МПа II нитка к.м 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)" між ТОВ "ОГСУ" та ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" укладено договір №4600008285, за умовами якого останнє, за завданням відповідача, зобов'язалося на свій ризик надати послуги "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру-5,5 МПа 11 нитка км 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)", відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а ТОВ "ОГСУ" - прийняти й оплатити такі роботи.
Згідно з пунктом 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт і строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (завдання) (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість робіт, що є ціною договору, становить 2 137 175,57 грн з ПДВ. Замовник оплачує вартість прийнятих робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30-ти календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3). Виконання робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом про завершення виконаних робіт, складним у довільній формі.
За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати отримання від замовника письмового повідомлення про початок виконання робіт, з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3).
Датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата підписання сторонами акта про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника. Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (пункти 4.4, 5.1 договору).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що місце виконання робіт: магістральний газопровід Яготин-Черкаси Ду400 Ру-5,5 МПа на підводному переході через річку Ірдинь на км 94,4.
За змістом пунктів 6.18-6.20 договору роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт і за умови наявності підписаних між сторонами всіх актів приймання виконаних робіт за договором. Всі роботи за договором вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами акта про завершення виконання робіт і за умови наявності всіх підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи в порядку та на умовах, визначених цим правочином. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником вважається невиконанням робіт вцілому. У такому випадку замовник має право вимагати повернення грошових коштів, якщо вони були сплачені за роботи, та вимагати відшкодування в повному обсязі понесених збитків.
Згідно з пунктом 7.3.1 договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та в установлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик, ДБН й іншої нормативної документації.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим правочином та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (пункт 11.1 договору).
Підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення його виконання безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 106 858,78 грн, що становить 5% ціни договору. Строк дії гарантії - до 04.11.2024 включно. У разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим договором, замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами зазначеного правочину та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов'язання за договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк, визначений пунктом 4.1 цього правочину (пункти 12.1, 12.3, 12.8 договору).
Відповідно до пунктів 14.1, 14.6 договору сторони домовились про те, що обмін електронними документами між сторонами буде здійснюватися у порядку Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати й підписувати останні, із застосуванням комп'ютерної програми "Система зовнішнього обігу електронних документів "DEALS".
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів з дати укладання. У частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання сторонами (пункт 15.1 договору).
У додатку №1 до договору сторони погодили технічні, якісні й кількісні характеристики обумовлених робіт (технічне завдання).
Згідно з графіком виконання робіт (додаток №3 до договору) строк виконання робіт складає 90 днів з дати отримання від замовника письмового повідомлення про їх початок.
На виконання умов тендерної документації публічної закупівлі №UA-2023-07-25-011721-а "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру=5,5 МПа II нитка к.м 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)" 25.08.2023 між позивачем та АТ "РВС Банк" укладено договір про надання гарантії №Д-2187-23Г, за умовами якого за заявою принципала Банк надає на користь бенефіціара (відповідача) гарантію, за якою зобов'язується сплатити останньому на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму в разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення гарантії.
Розділом "Визначення термінів" вказаного правочину встановлено, що: бенефіціаром, у розумінні договору є ТОВ "ОГСУ"; документ, з якого виникають базові відносини між принципалом і бенефіціаром (відповідачем) - договір на виконання робіт "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру=5,5 МПа II нитка к.м 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)"; гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого Банк приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі, або у формі повідомлення незалежно від назви документа) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань перед бенефіціаром у повному обсязі або їх частини, в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії; регресна вимога - це зворотна вимога (регрес) Банку до принципала (боржника) у межах суми, сплаченої Банком за гарантією бенефіціару, та усі пов'язані з цим витрати.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору загальна суму гарантії складає 106 862,21 грн. Строк дії гарантії - з моменту її надання до 04.11.2024.
На виконання умов договору про надання банківської гарантії АТ "РВС Банк" надано позивачу банківську гарантію від 28.08.2023 №2187-23Г, за умовами якої гарант, зобов'язався безумовно протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT останнього, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов у разі, якщо в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, підлягає сплаті у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати її видачі та діє включно до 04.11.2024. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу Банку. Гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала й бенефіціара. Повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта - 106 862,21 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2024 АТ "РВС Банк" звернулося до позивача з повідомленням №1317/24-БТ про одержання вимоги бенефіціара про сплату за банківською гарантією від 28.08.2023 №2187-23Г, наданою за договором про надання гарантії від 25.08.2023 №Д-2187-23Г. Зі змісту цього повідомлення вбачається, що АТ "РВС Банк" отримало через Банк SWIFT-повідомлення ТОВ "ОГСУ" з вимогою від 30.01.2024 №ТОВВИХ-24-1407 про сплату за банківською гарантією №2187-23Г грошових коштів у розмірі 106 862,21 грн, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язання за договором про закупівлю послуг від 05.09.2023 №4600008285. Враховуючи викладене, АТ "РВС Банк" просило ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" надати письмові пояснення щодо отриманої вимоги та вимагало сплатити на рахунок банка (з метою перерахування цих коштів бенефіціару) суму гарантії у розмірі 106 862,21 грн.
З наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції від 08.04.2024 №170 вбачається, що позивачем сплачено на рахунок АТ "РВС Банк" грошові кошти в розмірі 106 862,21 грн з призначенням платежу: "Перерахування коштів для сплати бенефіціару за гарантією згідно із Договором про надання гарантії №Д-2187-23Г від 25.08.2023".
Оскільки, на думку позивача, передбачений спірною банківською гарантією гарантійний випадок (неналежне виконання зобов'язань за договором) не настав, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача безпідставно отримані ним грошові кошти в сумі 106 862,21 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За приписами статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму, відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні, на підставі цієї статті, тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії. У такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих.
У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов'язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв'язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за статті 1212 ЦК України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/15991/23 викладено такий висновок щодо можливості застосування приписів статті 1212 ЦК України до вимог принципала про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих останнім коштів за банківською гарантією: "Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). У такому випадку боржник (принципал) вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 ЦК України. Призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим, у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала, останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала".
Враховуючи вищевикладені правові позиції Верховного Суду, посилання відповідача на неможливість застосування приписів статті 1212 ЦК України є необґрунтованими.
Разом із цим, скаржник стверджує, що у зв'язку з настанням гарантійного випадку за спірною банківською гарантією він правомірно отримав спірні кошти. Неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором, на думку ТОВ "ОГСУ", полягає у несвоєчасному виконанні обумовлених договором робіт.
Як зазначалось вище, згідно з графіком виконання робіт до укладеного між сторонами договору (додаток №3) строк виконання цих робіт складає 90 днів з дати отримання від замовника письмового повідомлення про початок виконання робіт.
З наявного в матеріалах справи дозволу на виконання робіт в охоронний зоні об'єкта магістральних трубопроводів №568 вбачається, що останній отриманий заступником головного інженера ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" 05.10.2023.
У зв'язку з цим, на думку відповідача, ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" мало виконати обумовлені договором роботи у строк до 03.01.2024. Однак, позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму 2 117 735,57 грн лише 21.03.2024, тобто з порушенням встановленого договором строку на 77 календарних днів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За приписами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Передання й прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, а також в поставної Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У свою чергу, обставини належного й своєчасного виконання ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" обумовлених спірним договором робіт були предметом дослідження господарських судів у межах судової справи №922/2545/24 за позовом ТОВ "ОГСУ" до ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" про стягнення штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2545/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Зокрема, вказаними судовими рішеннями встановлено, що: "Із складених сторонами в процесі виконання договору документів та проведених перемовин і виробничих нарад вбачається, що відповідач в установлений строк виконав весь передбачений обсяг робіт за договором. Позивачем не було спростовано виконання відповідачем усього обсягу робіт за договором в строк до 30.12.2023, в той же час, із зазначеного вище листування сторін встановлено, що в період з 30.12.2023 по 21.03.2024 позивач не підтверджував обсяг виконаних відповідачем 30.12.2023 робіт через неможливість виконання якісних фото та/або відеоматеріалів, що підтверджують якість та обсяги виконання робіт через непрозорість води, що визнано представниками позивача, зокрема, у листі за вих. №7203ВИХ-24-2 від 01.01.2024, протоколі виробничої наради №1 від 02.01.2024, листі №7203ВИХ-24-149 від 24.01.2024. Акт №1 від 21.03.2024 є повністю ідентичним актам №1 від 19.12.2023 та №2 від 30.12.2024, але завантаженим під поточною датою (21.03.2024), оскільки неможливо було підписати у березні 2024 року акти, що датовані груднем 2023 року. Тобто сукупність складених в процесі виконання договірних зобов'язань сторонами документів дає підстави стверджувати, що відкладення прийняття робіт було наслідком об'єктивних, не залежних від відповідача факторів, а не в результаті несвоєчасного виконання ним робіт".
У справі №922/2545/24 суди дійшли висновку про те, що порушення строків виконання обумовлених договором робіт з боку позивача не відбулось, у зв'язку з чим правові підстави для стягнення з останнього передбачених пунктом 11.2.1 штрафних санкцій відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені в судових рішеннях у справі №922/2545/24, які набрали законної сили, обставини належного виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором, суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що грошові кошти за банківською гарантією в сумі 106 862,21 грн отримані відповідачем без належних на те правових підстав.
Оскільки спірна сума коштів, яка складає 106 862,21 грн, отримана ТОВ "ОГСУ" без належної правової підстави, і відповідач на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчать про повернення вказаних коштів ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой", суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу цих коштів за правилами статті 1212 ЦК України. У зв'язку з цим, вказана позовна вимога ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Крім того, ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" просило суд стягнути з ТОВ "ОГСУ" 12 796,74 грн інфляційних втрат та 2 813,02 грн трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з порушенням останнім строку повернення спірної суми грошових коштів у загальному розмірі 106 862,21 грн за період з 10.04.2024 до 24.02.2025.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Перевіривши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, 23.05.2024 між адвокатом Мироненком Станіславом Станіславовичем (адвокат) та ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №23/1, відповідно до умов якого адвокат приймає доручення від клієнта здійснити у встановлені строки та на умовах, визначених цим правочином, надання правової допомоги у всіх справах, судах будь-якої інстанції, територіальності та юрисдикції, а також в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, з метою досягнення бажаного правового результату клієнта.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору подальші доручення на вчинення юридичних дій в інтересах клієнта оформляється додатковою угодою. За виконання даного договору адвокату сплачується гонорар у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, за його виконання клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару та його сплата засвідчується додатком до цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до підписання кінцевого акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 3.1 договору).
У додатковій угоді (додатку) від 19.02.2025 до договору сторони погодили обсяг послуг адвоката, що мають бути надані клієнту, а також їх загальну вартість - 15 000,00 грн.
26.02.2025 між ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" і адвокатом підписано акт наданих послуг, за яким останній надав, а клієнт прийняв послуги зі складання позовної заяви, що включають в себе: аналіз наданих документів (доказів), здійснення розрахунку похідних вимог, безпосереднє складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду через систему "Електронний суд". Загальна вартість вказаних послуг становить 15 000,00 грн. Зазначений акт підписаний сторонами без заперечень і зауважень позивача щодо обсягу та якості наданих адвокатом послуг.
Також, на виконання умов договору адвокат виставив ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" рахунок на оплату наданих ним послуг від 26.02.2025 №01/260225.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин 5, 6 статті 126 ГПК України, в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Судом першої інстанції враховано, що відповідач не подав в установленому законом порядку жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.
Так, у запереченнях ТОВ "ОГСУ" вказувало на необґрунтованість заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
За частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із цим, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини 1 статті 163 ГПК України).
Оскільки ціна позову в даній справі становить 122 471,97 грн і заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн складає лише 12% від вказаної суми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів ТОВ "ОГСУ" про непропорційність розміру таких судових витрат.
Також у контексті розподілу витрат позивача на правничу допомогу місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання відповідача про віднесення його до підприємств критичної інфраструктури та складне матеріальне становище, оскільки згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України вказані обставини не стосуються критеріїв співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги повне задоволення пред'явлених ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" позовних вимог до ТОВ "ОГСУ", складність справи, розумну необхідність судових витрат для розгляду даної справи в суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та задоволення заяви ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ОГСУ" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/2521/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/2521/25 залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
5. Матеріали справи №910/2521/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран